Тема III

В ипалювання і прожарювання за допомогою спиртівки, газового пальника чи паяльної лампи використовують для дезінфекції лабораторних петель, го­ лок, ватних корків, пробірок тощо. ^г ^ ■'■*'■'' ' - ^г-

Спалювання. У спеціальних печах, ямах або на багаттях спалюють сміття, ганчірки, залишки їжі, трупи тварин тощо. ■ -

Пастеризація — це прогрівання харчових продуктів до температури 70— 80 °С протягом ЗО хв, що призводить до загибелі вегетативних форм мікроорга­ нізмів, але не знищує їх спор. ■ п-]> "'■••■іл:у^:'

Тиндалізація (повторна, дрібна пастеризація) — прогрівання білкового ма­теріалу при температурі 56—58 °С протягом 1 год щодня впродовж 5—6 днів. У такий спосіб вдається знищити спори, які проростають. _т. ._;г

Холод. Штучне заморожування патогенних збудників не призводить до їх повної загибелі. Однак при низькій температурі знижується кількість мікро­організмів, а також сповільнюється їхня життєдіяльність. Тому такий метод оброблення використовують у харчовій промисловості для консервування. ..,._/1

Висушування. Іноді можуть використовувати саме такий спосіб дезінфек­ ції, оскільки деякі патогенні мікроорганізми під впливом тривалого висушу- ваннягинуть. .._.. , .. ,._т. _.._г . ...._ ..,.„.,.„„, ^^,...^. ...-,.. ■-^

Сонячне світло, ультрафіолетові промені використовують для зниження бактерійного забруднення повітря і поверхонь. Ультрафіолетові промені одер­жують за допомогою спеціальних бактерицидних ламп, які широко застосову­ються у маніпуляційних кабінетах, операційних блоках, палатах та інших приміщеннях лікарень і поліклінік.

Хімічні методи знезараження ґрунтуються на використанні хімічних ре­ човин або їх поєднанні з мийними засобами. . _

Вимоги, що ставляться до хімічних дезінфектантів:

• добра їх розчинність у воді або утворення в ній емульсії;

• ефективність у мінімальних концентраціях і здатність швидко знищува­ ти мікроорганізми;

• забезпечення знезаражувальної дії навіть за наявності органічних речо­ вин;

• ^{стійкість при збереженні;}

• _{нетоксичність для людей.}

^;

Ефективність дезінфекції залежить від таких чинників: концентрація ак­тивної речовини, її кількість, особливості об'єктів знезараження, засоби їх оброблення і час впливу (витримки). Зокрема, наявність у середовищі органіч­них речовин (крові, слизу, мокротиння) затримує процес загибелі мікро­організмів; підвищення температури розчину посилює бактерицидний ефект.

Найчастіше вдаються до вологого методу дезінфекції з використанням дез­ інфекційних розчинів або аерозолів. Шляхом занурення в розчини обробляють білизну, посуд, іграшки; зрошення — стіни, меблі; протирання — картини, поліровані речі. Аерозолі застосовують насамперед для знезараження повітря і поверхонь. - ■ ■- ^: -

₁₀₂

Інфекційна безпека, інфекційний контроль. Санітарно-протиепідемічний режим

У дезінфекційній практиці використовують різні хімічні сполуки. Доміну­ ючими довгий час залишаються хлоровмісні препарати: хлорне вапно, хлора­ мін, гіпохлорити; перекисні з'єднання: перекис водню; розчини фенолу, фор­ мальдегіду. :>Г\ ГГОи,^г ШЬ ■

Країни Західної Європи для дезінфекції використовують комплексні пре­ парати, наприклад на основі четвертинних амонієвих з'єднань, альдегідів, спиртів тощо; хлоровмісні займають дуже незначне місце. « ,. ,

Хлоровмісні засоби. Хлорне вапно. Діюча речовина — активний хлор. Ви­пускають трьох ґатунків, що містять відповідно 35, 32 і 26 % активного хло­ру. Хлорне вапно, яке містить менше ніж 15 % активного хлору, для дезін­фекції непридатне. Активним хлором називають ту його кількість, яку можуть витіснити з хлорного вапна розведені хлоридна чи сульфатна кисло­ти. Використовують для дезінфекції при кишкових інфекціях та інфекціях дихальних шляхів. Має вірулецидні, бактерицидні, спороцидні та фунгіцид­ні властивості.

Сухе хлорне вапно застосовують для знезараження рідких виділень хворого (мокротиння, блювотні маси, сеча, рідкий кал) і дезінфекції місць виплоду мух. Для приготування робочих розчинів використовують освітлений 10 % (маточний) розчин хлорного вапна. Застосовують переважно для дезінфекції лікувально-профілактичних і житлових приміщень при кишкових і краплин­них інфекціях бактерійної та вірусної етіології. Слід зазначити, що хлорне вапно має стійкий неприємний запах, подразнює слизові оболонки очей і ди­хальних шляхів, знебарвлює тканини, призводить до корозії металу.

