Створення армії «нового зразка»

В умовах, що склалися, парламент рішуче пішор на створення армії «нового зразка». Почали формуватися якісно нові частини із селян. Ці формування відзначалися не лише доскональним знанням військової справи, високою дисципліною, а й глибокою переконаністю у справедливості справи, за яку вони боролися. Свою самовіддану працю вони називали «божою справою», а себе «божими людьми».

Головну роль у новій армії відігравав хоробрий офіцер, талановитий полководець і політик, типовий представник нового дворянства Олівер Кромвель (1599-1658). Завдяки йому армію поповнила плеяда талановитих офіцерів із народу. Кавалеристи Кромвеля («за-лізнобокі», як їх називали роялісти) йшли в атаку, співаючи молитви.

14 червня 1645 р. відбулася битва біля Нейзбі. Кромвель розгромив королівську армію. Карл І утік до Шотландії. Секретний архів короля було захоплено і на його підставі Карла І звинуватили у державній зраді. Шотландці видали Карла І парламенту за 400 тис. фунтів стерлінгів. Домовитися з парламентом він не забажав. Швидкоплинна друга громадянська війна (1648) закінчилась для нього безрезультатно. ЗО січня 1649 р. Карл І Стюарт, «тиран, зрадник, ворог англійської держави», як було сказано у вироку, був страчений у Лондоні. Йому відтяли голову.

Під час громадянської війни парламент конфіскував землі короля, феодальної знаті, а також володіння церкви. Вони продавалися великими ділянками, тому селяни не мали змоги їх купити. Майже всі землі були скуплені «новим» дворянством і буржуазією.

Парламент не скасував залежність селян (шпигольдерство) від нових власників землі. У становищі селян нічого не змінилося. Земля для них не стала приватною власністю. Вони, як і колись, платили за землю, але тепер не «рицарю», а капіталістичному поміщику. Але від цього селянам не було легше.

Висновки

Після перемощу 1609 р. Нідерландської революції почав назрівати антифеодальний конфлікт в Англії. Тут відбувався швидкий розвиток капіталізму в сільському господарстві та промисловості. Крім буржуазії, на шлях підприємництва стала значна частина дворянства. Це «нове» дворянство у союзі з буржуазією вступило у конфлікт з абсолютизмом. Конфлікт переріс У громадянську війну. Створення армії, що складалася із селян, дало змогу парламенту одержати перемогу над королівським військом і скинути владу Стюартів. Головним завоюванням революції було скасована* феодальної системи землеволодіння. Земля стала гфнввтною (особистою, а ш ю^лівськсад) власністю. Селян-ство залишилося у залежності, але тепер у залежності від буржуазних власників.

Змова генерала монка. Передача корони карлу іі.

Невдовзі після страти Карла І Англія була проголошена республікою, влада в якій опинилась у руках генералів армії на чолі з О.Кромвелем. Спеціальним законом було закріплено найважливіші завоювання революції. Крупні (лендлорди) та інші дворяни-землевласники перестали бути <<держателями землі>> за волею короля і стали її повними (приватними) власниками.

Проте старі феодальні повинності селян-копигольдерів не були скасовані і залишилися у повній залежності від нових, буржуазних, власників. Огороджування, що супроводжувалося обезземелюванням селян, тривало, але в значно більших обсягах. Пасивний протест, який виявився у спробах «копателів» (дигерів) освоювати вільні землі, негайно припинили генерали.

Буржуазії потрібна була сильна влада. Англійська республіка дуже швидко набрала форми протекторату (протектор - охоронець) О. Кромвеля. Це була диктатура, що трималася на величезному авторитеті цього визначного політика і державного діяча. За його активної зовнішньої політики була підкорена Ірландія і приєднана Шотландія. Проте, коли Кромвель помер (1658), між генералами почалася боротьба за владу.

У цій нестійкій політичній ситуації події прискорив генерал Джордж Монк (1602-1670), який командував англійськими військами в Шотландії. Зрозумівши настрої нових власників, Монк почав таємні переговори із сином страченого короля принцом Уельським, який перебував у еміграції. Мова йшла про реставрацію (поновлення) династії Стюартів.

У лютому 1660 р. армія Монка, не зустрівши опору, вступила до Лондона. Були проведені вибори до парламенту, новий склад якого запросив принца Уельського на англійський престол і невдовзі оголосив його королем Карлом II. Повернувся він на батьківський престол уже не абсолютним монархом. Його повернення було обумовлене договором. Карл II підтвердив завойовані новим^ дворянством і буржуазією права. Його поз­бавили королівських земель, але призначили річне утримання (1,2 млн ф. ст.). Король не мав права створювати постійну армію.