.,^г- i<

■41 -.'

Тема III : P:;Xfmfu,u:i ;._:>_: ■■..w.-.nr.

ІНФЕКЦІЙНА БЕЗПЕКА. ІНФЕКЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ. САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ "-т., ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ^{>0 к>}

^? '.' Л u.^;

-b

_r.

:•■/ :

;{

^{Після вивчення теми студент має:}

Знати: . , '"" .!-"' V,. '"*..,.,,.,.,,;/"„.'

• поняття інфекційної безпеки;

• визначення і масштаб проблем внутрішньолікарняної інфекції;

• способи передачі інфекції;

• чинники, що впливають на сприйнятливість організму хазяїна;

• групи ризику розвитку внутрішньолікарняної інфекції;

• види збудників, що спричинюють внутрішньолікарняну інфекцію;

• резервуари збудників внутрішньолікарняних інфекцій;

^г — способи передачі конкретних збудників; ^{u ;i}V ' Р.'ь*; >^у и

- — заходи профілактики і контролю внутрішньолікарняних інфекцій; ^

• види, способи і режими дезінфекції в лікувально-профілактичному за­ кладі; * ■ '■■• . "і: :-■•-

• цілі, завдання і принципи роботи централізованого стерилізаційного від- ділення;

• засоби контролю стерилізації;

^- профілактику передачі парентерального гепатиту і ВІЛ-інфекції в лікувально-профілактичному закладі; . ,. _., ,. . . .,;.... ,.,.,..,,

— правила техніки безпеки під час приготування дезінфекційних засобів, правила надання першої допомоги при потраплянні хлоровмісних розчинів на шкіру і слизові оболонки; - ^vJ -¹ '-'■**' ^{: :>}

— ВИМОГИ ДО ОСОбиСТОЇ ГІГІЄНИ І МеДИЧНОГО ОДЯГУ Персоналу; ^Lr>, " ' іП

₉₅

Тема III

• м ожливі проблеми пацієнта, наприклад страх перед ВІЛ-інфікуванням. Сестринські втручання;

• перелік дезінфекційних засобів, дозволених до застосування в Україні (Державний реєстр дезінфекційних засобів за 01.01.2009 p.).

Уміти:

• проводити вологе прибирання у лікувально-профілактичному закладі із застосуванням дезінфекційних розчинів;

• проводити провітрювання і кварцування приміщень лікувально-профі­ лактичного закладу; * ^

• проводити контроль санітарного стану палат, тумбочок, холодильників;

• контролювати якість передстерилізаційного очищення;

• дезінфікувати і утилізувати використаний одноразовий медичний ін­ струментарій; ^; -'>.•% , і

— дотримуватись техніки безпеки при роботі з біологічними рідинами. Володіти навичками:

-— оброблення рук до і після виконання маніпуляції;

• оброблення рук і слизових оболонок при контакті з біологічними ріди­ нами;

• використання захисних пристосувань (маска, халат, окуляри, шапочка, фартух);

• приготування мийних і дезінфекційних розчинів різної концентрації;

• дезінфікування предметів догляду;

• виконання передстерилізаційного очищення виробів медичного призна­ чення;

• виготовлення перев язувального матеріалу.

Внутрішньолікарняна інфекція: механізм передачі, ₃- нл/ профілактика

Інфекція (від лат. infectio — зараження) — стан зараження організму пато­ генними мікроорганізмами, при якому відбувається взаємодія між збудника­ ми захворювання і макроорганізмом. . - ■ -■ -_чгї --•

Інфекційний процес — це складний комплекс специфічних біохімічних, морфологічних та імунологічних змін, що виникають в організмі при потра­ плянні патогенного агента в організм. ..- _;ї

Внутрішньолікарняна (нозокоміальна, госпітальна, шпитальна, лікарня­на) інфекція (за визначенням ВООЗ) — це будь-яке клінічно визначене інфек­ційне захворювання, що уражує пацієнта в результаті його перебування в ста­ціонарі або амбулаторного лікування, а також захворювання співробітників лікарні внаслідок їх роботи в цьому закладі незалежно від часу проявів симп­томів захворювання — під час або після перебування в лікарні впродовж міся­ця. Високий рівень спостерігають у хірургічних, урологічних відділеннях, по-

₉₆

Інфекційна безпека, інфекційний контроль. Санітарно-протиепідемічний режим

л огових будинках. Причинами швидкого поширення внутрішньо лікарняної

інфекціїє: „__:l: -J^jL._ „ _1U -^Ij _._.. --, .",.

