5. Адаптаційна модель к. Рой.

У моделі К. Рой, створеній у 1976 p., використано досягнення в галу фізіології і соціології. К. Рой вважає, що як для фізіологічних, так і ш психологічних систем існує стан відносної рівноваги, якого прагне досягти людина, тобто певний діапазон станів, у яких люди можуть адекватно справлятися зі своїми переживаннями. Для кожної людини цей діапазон унікальний.

Згідно з цією моделлю, існує певний рівень адаптації й усі подразник що потрапляють у цей діапазон, сприймаються сприятливіше, ніж ті, я виявляються за його межами.

К. Рой називає фактори, що впливають на рівень адаптації, подразникам Вони бувають трьох типів:

• осередкові — в оточенні людини;

• ситуаційні — виникають при наданні сестринської допомоги нарівні з осередковими і впливають на них;

• залишкові — наслідки минулих переживань, вірувань, взаємин. При комбінації з осередковими й ситуаційними вони впливають на рівень адаптації.

Запропоновано чотири способи адаптації, що змінюють поведінку:

• фізіологічний;

• "я-концепція";

• роль-функція;

• взаємозалежність.

Фізіологічний спосіб адаптації — це реакція людини на температуру і вологість повітря, атмосферний тиск, їжу, рідину, кисень. Здатність справля­тися з незвичними фізіологічними подразниками залежить від можливостей фізіологічної системи адаптації конкретної людини.

Я-концепція — це бажання людини зрозуміти себе: як власну поведін­ку, так і тілесний образ. Цей спосіб адаптації допомагає людині впоратися зі змінами її психологічних і тілесних "я". Цей спосіб адаптації ефективний при підготовці пацієнта до операції, особливо — амгіутації кінцівок, мастоектомії, накладення стоми.

Роль-функція припускає зміну ролі пацієнта в родині, на роботі залежно від тих або інших обставин.

Активна, діяльна людина, яка займає певне положення в суспільстві, опиняється в лікувальному закладі і змушена адаптуватися до пасивної ролі пацієнта.

Взаємозалежність — це прагнення людини досягти стану відносного балан­су в різних взаєминах. Сестринському персоналу слід ураховувати обмеже­ність можливостей адаптації в ситуаціях, коли пацієнт, опинившись повністю залежним від персоналу, відчуває презирство, самотність, фамільярність.

Основні положення моделі. Пацієнт — це індивід, що має набір взаємозалежних біологічної, психологічної і соціальної систем, які впливають на його поведінку.

Джерело проблем пацієнта. Потреба в сестринському догляді виникає в разі нестачі або надлишку засобів і можливостей для використання того або іншого способу адаптації.

Спрямованість сестринського втручання. При обстеженні пацієнта слід установити ефективні способи адаптації в тих випадках, коли його поведінка дає привід для занепокоєння. Сестра визначає ступінь впливу цього подразника на поведінку пацієнта.

Мета догляду. Визначити можливі осередкові (ситуаційні, залишкові) подразники, що спричинюють неадекватну поведінку. Медична сестра спільно з пацієнтом намічає цілі, що дають змогу адаптуватися до мінливого навколишнього середовища.

Сестринське втручання спрямоване на подразники, що перебувають за межами рівня адаптації пацієнта, для їх зміни або переведення їх у межі рівня адаптації. Можливі втручання, спрямовані на розширення рівня адаптації, що дає можливість упоратися з наявними подразниками.

Оцінювання якості і результатів догляду. При оцінюванні якості догляду медична сестра і пацієнт звертають увагу на позитивні зрушення в тому або іншому способі адаптації.

Роль медичної сестри — сприяти адаптації людини в період здоров'я і хвороби: завдяки впливу на осередкові подразники вони потрапляють у зону того або іншого способу адаптації.

Застосування моделі К. Рой у сестринському процесі

Оцінювання стану пацієнта

Медична сестра повинна визначити, чи дає поведінка пацієнта в кожному із чотирьох способів адаптації привід для занепокоєння. Якщо так, то медична сестра повинна з'ясувати, чим зумовлені проблеми адаптації пацієнта: осередковими, ситуаційними чи залишковими подразниками.

Медична сестра, що використовує цю модель, визначає межі рівня адаптації для кожної людини; те, що є подразником і створює проблеми для одного, для Іншого не створює ніяких проблем завдяки його рівню адаптації.

Планування сестринського догляду

Медична сестра, виявивши подразники, що зумовлюють у пацієнта неадекватні реакції, спільно з пацієнтом визначає:

• короткострокову мету догляду; дає змогу розширити рівень адаптації або усунути подразник;

• довгострокову мету догляду; допомагає пацієнтові адаптуватися до постійних змін навколишнього середовища.

Сестринське втручання згідно з моделлю К. Рой припускає, що кожна людина прагне до стану психологічної і фізіологічної рівноваги. Сестринське втручання має змінити подразник так, щоб він діяв у межах рівня адаптації і був спрямований на осередкові подразники.

Оцінювання ефективності сестринського догляду

Сестринське втручання ефективне тільки в тому випадку, якщо досягнуто мету в конкретних адаптованих способах.

Наприклад. Пацієнтка після мастектомії. Вона пригнічена і не бажає нікого бачити з відвідувачів, крім близьких.

При оцінюванні стану пацієнтки медична сестра припустила проблему адаптації в системі "я-концепція". Відсутність грудей діє як осередковий по­дразник і суттєво змінює власне уявлення пацієнтки про себе. Тому пацієнтка не може як І раніше підтримувати відносини з навколишніми.

Медична сестра разом Із пацієнткою окреслюють короткострокову мету догляду, що дає змогу визначити рівень адаптації.

Сестринське втручання має змінити осередковий подразник так, щоб він діяв у межах рівня адаптації.

Медична сестра не зможе усунути осередковий подразник — відсутність грудної залози, але вона здатна розширити рівень адаптації пацієнтки, познайомивши її з літературою, що описує ситуацію, у якій перебуває пацієнтка, або з іншими пацієнтками, які вже адаптувалися в подібній ситуації.