
- •Тема 7. Вартість і оптимізація структури капіталу
- •Тема 8. Управління інвестиціями Лекція 3 (2 год.)
- •1. Сутність та методика визначення вартості капіталу.
- •2. Фінансовий лівередж. Ефект фінансового левериджу.
- •3. Оптимізація структури капіталу. Фактори, що впливають на структуру капіталу.
- •Форми реальних інвестицій та особливості управління ними.
- •5. Порядок розробки бюджету капітальних вкладень.
- •6. Управління фінансовими інвестиціями. Портфель фінансових вкладень та принципи його формування. Диверсифікація інвестиційного портфеля.
- •Методи управління портфелем цінних паперів
Тема 7. Вартість і оптимізація структури капіталу
Тема 8. Управління інвестиціями Лекція 3 (2 год.)
Мета заняття. Розглянути особливості визначення вартості капіталу, сформованого за рахунок різних джерел, визначити суть фінансового лівериджу та принципи формування ефекту фінансового важеля, розкрити основи оптимізації структури капіталу і фактори, що на неї впливають, розглянути особливості управління реальними інвестиціями, визначити суть та принципи фінансової інвестиційної діяльності, ознайомити студентів з сутністю і різновидами інвестиційних портфелів, способами їх диверсифікації.. Розвивати економічне мислення студентів, виховувати у них свідоме ставлення до майбутніх професійних обов’язків.
ПЛАН
Сутність та методика визначення вартості капіталу.
Фінансовий ліверидж. Ефект фінансового важеля.
Оптимізація структури капіталу. Фактори, що впливають на структуру капіталу.
Форми реальних інвестицій та особливості управління ними.
Управління фінансовими інвестиціями. Портфель фінансових вкладень та принципи його формування. Диверсифікація інвестиційного портфеля.
Рекомендована література: 2,3,5,6,11,12,13,14,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25,
26,27,28,29,30,33,36,37,43,44,45,46,49,50,51,52,53,54.
1. Сутність та методика визначення вартості капіталу.
У сучасній українській і зарубіжній економічній літературі існує велика кількість визначень поняття капіталу підприємства, які відображають різні точки зору.
Так І. О. Бланк розглядає капітал як накопичений шляхом заощадження запас економічних благ у формі грошових коштів і реальних капітальних товарів, які залучаються його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходу, функціонування яких в економічні системі засновується на ринкових принципах і пов’язано з чинниками часу, ризику і ліквідності.
У першій в Україні за роки незалежності «Економічні енциклопедії». С. В. Мочерний розглядає капітал як сукупність виробничих відносин капіталістичного способу виробництва, за яких засоби праці, певні матеріальні блага, гроші, об’єкти інтелектуальної власності та різні види цінних паперів тощо є знаряддям експлуатації, привласнення чужої неоплаченої праці.
Коваленко Л.О. під капіталом розуміє матеріальні засоби й грошові кошти, вкладені в підприємство з метою здійснення підприємницької діяльності [16, 248].
Капітал підприємства класифікується за такими ознаками:
Класифікація капіталу за ознаками наведена на рисунку.
Рис. 7. 1. Класифікація капіталу підприємства
У процесі формування капіталу підприємство має дотримуватись певних принципів, таких як:
1) урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства, тобто формування капіталу доцільно пов’язувати з завданнями забезпечення господарської діяльності не тільки на початковій стадії функціонування підприємства, а й у найближчій перспективі;
2) забезпечення відповідності позикового капіталу обсягу оборотних і необоротних активів підприємства;
3) забезпечення оптимальної структури капіталу з позиції ефективного його функціонування;
4) забезпечення мінімізації витрат з формування капіталу з різних джерел;
5) забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності [15, 235].
При формуванні капіталу підприємство крім зазначених принципів має також враховувати певні правила фінансування. Правила фінансування формують принципи, згідно з якими підприємство мобілізує фінансовий капітал для покриття потреби у фінансових ресурсах. Розрізняють такі основні правила фінансування підприємств:
- золоте правило фінансування;
- золоте правило балансу;
- правило вертикальної структури капіталу.