і а) порушення правил асептики та санітарно-протиепідемічного режиму;

б) збільшення кількості госпіталізованих недоношених дітей і людей старе­ чого віку; ^,,_м,,.,., ₍

в) зниження імунного бар'єра у населення, у тому числі і у медичних пра- цівників; з.... . - __,-

г) стійкість мікрофлори до дезінфектантів та антисептиків;^г:к * *■ '^г'^{п >h:Th v]} ґ) упровадження великої кількості лікувальних і діагностичних втручань

тощо. ■ •!

Внурішньолікарняна інфекція — небезпека, яку не можна побачити і від­чути одразу, має тенденцію бути проігнорованою, зменшеною або забутою. Здоров'я можна втратити навіть унаслідок одноразового нехтування елемен­тарними, відомими нині заходами безпеки:

' — використання захисних засобів: окулярів, масок (респіраторів), рукави­ чок, фартухів під час роботи з дезінфекційними і стерилізувальними засоба­ ми; •■'—'— -* ^;— -■ — *

• використання універсальних заходів застереження: рукавичок, масок, халатів, фартухів, окулярів під час роботи із біологічними рідинами пацієнтів;

• додержання особливої ретельності та дбайливості, правил техніки безпе­ ки під час роботи з біологічними рідинами, які можуть спричинити шкідли­ вий вплив. ¹ ' ^L

Найпоширенішими внутріпіньолікарняними інфекціями є: ^!>vv^

1. інфекції сечової системи;

2. гнійно-запальні інфекції;

3. інфекції дихальних шляхів;

4. бактеріемії; ^у-^}"

5. інфекції шкіри та слизових оболонок. >^ Т- ^¹ Зараження відбувається за наявності епідемічного процесу:

1. Збудник інфекції (джерело) — бактерії, віруси, гриби, найпростіші.

1. Шляхи і фактори передачі — повітряно-краплинний, повітряно-пиловий (від об'єктів навколишнього середовища), контактний — прямий, непрямий, опосередкований (руки медперсоналу, інструментарій, перев'язувальний ма­ теріал), предметно-побутовий (через апаратуру, інструментарій, білизну), ге- моконтактний (вертикальний, перинатальний — від матері до дитини), харчо­ вий, водний, трансмісивний (через укуси комарів, комах, кліщів) — табл. 7.

2. Сприйнятливість населення до певної інфекції — пацієнти (новонаро­ джені недоношені діти, хворі після оперативних втручань, хворі, яким прово­ дили інвазивні лікувальні і діагностичні процедури: ін'єкції, інтубація, кате­ теризація, узяття крові), пацієнти зі зниженою резистентністю (хворі на цукровий діабет, хворі, які одержують променеву терапію, імунодепресанти, "опікові" хворі, особи літнього віку, хворі, яким проведена нераціональна ан- тибіотикотерапія), медичний персонал. ^г

₉₇

Тема

Таблиця 7. Механізми передачі внутрішньолікарняних інфекцій

Природний	Штучний (артифіціальний)
Аерогенний (повітряно-краплинний, повітряно-пиловий)	Контактний (недостатньо оброблені руки медперсоналу, '~' використання неякісно простерилізованих або продезінфіко­ваних приборів, апаратури, предметів догляду та інших виробів медичного призначення)
Контактний (опосе­редкований контакт або через предмети догляду)	Гемоконтактний (переливання крові, використання інстру­ментарію, приладів та апаратури, які забруднені кров'ю)
Трансмісивний (через переносника)
Фекально-пероральний (харчо­вий, водний, контактно-побутовий)	Пересадження органів і тканин (штучне запліднення від недостатньо обстежених донорів) '•'V1 ' 'г Т ' '' *-fn' ■ г т 7 S-f. ~" ' ' " ' ' ■" ' ■ " ' 1' ' і J i'jV" 1 "? Г- .• і ї '•" '

Місце зараження: стаціонар, поліклініка, лабораторія, донорський пункт.

Причини зараження: контакт із хворими, носієм, порушення санітарно- гігієнічного, протиепідемічного режимів, незнезаражений інструментарій, фахова діяльність, аварії в лабораторії. .,., , ,,„■

Первинна локалізація збудників інфекційних хвороб в організмі: травний тракт, дихальні шляхи, кров, зовнішні покриви. , . .- ,r_JS .

