- •1. Зробити характеристику стандартизації та вказати, що є її об’єктом
- •2. Назвати рівні стандартизації та розкрити їх суть.
- •3. Дати характеристику об’єкту стандартизації. Назвати та охарактеризувати основні нормативні документи зі стандартизації.
- •4. Охарактеризувати основні завдання і функції стандартизації.
- •5. Проаналізувати розвиток стандартизації до середини хіх століття.
- •6. Особливості розвитку стандартизації у період з середини хіх століття досередини хх століття.
- •7. Розкрити суть принципів плановості, оптимальності та перспективності.
- •8. У чому полягає суть таких принципів стандартизації, як динамічність, системність, обов’язковість.
- •9. Назвати найбільш важливі методи стандартизації. Розкрити суть уніфікації.
- •10. Розкрити суть агрегатування та типізації як методів стандартизації.
- •11. Розкрити роль взаємозамінності та спеціалізації при стандартизації. Назвати і охарактеризувати різновиди спеціалізації
- •12. Охарактеризувати комплексну стандартизацію. Розкрити суть її головних методичних принципів.
- •13. Охарактеризувати випереджальну стандартизацію.
- •14. Розкрити суть параметричної стандартизації. Зробити порівняльний аналіз рядів цифр, що використовуються у стандартизації.
- •15. Охарактеризувати об’єкт, предмет і структуру кваліметрії.
- •16. Назвати параметри, які необхідно розглядати при оцінці якості.
- •17. Охарактеризувати суть фактори, які впливають на якість продукції. Коло якості – суть та етапи.
- •18. Характеристика вимог, що ставляться до якості продукції
- •19. Розкрити роль міжнародної стандартизації. Участь України у діяльності міжнародних організацій зі стандартизації.
- •20. Охарактеризувати основні міжнародні організації зі стандартизації
- •21. Охарактеризувати структуру та основні положення «Закон України про стандартизацію» від 5 червня 2014 року, № 1315-VII.
- •22. Охарактеризувати вимоги, що ставляться при роботі з нормативними документами і знати їх суть.
- •23. Суть програми робіт із стандартизації та її основні принципи.
- •24. Рівні керування та розроблення перспективних та поточних планів робіт із державної стандартизації
- •25. Характеристика змісту річного плану та специфіка його формування.
- •26. Вимоги, яких необхідно дотримуватися при розробці стандартів.
15. Охарактеризувати об’єкт, предмет і структуру кваліметрії.
У кінці 60-х років 20 сторіччя сформувалася КВАЛІМЕТРІЯ - наука про оцінювання якості будь-яких об'єктів. Її поява була обумовлена насущною необхідністю ефективнішого і наукового обґрунтування управління якістю вироблюваної продукції.
Якість, як характеристика суті об'єктів і їх властивостей, завжди мала і має для людства велике практичне значення. Тому питання оцінки якості всього, з чим має справу людина, були і залишаються серед найважливіших.
Об'єктом кваліметрії може бути все, що є чимось цілісним, що може вичленувати для вивчення, бути досліджене і пізнане. Предметом кваліметрії є оцінка якості в кількісному вираженні.
Структура кваліметрії складається з трьох частин:
1 – загальна кваліметрія або загальна теорія кваліметрії, в якій розглядаються проблеми і питання, а також методи вимірювання і оцінювання якостей;
2 – спеціальні кваліметрії великих угрупувань об'єктів, наприклад, кваліметрії продукції, процесів, послуг, соціального забезпечення, місця існування і так далі аж до якості життя людей;
3 – наочні кваліметрії окремих видів продукції, процесів і послуг, такі як кваліметрія машинобудівної продукції, будівельних об'єктів, кваліметрія нафтопродуктів, праці, утворення і так далі
Основним і найбільш загальним поняттям в системі початкових понять кваліметрії є якість. Якість, в широкому сенсі цього поняття, - об'єктивна і найбільш узагальнена характеристика будь-якого об'єкту.
Якість об'єкту споживання – це сукупна характеристика його властивостей, обумовлена його властивостями і ознаками.
16. Назвати параметри, які необхідно розглядати при оцінці якості.
Оскільки якість об'єкту виявляється в першу чергу через його властивості, тобто через об'єктивні особливості об'єкту, то вважається, що для оцінки якості необхідне,
- по-перше, визначити перелік тих властивостей, сукупність яких в достатньо повній мірі характеризує якість;
- по-друге, виміряти властивості, тобто визначити їх чисельні значення;
- по-третє, аналітично зпівставити отримані дані з подібними характеристиками іншого об'єкту, що приймається за зразок або еталон якості. Отриманий результат з достатньою мірою достовірності характеризуватиме якість досліджуваного об'єкту.
На етапі метрологічного вимірювання властивостей (швидкості, ваги і так далі) отримують об'єктивні відомості про них. Проте вже наступний кваліметричний етап в дослідженні якості об'єкту носить багато в чому суб'єктивний характер. Суб'єктивність полягає в самому виборі еталону якості або «базового зразку», з даними про яке зіставляються зведення про властивості досліджуваного об'єкту.
Вимірювання і узагальнення показників зовнішніх властивостей і характеристик внутрішньої суті об'єкту дослідження, дають можливість отримати точнішу чисельну характеристику рівня якості, тобто правильнішу оцінку якості.
Отриманий кваліметричний результат, тобто чисельний показник рівня якості дослідженого об'єкту по відношенню до якості еталону, - це ще не остаточна оцінка якості, а тільки основа для цього. Оцінка якості – це відповідь на питання, якою мірою отриманий рівень якості дослідженого об'єкту відповідає інтересам або потребам оцінюючого об'єкту, групи людей або суспільства в цілому.
При оцінюванні якості іноді рекомендують використовувати образ «ідеальної», необхідної корисної якості, якій рідко коли відповідає вибраний еталон. Навіть ідеальний еталон якості не може всіх задовольнити, оскільки інтереси, потреби, погляди на цінності у всіх людей різні. Тому будь-які оцінки якості суб'єктивні з об'єктивною їх основою у вигляді чисельних показників рівнів якостей. Це свідчить про єдність і очевидну суперечність об'єктивної і суб'єктивної в оцінках якості реальних об'єктів, що цікавлять людей. Тут повною мірою виявляється діалектика об'єктивного і суб'єктивного у позиції будь-якої якості.