Перші два правила характеризують горизонтальну структуру капіталу та майна підприємства. Останнє стосується лише пасиву балансу. Усі три правила базуються на розрахунку низки показників, що характеризують співвідношення певних статей балансу.
Золоте правило фінансування називають також золотим банківським правилом, або правилом узгодженості строків. Це правило вимагає, щоб строки, на які мобілізуються фінансові ресурси, збігалися зі строками, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції. Це означає, що фінансовий капітал має бути мобілізований на строк, не менший від того, на який відповідний капітал заморожується в активах підприємства, тобто в об’єктах основних та оборотних засобів.
Золоте правило балансу вимагає не лише паралельності строків фінансування та інвестування, а й додержання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів. Загалом це правило вимагає виконання двох умов:
- основні засоби мають фінансуватися за рахунок власного капіталу та довгострокових позик;
- довгострокові капіталовкладення мають фінансуватися за рахунок коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто довгострокові пасиви мають використовуватися не лише для фінансування основних фондів, а й для довгострокових оборотних активів (наприклад, оборотні засоби, авансовані у стратегічні запаси сировини, неліквідні товари тощо).
У реальному світі дуже важливо знати, що скільки коштує. Це пояснюється тим, що чіткі уявлення про вартість дозволяють людям бізнесу:
- робити правильні покупки та здійснювати вигідні продажі – розпізнати потенційну покупку, чия вартість менша тієї цінності, яку вона має для покупця;
- визначати кращу корпоративну стратегію, дотримуючись якої можна досягти максимальної вартості компанії;
- підвищувати ринкову вартість компанії, що є першочерговою функцією керівництва [11, 28].
Важливим елементом оцінки вартості підприємства є визначення вартості капіталу, який є в його розпорядженні. Це поняття характеризує ціну залучення підприємством фінансових ресурсів. Інакше кажучи, це винагорода, за яку капіталодавці погоджуються вкладати кошти в дане підприємство.
Процес оцінки вартості капіталу базується на наступних основних принципах:
1. Принцип попередньої поелементної оцінки вартості капіталу. Оскільки капітал підприємства, що використовується складається з неоднорідних елементів (перш за все – власного і позикового їх видів, а усередині них – за джерелами формування), в процесі оцінки його необхідно розкласти на окремі складові елементи, кожний з яких повинен бути об’єктом здійснення оцінних розрахунків.
Вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді визначається за наступною формулою:
,
де ВКф – вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді (%);
ЧПв – сума чистого прибутку, що виплачена власникам підприємства в процесі її розподілу за звітний період;
ВК – середня сума власного капіталу підприємства в звітному періоді.
Вартість капіталу, що додатково привертається, за рахунок емісії привілейованих акцій розраховується за формулою:
,
де ВВКпр – вартість власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій (%);
Дп – сума дивідендів, передбачених до виплати відповідно до контрактних зобов’язань емітента;
Кпр – сума власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій;
ЕВ – витрати, що пов'язані з емісією акцій та виражаються в вигляді десяткового дробу по відношенню до суми емісії.
Вартість додаткового капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій (додаткових паїв), розраховується за наступною формулою:
,
де ВВКпа – вартість власного капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій (додаткових паїв) (%);
Ka – кількість акцій, що додатково емітуються;
Дпа – сума дивідендів, що виплатили на одну просту акцію в звітному періоді (або виплат на одиницю паїв) (%);
ПВт – планований темп виплат дивідендів (відсотків по паях), що виражається десятковим дробом;
Кпа – сума власного капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій (додаткових паїв);
ЕЗ – витрати за емісією акцій, що виражається десятковим дробом по відношенню до суми емісії акцій (додаткових паїв).
Вартість позикового капіталу у формі банківського кредиту оцінюється за наступною формулою:
,
де ВБК – вартість позикового капіталу, що залучається у формі банківського кредиту (%);
ПКб – ставка відсотка за банківський кредит (плата за банківський кредит) (%);
Спп – ставка податку на прибуток, що виражається десятковим дробом;
ВЗбк – рівень витрат по залученню банківського кредиту до його суми, що виражається десятковим дробом.