'Хлораміни (хлорамін Б, хлорамін ХБ) містять 25—29 % розчин активного хлору. Діють бактерицидно, вірулецидно і фунгіцидно. На спори бактерій впливають тільки активовані 1—4 % розчини хлорамінів. Активування дося­гають шляхом додавання до розчинів аміаку (1:1—1:2). Активовані розчини готують безпосередньо перед їх використанням. Активування хлораміну або хлорного вапна дає змогу зменшити концентрацію препаратів у 2—10 разів, експозицію — у 3—4 рази, а витрати препарату — у 2—10 разів. Для знезара­ження білизни, посуду, іграшок, предметів догляду за хворими, приміщень, меблів використовують 0,2—3 % розчин хлораміну. Міцні концентрації (5—10 %) застосовують для знищення збудників туберкульозу, мікозу і спо­рових форм. ііТІ m;^_vx > : ^іг^ ^ . ^

Хлорантоїн — багатокомпонентний дезінфектант III покоління з мийним ефектом. Має бактерицидну, вірулецидну і фунгіцидну активність. За дезін­фекційною активністю він у 5—10 разів переважає хлорне вапно і хлорамін. Використовують для знезараження виробів медичного і санітарно-технічного призначення, білизни, посуду; для поточної і заключної дезінфекції в лікувально-профілактичних закладах, будинках відпочинку, санаторіях, школах, гуртожитках, на вокзалах, підприємствах громадського харчування, в осередках кишкових і краплинних інфекцій — у концентрації 0,1—0,2 %, в осередках дерматомікозу і туберкульозу — у концентрації 1—3 % .

₁₀₃

.jr.

Тема

Четвертинні амонієві з'єднання (ЧАЗ) і їхні аналоги є катіоноактивними поверхнево-активними речовинами. Використовують для дезінфекції стін, підлог, меблів. У сполученні з інпіими дезінфектантами використовують для дезінфекції інструментів і антисептичного оброблення шкіри.

Похідні фену. Найчастіше змішують з милом або з мийними засобами, щоб розчинити у воді. Застосовують: фенол (3—5—8 % розчин у 10 % розчині ка­ лійного мила для дезінфекції приміщень, меблів, білизни, іграшок, ванн, вби­ ралень, відділень); мильно-фенолову суміш (3—5 % розчин фенолу і 2 % роз­ чин мила); 1-хлор-бета-нафтол (33 % паста). Останньому препарату притаманна вибіркова дія на туберкульозну паличку, тому і застосовують його здебільшого у вигляді 0,5—4 % розчинів у лікувальних закладах протитубер­ кульозного профілю та в сімейних осередках. . _А

Альдегіди. Формальдегід (альдегід мурашиної кислоти) використовують у вигляді 40 % розчину у воді, який називають формаліном. Його застосовують як дезодоруючий та дезінфекційний засіб, у пароформалінових камерах. Глу-таровип альдегід характеризується вираженою спороцидною активністю, його застосовують під час стерилізації виробів медичного призначення, в основно­му з термолабільних матеріалів (дезінфекція високого рівня — ендоскопи, ди­хальна апаратура, наркозне устаткування), інструментарію.

Окисники. Найчастіше застосовують у хірургічній практиці: перекис водню — З—6 % у 0,5 % розчині мийних засобів; надоцтова кислота та створений на її основі дезоксон-1 мають сильні бактерицидні, вірулецидні, фунгіцидні влас­ тивості, використовують для профілактичної й осередкової дезінфекції; над- мурашину кислоту та "Первомур" ("С-4") — для знезараження рук та опера­ ційного інструментарію, .. ::':ч. -:^' -:;шп'И.>:.•' '.,і -"^п'У',/. •, Луги (їдкий натр, їдке калі, негашене вапно, каустична та кальцинована сода, суміш лугів зрізними домішками, ДЕМП). Застосовують у ветеринарній практиці.

Спирти (етиловий, пропіловий та ізопропіловий). Використовують для знеза­раження рук хірургів та консервації біологічних об'єктів. Найсильнішу бактери­цидну дію має 70 % спирт як шкірний антисептик (самостійно або в суміші з хлоргексидином). Пропіленгліколь і триетиленгліколь рекомендовано для дезін­фекції повітря, адже вони згубно діють на бактерії і є безпечними для людей.

