Тема: Інженерно-будівельні роботи на садово-паркових об'єктах

1. Класифікація доріжок і майданчиків та їх призначення

2. Основні матеріали дорожніх покрить

   1. Природні кам’яні матеріали

   2. Штучні інертні матеріали

3. Дорожні покриття садово-паркового типу

4. Дорожні покриття горизонтальних споруд

   1. Технологія будівництва

   2. Утримання доріжок і майданчиків

5. Садово-паркові споруди і обладнання

   1. Малі архітектурні форми

      1. Інженерні споруд

      2. Малі форми утилітарного призначення

      3. Споруди монументального та декоративного призначення

   2. Водні пристосування

   3. Садово-паркове обладнання

1 Класифікація доріжок і майданчиків та їх призначення

Дорожні площинні (горизонтальні) споруди на об'єкті створюють його транспортну і пішохідну основу. Від правильного проектування дорожньо-стежкової мережі, добору будівельних матеріалів для дорожніх покрить та виконання покрить в натурі залежить майбутня життєвість всього об'єкту. Елементи дорожніх покрить застосовуються також при будівництві горизонтальних спортивних споруд.

Дорожньо-стежкова мережа дозволяє відвідувачам зручним і найкоротшим шляхом дістатися до кожного елементу об'єкту; визначити прогулянкові маршрути, місця активного і тихого відпочинку на майданчиках, а також допомагає загальному відводу з території поверхневих ливневих і талих вод. В загальному балансі території об'єкту дорожньо-стежкова мережа може займати 5 - 25% його площі. Залежно від розподілення відвідувачів по території і навантажень від їх руху, дорожньо-стежкова мережа підрозділяється на п'ять класів.

Перший клас - головні магістральні дороги, алеї, по яких розподіляються основні потоки відвідувачів. Вони повинні бути в міру широкими (10-30 м) і мати малозношувані і довговічні конструкції покрить, як правило, з твердим верхнім покриттям.

Другий клас - другорядні дороги і доріжки, які з'єднують головні магістральні дороги і алеї та призначені для рівномірного розподілення відвідувачів по території об'єкту і підведення їх до певних паркових елементів, їх ширина сягає 4.5 - 10 м. Верхнє покриття може бути від твердого збірного плиточного до м'якого, яке складається із спеціальної суміші матеріалів.

Третій клас - додаткові доріжки шириною 2.5 - 5 м, які з'єднують окремі елементи об'єкту. Верхнє покриття може бути м'яким або твердим збірним плиточним.

Четвертий клас - доріжки (стежки) для руху одного або двох відвідувачів. Мають м'яке або ґрунтове покриття і ширину від 0.75 до 1.5 м.

П'ятий клас - дороги господарського призначення з транспортним рухом по доставці будівельних матеріалів і обладнання для поточних та капітальних ремонтів, а також товарів для торгівлі.

Для крупних садово-паркових об'єктів (парків, лісопарків, садів) можна застосовувати всі п'ять класів дорожніх покрить. Для бульварів, скверів, невеликих садів характерні доріжки перших трьох класів.

На мікрорайонних територіях або при тимчасовому характері озеленення передбачають доріжки третього і четвертого класів (за виключенням доріжок, які забезпечують основних рух пішоходів по магістралях).

З метою відводу води доріжкам придають схили, крутизна яких залежить від матеріалів верхніх покрить. Доріжки з твердим покриттям (асфальт, бетон, плитка) мають поперечний схил поверхні 0,015-0,002. З м'яким верхнім покриттям із спеціальної суміші матеріалів поперечний схил складає 0,03-0,06. Точні поперечні схили визначаються проектом залежно від ширини доріжки, при цьому всі дороги і магістралі влаштовують вигнутими двоскатними або ж направленими в одну сторону прямим односкатним поперечним профілем (на дорогах по схилах). Важливе значення для скиду води мають поздовжні схили доріжок від 0,006 до 0,07. При схилах поверхні понад допустимі 0,07 для зручності пересування потрібно влаштовувати східці.

З'єднання доріжок з садово-парковими елементами здійснюють за допомогою земляних бровок, спеціальних бордюрів (дерев'яних, бетонних, кам'яних тощо) або водовідводних пристосувань (лотків). В північних областях України по краях доріжок влаштовують відкриті водовідвідні лотки або закриту ливневу каналізацію з ливневими дощеприймальниками. В південних областях України доріжки влаштовують вище від рівня ділянок, що дозволяє відвести атмосферну воду при зливах з поверхні верхнього покриття на ділянки зелених насаджень, які потребують додаткової вологи. Садово-паркові майданчики діляться на чотири категорії.

1. Майданчики для відпочинку: призначені для активного і тихого відпочинку дитячого та дорослого населення; дитячі площадки; для тихого відпочинку дорослих; майданчики для масових ігор та гулянь з атракціонами тощо.

2. Спортивні майданчики: призначені для занять різними ігровими видами спорту і носять відповідні назви - волейбольні, баскетбольні, гандбольні, настільного тенісу, шахів, шашок тощо.

3. Господарські майданчики: слугують для встановлення службових приміщень, кладовок для зберігання інструментів, місць скупчення зібраного сміття в контейнерах тощо.

4. Павільйонні майданчики: слугують для зручного під'їзду до різних павільйонів і споруд з метою їх капітального ремонту, розміщення виносного обладнання.

Всі майданчики влаштовують на сухих, підвищених місцях, їх верхній покрив вирівнюють із схилом 0,006-0,03, який створює сприятливі умови для поверхневого скиду атмосферних опадів і не знижує комфортності використання майданчиків. Схили більше 0,03 несприятливі для постійного руху по майданчику. В ряді випадків (а на спортивних площадках -обов'язково) для зниження рівня ґрунтових вод влаштовують дренаж.