70. Пенсійна реформа в україні та її основні напрями.

Розвиток пенсійної системи в Україні регулюється законом України "Про пенсійне забезпечення''' від 05.11.1991 р.

Пенсійне забезпечення відіграє важливу роль у структурі соціальної політики держави. Це необхідний елемент системи соціального страхування, який призначений для захисту праце­здатного населення з настанням різних випадків втрати праце­здатності. У цілому можна відзначити, що рівень пенсійного забезпечення визначається такими основними чинниками, як: рівень економічного розвитку; стан демократії у суспільному розвитку держави

Пенсійна система розвивається в Укр. доволі суперечливо. Особливістю стало те, що за роки незалежності вона втратила ознаки страхування. В Україні налічується понад 14 млн. пенсіонерів. В Укр. люди, які досягли пенсійного віку мають право одержання 2-ох видів пенсій: 1) трудові пенсії ( за інвалідністю, за втратою годувальника, за віком) 2) соц пенсії ( призначаються тим, хто не має права на трудову пенсію---інваліди, діти інвалідів до 16 років)

Важливу роль у системі пенсійного забезпечення відігрій пенсійне законодавство.

Дослідження фінансового забезпечення системи обов'язкового пенсійного страхування дає можливість зробити такі висновки: необхідним среформування пенсійної системи;

- формування системи приватних пенсійних інституцій дасть

- змогу нагромадити заощадження і збільшити внутрішні

- інвестиції національної економіки;

- важливе значення у розвитку пенсійної системи має накопичувальна система, яка повинна поступово впроваджуватись.

Для вдосконалення пенсійної системи в національній економіці необхідним є здійснення пенсійної реформи. Основною концеп­цією цієї реформи має стати - збільшення безпеки через диверсифі­кацію (побудова трирівневої системи пенсійного забезпечення), що дозволить підвищити рівень пенсійного забезпечення в нашій державі, покращити соціальний добробут та зменшити соціальну напругу в суспільстві .

71. Екологічна ситуація в україні та формування екологічно збалансованої національної економіки

Сучасні тенденції, що склались у зв'язку з загостренням екосоціальних. проблем, потребують визначення національних пріоритетів екологічно збалансованого розвитку України.

В Україні проблема екологічно збалансованого розвитку особ­ливо актуальна. Щораз більша екодеградація зумовлена тут не лише відсутністю фінансових ресурсів на підтримку НПС, але і збіль­шенням частки природних сировинних матеріалів в експорті держави

Пошкоджується структура грунтів, фауна і флора, тобто основні компоненти природного середовища. У цих умовах функції при­родного капіталу переходять в ранг рідкісних благ згідно з теорією граничної корисності

В умовах панування командно-адміністративної системи економіка України формувалась без урахування потреб та інтересів її народу, об'єктивної оцінки екологічних можливостей природи. Внаслідок цього в Україні склалася одна з екологічно "найбрудні-ших" економік - перенасичена хімічними, металургійними, гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями

Отже, в Україні спостерігається значна диференціація асимі­ляційно го потенціалу різних регіонів. Якщо говорити про регіональні пріоритети, що зумовлюють швидкий перехід національної економіки на модель екологічно збалансованого розвитку, то слід виділити такі:

- створення раціональної регіональної структури економіки, на основі проведення соціоекологічного районування, та критеріїв ресурсо-екологічної безпеки і просторових вимог екологічно збалан-сованого розвитку;

- розпрацювання соціоекологічних програм розвитку територій, що передбачали б реалізацію системи заходів по їх екологічно збалансованому природокористуванню;

Екологічно збалансований розвиток національної економіки повинен грунтуватись на довготерміновому всебічному моніто­рингу довкілля. Сьогодні в Україні ще не має його розгалуженої системи, що суттєво стримує екологічну стабілізацію в сфері природокористування

Отже, сучасний стан розвитку сільського господарства України характеризується ускладненням екологічної ситуації. Проведення земельної реформи повинно супроводжуватись створенням відповідних центрів на місцях, які б займались екологічним навчанням