- •1. Предмет і методологія вивчення економіки україни
- •2.Функції національної економіки як науки
- •3. Сутність і компоненти не.
- •4. Стан, джерела і завдання вивчення економіки суверенної україни.
- •5. Людський потенціал україни та його складові
- •6. Капітал і його роль у розвитку економіки україни
- •7.Природні ресурси україни, його значення у розвитку національної економіки
- •8.Європейський соціально-економічний реформізм і національні інтереси держави
- •9.Конституційні основи національних економічних інтересів україни
- •10. Політика національної безпеки і стратег орієнтири розвитку національної економіки
- •11.Неофіційний сектор нац.Ек. України та його негативні риси.
- •12.Національне багатство україни та його структура.
- •13. .Еколого-економічна безпека та формування моделі сталого (збалансованого) розвитку національної економіки
- •14. Система національних рахінків україни та її компоненти.
- •15.Макроекономічні показники та їх характеристика
- •16.Регуляція і дерегуляція економіки україни.
- •17.Сутність,об’єкти,мета державного регулювання національної економіки
- •18. Органи державного регулювання національної економіки та їхні функції.
- •19. Державна політика забезпечення економічного зростання.
- •20. Економічне програмування.
- •21. Прогнозування в не
- •22.Індикативне макроекономічне планування.
- •23. Місце і роль промисловості у системі національної економіки україни
- •24. Розвиток електроенергетичної галузі україни за роки незалежності
- •25. Розвиток вугільної промисловості України за роки незалежності.
- •26.Розвиток нафтогазової промисловості україни за роки незалежності
- •27.Розвиток металургійної галузі в україні за роки незалежності
- •28. Формування і реалізація державної промислової політики
- •29 . Місце і роль с/г у системі національної економіки україни.
- •30.Формування і функціонування аграрного ринку в україні.
- •31. Земельна реформа і розвиток фермерства в україні.
- •32.Транспортна система України
- •33.Залізничний транспорт в Україні
- •34.Авіаційний траспорт України
- •35. Морський і річковий транспорт України.
- •36. Автомобільний транспорт України.
- •37. Міський електротранспорт Укр
- •38.Трубопровідний транспорт України.
- •39. Формування сучасної системи зв’язку і телекомунікацій в Укр.
- •40. Будівельний комплекс Укр.,його розвиток в роки незалежності.
- •41. Мета та принципи формування регіональної політики
- •42.Стратегічні орієнтири регіональної політики
- •43. Завдання на шляху вдосконалення рег. Політики
- •44. Приватизація та її роль у здійсненні інституційних перетворень в економіці України
- •45.Особливості приватиз. В Україні у 1988-1994 роках.
- •46.Особливості приватизації в україні у 1995-2008 роках.
- •47. Підприємництво та його становлення в україні
- •48.Найважливіші етапи розвитку підприємництва в україні
- •49 Антимонопольна політика та розвиток конкуренції в україні.
- •50. Сутність і види ринкової інфраструктури
- •51. Фінансова система україни та основні засади фінансової політики
- •52. Бюджетна система україни.
- •53. Податкова система україни.
- •54. Основні елементи спеціалізованої ринкової інфраструктури, та їх характеристика.
- •55 Місце України у світовому економічному просторі
- •56. Організаційно правові основи зовнішньоек. Діяльності України.
- •57.Державна політика по залученню іноземних інвестицій
- •58. Інвестиційний потенціал україни. Основні напрями інвестиційної політики в україні.
- •59.Зовнішня торгівля(зт), її динаміка та структура
- •60. Платіжний баланс україни його динаміка та структура
- •61. Співробітництво україни з міжнародними фінансовими організаціями
- •62. Міжнародна економічна інтеграція україни
- •63 . Сутність інноваційної моделі розвитку не.
- •64 .Стратегія розбудови ек.Знань
- •65.Перспективні орієнтири інноваційної політики в Україні
- •66 . Система соціального захисту населення в україні. Соціальна політика держави
- •67. Зайнятість населення, її структура і динаміка в україні
- •68. Безробіття та його особливості
- •69.Ринок праці в україні.
- •70. Пенсійна реформа в україні та її основні напрями.
- •71. Екологічна ситуація в україні та формування екологічно збалансованої національної економіки
- •72. Державна екологічна політика та напрями її розвитку
- •73.Організаційно-правові засади формування езе в Україні
24. Розвиток електроенергетичної галузі україни за роки незалежності
Електроенергетика України належить до найрозвинутіших галузей промисловості.