Розвиток інфекції та тяжкість клінічних проявів залежать не тільки від влас­тивостей збудника, а й від деяких чинників, що властиві організмові хазяїна: вік, наявність супутніх захворювань, генетично зумовлений імунний статус, на­явність імунодефіциту, неадекватне харчування (дефіцит вітамінів, мінералів), зміна нормальної мікрофлори людини, психологічний стан. Сприйнятливість людського організму збільшується за наявності відкритих ран, інвазійних при­строїв (катетери, трахеостоми тощо), основного хронічного захворювання (цу­кровий діабет, імунодефіцит, лейкоз), певного терапевтичного втручання (іму-нопригнічувальна терапія, опромінення, антибіотикотерапія).

Інфекція може бути: •-. .. .. .-. ..

1) екзогенною, коли інфекційний агент потрапляє в організм з навколиш­ нього середовища; ,^. ........ „- . _т..^ .... .„:..,.

2) ендогенною, коли інфекційний агент первинно присутній в організмі. ,_л Наслідки внутрішньолікарняної інфекції:

• додаткова захворюваність; » V-...' ■ ._:

• збільшення тривалості госпіталізації;

_f. — довготривалі фізичні й неврологічні ускладнення, порушення розвитку; ;, —зростання витрат на госпіталізацію;

— загибель пацієнтів. „ „,_,.., ,^«-г--

₉₈

Інфекційна безпека, Інфекційний контроль. Санітарно-протиепідемічний режим

П рофілактика внутрішньо лікарняного зараження в стаціонарі включає широке коло профілактичних заходів: " '" ™ 1

І. Санітарно-гігієнічні заходи ,,.. ^^_. ^ ^.^

1. Режим провітрювання: вентиляція, кондиціонери, переносні повітро- очищувачі, роздільні вентиляційні канали. г ' "^П1~^і" -—~~~~—* — —\

2. Прибирання помешкань: регулярність проведення, використання дезін­ фектантів, дезінфекція збирального інвентарю. ,

3. Дезінфекція постільних речей: дезінфекційна камера.

4. Разові комплекти. . "t -j_J _ _ ^ ' ^г

II. Розміщення хворих і ^^л^. _м л • ^ *; ■ . .~'f г

1. Дотримання санітарних норм устаткування боксів. ~

2. Устаткування ізоляторів для хворих з ВІЛ-інфекцією.

3. Ізоляція хворих з ускладненнями. г - г ,

4. Пологовий будинок: мати і дитина. • і¹ ,. .

III. Раціональна терапія ;-. ...J \ _г^

1. Раціональнаантибіотикотерапія. ,,^ . '=■ ,^у

2. Обґрунтованість. ; ,- ?«_Ч' l" -. '■ - ': v

IV. Протиепідемічний режим

1. Знезаражування інструментарію: централізовані стерилізаційні відді­ лення, ї !

2. Безпечне харчування: контроль харчоблоку, пункту роздачі; раціональ­ не збереження продуктів.

3. Контроль здоров'я персоналу (Наказ МОЗ України "Щодо організації проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій виробництв і організацій, діяльність яких пов'язана з об­ слуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хво­ роб" № 280 від 23.07.2002 р.) хворих.

Дезінфекція (від. франц. des — заперечення; лат. infectio — інфекція) — це знищення в середовищі, яке оточує людину, патогенних мікроорганізмів (бак­терій, вірусів, рикетсій, найпростіших, грибів, токсинів), їх переносників (ко­мах, кліщів, гризунів та ін.).

Мета — знищення збудника інфекції в середовищі, що оточує людину, на об'єктах устаткування і медичного інструментарію в лікувальному закладі.

Дезінфекцію поділяють на: 1) власне дезінфекцію; 2) дезінсекцію; 3) дера­тизацію; 4) стерилізацію.

Дезінсекція — комплекс науково обґрунтованих заходів і способів бороть­ би із членистоногими, що є переносниками інфекційних хвороб. Може бути профілактичною (створення умов, які стримують їх розмноження) і винищу­ вальною. ■■'■.'- ' '«• ' ^: >

Дератизація — це комплекс заходів, що спрямовані на знищення гризу­ нів, які є джерелами або переносниками інфекційних хвороб. _т

Розрізняють два види дезінфекції: 1) профілактичну; 2) осередкову (вогни­щеву) — мал. 5.

₉₉

ії .г