
- •Легалізація
- •Бібліографія
- •Бібліографія
- •Ліцензія
- •Сфера застосування
- •Приклади уживання
- •Граматичний коментар
- •Бібліографія
- •Бібліографія
- •Бібліографія
- •Бібліографія
- •Бібліографія
- •Сфера застосування
- •Приклади уживання
- •Граматичний коментар
- •Бібліографія
- •Паламар л.M., Кацавець г.M. Мова ділових паперів Навч. Посібник. - к.: Либідь, 1993. - 192 с.
- •Словник іншомовних слів [уклад. С.М. Морозов, л.М. Шкарапута]. – к., 2000. – 683 с.
- •Лотерея
- •Бібліографія
- •Бібліографія
Легалізація
Етимологія
Слово запозичене з латинської мови: (від лат. legalis – законний) [3; 318]
Значення терміна
1) надання законної сили, перехід до легального стану; [5; 146]
2) в міжнародному праві — засвідчення консулом підписів на документах, що призначені діяти на тер. зарубіжної держави. [4]
Сфера застосування
Слово «легалізація» багатозначне. Вживається у різних галузях права та інших суспільних науках. Слова, запозичені з латинської мови належать переважно до категорій науки, політичних і суспільних відносин, юридичної термінології. [2;44] Загальноправовий і міжгалузевий термін.
Приклади уживання
Легалізація всеукраїнських профспілок та їх об’єднань, інших профспілок та їх об’єднань здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань.
Легалізуючий орган не може відмовити в легалізації профспілки, об'єднання профспілок. [1]
Граматичний коментар
Слово «легалізація» запозичене з латинської мови. На сьогодні фактично засвоєне українською мовою. Визначається як іменник першої відміни жіночого роду. Особливість написання полягає в тому, що на початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и. [2;46]
Бібліографія
Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1045-14
Паламар Л.M., Кацавець Г.M. Мова ділових паперів Навч. посібник. - К.: Либідь, 1993. - 192 с.
Словник іншомовних слів [уклад. С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута]. – К., 2000. – 683 с.
Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю70 Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://leksika.com.ua/14130301/ure/legalizatsiya
Юридичні терміни. Тлумачний словник/ В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова та ін.; за ред. В.Г. Гончаренка. — 2-ге вид., стереотипне.— К.: Либідь, 2004. — 320 с.
Лізинг
Етимологія
Слово запозичене з англійської мови: (англ. leasing, від lease – орендувати, здавати в оренду) [2;322]
Значення терміна
Здача в оренду на тривалий строк засобів виробництва (транспортних засобів, обладнання, виробничих споруд). Л. є прогресивною формою забезпечення товаровиробників засобами виробництва і дає їм можливість отримати в користування обладнання без значних одночасних грошових витрат. Лізингові операції здійснюються у вигляді оперативного, фінансового та зворотного Л. [4;147]
Сфера застосування
Слово «лізинг» має одне значення. Вживається у різних галузях права,економіки, політології. З англійської мови засвоєні слова, що стосуються науки, техніки, політики, права тощо.[1;44] Спеціально-технічний та міжгалузевий термін.
Приклади уживання
1. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг).
2. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. [3]
Граматичний коментар
Слово «лізинг» запозичене з англійської мови. На сьогодні фактично засвоєне українською мовою. Визначається як іменник другої відміни чоловічого роду. Особливість написання полягає в тому, що на початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и. Після приголосних з і перед наступним приголосним пишеться и. [1;46]