- •1. Предмет і методологія вивчення економіки україни
- •2.Функції національної економіки як науки
- •3. Сутність і компоненти не.
- •4. Стан, джерела і завдання вивчення економіки суверенної україни.
- •5. Людський потенціал україни та його складові
- •6. Капітал і його роль у розвитку економіки україни
- •7.Природні ресурси україни, його значення у розвитку національної економіки
- •8.Європейський соціально-економічний реформізм і національні інтереси держави
- •9.Конституційні основи національних економічних інтересів україни
- •10. Політика національної безпеки і стратег орієнтири розвитку національної економіки
- •11.Неофіційний сектор нац.Ек. України та його негативні риси.
- •12.Національне багатство україни та його структура.
- •13. .Еколого-економічна безпека та формування моделі сталого (збалансованого) розвитку національної економіки
- •14. Система національних рахінків україни та її компоненти.
- •15.Макроекономічні показники та їх характеристика
- •16.Регуляція і дерегуляція економіки україни.
- •17.Сутність,об’єкти,мета державного регулювання національної економіки
- •18. Органи державного регулювання національної економіки та їхні функції.
- •19. Державна політика забезпечення економічного зростання.
- •20. Економічне програмування.
- •21. Прогнозування в не
- •22.Індикативне макроекономічне планування.
- •23. Місце і роль промисловості у системі національної економіки україни
- •24. Розвиток електроенергетичної галузі україни за роки незалежності
- •25. Розвиток вугільної промисловості України за роки незалежності.
- •26.Розвиток нафтогазової промисловості україни за роки незалежності
- •27.Розвиток металургійної галузі в україні за роки незалежності
- •28. Формування і реалізація державної промислової політики
- •29 . Місце і роль с/г у системі національної економіки україни.
- •30.Формування і функціонування аграрного ринку в україні.
- •31. Земельна реформа і розвиток фермерства в україні.
- •32.Транспортна система України
- •33.Залізничний транспорт в Україні
- •34.Авіаційний траспорт України
- •35. Морський і річковий транспорт України.
- •36. Автомобільний транспорт України.
- •37. Міський електротранспорт Укр
- •38.Трубопровідний транспорт України.
- •39. Формування сучасної системи зв’язку і телекомунікацій в Укр.
- •40. Будівельний комплекс Укр.,його розвиток в роки незалежності.
- •41. Мета та принципи формування регіональної політики
- •42.Стратегічні орієнтири регіональної політики
- •43. Завдання на шляху вдосконалення рег. Політики
- •44. Приватизація та її роль у здійсненні інституційних перетворень в економіці України
- •45.Особливості приватиз. В Україні у 1988-1994 роках.
- •46.Особливості приватизації в україні у 1995-2008 роках.
- •47. Підприємництво та його становлення в україні
- •48.Найважливіші етапи розвитку підприємництва в україні
- •49 Антимонопольна політика та розвиток конкуренції в україні.
- •50. Сутність і види ринкової інфраструктури
- •51. Фінансова система україни та основні засади фінансової політики
- •52. Бюджетна система україни.
- •53. Податкова система україни.
- •54. Основні елементи спеціалізованої ринкової інфраструктури, та їх характеристика.
- •55 Місце України у світовому економічному просторі
- •56. Організаційно правові основи зовнішньоек. Діяльності України.
- •57.Державна політика по залученню іноземних інвестицій
- •58. Інвестиційний потенціал україни. Основні напрями інвестиційної політики в україні.
- •59.Зовнішня торгівля(зт), її динаміка та структура
- •60. Платіжний баланс україни його динаміка та структура
- •61. Співробітництво україни з міжнародними фінансовими організаціями
- •62. Міжнародна економічна інтеграція україни
- •63 . Сутність інноваційної моделі розвитку не.
- •64 .Стратегія розбудови ек.Знань
- •65.Перспективні орієнтири інноваційної політики в Україні
- •66 . Система соціального захисту населення в україні. Соціальна політика держави
- •67. Зайнятість населення, її структура і динаміка в україні
- •68. Безробіття та його особливості
- •69.Ринок праці в україні.
- •70. Пенсійна реформа в україні та її основні напрями.
