Лекція №1
Тема: Давньоруська держава в контексті світової історії (ІХ – ХІІ ст.).
Мета: розкрити предмет, завдання, джерела вивчення історії України. Навести основні періоди історичного розвитку нашої країни. Проаналізувати скіфсько-сарматську добу та розвиток античних міст-держав Північного Причерномор’я. Розкрити концепції етногенезу слов’ян. Охарактеризувати добу Київської Русі.
Тип заняття: лекція.
Основні поняття: віче, погост, урок, князь, феодальна роздробленість, язичництво, християнство, етнос, нація, народність, ярлик, баскак.
План
Предмет та завдання курсу. Періодизація. Джерела.
Дослов’янські народи на території України. Етногенез слов’ян.
Давньоруська держава ІХ- поч. ХІІ ст.
Феодальна роздробленість. Монголо-татарська навала.
Галицько-Волинське князівство.
Періодизація курсу “Історія України”
Метою вивчення курсу “Історія України” є надання знань про сутність соціально-політичних процесів, що відбувались у минулому й відбуваються в сучасній Україні, їх об'єктивну обумовленість, взаємозв'язки та взаємозалежності.
Завдання курсу:
оволодіти історичного мислення;
вироблення вмінь аналізувати й оцінювати явища політичного розвитку українського суспільства у контексті світової історії;
співставляти історичні процеси з епохами;
робити аргументовані висновки;
вільно володіти термінологічним апаратом;
співставляти та систематизувати дані різних історичних джерел, застосовувати їх при характеристиці подій, явищ, процесів, окремих історичних особистостей;
оцінювати події та діяльність людей в історичному процесі з позицій загальнолюдських цінностей.
Періодизація історії України базується на національному принципі: історичні періоди відповідають етапам із загальним політичними, економічними, соціальними та культурними процесами, пов’язаними з територією та населенням України.
Давня історія України: з найдавніших часів до ІХст.
Князівський період: ІХ – ХІVст.
Литовсько-польський період: ХV – середина ХVІІст.
Козацько-гетьманський період: середина ХVІІст. – 1764р.
Імперський період: 1764 – 1917рр.
Революційний період: 1917 – 1921рр.
Радянький період: 1921 – 1991рр.
Період незалежності: з 1991р.
При вивченні минулого необхідно чітко розрізняти історичні джерела й історичну літературу. Джерела містять безпосередні сліди історичних процесів і подій. Історична література є наслідком вивчення істориками минулого. Джерела з історії України численні. Серед головних вирізняють: матеріальні (археологічні) - важливість цих джерел особливо велика в дописемний період історії України (наприклад, при вивченні етногенезу). До них відносяться предмети побуту, зброя, одяг, збіжжя, залишки жител, поселення, поховання та багато чого іншого, що виявляють археологи при розкопках. Етнографічні - особливості побуту, культури, звичаїв того чи іншого народу. Лінгвістичні - дані з історії розвитку мови (наприклад, слова "казан", "піп", "хрест" – з готської мови, "собака", "сокира" - зі скіфського). Усні - народні пісні, легенди, думи та ін. Але найважливішими джерелами є письмові джерела: літописи, актові документи (грамоти, протоколи, накази, збірники законів), літературні твори, щоденники, листи, спогади й ін. З літописів важливими є: "Повість минулих літ ХІІ – XІVст., Короткий Київський літопис і літопис Биховця; XVI - XVII ст. – Густинський, Львівський, Острозький літописи; XVII - XVIII ст. -старшинські літописи Граб'янки і Величка. Крім літописів, важливими джерелами є добутки, як "Руська правда", "Слово о полку Ігоревім", "Києво-Печерський патерик", "Синопсис" архімандрита Києво-Печерської лаври Інокентія Гізеля (1674 р.) та ін. Чим ближче до нашого часу, тим більшою стає кількість письмових джерел.