Через те що в лікувальні заклади приймають хворих, вагітних і породілей, не обстежених на СНІД, вірусний гепатит, кожного з них розглядають як по­ тенційного носія вірусу. Саме тому весь інструментарій, предмети догляду, до­ вкілля під час їх знезаражування розмежовують на дві групи: ^;

I група — без біологічних забруднень (кров, слиз, молоко, блювотні маси, вагінальні виділення тощо); ... г : . -,, _; . ■■■:

II група — з наявністю біологічних забруднень.

Інструментарій без біологічних забруднень можна дезінфікувати, повністю зануривши його, або протерти двічі ганчіркою, змоченою дезінфекційним роз­чином, з інтервалом у 15 хв, або оросити деззасобом з терміном дії 60 хв. з -т<^-

₁₀₄

інфекційна безпека, Інфекційний контроль. Санітарно-протиепідемічний режим

Д ля цього інструментарію застосовуються такі концентрації дезінфекцій­ них розчинів: -л

• 1 % розчин хлораміну — повне занурення на ЗО хв; '. . Л

• 0,25 % розчин гіпохлориду натрію — повне занурення на ЗО хв;

• 0,5 % розчин гіпохлориду кальцію — повне занурення на ЗО хв; (я

• 0,2 % розчин сульфохлорантоїну — повне занурення на ЗО хв.

Режим дезінфекції інструментарію та предметів догляду з біологічним за­ брудненням дещо інший. При забрудненні розчину кров'ю його знезаражу­ вальні властивості зменшуються, тому всі інструменти насамперед необхідно очистити від біологічних забруднень — промити в дезінфекційному розчині. При дезінфекції виробів, що мають внутрішні канали, порожнини, дезрозчи- ни в кількості 5—10 мл пропускають через канал для усунення залишків кро­ ві, сироватки чи інших біологічних рідин відразу ж після їх використання. Після цього вироби повністю занурюють у розчин на необхідний час в іншій ємності. Дезінфекційні розчини із залишками біологічних речовин зливають в окрему ємність і лише після відповідної експозиції виливають. - •:

Якщо вироби виготовлені з корозійнонестійких металів і не витримують контакту з дезрозчинами, їх слід промити в ємності з водою. Промивні води знезаражують шляхом кип'ятіння протягом ЗО хв або засипають сухим хлор­ним вапном або хлораміном для досягнення 3 % концентрації. Інструментарій дезінфікують в окремій ємності.

Для дезінфекції можуть бути використані такі розчини:

• 6 % розчин перекису водню — термін знезараження 60 хв; '" '

• 3 % розчин хлораміну — термін знезараження 60 хв;

• 0,5 % активований розчин хлораміну — термін знезараження 60 хв;

• 3 % освітлений розчин хлорного вапна — термін знезараження 60 хв. Увесь інструментарій дезінфікують у розібраному вигляді. Відходи крові

(згустки, сироватка), сечу, блювотні маси, ексудат й інші біологічні рідини для знезараження виливають у ємності із кришками, засипають сухим хлор­ним вапном у співвідношенні 1:5 (200 г сухого деззасобу на 1 л рідини), пере­мішують і витримують 1 год, після чого виливають; перев'язувальний матері­ал, забруднений кров'ю і гнійними виділеннями, повністю заливають дезінфекційним розчином, витримують термін знезараження, після чого ви­кидають. Знезараженню підлягають усі біологічні відходи (плацента, видале­ні частини органів тощо).

Білизну, забруднену кров'ю, занурюють у дезінфекційний розчин (3 % роз­чин хлораміну, 0,5 % розчин сульфохлорантоїну) з розрахунку 5 л розчину на 1 кг сухої білизни терміном 2 год. Після цього прополіскують у воді і перуть.

Для знезараження стін, підлоги в приміщеннях, де є можливість забруд­нення кров'ю й іншими біологічними рідинами (операційна, пологовий зал та ін.), їх зрошують дезінфекційним розчином, витримують час знезараження і лише після цього прибирають.

₁₀₅

• Тема III

З гідно з діючими нормативними документами, дезінфекційні розчини для знезараження інструментарію, предметів догляду тощо використовують одно­ разово. . . і -

Дезінфекційні розчини виготовляють: -■*- ^{г : Л}

а) безпосередньо перед використанням в ємності, де проводиться дезінфек­ ція виробів медичного призначення. При цьому на робочому місці мають бути деззасіб та мірна ємність для правильного приготування дезрозчину. Ємність, в якій проводять дезінфекцію виробів медичного призначення, повинна бути промаркована — вказують назву дезінфекційного розчину, його концентра­ цію, роблять помітку — "виготовляється щоденно";

б) дезрозчин готують дезінфектори у великій кількості, при правильному зберіганні його можна використовувати 7—10 днів (дезрозчини мають зберіга­ тись у темній закритій тарі). При такому варіанті або при виборі того чи іншого дезінфекційного засобу слід звертати увагу, на який вид мікроорганізмів він діє, і вибирати найбільш оптимальний серед них, його концентрацію, час зне­ зараження.

