- •Карапузова н.Д., Зімниця є.А., Помогайбо в.М.
- •1. Педагогічна ергономіка як галузь педагогіки 8
- •1.1.4. Ергономіка та її місце в системі наук 15
- •2. Реалізація ергономічного підходу в навчальному процесі початкової школи 76
- •1. Педагогічна ергономіка як галузь педагогіки
- •1.1. Ергономіка та її місце в системі наук
- •1.1.1. Історичні передумови виникнення ергономіки та її розвиток
- •1.1.2. Сучасний стан ергономічної науки
- •1.1.3. Предмет ергономіки та її завдання
- •1.1.4. Ергономіка та її місце в системі наук
- •Запитання та завдання до розділу 1.1.
- •1.2. Теоретико-методологічні основи педагогічної ергономіки
- •1.2.1. Зародження та розвиток ергономічних досліджень у педагогіці
- •1.2.2. Загальна характеристика педагогічної ергономіки
- •1.2.3. Методи досліджень у педагогічній ергономіці
- •1.2.4. Міждисциплінарні зв'язки педагогічної ергономіки
- •Запитання та завдання до розділу 1.2.
- •1.3. Види інформаційного впливу на учня у процесі навчання
- •1.3.1. Загальні поняття про інформацію
- •1.3.2. Зовнішня інформаційна структура учня
- •1.3.3. Сутність педагогічної інформації
- •1.3.4. Поняття про апаратні можливості організму школяра
- •1.3.5. Психофізіологічний компонент навчального процесу
- •Запитання та завдання до розділу 1.3.
- •1.4. Основні інформаційні канали організму учня
- •1.4.1. Загальна характеристика сенсорних систем
- •1.4.2. Ергономічні вимоги до інформаційних можливостей аналізаторів учнів
- •Запитання та завдання до розділу 1.4.
- •1.5. Загальні закономірності управління діяльністю учня у процесі навчання
- •1.5.1. Умовно-рефлекторна діяльність людини
- •1.5.2. Основні типи вищої нервової діяльності дітей
- •1.5.3. Інтегративна функція нервової системи людини
- •Запитання та завдання до розділу 1.5.
- •1.6. Ергономічна організація функціонального простору в школі
- •1.6.1. Сутність поняття «навчальне середовище» в ергономіці.
- •1.6.2. Ергономічне забезпечення інформаційно-предметного середовища навчального кабінету початкової школи.
- •1.6.3. Санітарні правила та норми організації навчального середовища у початковій школі
- •1.6.3.1. Вимоги до навчального приміщення
- •1.6.3.2. Вимоги до оснащення кабінету засобами навчання та навчальним обладнанням
- •1.6.3.3. Вимоги до розміщення та зберігання навчального устаткування
- •Запитання та завдання до розділу 1.6.
- •2. Реалізація ергономічного підходу в навчальному процесі початкової школи
- •2.1. Ергономічні особливості розумової діяльності учнів молодшого шкільного віку
- •2.1.1. Сутність понять «функціональний стан» та «функціональний комфорт»
- •2.1.2. Динаміка працездатності молодших школярів.
- •2.1.3. Профілактика втоми у навчальному процесі
- •2.1.4. Проблеми монотонності у навчально-виховному процесі
- •2.1.5. Раціоналізація режимів праці та відпочинку у навчально-виховному процесі
- •Запитання та завдання до розділу 2.1.
- •2.2. Забезпечення сприятливих ергономіко-педагогічних умов праці учнів початкової школи
- •2.2.1. Ергономічна сутність умов праці
- •2.2.2. Класифікація умов праці школярів
- •2.2.2.1. Санітарно-гігієнічні умови праці
- •2.2.2.2. Методичні умови праці
- •2.2.2.3. Психофізіологічні умови праці
- •2.2.2.4. Естетичне наповнення праці
- •Запитання та завдання до розділу 2.2.