- •71. Екологічна ситуація в україні та формування екологічно збалансованої національної економіки
- •72. Державна екологічна політика та напрями її розвитку
- •73.Організаційно-правові засади формування езе в Україні
18. Органи державного регулювання національної економіки та їхні функції.
Організаційна система регулювання НЕ-є складною системою, що складається з організаційно-управлінських структур різного ієрархічного рівня та під порядкування. В Україні є законодавча, виконавча, місцева, судова влада та національний банк України, що здійснює монетарну політику в державі. Суб'єкти в НЕ здійснюють її державне регулювання - це органи державної (законодавчої і виконавчої), і місцевої і судової влади, разом з НБУ. Метою органів державного регулювання НЕ є збереження цілісної НЕ системи держави та забезпечення її макроекономічної стабілізації.
Це потребує охоплення таких пріоритетних сегментів національної економіки, як:
1.Управління всіма трьома складовими виробничого сектору-від стадії сировини до реалізації кінцевого результату.
2.Управління експортом та імпортом з метою забезпечення максимального наближення структури експорту до стадії кінцевої продукції, а імпорту до стадії сировини.
3. Управління кредитами з метою уникнення невиправданої кредитної залежності, а
також стопроцентне доведення кредитів до безпосереднього виробника, не допускаючи їхнього розкрадання.
4. Управління інвестиціями та інноваціями з метою забезпечення постійного науково-технічного прогресу.
Найголовнішими завданням виконавчої влади в НЕ є:
1.Відновити керованість державного сектора економіки.
2.Сформувати відповідні структури промисловості та агропромислового комплексу, які б довели самодостатність нац промисловості до рівня не нижче 75%.
3.Відновити державну керованість у засобах масової інформації, зменшивши акції іноземних фірм у системі зв'язку до рівня менше 25 %.
4.По енергоносіях досягнути сумарного енергопостачання з трьох незалежних джерел орієнтовно: з Росії на рівні до 32 %, власні джерела близько 30 %, решта 38 % - поставка через південь України з нових джерел.
5.Власне в-тво розвивати за умов державного сприяння і захисту на основі інтеграції в межах держави 3 складових частин: науки і освіти, в-тва та банківської системи.
19. Державна політика забезпечення економічного зростання.
Основною метою макроекономічної політики держави є забезпечення механізмів довготривалого зростання. Згідно стратегії екон. і соц. розвитку України до 2015р., головними стратегічними напрямами вдосконалення бюджетних та фіскальних механізмів забезпечення довготривалого екон. зростання є:
1.Невідкладне визначення змісту та прийняття впродовж найближчого часу низки нормативних актів, які б забезпечували реформування бюджетної системи,
2.Потрібно посилити інвестиційну складову державного і місцевих бюджетів, довести впродовж 2-3 наступних років рівень відповідальних асигнувань до рівня не нижче З% ВВП.
3. Оздоровлення державних фінансів неможливе без проведення інвентаризації соціальних зобов'язань держави, діючих нормативно-правових актів у частині надання пільг І компенсацій населенню.
5.Слід забезпечити поступовий перехід до середньо- і довго строкового бюджетного планування
6. Реформування фінансової системи України має бути спрямоване на інтеграцію вітчизняної економіки в світовий економічний простір, адаптацію українського податкового законодавства до вимог та принципів СОТ і ЄС.
Головною передумовою економічного зростання в довготерміновому періоді є капіталізація нац.економіки. Тому дуже важливо нарощувати інвестиційний потенціал у державі. Інвестиції є основою для розвитку всіх суб'єктів господарювання та НЕ в цілому.
Сьогодні в Україні спостерігається позитивна динаміка інвестицій в основний капітал. За останні роки їх обсяги зростають: 23,6 млрд. грн. - у 2000 р. та 47,2 млрд. грн. - у 2006 р., однак рівень заощадження в основний капітал (ОК) в національній економіці ще не достатній - становить - 22 %, в той час як гарантійний норматив для стабільного зростання НЕ становить 30 %. Дослідження структури інвестицій в основний капітал, що залучені на оновлення основних фондів підприємств свідчать, що біля 70 % Інвестицій становлять власні кошти п-тв. Водночас потребує вдосконалення амортизаційна політика, як грошовий чинник покращення інвестиційної спрямованості амортизаційних відрахувань.