Розділ 2. Методичні особливості застосування принципів у процесі професійного навчання

2.1. Закономірності професійної підготовки майбутніх фахівців

Дидактичні принципи є регулюючими засобами науково обґрунтованих дій викладачів і майстрів професійного навчання на уроці. Вони відображають у нормативному компоненті образ дій для досягнення поставлених завдань, які визначаються інтересами суспільства: в родинному компоненті вони одночасно утворюють зв'язку умов, дій, результатів. Вони ґрунтуються на закономірностях процесу виховання, навчання і розвитку і на досвіді викладачів і майстрів.

При використанні принципів слід враховувати такі особливості професійного навчання майбутніх робітників: теоретичні та практичні заняття є не випадковим, а закономірним процесом, в якому діють об'єктивно кілька законів педагогіки і виробництва; різні процеси відбуваються на основі тих чи інших специфічних умов, пов'язаних із засвоєнням знань, формуванням умінь і навичок і розвитком учнів; високий рівень теоретичних знань вимагає проведення системи лабораторно-практичних робіт для забезпечення поступового їх перенесення на практичну діяльність.[4, с. 213]

Застосування дидактичних принципів на кожному етапі навчання можливе на основі планомірності й систематичності у засвоєнні знань, формуванні умінь і навичок, а також взаємозв'язки в діяльності викладачів, майстрів та учнів

Розглядаючи зміст закономірностей процесу навчання, які виділяють багато дослідників (Ю. Бабанський, С. Гончаренко, В. Загв'язінський, В. Краєвський, Н. Кудикіна, І. Лернер, І. Малафеїк, М. Махмутов, І. Підласий, М. Скаткін та ін.), і які у зв'язку з їхньою всезагальністю розгортання в педагогічній дійсності, доцільно враховувати в методичному забезпеченні професійної підготовки майбутніх робітників.

Виробництво й ринок праці, активно взаємодіючи, постійно динамічно розвиваються. Водночас зміст професійно-технічної освіти – це елемент, якому притаманна стійкість і певна інертність. На окремих стадіях розвитку суспільства виникає суперечність між новими умовами виробництва і ринку праці та застарілим змістом професійно-технічної освіти. Проте історія засвідчує: як би не відставав зміст професійно- технічної освіти від розвитку виробництва й особливостей ринку праці, він обов'язково завдяки оновленню буде приведений у відповідність до сстану розвитку виробництва й актуального характеру ринку праці.

Стан відповідності професійно-технічної освіти характеру виробництва є нестійким, адже виробництво та ринок праці постійно оновлюються. Оновлення може носити поступовий (еволюційний) або революційний характер. За умови революційних перетворень у сфері виробництва й ринку праці, наприклад, таких, що спостерігалися в Україні на межі минулого та нового тисячоліття, виникає кризова ситуація між професійно-технічною освітою та виробництвом і ринком праці: сферу виробництва й роботодавців не задовольняє якість професійної підготовки кваліфікованих робітників, а система професійно-технічної освіти неспроможна адекватно реагувати на попит у сфері виробництва й ринку праці. Такі об'єктивні умови активізують процес визначення нового та оновлення вже існуючого змісту професійно-технічної освіти.

Внутрішніх закономірностей процесу навчання в педагогічній науці встановлено досить багато, більшість з них діє лише при створенні обов'язкових умов навчання.

Існує закономірний зв'язок між професійним навчанням і вихованням: навчальна діяльність викладача, майстра виробничого навчання переважно носить виховний характер. Цілеспрямоване врахування зазначеної закономірності останнім часом актуалізувалось у зв'язку з реалізацією компетентнісної парадигми професійно-технічної освіти, за якою конкурентоспроможність робітників залежить не лише від їх суто професійних знань, умінь і навичок, а має безпосередній зв'язок з особистісними проявами людини. Такими є морально-етичні якості робітників, що пов'язані з проявами професійної етики, емоційної культури, врахуванням корпоративних інтересів тощо. Такі особистісні якості вимагають цілеспрямованого виховання в навчально- виробничому процесі ПТНЗ. Виховний вплив навчально-виробничого процесу на особистість, котра здобуває професійно-технічну освіту, залежить від низки педагогічних умов, які в ньому реалізуються. Опис цих умов характеризує часткові прояви вказаної закономірності щодо зв'язку між професійною підготовкою і вихованням.

Друга закономірність методичного забезпечення професійної підготовки кваліфікованих робітників говорить про те, що є залежність між характером взаємодії педагогічних працівників (викладачів, майстрів виробничого навчання) й учнями і результатами навчання. Означена закономірність є співзвучною з ідеєю Я. Коменського, висловленою в тексті "Великої дидактики", яка проголошена в контексті авторської позиції про "Загальні вимоги навчання й учіння, тобто як учити й учитися". Ця ідея привертає до себе особливу увагу щодо обґрунтування методики професійної підготовки робітників. Вона свідчать про те, що в дидактичному процесі ПТНЗ паралельно розгортаються два процеси: один з них (навчання) - це діяльність викладача, майстра виробничого навчання, інший - учіння - діяльність самого учня. У подальших наукових пошуках закономірність щодо залежності між взаємодією педагогічних працівників та учнями і результатами навчання знайшла психологічне обґрунтування в праці Г.С. Костюка "Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості". Автором науково доведено, що продуктивність навчання прямо залежить від розгортання власної діяльності учня, яка лише супроводжується педагогом.[5].