Після застосування дезінфекційних розчинів усі вироби медичного призна­ чення ретельно промивають під проточною водою до повного зникнення запа­ ху дезрозчину.

Дезінфекція у лікувально-профілактичних закладах передбачає такі заходи:

• санітарне оброблення пацієнтів, яких приймають у стаціонар, і дезін­ фекція їхньої білизни та одягу;

• організація і проведення профілактичної та поточної дезінфекції усіх приміщень лікарні залежно від режиму їх роботи;

• проведення дезінфекції та дератизації для знищення побутових комах та гризунів і запобігання їх розмноженню; ..

• дезінфекція транспорту, який може бути джерелом поширення інфек-

ції.

Поточну дезінфекцію в лікарні проводять для запобігання виникненню вну-трішньолікарняної інфекції.

До заходів, що блокують виникнення внутрішньолікарняної інфекції та за­безпечують своєчасну ізоляцію її джерел, належать постійний бактеріологіч­ний контроль і обстеження можливих джерел та шляхів її поширення (хворі з гострою чи хронічною інфекцією, персонал відділення, повітря палат і операційно-перев'язувального блока, інструментарій тощо). Бактеріологічно­му контролю підлягають: фартухи, змиви з рук, матеріал з операційного сто­ла, столик анестезіолога, наркозний апарат, ларингоскоп, шланги для відве­дення кисню. Обстеження персоналу відділень на носійство золотистого стафілокока проводять 1 раз на квартал. Виявлені бактеріоносії підлягають са­нації до повного одужання. Працівників, у яких не вдається ліквідувати хро­нічний запальний процес дихальних шляхів, переводять на іншу роботу.

Контроль якості дезінфекційних заходів здійснюють дезінфекційні стан­ції, санепідемстанції та бактеріологічні лабораторії лікувальних закладів, її

₁₀₆

Інфекційна безпека, інфекційний контроль. Санітарно-протиепідемічний режим

о цінюють шляхом візуального, а також об'єктивного контролю з використан­ням хімічного і бактеріологічного методів.

Візуальний контроль має на меті з'ясувати санітарний стан об'єкта, своє­ часність проведення дезінфекційних заходів, обґрунтованість вибору об'єктів і методів знезараження. .-_дї Шн. -⁽ д v.'-r. •»■■.;;;< ■;>^п

Хімічний контроль використовують для визначення дієвості робочих роз­чинів відповідно до інструкцій. Виявлення в лабораторних умовах меншої, ніж потрібно, кількості діючої речовини є доказом поганої якості дезінфекції.

У разі застосування хлоровмісних засобів можна вирисовувати йод-крох-мальний метод контролю. Якщо контрольована поверхня дійсно була обробле­на хлоровмісним дезрозчином, то при дотику до неї тампона, змоченого суміш­шю 3 % розчину йодиду калію з 2 % розчином крохмального клейстеру, з'явиться специфічне синьо-буре забарвлення. Воно зникне після протирання ваткою, змоченою у 3 % розчині тіосульфату натрію. <iiv-u>U\ ^ku v^\n /:\'n (.'-■

Бактеріологічний контроль дезінфекції проводять в осередках кишкових інфекцій шляхом виявлення кишкової палички на оброблених предметах. Для взяття змивів готують ватні тампони на паличках і стерилізують у паперових пакетах. При взятті проб тампон змочують у 1 % розчині тіосульфату натрію або в середовищі збагачення. Змиви з кожного об'єкта роблять одним тампо­ном. Після взяття змиву тампон занурюють до дна пробірки з живильним се­редовищем. При цьому краї пробірки обпалюють над полум'ям пальника. На ній зазначають порядковий номер і під тим самим номером заносять у список предмет, з якого була взята проба.

Дезінфекцію вважають якісною за відсутності росту мікроорганізмів. L

Для профілактики гнійних ускладнень проводять комплекс санітарно- профілактичних заходів, які спрямовані на запобігання розвитку збудників інфекції в рані, їх знищення і переривання шляхів передачі. Тут особливе зна­ чення мають антисептика та асептика. ""' , ^ _ і _ ~- ■■

Антисептика — це комплекс заходів, які спрямовані на знищення мікро­організмів у рані, патологічному вогнищі або організмі в цілому.

Асептика — це комплекс заходів, спрямованих на запобігання проникнен­ню мікроорганізмів у рану.

