Лекція № 2
Тема: Українські землі в складі Литви і Польщі. Феномен українського козацтва (ХV – перша пол. ХVІІст.).
Мета: охарактеризувати основні етапи експансії Литви та Польщі на українські землі. Проаналізувати соціально-економічний розвиток та культурно-національний рух в Україні. Розкрити роль та місце козацтва як основи упроцесі консолідації національних сил. Показати стан українського населення напередодні Хмельниччини.
Тип заняття: лекція.
Основні поняття: кріпацтво, фільваркова система, дим, панщина, сейм, магнати, шляхта, пани, козак, реєстворе козацтво, братства, магдебурзьке право, цехи, бургомістр, колегіум, мануфактура.
План
Україна у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
Соціально-економічний розвиток українських земель.
Козацтво у др. пол. ХVІ – сер. ХVІІ ст.
Культурно-національний рух в Україні.
Україна у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
З XIV до середини XVI ст. українські землі були розподілені між різними країнами: Польщею (Галнчина), Угорщиною (Закарпаття), Молдавським князівством (Буковина), Кримським ханством (південний схід і південь, Крим). Більша частина сучасної території України перебувала у складі Великого Князівства Литовського (ВКЛ). Час перебування українських земель у складі ВКЛ поділяють на чотири періоди:
1). Литовське проникнення (1340 - 1362 рр.). Князівство розпочало проникнення на Русь ще на поч. XIV ст. Князь Гедимін захопив велику частину Білорусії, Берестейщину і Підляшшя. Наступник Гедиміна Ольгерд (1345-1377рр.) витіснив татарських ханів і приєднав до своїх володінь у 50-60 р. XIV ст. Чернігово-Сіверщину, Київщину, Переяславщину. Після перемоги 1362 р. над татарами на р. Сині Води в сфері литовською впливу опинилося Поділля. Цю подію можна вважати роком ліквідації монгольського ярма на Україні. Місцеве населення або зберігало нейтралітет або підтримувало литовське правління, яке було більш толерантним, ніж татарське.
2). Асиміляція литовських правителів (1362 – 1385рр.). У приєднаних до ВКЛ землях зберігалася стара система управління: старе боярсті йшло на службу Литві. Права та привілеї давньоруської аристократії не були порушені. Адміністративний розподіл залишився тим же, що й при Київській Русі. На чолі держави стояв князь Литовський і Руський, що призначав на місця своїх родичів з роду Гедиміновичів. Державною мовою ВКЛ стала старослов'янська. Державною правовою системою стала «Руська правда», Законодавчі акти ВКЛ та Литовські статути (1529, 1566, 1588 рр.), які писалися на основі Руської Правди. Православ'я поширилося й на литовські землі.
Починаючи з князя Ягайла (1377-1392 рр.) відбувається зближення Литви з Польщею. Ягайло був молодшим сином Ольгерда й старші брати відмовились визнати його сюзереном. 1382 р. за наказом Ягайла задушили його дядю Кейстута. Наступником виступив Вітовт Кейстутович, який звернувся до Тевтонського ордену за допомогою Затиснутий між Тевтонцями та Московією, Ягайло отримав пропозицію від ослабленої Польщі одружитися з польською королевою Ядвігою. Ягайло погодився й 14 серпня 1385 р. було уі Кревську унію, суттю якої була інкорпорація ВКЛ до складу Польщі. Ягайло отримав титул короля Польщі, прийняв католицтво.
3). Втрата українськими землями автономії (1385 – 1480рр.). Ягайлу не вдалося провести до кінця Кревську згоду. Литовсько-руську опозицій польській політиці очолив князь Вітовт (1392-1430рр.). Ягайло змушений був визнати Вітовта довічним правителем Литовського князівства. Намагаючись зміцнити внутрішність держави, централізувати управління Вітовт ліквідував руські удільні князівства (Волинське, Новгород-Сіверське, Київське, Подільське), розширив його територію до дельти Дунаю.
У 1410 р. під Грюнвальдом польсько-литовське військо розбилоТевтонський орден. Нова польсько-литовська унія (Городельська) 1413 р., хоча й залишала Литву незалежною державою, але стала свідченням зростаючої дискримінації православного населення. Литовські феодали-католики порівнювалися в правах з польськими феодалами. Було створено два католицьких єпископства на території України.
Після смерті Вітовта в Україні вибухнула феодальна міжусобиця між спадкоємцями великого князя: Сигізмундом, якого підтримували литовці-католики і Свидригайлом, підтриманим давньоруськими феодалами. Унаслідок перемоги католиків на великокнязівський трестол запрошений син Ягайла - Казимир, що з 1447 р. стає одночасно й польським королем Казимиром IV (1447-1492 рр.)- Казимир IV активно нав'язує католицтво, заохочує польську й німецьку колонізацію в Україні, скасувує інститут удільних князівств, частково знищує феодальні воності. Давньоруські князі намагалися організувати у 1481 р. змову з метою звільнення князівств з-під влади Литви, але змова була розкрита, її учасники страчені чи втекли. Остання спроба відокремити українські землі від Литви відбулася у 1508 р. Михайлом Глинським, вона не увінчалася перемогою.