Теорія Г.С. Костюка має методологічне значення щодо теоретичного обґрунтування методичного забезпечення професійної підготовки кваліфікованих робітників. Згідно з цим положенням професійна підготовка не може бути продуктивною, якщо немає взаємозумовленої діяльності учасників навчально-виробничого процесу, бракує їхньої єдності.

Можна назвати ще деякі закономірності, які виявляються в професійній підготовці робітників за наявності певних педагогічних умов. До них належать такі.

Міцність засвоєння навчального матеріалу залежить від систематичного прямого і відстроченого повторення вивченого, від включення його до раніше пройденого і до нового матеріалу.

Формування професійно значущих понять у свідомості учнів професійно-технічного навчального закладу в контексті їхньої теоретичної підготовки може відбутись у тому випадку, коли буде організована спеціальна навчально-пізнавальна діяльність із виділення істотних ознак, явищ, об'єктів, операцій з порівняння і розмежування понять, із встановлення їхнього змісту, обсягу тощо

Вказані закономірності підкреслюють одну важливу педагогічну істину, суть якої полягає в тому, що результати навчання і виховання особистості залежать від характеру діяльності, до якої долучається учень.

Саме тому вони слугують базою для опрацювання системи стратегічних ідей, які становлять ядро сучасної педагогічної концепції методики професійної підготовки кваліфікованих робітників.

Підготовка фахівців широкого профілю можлива на основі гармонійного сполучення і взаємозв'язку загального, політехнічного і професійного навчання. Сутність цього взаємозв'язку визначається єдністю об'єктивного світу, взаємним зв'язком явищ, природи, суспільства і виробництва.

Поняття розвитку не можна усвідомити без понять зв'язку і взаємозв'язку, взаємодії явищ. Зв'язки між предметами і явищами не вичерпуються одними тільки причинно-наслідковими відносинами, вони носять різний характер. Будь-які системи у світі утворяться лише в результаті взаємодії між складовими їх елементів. Точно так само і усі властивості тіл виникають на основі взаємодії, руху і виявляються через них. Взаємодія універсальна, вона містить у собі всілякі зміни властивостей і стану предметів, усі типи зв'язку між ними [25, c. 142].

В основу сполучення і взаємозв'язку загального, політехнічного і професійного навчання покладені об'єктивні закономірності:

— взаємодія науки, техніки і виробництва в умовах науково-технічного прогресу;

— взаємодія й інтеграція суспільних, природних, технічних і технологічних наук у процесі керування виробництвом знань;

— взаємодія людини і техніки в умовах комплексної механізації й автоматизації виробничих процесів;

— взаємодія різних видів людської діяльності;

— взаємодія педагогічного і професійного процесів в підготовці робочих.

Взаємозв'язок загальноосвітньої і професійної підготовки особливо ефективно здійснюється в профтехучилищах у зв'язку з тією роллю, що продуктивна праця відіграє в навчанні і вихованні учнів. У системі професійно-технічної підготовки продуктивна праця розглядається як процес створення в ході виробничого навчання матеріальних цінностей і формування людини при високій ефективності педагогічного і виробничого процесів [18, c. 39].

Таким чином, взаємозв'язок між професійною, політехнічною і загальноосвітньою підготовкою в утворенні, навчання і виховання профтехучилищ, що учаться, ґрунтується на об'єктивних закономірностях, що поєднують природні, логічні зв'язки між окремими підсистемами (загальне, політехнічне, професійне) навчання.

Єдність професійної і загальноосвітньої підготовки в дидактичному аспекті передбачає взаємний вплив усіх компонентів структури професійно технічної підготовки на культурно-технічний рівень майбутніх робітників, виховання і розвиток учнів, а також на організацію навчального, виховного і виробничого процесів у профтехучилищах. Це ведуча закономірність професійної підготовки, у зв'язку з чим вона повинна обумовлювати всі напрямки діяльності профтехучилищ [12, c. 378].

При реалізації професійної підготовки зв'язку теорії з практикою у навчанні учнів слід дотримуватися ряду дидактичних вимог[12, с. 224]:

1. При вивченні теоретичного матеріалу необхідно відповідно до логіки навчальних предметів попередньо підготовляти учнів до продуктивної праці, створюючи умови для встановлення зв'язку теорії з практикою. Це забезпечується продуманою системою дидактичних методів і прийомів навчання, введенням системи задач, вправ, лабораторно-практичних робіт. Крім того, на уроках потрібно систематично орієнтувати учнів, у якому процесі ними мають бути застосовані знання, що повідомляються.