Особливе значення для дотримання асептики має стан рук медичного персо­ налу. На шкірі рук міститься дуже багато мікроорганізмів. Вони є не лише на поверхні, а й у порах, численних складках, волосяних цибулинах, потових і сальних залозах. Особливо багато мікроорганізмів під нігтьовими пластинка­ ми. Тому нігті на руках у медичного персоналу мають бути коротко зрізані. Осіб, які мають тріщини, подряпини, задирки, мозолі, гнояки та інші запальні процеси, не допускають до маніпуляцій. і ^ *, .>-.,-..,.

Медична сестра повинна обов'язково мити руки як перед, так і після про­ведення маніпуляції. На руках можуть міститися золотистий стафілокок, епі­дермальний стафілокок, ентерокок, ешерихія колі, сальмонела, вірус гепати­ту А тощо. Частина мікроорганізмів на шкірі резидентна (постійна), частина

₁₀₇

Г Л if і- ) -L

_Тема

— транзиторна (непостійна). Постійні мікроорганізми (наприклад, епідер-мальний стафілокок) не тільки виживають, а й розмножуються у поверхневих шарах шкіри. Транзиторна мікрофлора — це результат свіжого зараження. Термін її життя на шкірі обмежений. Транзиторна флора може бути представ­лена патогенними мікроорганізмами, які можуть потрапляти на руки з коло­ній мікроорганізмів інфікованих пацієнтів або інфікованого обладнання. Мит­тя рук — серйозний дієвий захід профілактики внутрішньолікарняноі' інфекції і гарантування безпеки персоналу.

Європейський стандарт поділяє оброблення рук медичного персоналу на рівні спеціального оброблення (деконтамінації): * їм ;н ы

1. соціальний рівень (побутовий) — миття не дуже забруднених рук водою з милом дає змогу видалити зі шкіри більшість транзиторних мікроорганізмів (антисептичне мило); *

2. гігієнічний рівень (дезінфекція) — це найефективніший метод видалення і знищення мікроорганізмів під час оброблення рук (антисептичне мило або антисептик); и иг; лі лі-::ігг. . _. ^: ~^о • j і : чи>

'■■ >■< 3) хірургічний рівень — це спеціальне оброблення рук та передпліччя від бру­ду, повне знищення транзиторної та зниження резидентно!' мікрофлори перед кожним хірургічним втручанням (антисептичне мило + антисептик — табл. 8).

^rflU :■■'-. і

_І(В^Г,

Таблиця 8. Види комплексного оброблення рук під час проведення медичних маніпуляцій ^J' * ** ■' ■ '

Перелік медичних маніпуляцій	Рівень спеціального оброблення J " т у ^						Викорис рукав]	1
	соціальний (побутовий)		гігієнічний (дезінфекція)		хірургічний			тання ичок
	ДО	після	ДО	після	миття	антисеп­тика	несте-рильні	сте­рильні
Приготування та роздавання їжі	+
Роздавання лікар­ських засобів	+	+ ^_ II	+		Г".			- - ■ - -
Приготування внутрішньовенних розчинів	+		+					+ .і ""; . .
Огляд,пальпація, аускультація	+	+	+				• ■ ■ ■	■ і. .■■
Введення внутріш-ньом'язових ін'єкцій	+	■ ■	+*	+			г " 1 '.	t ' ■ г,
Введення внутріш­ньовенних ін'єкцій			+*	+	- "':		. И"

₁₀₈

Інфекційна безпека, інфекційний контроль. Санітарно-протиепідемічний режим

I ■

_{Закінчення табл. 8}

1 Перелік медичних маніпуляцій	Рівень спеціального оброблення						Викорис рукав
	соціальний (побутовий)		гігієнічний (дезінфекція)		хірургічний			тпання ичок
	ДО	ПІСЛЯ	ДО	після	миття	антисеп­тика	несте-рильні	сте­рильні
Венесекція, поста­новка або видален­ня внутріпіньосу-динного катетера	і - і f t1 '	г -Т				1 ' " "і	-- \ і -г - 1 і*. '" "t ■	1 ' і
Спинномозкова, плевральна, абдо­мінальна пункції, дренування порож­нин, перитонеаль-ний діаліз, епіду-ральна анестезія, малі та великі за обсягом оперативні втручання, у тому числі біопсія, прийняття пологів	v* 7*' ■ 1 і _ і і	u"' ' ^ ■і <■ і '/ ■; і k і *}; -■'.<- ' V '	І 1 •■ 1 ' 1 > :		1 1 • ■ 1	.' 'г Г ■. 1 ■' г *~_ . '	1 н . ^ і . -і--. J J, -:■ 1 } 1 ■ ' - •■ v і- ■ ; і f -і	V - ; У , " J г- ; ' ■ - і s;
Перев' язування чистих післяопера­ційних ран	+			+		1 ' •. . "І '		■ ■■_ г . '. ■
Перев'язування вторинно- ' -а|у: інфікованих та відкритих ран		і ■ 'іГ- ; ■■ і і		ГЬ. : і,! і	Л*. ; • ■■	і	_. , 7 - ■ j ! ■. і 'И 1 ;
Робота в асептич­них блоках з іму-нодефіцитними пацієнтами	.. .				г Г ■ 1	■+.: ■ ;	■ 1; \ і.	-
Гінекологічний ■ огляд та маніпуляції	+	■ 1 ■ ■"1 . ' і(	1 : '""і	+	+	■ , , ■•	■ ■•■ v	+
Цистоскопія, постановка сечово­го катетера	■- уі	-		+		'4	- . г
Бронхоскопія	+		+	+			■•■■ +