- •2.3. Кольорове оформлення шкільних інтер’єрів
- •2.3.1. Основні характеристики кольору
- •2.3.2. Вплив кольору на організм людини
- •2.3.2.1. Фізіологічна дія кольору
- •2.3.2.2. Оптична дія кольору
- •2.3.2.3. Психологічна дія кольору
- •2.3.2.4. Сприймання кольорів залежно від темпераменту
- •2.3.3. Загальні принципи кольорового оформлення навчального середовища
- •2.3.4. Рекомендації з кольорового оформлення шкільних інтер’єрів
- •2.3.4.1. Кольорове оформлення навчальних приміщень
- •2.3.4.2. Кольорове оформлення навчального обладнання
- •2.3.4.3. Кольорове оформлення інших приміщень школи
- •Запитання та завдання до розділу 2.3.
- •2.4. Дидактичні та технологічні засоби створення комфортного навчального середовища
- •2.4.1.Психологічні та фізіологічні основи використання засобів наочності у навчальному процесі.
- •2.4.2. Класифікації засобів навчання.
- •2.4.3. Ергономічні вимоги до засобів навчання
- •2.4.3.1. Вимоги до натуральних об’єктів
- •2.4.3.2. Вимоги до моделей
- •2.4.3.3. Вимоги до екранно-звукових засобів навчання
- •2.4.3.4. Вимоги до друкованих засобів навчання
- •2.4.3.5. Вимоги до підручників
- •Запитання та завдання до розділу 2.4.
- •2.5. Ергономічні основи організації робочого місця молодшого школяра та вчителя
- •2.5.1. Статика та динаміка людського тіла
- •2.5.1.1. Положення тіла та робоча поза
- •2.5.1.2. Загальні вимоги до шкільних меблів
- •2.5.2. Ергономічні особливості організації робочого місця школяра
- •2.5.2.1. Поняття про робоче місце школяра
- •2.5.2.2. Основні ергономічні вимоги до навчального обладнання
- •2.5.2.3. Ергономічні вимоги до навчального приміщення
- •2.5.3. Використання конторок у навчальному процесі
- •2.5.4. Режим змінних робочих місць учнів
- •Запитання та завдання до розділу 2.5.
- •2.6. Ергономічний аспект організації роботи учнів початкових класів за комп’ютером
- •2.6.1. Організаційно-педагогічні рекомендації по використанню комп’ютера на уроках інформатики в початковій школі
- •2.6.2. Ергономіко-гігієнічні вимоги до умов навколишнього середовища та організації робочих місць учнів під час роботи за комп’ютером
- •2.6.3. Ергономіко-гігієнічні вимоги до роботи з основним обладнанням комп’ютера
- •2.6.4. Світлотехнічна специфіка роботи за комп'ютером
- •2.6.5. Вимоги до режиму праці дітей за комп'ютером
- •2.6.6. Ергономічний аспект комп'ютерної гри для дітей
- •Запитання та завдання до розділу 2.6.
- •Література
1.3.5. Психофізіологічний компонент навчального процесу
У навчальному процесі домінуюче значення має психофізіологічний компонент, який визначається особливостями інформаційних механізмів, що відбуваються в організмі учня під дією кодових впливів навчального середовища і призводять до засвоєння інформації та її подальшого доцільного використання. Інформаційні процеси в організмі школяра здійснюються через регуляторну дію нервової та гуморальної систем. Ці процеси досить складні, а взаємозв’язки між ними численні та розгалужені. Таким чином, організм людини необхідно розглядати як складну біологічну систему, функціонування якої можна зрозуміти лише на основі законів біокібернетики. Біокібернетика вивчає загальні закономірності процесів управління та обробки інформації в живих організмах.
З позицій біокібернетики організм учня можна розглядати двома способами. З одного боку його можна сприймати як систему, внутрішня структура якої невідома або несуттєва для педагога. При цьому беруться до уваги тільки зовнішні (вихідні) характеристики організму школяра. Такий спосіб характерний для педагогічного та частково психологічного напрямків вивчення діяльності людини. Однак такий метод непридатний для медико-біологічних досліджень організму учня, які повинні базуватися на ергономічних засадах. Тут домінуючою метою є виявлення залежностей вихідних характеристик (відповідних реакцій на навчальний вплив) організму дитини від властивостей її внутрішніх процесів та можливостей систем органів.