Вартість фінансового лізингу оцінюється за наступною формулою:
,
де ВФЛ – вартість позикового капіталу, що залучається на умовах фінансового лізингу (%);
ЛС – річна лізингова ставка (%);
НА – річна норма амортизації активу, що залучається на умовах фінансового лізингу (%);
Спп – ставка податку на прибуток, що виражається десятковим дробом;
ЗАфл – рівень витрат по залученню активу на умовах фінансового лізингу до вартості цього активу, що виражається десятковим дробом.
Вартість позикового капіталу, що привертається за рахунок емісії облігацій, визначається по такій формулі:
,
де ВОЗк – вартість позикового капіталу, що залучається за рахунок емісії облігацій (%);
СК – ставка купонного відсотка за облігаціями (%);
Спп – ставка податку на прибуток, що виражається десятковим дробом;
ЕВ – рівень емісійних витрат по відношенню до обсягу емісії, що виражається десятковим дробом.
Вартість товарного кредиту, що надається у формі короткострокового відстрочення платежу, розраховується за наступною формулою:
,
де ВТКк – вартість товарного (комерційного) кредиту, що надається на умовах короткострокового відстрочення платежу (%);
ЦЗ – розмір цінової знижки при здійсненні наявного платежу за продукцію („платежу проти документів”) (%);
Спп – ставка податку на прибуток, що виражається десятковим дробом;
ПВ – період надання відстрочення платежу за продукцію, в днях.
Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства враховується за нульовою ставкою, оскільки є безкоштовним фінансуванням його господарської діяльності за рахунок цього виду позикового капіталу.
2. Принцип узагальнюючої оцінки вартості капіталу. Поелементна оцінка вартості капіталу служить передумовою для узагальнюючого розрахунку цього показника. Таким узагальнюючим показником є середньозважена вартість капіталу.
Згідно із сучасними тенденціями в теорії і практиці фінансової діяльності вартість капіталу підприємства рекомендується розраховувати на основі використання так званої моделі середньозваженої вартості капіталу (Weighted Average Cost of Capital = WACC):
WACCs = Квк (ВК/ К) + (1 - s) Кпк (ПК/К) (1.1),
де Квк – очікувана ставка вартості власного капіталу;
Кпк – очікувана ставка вартості позикового капіталу;
К – сума капіталу підприємства;
ВК – сума власного капіталу підприємства;
ПК – сума позикового капіталу підприємства;
s- коефіцієнт, що характеризує ставку податку на прибуток.
3. Принцип співставності оцінки вартості власного та запозиченого капіталу. Для забезпечення співставності і коректності розрахунків вартості капіталу, сума власної його частини повинна бути виражена в поточній ринковій оцінці.
4. Принцип динамічної оцінки вартості капіталу. Чинники, що впливають на показник середньозваженої вартості капіталу, вельми динамічні, тому із зміною вартості окремих елементів капіталу повинні вноситися корективи і в середньозважене його значення. Крім того, принцип динамічності оцінки припускає, що вона може здійснюватися як по вже сформованому, так і за запланованим планованому до формування (залученню) капіталу.
5. Принцип взаємозв’язку оцінки поточної і майбутньої середньозваженої вартості капіталу підприємства. Такий взаємозв’язок забезпечується використовуванням показника граничної вартості капіталу. Він характеризує рівень вартості кожної нової його одиниці, що додатково залучається підприємством.
6. Принцип визначення межі ефективного використовування капіталу, що додатково залучається. Оцінка вартості капіталу повинна бути завершена виробленням критерійного показника ефективності його додаткового залучення. Таким критерійним показником є гранична ефективність капіталу. Цей показник характеризує співвідношення приросту рівня прибутковості капіталу, що додатково залучається, і приросту середньозваженої вартості капіталу. Розрахунок граничної ефективності капіталу здійснюється по наступній формулі:
,
де ГЕК – гранична ефективність капіталу;
ΔРк – приріст рівня рентабельності капіталу;
ΔСЗВК – приріст середньозваженої вартості капіталу.