* Використання тільки спиртових шкірних антисептиків.

п і

f -. Г

Стерилізація (від лат. sterilis — безплідний) — знищення всіх мікроорганіз­мів та їхніх спор (табл. 9).

₁₀₉

_Тема

Таблиця 9. Методи стерилізації

Метод стериліза- ції	Улсови стериліза- - .'■ ції	Метод якості проведення стерилізації	Термін збері­гання стерилі­заційного матеріалу
Паровий (автоклав) і і '' ' ' ї і г V . -■ і ■ 1 ; і і , ,. - .і , --'■■, ■ \ !	1,5 атм. — 120 °С — 45 хв -т 2 атм. — 132 °С — 20 хв . .>{■• ':-.■<■ л, - .*■ -: .■ ;. .-. __/,._ -. .. —. [ • . г ■; • . ■ • ч ■ ! 'і і! , .", . 1 ї "'si' ' 1 і і' . ' : 1 ■ ,'. ' і ! І ї ! . ■ '"■ " f	Фізичний — суха сірка, бензойна кислота, антипірин чи амідопірин — температура плавлення 110 С. При хімічному методі в бікс кладуть спеціально оброблену смужку філь­трувального паперу. Олівцем на - , ньому пишуть слово "стерильно", потім смужку паперу просякають розчином крохмалю і опускають у розчин Люголя. Смужка паперу стає інтенсивно синьою і слово "стериль­но" зникає. За температури 115 °С йод випаровується, папір знебарвлюється, унаслідок чого проявляється зазначе­ний напис. Біологічний невеликі шматочки матеріалу, який підлягає стерилізації, вміщують у 2—3 пробір­ки, закривають ватою і закладають у бікс. Після стерилізації пробірки відправляють для дослідження в бактеріологічну лабораторію. Якщо через 2—3 дні не спостерігають росту бактерій, матеріал вважають стериль­ним. Це найнадійніший метод	Бікс з філь­тром — 20 діб. Бікс без фільтра та в інших упаков­ках — 3 доби ■ ;;■•■ ' ■■■ ■ fj '-[н і ■ - , ' -, і ::■ / ■ '•; -f і ; .'. ■і .:гЛ:. Г
Повітря­ний (сухожа-рова шафа) , - > ' І •■■■ і ■'■і . _...„.,4-;:-і ■'■■ -і	180 °С — 1 год 160 °С —2,5 год 'і = t ■ ■ ' • ' ' І > •	Фізичний альбуцид, аспірин температура плавлення 160 С, сахароза, тіосечовина, бурштинова або аскорбінова кислота, барбітал, і температура плавлення — 180 °С. k Біологічний — як біотести використо­ вують пробірки, інфіковані синьо- гнійною паличкою. Термічний — за допомогою термометра ■ < .. _	В упаковці Здоби, у відкритій посудині — використо­вують одразу після стерилі­зації

І

і Стерилізації підлягають усі вироби медичного призначення, які в процесі свого використання передбачають контакт з рановою поверхнею, слизовими оболонками й ін'єкційними засобами. Наприклад, ножиці для зрізання нігтів лише дезінфікують, а ножиці для зняття швів обов'язково мають бути стериль­ними; термометр медичний після використання дезінфікують, а коли необхід-

₁₁₀

♦ Інфекційна безпека, інфекційний контроль. Санітарно-протиепідемічний режим

н о виміряти температуру в прямій кишці (у дітей, гінекологічних хворих), його потрібно стерилізувати.

Хімічний метод стерилізації проводять за допомогою розчинів хімічних засобів. Його рекомендують для виробів з полімерних матеріалів, скла, коро­зійностійких металів. Найчастіше використовують 6 % розчин перекису вод­ню. Стерилізація відбувається при кімнатній температурі — 6 год, у підігріто­му до 50 °С розчині — 3 год.