Під контролем України перебували також лінії передачі електроенергії, по яких вона експортувалася до країн Центральної та Східної Європи.
Якщо у 1990 році в Україні виробництво електроенергії становило 298,5млрд. кВт – год. То у 2005 р.-186,1 млрд. кВт год, тобто скоротилося у 1,6 рази, найменше було вироблено електроенергії у 2000 р. Якщо у 1990 р. частка електроенергії, виробленої на ТЕС України, становила 70,9 % у загальному балансі, то у 2005 р. - вже 45,5 %. Натомість упродовж 1990-2005 рр. у загальному балансі збільшувалася частка електроенергії, виробленої на АЕС України, з 25,5 % у 1990 р. до 47,8 % у 2005 р., і це незважаючи на закриття у 2000 р. ЧАЕС. Однією з вагомих причин скорочення обсягів виробництва електроенергії ТЕС після проголошення незалежності було призупинення будівництва нових генеруючих потужностей
Головні засади функціонування цієї галузі відображено в указах Президента України "Про заходи щодо ринкових перетворень в галузі електроенергетики України" та "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України", якими передбачене реформування системи управління та відносин власності у вітчизняній електроенергетиці. Системні зрушення в електроенергетиці України розпочинаються у 1996 р. і тривають до тепер. Ця галузь реорганізовується за такою схемою:
- на базі 14 найбільших ТЕС створено 4 акціонерні генеруючі компанії, в яких контрольний пакет акцій належить державі.
- експлуатацію та управління ГЕС здійснюють 2 акціонерні компанії із 100 % пакетом акцій, що належить державі.
- Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" була утворена на базі п'яти українських АЕС, які зберігають за собою статус юридичних осіб.
- акціонерних компаній
- генеруючі компанії, Національна компанія електромереж "Укренерго" та 27 обленерго у першій половині 1996 р. підписали Угоду членів енергоринку (УЧЕ).
- електроенергія постачається кінцевим споживачам від обленерго.
25. Розвиток вугільної промисловості України за роки незалежності.
Вугільна промисловість є однією з найстаріших галузей вітчизняної промисловості, її продукція широко використовується в різних сферах людської життєдіяльності. Україна є серед 15 краї світу, які мають найбільші обсяги видобутку вугілля. Розвіданих запасів вугілля вистачить для забезпечення потреб української економіки на найближчі двісті років. Головними регіонами де здійснюється його видобуток є Донбас; Новоград-Волинськ;Червоноград; території Житомир., Кіровог.,Черкаської обл В Україні налічується близько 275 шахт (багато в аварійному стані) на яких працює приблизно 650 тис. людей. На шахтах і розрізах України видобувається вугілля різних марок, з якого виробляється близько 60 видів вугільної продукції енергетичного та технологічного призначення.
Більшість підприємств вугільної промисловості потребують оновлення своїх основних виробничих засобів. Зокрема, кожне четверте з п'яти. вугільних підприємств України на середину 1990-х р. відпрацювали без реконструкції та модернізації понад 20 років, а окремі вугільні розрізи експлуатуються вже понад 100 років. Українське вугілля є одне з найдорожчих, через технічні причини (глибина шахт, товщина пластів). Обсяг видобутку з 1990р. до 2009р. скоротився. Найбільше скорочення видобутку вугілля
припадає на 1990-1996 рр., коли величина видобутку скоротилася від 164,8 млн. т у 1990 р. до 70,5 млн. т у 1996 р., тобто на 57,2 %.
Негативні тенденції розвитку вугільної промисловості в Україні зумовили необхідність проведення реформ, метою яких є переорієнтація галузі на ринкові засади господарювання.
Реформування вугільної промисловості триває, у вересні 2001 р. було затверджено нову програму її реструктуризації під назвою "Українське вугілля'''.У цій програмі визначено стратегію реформування вугільної промисловості до 2010 р. та враховано недоліки та слабини попередньої. Двома найважливішими завданнями є розвиток і зміцнення перспективного шахтного фонду, збільшення державної фінансової підтримки для освоєння нових високопродуктивних лав і розрізів. Програма передбачає ретельний аналіз економічного становища підприємств вугільної промисловості, визначення перспектив їх подальшого функціонування