2. Уся трудова діяльність учнів повинна спиратися на теоретичні знання, тому що професійні уміння і навички, сформовані без опори на ці знання, мають вузький професійний характер. При цьому необхідно виробити в майбутніх робітників уміння застосовувати знання в праці, для чого варто використовувати спеціальні вправи, Учні повинні навчитися знаходити загальне в різноманітних технічних і технологічних проявах. Це сприяє здійсненню політехнічного принципу і підвищує професійну мобільність молодих робітників.

3. Добір учбово-виробничих завдань повинний бути підлеглий задачі розвитку творчих здібностей, що припускає додаток усієї системи отриманих знань, сформованих умінь і навичок до виконання виробничих задач при найменших витратах засобів на виробництво продукції. Це вимагає проведення спостережень, самостійного рішення поставлених задач, систематичного вивчення досвіду новаторів і передовиків виробництва, оволодіння передовими методами праці, формування навичок роботи в учнів, з додатковою літературою, чіткою організацією контролю й обліку з боку викладачів і майстрів за діяльністю учнів.

Викладачі і майстри повинні дотримуватися наступних правил [17, с.78]:

1. Брати до уваги й аналізувати рівень підготовленості учнів до сприйняття навчальної інформації.

2. Ніколи не завищувати і не занижувати вимоги до учнів.

3. Досліджувати вихідний рівень знань, умінь і навичок учнів, необхідних для засвоєння нового навчального матеріалу.

4. Використовувати можливості модельного включення в процес навчання матеріалу, що сприяє ефективності його засвоєння й активізації навчання.

5. Постійно йти від відомого до невідомого, від простого до складного.

6. Органічно сполучити активні форми професійної діяльності, для того щоб зняти фізичну і розумову напругу учнів.

У розвитку теорії сучасної педагогічної освіти є ряд значних досліджень, що розкривають закономірності професійної підготовки майбутніх фахівців: фундаментальне значення мають у цьому плані роботи Ф. Гоноболіна, О. Дубасенюк, Н. Кузьміної, В. Сластьоніна, А. Щербакова та ін.

У психолого-педагогічній літературі проблема формування професійної підготовки майбутніх фахівців висвітлюється широко й багатоаспектна. У загальнотеоретичному плані вона розроблена в працях К. Дурай-Новакової, Н. Кузьміної, Ю. Кулюткіна, Л. Кандибовича та ін.

Незважаючи на деякі розбіжності в теоретичних підходах до інтерпретації феномена "підготовка" та її структури, вона розглядається у всіх дослідженнях як первинна й обов'язкова умова успішного виконання будь-якої діяльності.

Сучасний науковий рівень вивчення питань, пов'язаних з формуванням професійної підготовки містить ряд аспектів: педагогічний, дидактичний, історичний, економічний, конкретно-соціологічний, соціально-філософський та ін. Відповідна література свідчить про певний ступінь розробленості кожного з вищевказаних аспектів.

У цілому підготовка до діяльності розглядається як [4: 65]:

— активний стан особистості, що викликає діяльність;

— наслідок діяльності;

— якість, що визначає установки на професійні ситуації й завдання;

— передумова до цілеспрямованої діяльності, її регуляції, стійкості;

— форма діяльності суб'єкта.

Ми можемо зазначити, що підготовка – це форма людської діяльності і як така включається в загальну систему діяльності. На сьогоднішній день виділяють два підходи в підготовці до професійної діяльності.

Розвиток професійної готовності фахівця відбувається більш інтенсивно при реалізації контекстного навчання. Суть його виражається в тому, що основною одиницею роботи викладача і студента є не порція інформації, а навчальна ситуація (навчально-професійне завдання). Викладач організує та активізує в контексті навчальної ситуації взаємодія між студентами та між студентом і об’єктом вивчення (професійною діяльністю спеціаліста).

Навчальна діяльність студента набуває рис, в яких виявляються особливості його професійної діяльності. Розв’язання навчально-професійних задач моделює фрагменти реальної професійної діяльності фахівця [5, с. 15-24].

Рівень оволодіння узагальненими професійними вміннями залежить від того, з якою повнотою в умовах безперервної навчально-професійної діяльності студенти оволоділи професійними вміннями при вивченні всіх дисциплін навчального плану.

Таким чином, узагальнені професійні уміння з успіхом формуються при вирішенні комплексу навчально-професійних завдань у рамках основних спеціальних дисциплін державного освітнього стандарту. Закономірності професійної підготовки студентів виявлялися і формулювалися поступово в процесі дослідження проблеми, висунення припущень та їх практичної перевірки в ході пошукового, констатуючого та формуючого експериментів.

Реалізація зазначених закономірностей дозволяє підвищити рівень адаптації студентів до професійної діяльності.