Стерилізацію слід проводити при повному зануренні виробів, що вільно роз­кладаються в ємності з розчином, довгі вироби викладають по спіралі. Усі ка­нали і порожнини заповнюються розчином. Після закінчення часу стериліза­ції всі вироби двічі занурюють на 5 хв у дистильовану воду, щоразу змінюючи її. Потім вироби переносять за допомогою стерильного корнцангу в стерильну ємність або укладку. Термін збереження стерильності виробів у стерильній єм­ності — 3 доби. Розчин перекису водню можна використовувати протягом 7 діб з дня приготування за умови збереження його в закритій ємності, у темному місці. Подальше використання розчину можливе лише за умови контролю вмісту активно діючих речовин.

Для стерилізації термонестійких предметів (хірургічний інструментарій, виготовлені з полімерних матеріалів, гумові предмети тощо) можна викорис­товувати 1 % розчин надоцтової кислоти. Для хімічного методу стерилізації — розчин дезоксону із глутаровим альдегідом.

Дуже зручно користуватись засобами зарубіжного виробництва. Так, при використанні 2 % розчину корзолексу стерильність досягається через 60 хв, а при застосуванні 4 % розчину — через 30 хв. Корзолекс має антикорозійні властивості, тому ним зручно стерилізувати оптичний та ріжучий інструмен­ тарій. Проте слід зазначити, що широке застосування його обмежує вар­ тість. ^ ■:,' vto '?

Стерилізація іонізаційним випромінюванням. Променеву стерилізацію проводять іонізаційним променем великої енергетичної сили, який може про­ никати на різну глибину в матеріал, що підлягає стерилізації. Переважно за­ стосовують р- і у-опромінення. Цей вид стерилізації широко використовують на промислових підприємствах, де виробляють інструментарій одноразового користування (шприци, системи для переливання крові, перев'язувальний матеріал). Предмети пакують у герметичні поліетиленові пакети із зазначен­ ням терміну зберігання (до кількох років). . ₊₄, .... ,> . ₄, .■■

Газовий метод стерилізації в промислових умовах застосовують для об­ роблення термонестійких предметів, які не витримують стерилізації в авто­ клаві або в сухожаровій шафі (катетери, зонди зі штучних матеріалів, шланги, протези, ендоскопи, оптичні прилади, кетгут). Найчастіше використовують оксид етилену, пари формаліну. Застосовується в заводських умовах в спеці­ альних газових стерилізаторах; у приміщеннях для стерилізації виробів одно­ разового призначення має бути витяжна вентиляція, ї' , ■ ; О у

₁₁₁

; ""ij і і. '''

Тема

і Кип'ятіння як метод стерилізації медичного інструментарію згідно з галу­ зевим стандартом ОСТ 42-21-2-85 "Стерилизация и дезинфекция изделий ме­ дицинского назначения. Методы, средства и режимы", не передбачене. Але як виняток (у невеликих лікарнях, амбулаторіях, домашніх умовах), коли не­ можливо простерилізувати іншими методами, можна застосовувати кип'я­ тіння. Стерилізацію шляхом кип'ятіння проводять у спеціальних металевих кип'ятильниках з решіткою для вкладання інструментарію. Заливають ін­ струментарій холодною дистильованою водою і кип'ятять 45 хв з моменту за­ кипання, гчл оіі ■-тсiK/v-'j, ■ :^rtV :'-^; ■•■,.■-:. _ .■,.,<■

За якістю стерилізації ведуть бактеріологічний контроль. Працівники бак- лабораторії беруть змиви на стерильність 1 раз на 7—10 днів. ' ~

При багатопрофільних лікувально-профілактичних закладах і великих лікарнях організовані центральні стерилізаційні відділення, в яких прово­ дять передстерилізаційне очищення інструментарію та стерилізацію білиз­ ни, перев'язувального матеріалу, інструментарію та інших медичних виро­ бів паровим та повітряним методами. У нестерильніи зоні виділяють кілька окремих кімнат: приймально-сортувальна, в якій приймають із відділень і сортують шприци, голки, інструментарій; кімнати для проведення передсте- рилізаційного очищення та кімнати, де інструментарій висушують і переві­ ряють на цілість та придатність до роботи, готують до стерилізації і заванта­ жують у автоклав чи сухожарову шафу. v , т

У чистій зоні після закінчення стерилізації стерильний матеріал виймають із стерилізаційних апаратів і видають за призначенням, 'л: & п₅ :■■'^Lfnvi ;:

_{Санітарно-протиепідемічний режим лікувальних закладів} ^?

