
- •Тема 7. Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві
- •Контрольні питання
- •Перелік літературних джерел
- •Завдання
- •Варіанти завдання
- •Розподіл підприємств по варіантах завдання
- •Вихідні дані для розрахунків одноразової страхової виплати (допомоги) потерпілому у разі стійкої втрати ним професійної працездатності та смерті потерпілого
- •1. Визначення класу професійного ризику та єдиного соціального внеску
- •2. Визначення розміру єдиного соціального внеску та розподіл його за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування для
- •3. Визначення одноразової страхової виплати (допомоги) потерпілому у разі стійкої втрати ним професійної працездатності
- •4. Визначення страхової виплати одноразової допомоги у разі смерті потерпілому (членам сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого)
Тема 7. Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві
Практична робота № 7 (2 год.)
Соціальний захист працюючих від нещасних випадків та
професійних захворювань на виробництві
Мета: формування у студентів уміння та навичок по визначенню класу професійного ризику та єдиного соціального внеску для заданого підприємства, установи. Навчитися виконувати розрахунки одноразової страхової виплати (допомоги) потерпілому та сім'ї померлого в наслідок нещасного випадку.
Теоретичні відомості
Один із видів системи страхового захисту працюючих від можливого настання професійного ризику є соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є.
Всі питання страхування від нещасного випадку регламентовані Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Перед виконанням роботи студент повинен засвоїти основні положення цього Закону.
Закон передбачає, що завданнями страхування від нещасного випадку є:
проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;
відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.
Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який за рахунок своїх коштів здійснює усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених Законом.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює страхові виплати. Страховими виплатами є грошові суми, які згідно із Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Зазначені грошові суми складаються із:
1. страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;
2. страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3. страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;
4. страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
5. страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
6. страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
При розгляді щомісячних страхових виплат на відшкодування шкоди потерпілому необхідно звернути увагу на ст.34 п.1, 2, 7, 8, 9, 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Страхові внески роботодавців є основним джерелом фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків є страхові внески роботодавців.
З 1 січня 2011, замість платежів до чотирьох соціальних Фондів (Пенсійного,соціального страхування на випадок безробіття, соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та соціального страхування від нещасних випадків) відповідно тарифів, які залежать від ступеня професійного ризику, роботодавець сплачує єдиний соціальний внесок (ЄСВ) на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Кошти ЄСВ автоматично розподіляються відповідно до встановлених пропорцій за видами соціального страхування.
Усі роботодавці нараховують ЄСВ на зарплату найманих працівників. Нараховується ЄСВ в межах максимальної суми заробітку (доходу) – 17 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Так, прожитковий мінімум згідно Закону про бюджет на 2014 р. з 1 січня 2014 року складає для працездатних осіб 1218 гривень..
Розмір нарахувань ЄСВ на зарплату залежить від класу професійного ризику виробництва, установленого для роботодавця за основним видом його діяльності (див. табл. В, ч.5 ст.8 Закону про ЄСВ).
Клас професійного ризику виробництва - рівень виробничого травматизму і професійних захворювань за видами економічної діяльності, що визначає ступінь вірогідності втрати професійної працездатності або смерті працівника під час виконання трудових обов’язків, з урахуванням результатів аналізу показників виробничого травматизму і професійних захворювань, а також обсягів видатків Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
Таких класів – 67. Бюджетним установам передбачається пільгова ставка для нарахування ЄСВ на зарплату – 36,3 %.
Для визначення класу професійного ризику виробництва студенту необхідно з’ясувати до якої галузі економіки відноситься задане підприємство, установа. Використовуючи Постанову Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2012 року № 237 «Про порядок визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності» визначити клас професійного ризику для заданого підприємства. Визначення єдиного соціального внеску та розподіл його за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування для заданого підприємства здійснюється відповідно до таблиць Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» з урахуванням класу професійного ризику виробництва.
Розрахунки одноразової страхової виплати (допомоги) потерпілому у разі стійкої втрати ним професійної працездатності виконуються у відповідності до ст.34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Відповідно ст.34 п.2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі стійкої втрати потерпілим професійної працездатності, встановленої МСЕК (нещасний випадок стався з вини роботодавця), Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить йому одноразову страхову виплату, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого Есм. за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності Впр, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (максимальної суми заробітку (доходу) Емак, на яку справляються внески.
Визначається одноразова допомога, яку повинен сплатити потерпілому Фонд соціального страхування від нещасних випадків за формулою:
Еод. = Впр. × Есм. грн.,
де Впр. – відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, %;
Есм - середньомісячний заробіток потерпілого, грн.
Але, відповідно ст.34 п.2 Закону
Еод.
4 Емак., грн.
Виконується перевірка даної умови.
Розмір граничної суми заробітної плати, на яку справляються внески (максимальної суми заробітку (доходу), (Емак.) дорівнює 17 прожиткових мінімумів.
Прожитковий мінімум Епр. на 1 січня 2014 року складає для працездатних осіб 1218 гривень.
Тоді максимальна сума заробітку (доходу) на яку справляються внески Емак. розраховується за формулою:
Емак. = 17 Епр.,грн.
Отже,
Емак. = 1218 × 17 =20706 грн.
Необхідно перевірити чи виконується умова:
Еод. 4 Емак. грн.
Еод. 4 × 20706 грн.
Еод. 82824 грн.
Якщо розрахована сума одноразової допомоги більше ніж 4 Емак (умова Еод. 4Емак. не виконується), потерпілий отримує з Фонду соціального страхування від нещасних випадків одноразову допомогу в розмірі Еод = Емак., грн.
В тому випадку, коли нещасний випадок стався з вини працівника, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зменшує працівникові одноразову страхову виплату, але не більше ніж на 50 %.
Відповідно ст.34 п.7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку розмір одноразової допомоги його сім’ї Еод. повинен бути не менше за п’ятирічну заробітну плату потерпілого 5 Еріч і, крім того, не меншим за однорічний заробіток на кожну особу, яка перебувала на його утриманні N, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Для розрахунку одноразової допомоги сім’ї померлого визначаються :
середня зарплата померлого за один рік Еріч., грн.:
Еріч. = 12 Есм., грн..
п’ятирічна заробітна плата потерпілого Е пр., грн.:
Епят. = 5 Еріч, грн.
розмір одноразової допомоги сім’ї померлого (Еод.) внаслідок нещасного випадку визначається за формулою:
Еод. = Епят. + Еріч × N,
де N – кількість осіб, які перебували на утриманні померлого.
Такими особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання – до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інваліди – члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.