- •1. Предмет і методологія вивчення економіки україни
- •2.Функції національної економіки як науки
- •3. Сутність і компоненти не.
- •4. Стан, джерела і завдання вивчення економіки суверенної україни.
- •5. Людський потенціал україни та його складові
- •6. Капітал і його роль у розвитку економіки україни
- •7.Природні ресурси україни, його значення у розвитку національної економіки
- •8.Європейський соціально-економічний реформізм і національні інтереси держави
- •9.Конституційні основи національних економічних інтересів україни
- •10. Політика національної безпеки і стратег орієнтири розвитку національної економіки
- •11.Неофіційний сектор нац.Ек. України та його негативні риси.
- •12.Національне багатство україни та його структура.
- •13. .Еколого-економічна безпека та формування моделі сталого (збалансованого) розвитку національної економіки
- •14. Система національних рахінків україни та її компоненти.
- •15.Макроекономічні показники та їх характеристика
- •16.Регуляція і дерегуляція економіки україни.
- •17.Сутність,об’єкти,мета державного регулювання національної економіки
- •18. Органи державного регулювання національної економіки та їхні функції.
- •19. Державна політика забезпечення економічного зростання.
- •20. Економічне програмування.
- •21. Прогнозування в не
- •22.Індикативне макроекономічне планування.
- •23. Місце і роль промисловості у системі національної економіки україни
- •24. Розвиток електроенергетичної галузі україни за роки незалежності
- •25. Розвиток вугільної промисловості України за роки незалежності.
- •26.Розвиток нафтогазової промисловості україни за роки незалежності
- •27.Розвиток металургійної галузі в україні за роки незалежності
- •28. Формування і реалізація державної промислової політики
- •29 . Місце і роль с/г у системі національної економіки україни.
- •30.Формування і функціонування аграрного ринку в україні.
- •31. Земельна реформа і розвиток фермерства в україні.
- •32.Транспортна система України
- •33.Залізничний транспорт в Україні
- •34.Авіаційний траспорт України
- •35. Морський і річковий транспорт України.
- •36. Автомобільний транспорт України.
- •37. Міський електротранспорт Укр
- •38.Трубопровідний транспорт України.
- •39. Формування сучасної системи зв’язку і телекомунікацій в Укр.
- •40. Будівельний комплекс Укр.,його розвиток в роки незалежності.
- •41. Мета та принципи формування регіональної політики
- •42.Стратегічні орієнтири регіональної політики
- •43. Завдання на шляху вдосконалення рег. Політики
- •44. Приватизація та її роль у здійсненні інституційних перетворень в економіці України
- •45.Особливості приватиз. В Україні у 1988-1994 роках.
- •46.Особливості приватизації в україні у 1995-2008 роках.
- •47. Підприємництво та його становлення в україні
- •48.Найважливіші етапи розвитку підприємництва в україні
- •49 Антимонопольна політика та розвиток конкуренції в україні.
- •50. Сутність і види ринкової інфраструктури
- •51. Фінансова система україни та основні засади фінансової політики
- •52. Бюджетна система україни.
- •53. Податкова система україни.
- •54. Основні елементи спеціалізованої ринкової інфраструктури, та їх характеристика.
- •55 Місце України у світовому економічному просторі
- •56. Організаційно правові основи зовнішньоек. Діяльності України.
- •57.Державна політика по залученню іноземних інвестицій
- •58. Інвестиційний потенціал україни. Основні напрями інвестиційної політики в україні.
- •59.Зовнішня торгівля(зт), її динаміка та структура
- •60. Платіжний баланс україни його динаміка та структура
- •61. Співробітництво україни з міжнародними фінансовими організаціями
- •62. Міжнародна економічна інтеграція україни
- •63 . Сутність інноваційної моделі розвитку не.
- •64 .Стратегія розбудови ек.Знань
- •65.Перспективні орієнтири інноваційної політики в Україні
- •66 . Система соціального захисту населення в україні. Соціальна політика держави
- •67. Зайнятість населення, її структура і динаміка в україні
- •68. Безробіття та його особливості
- •69.Ринок праці в україні.
- •70. Пенсійна реформа в україні та її основні напрями.
- •71. Екологічна ситуація в україні та формування екологічно збалансованої національної економіки
- •72. Державна екологічна політика та напрями її розвитку
- •73.Організаційно-правові засади формування езе в Україні
20. Економічне програмування.
Метою економічного програмування (ЕП) в державі є накреслення та реалізація оптимального, з точки зору національних економічних інтересів, сценарію розвитку економіки.
Головними завданнями ЕП є:
- досягнення макроекономічної стабілізації і максимально ефективного використання всіх економічних ресурсів держави;
- досягнення якісних позитивних зрушень в НЕ та підвищення економічного, соціального та екологічного добробуту населення;
- підтримка вітчизняного товаровиробника і розвиток національного та регіональних ринків.
Технологія складання економічних програм розвитку в НЕ передбачає такі етапи:
1.аналіз стану розвитку НЕ.
2. виявлення проблем та їх оцінка;
3. дослідження механізмів регулювання, в тому числі ринкових та оцінка їх рівня ефективності;
4. загальна оцінка невирішених проблем.
5. концепція розвитку та побудова логістичної схеми, вирішення цих проблем.
6. накреслення механізмів реалізації завдань, що поставлені в концепції.
7. структуризація програми.
ЕП мусить бути здатним виконувати такі завдання розвитку НЕ:
- ефективно відстоювати національні інтереси держави;
- забезпечувати ефективну реалізацію прийнятої національної стратегії, відповідної зовнішньої і внутрішньої економічної політики.
- забезпечити ефективну трансформацію економічної системи, структурну перебудову економіки і формування соціально-орієнтованих ринкових механізмів;
- формувати внутрішній ринок.
- забезпечити інтеграцію економічного і екологічного напрямів розвитку;
- забезпечити відродження економіки та її послідовний і стабільний розвиток
21. Прогнозування в не
Прогнозування в НЕ займає важливе місце, оскільки дає змогу отримати об'єктивну оцінку того, що може відбутись, виходячи з аналізу внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на її розвиток. Прогнозування може розглядатись в двох аспектах:
- як самостійна форма регулювання на базі застосування методів економетрії тощо;
- як певний етап у системі макроекономічного планування.
Прогнозування в НЕ може бути частковим або узагальнюючим.
До часткових належать:
- прогнози наслідків від соціально-економічних чи екологічних подій;
- виробничі прогнози;
- науково-технічні прогнози;
- прогнози стосовно платіжного балансу держави.
Водночас узагальнюючі прогнози охоплюють велику територію дослідження або секторальну площину НЕ. Найбільш узагальненим є "Державний прогноз соціально-економічного розвитку України", який за своєю сутністю є довготерміновим прогнозом (на 10-15 років) і включає аналіз, оцінку і прогнозні індикатори та пропорції розвитку НЕ на довгу перспективу. Такий прогноз є орієнтиром для реалізації того чи іншого сценарію розвитку в середньостроковому періоді (5 років) та на короткотермінову перспективу (2-3 роки).
Процес екон. прогнозування в державі мусить базуватись на аналізі таких компонентів:
- ресурсів.
- соціально-економічної та екологічної ситуації.
- економічної державної політики.
- механізмів організаційної системи управління.
- нормативно-правового забезпечення;
- фінансового забезпечення.
В економічному прогнозуванні використовують такі методи:
-Інтуїтивні.
-Математичні.
-Методи соціального дослідження;
-Методи моделювання економічних, соціальних, екологічних процесів.