•:,■■..-. . - ■- - . - - -■. .. ■ ■ -.-> -i^iqrp

і

У приймальному відділенні санітарно-гігієнічний режим має виключати за­несення інфекції в стаціонар. Після огляду кожного прийнятого пацієнта кле­йонку на кушетці слід протирати дезінфекційним розчином. Якщо пацієнта оглядають на наявність педикульозу, він проходить повне санітарне оброблення (душ або ванна, при цьому видають знезаражену губку). Пацієнт переодягається в чисту лікарняну білизну (із дозволу лікаря може залишитися у своїй білизні). Після огляду пацієнта руки потрібно вимити милом (в одноразовому розфасу­ванні) з дворазовим намилюванням, а після огляду інфекційного хворого — про­тягом 2 хв 0,2 % розчином хлораміну або 0,1 % розчином дезоксону-1.

Приймальні відділення повинні мати засоби дезінфекції і дезінсекції: мило, губки індивідуального користування, посуд для збереження чистих і викорис­ таних губок, наконечники для клізм і посуд для збереження їх у чистому ви­ гляді. ...., . .. :І А.:'і~ ■ ■"'-*■. , , ., . ,. i.jik?' . --•■:;'-

Після огляду пацієнта металеві шпателі кип'ятять упродовж 15 хв, а термо­метри дезінфікують в 1 % розчині хлораміну або в 0,1 % розчині дезоксону протягом 15 хв або занурюють у 3 % розчин перекису водню на 80 хв.

₁₁₂

Інфекційна безпека, інфекційний контроль. Санітарно-протиепідемічний режим

У лікувальних відділеннях стаціонарів ліжко, тумбочку і підставку для підкладного судна протирають дезінфекційними розчинами. Постільні речі після виписування пацієнта необхідно обробляти в дезінфекційній камері.

Гігієнічну ванну пацієнтам призначають 1 раз на 7—10 днів зі зміною білиз­ни. При заміні постільної і натільної білизни її акуратно складають у ємності із кришкою або мішки з бавовняної тканини. Після заміни білизни підлогу і предмети протирають дезінфекційними розчинами. Увесь інвентар для приби­рання — щітки, ганчірки, відра — має бути маркованим для різних примі­щень. Інвентар, яким прибирали, знезаражують, замочуючи на 1 год у 1 % розчині хлораміну або 0,5 % розчині хлорного вапна з подальшим полоскан­ням у чистій воді й висушуванням (у вологому середовищі розмножуються псевдомонад и і клебсієли).

У плановому порядку 1 раз на місяць і, крім того, за показаннями прово­дять бактеріологічні дослідження повітря, рідких лікарських форм, грудно­го молока, рідин для пиття хворих, змивів із рук персоналу, предметів до­гляду. ., , ,,.... , ... ,.Гф.л ■„ .-., ..-.,і,,і. ,.„-•„ __f. .. ьгум.^,,, ..,г. ц.',т * •

Особливу увагу приділяють стерильності хірургічного інструментарію, го­лок, шприців, шовного матеріалу, катетерів, апаратів для штучного кровообі­гу, ендоскопічної апаратури. При цьому визначають наявність стафілококів, синьогнійної палички, клебсієл, протея, кишкової палички та ін.

Санітарний нагляд за лікарняними закладами включає контроль санітарно-технічного стану харчоблоку, транспорту для перевезення продуктів, утри­мання інвентарю і посуду, дотримання технології приготування їжі, термінів її реалізації, правил миття і дезінфекції посуду.

Медичний персонал лікарняних закладів може стати джерелом збудників інфекції (як носій або хворий на легкі форми), а також виявитися жертвою, заразившись від хворого, його крові і виділень. Для зменшення цієї небезпеки проводять періодичний медичний огляд і обстеження персоналу. Доцільно мати картотеку, в якій повинні бути зазначені захворювання, що переніс ко­ жен зі співробітників. Виявлені носії і хворі мають бути відсторонені від робо­ ти І ПРОЙТИ Курс ЛІКуванНЯ. і ; , ■ ^ :, -■:?/-. н I-V: . ; л

_е! Найважливішою складовою інфекційної безпеки є запобігання можливості передачі мікроорганізмів від пацієнтів до медичного персоналу. Захист медич­ного персоналу від зараження — актуальна тема при роботі з інфекційними хворими і носіями внутрішньолікарняної інфекції. Завдання профілактики внутрішньолікарняної інфекції серед медичного персоналу: ■ ' 1) організація санітарно-епідеміологічного нагляду медичного персоналу за інфекцією (облік та реєстрація);

2) розроблення і впровадження профілактичних та протиепідемічних захо­ дів для захисту медичного персоналу від зараження (запобігання артифіцій- ним зараженням): -•—э-*_ліь*.., ^ ^: —

• широке використання одноразового медичного одягу;

• застосування шкірних антисептиків; •.

₁₁₃