Людський організм, як складна біологічна саморегулююча система, здатен підтримувати постійність свого внутрішнього середовища. При відхиленні будь-якого із параметрів цього середовища під впливом зовнішнього чи внутрішнього чинника організм, завдяки біологічній (нервовій та гуморальній) регуляції, повертається в попередній або переходить у новий стан динамічної рівноваги.
Нервова система людини складається із функціональних систем, підсистем і окремих їх компонентів. У процесі життєдіяльності людини, у тому числі і навчання, вона забезпечує оптимальну адаптацію організму до умов зовнішнього середовища на основі контролю та автоматичної регуляції діяльності усіх систем організму – кровоносної, дихальної, травної, опорно-рухової і т.п. Управління (контроль та регуляція) життєдіяльністю організму можливе лише за наявності оптимальних зв’язків між його складовими – системами органів, органами, тканинами. Такий зв’язок здійснюється нервовою та ендокринною системами за допомогою біоелектричних імпульсів та специфічних речовин.
Основа всіх процесів у нервовій системі – сприймання, накопичення, переробка та використання інформації. Інформація, яка надходить у мозок, є необхідною для здійснення управління життєдіяльністю людини. Необхідно зазначити, що головний мозок реагує не на кожну інформацію, а звичайно на таку, яка є необхідною за даних обставин для визначення характеру відповідної реакції тієї чи іншої підсистеми організму.
Ефективність сприймання та засвоєння інформації людиною залежить від ряду чинників.
Перш за все, можливе спотворення навчальної інформації під впливом сторонньої інформації.
Успіх педагогічного заходу визначає також функціональний стан каналу зв’язку (втома чи ушкодження того чи іншого аналізатора).
І, нарешті, ефективність сприймання навчальної інформації залежить від функціональної надійності інформаційних структур головного мозку, яка може бути порушена внаслідок перенесеної хвороби, психічної чи фізичної травми.
Гуморальна регуляція полягає у передачі інформації за допомогою особливих біологічно активних речовин через рідинні середовища – кров, лімфу, міжклітинну рідину. Таким речовинами можуть бути гормони, регуляторні пептиди, продукти розпаду тощо. Ці речовини можуть транспортуватися різними способами – у вільному стані або у комплексі з білками. У зв'язаному стані вони неактивні. Тривалість дії такої речовини залежить від її виду. Так нейротрансмітери (особливі гормони нервової системи) діють лише протягом доль секунди, пептиди – протягом секунд та хвилин, гормони – протягом годин.
Нервова та гуморальна регуляція життєдіяльності організму людини характеризуються суттєвими відмінностями.
Нервовий імпульс по нервовому волокну розповсюджується з великою швидкістю (1-3 м/с у вегетативній нервовій системі та 30-120 м/с у соматичній нервовій системі) і забезпечує негайну реакцію організму на зовнішнє чи внутрішнє подразнення. Нервовий імпульс має миттєвий характер тривалості. Такий спосіб регуляції використовується переважно в іннервації опорно-рухової системи і спрямований до конкретної мішені (наприклад, м’яза).
Гуморальний сигнал в організмі поширюється з невеликою швидкістю відповідно до руху крові або лімфи та дифузії гуморальних чинників у міжклітинній рідині. Тривалість дії таких чинників порівняно з нервовими імпульсами, як зазначено вище, досить значна. Гуморальний сигнал не має чіткого спрямування і може розповсюджуватися по всьому організмові, чим забезпечує тривалу мобілізацію усіх можливостей організму на здійснення певної необхідної діяльності. Гуморальна регуляція забезпечує реакції організму, які не потребують терміновості та точності.
Необхідно підкреслити, що нервова та гуморальна системи управління життєдіяльністю організму людини функціонують як єдине ціле завдяки тісним і розгалуженим взаємозв’язкам.