Бібліографія

1. Паламар Л.M., Кацавець Г.M. Мова ділових паперів Навч. посібник. - К.: Либідь, 1993. - 192 с.

2. Слісаренко І. Нові акценти зовнішньої політики України: інформаційно-комунікаційний аспект (продовження)//Персонал. – 2005. – №1. – 91 с.

3. Словник іншомовних слів [уклад. С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута]. – К., 2000. – 683 с.

4. Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://leksika.com.ua/12250719/legal/lobizm

Ліквідація

1. Етимологія

Слово «ліквідація» має латинське походження: (від лат. liquidatio, букв. — закінчення справи) [3;323]

2. Значення терміна

1) регламентована законом процедура, в результаті якої відбувається припинення діяльності підприємства, установи, організації без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до ін. осіб. [4] 

2)знищення, скасування, припинення існування кого- або чого-небудь (напр.. л. безробіття) [3;323]

3. Сфера застосування

Слово «ліквідація» має одне значення. Вживається у різних галузях права,економіки, політології. Слова, запозичені з латинської мови належать переважно до категорій науки, політичних і суспільних відносин, юридичної термінології. [1;44] Спеціально-технічний та міжгалузевий термін.

4. Приклади уживання

Статтею 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду. [2]

5. Граматичний коментар

Слово «ліквідація» запозичене з латинської мови. На сьогодні фактично засвоєне українською мовою. Визначається як іменник перщої відміни жіночого роду. Особливість написання полягає в тому, що на початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и, після приголосної в в основі слова завжди пишеться і. [1;46]

Бібліографія

1. Паламар Л.M., Кацавець Г.M. Мова ділових паперів Навч. посібник. - К.: Либідь, 1993. - 192 с.

2. Роз’яснення Міністерства юстиції України від 25.01.2011[Електронний ресурс].- Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0017323-11

3. Словник іншомовних слів [уклад. С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута]. – К., 2000. – 683 с.

4. Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://leksika.com.ua/13761106/legal/likvidatsiya

Легат

1. Етимологія

Слово «легат» має латинське походження: 1) (лат. legatum, букв. — призначене за заповітом, від legare — заповідати; лат. legatus — посол, від legare — посилати) [3;318]

2. Значення терміна

1)Заповідальний відказ, безоплатне заповідальне розпорядження про видачу спадкоємцем певної суми або речей якій-небудь третій особі. Л. створює сингулярну спадкоємність, за якою до легаторія (відказоотримувача) переходять лише права, обов'язки залишаються за спадкоємцем. [5]

2)У Стародавньому Римі посол, призначуваний сенатом, чи уповноважений, що виконував політ. доручення; в період пізньої республіки — помічник полководця або правителя провінції; в період принципату — намісник в імператорських провінціях

3) Л. папський — титул вищого рангу дипломатичних представників папи римського [4]