3. Відрядні системи заробітної плати

На базі відрядної заробітної плати розроблено такі системи: проста відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, непряма відрядна, акордна, відрядна.

Проста відрядна система дозволяє встановити пряму пропорційну залежність заробітку працівника від його виробітку:

Зв = Р*V, (6.3)

де Зв — заробіток відрядника;

Р — відрядна розцінка за одиницю роботи;

V — обсяг роботи.

Ця величина відображає основний (тарифний) заробіток, що є базою для розрахунку заробітків по інших системах відрядної форми. Система проста для розрахунків і доступна для розуміння. Але область її поширення завжди була незначною, тому що вона недостатньо зацікавлює робітників у підвищенні якості продукції, економії матеріальних ресурсів і у високих виробничих показниках.

Найбільше поширення має відрядно-преміальна система заробітної плати, що дозволяє реалізувати стимулюючу функцію, оскільки крім тарифної заробітної плати передбачає премію за виконання встановлених показників преміювання. Такими показниками можуть бути: підвищення продуктивності праці, економія матеріальних ресурсів, поліпшення якості продукції та ін.

Величина заробітної плати при використанні відрядно-преміальної системи визначається за формулою

Зв-пр = Зв + П (6.4)

При відрядно-прогресивній системі оплати праці для розрахунку заробітків робітників застосовується залежність

Зв-прог = р_в*V_пл + р_прог* V_{понадпл}, (6.5)

де р_в — відрядна розцінка, розрахована звичайним способом;

V_пл — обсяг виконаної роботи в межах установленої норми;

р_прог — прогресивно наростаюча розцінка;

V_{понадпл} — обсяг роботи, виконаний понад план.

Для встановлення прогресивно наростаючої розцінки розроблюється спеціальна шкала, де вказується відсоток зміни збільшення розцінки порівняно з базовою залежно від рівня виконання норм (плану).

Хоч відрядно-прогресивна система зацікавлює робітників у збільшенні обсягу виконаної роботи, її застосування завжди було незначним. Використання відрядно-прогресивної системи оплати праці доцільно, якщо треба забезпечити термінове виконання важливого для діяльності підприємства замовлення, ліквідувати в короткий термін наслідки аварії. Час, на який вводиться ця система, встановлюється на термін не більше 3-6 місяців.

Непряма відрядна система застосовується для встановлення заробітку допоміжним робітникам. Ніяка з наведених вище систем не зацікавить робітників, які обслуговують процес виробництва, підвищити виробіток. Для визначення заробітку робітників, праця яких оплачується за непрямою системою, найчастіше використовують такі методи:

1. Непряма відрядна розцінка:

Знепр = р_непр*V_ф, (6.6)

де р_непр — непряма відрядна розцінка;

V_ф — фактично виконаний обсяг робіт робітниками, що обслуговують процес виробництва;

р_непр =Тс/(Н_вир.г * Ч)=Тс*Ф_зм/(Н_вир.зм * Ч)= Тс* Ф_міс/(Н_вир.м * Ч) (6.7)

де Тс — годинна тарифна ставка, що відповідає розряду обслуговуючого робітника;

Н_вир.г, Н_вир.зм, Н_вир.м — відповідно годинна, змінна і місячна норми виробітку кожного з робітників, які обслуговують виробництво;

Ч — чисельність робітників, яких обслуговує один допоміжний робітник;

Ф_зм, Ф_міс — відповідно змінний і місячний фонди робочого часу.

2. Коефіцієнт виконання норм:

Знепр = Зп*К_в.н, (6.8)

де Зп — заробітна плата допоміжного робітника, розрахована за простою погодинною системою;

Квн — середній коефіцієнт виконання норм робітниками, які обслуговують виробництво

Акордна відрядна система оплати праці застосовується, коли необхідно підвищити матеріальну зацікавленість працівників у скороченні термінів виконання конкретного обсягу робіт, здачі об'єкта в експлуатацію або при аварійно-ремонтних роботах, коли вимагається висока якість виконання за обмежений час. З цією метою заздалегідь визначають обсяг робіт, час їх завершення, розмір оплати за весь обсяг робіт.

Щомісяця до закінчення роботи робітникам виплачується аванс, а остаточний розрахунок відбувається після остаточної здачі об'єкта (виконання встановленого обсягу робіт).

Розмір акордної оплати визначається на основі чинних норм часу (виробітку) і розцінок, а при їхній відсутності - виходячи з норм і розцінок на аналогічні роботи. Премія нараховується на суму заробітку за акордним нарядом і не повинна перевищувати максимального розміру, встановленого для даного виду робіт у Положенні про преміювання робітників підприємства. Конкретні розміри премії визначаються залежно від скорочення термінів виконання акордного завдання. При виконанні акордного завдання у визначений термін оплата проводиться без нарахування премій. Заробітна плата (включаючи премії) розподіляється між працівниками пропорційно відпрацьованого часу відповідно до їх розрядів. Недоліки (недоробки), допущені бригадою або окремими працівниками в процесі виконання акордних робіт, повинні бути усунені цими працівниками без додаткової оплати.

У даний час використання цієї системи є проблематичним, оскільки в умовах інфляції важко встановити фонд оплати праці на обсяг робіт, виконання якого вимагає тривалого часу. Премія звичайно виплачується за якісне виконання роботи і здачу об'єкта не пізніше терміну, зазначеного в договорі.

Комбіновані системи оплати праці інтегрують у собі елементи погодинної і відрядної заробітної плати. Більшість комбінованих систем можна віднести до одного з наступних видів:

1. Системи переходу від погодинної оплати (Зп) до відрядної (Зв) при досягненні визначеного рівня продуктивності праці - коефіцієнта виконання норм виробітку (К_н). Заробіток нараховується за такими формулами:

З_п = Т_с*Ф_таб, якщо V_ф < К_н* V_н,

Зв = Р*V_ф, якщо V_ф К_н* V_н,

де Ф_таб і V_ф - відповідно фактичний час роботи і нормативна трудомісткість виконаної роботи;

Т_с і Р - відповідно годинна тарифна ставка і відрядна розцінка.

Такі системи варто застосовувати при відсутності постійних організаційно-технічних умов для досягнення встановленого (нормованого) рівня продуктивності праці (Кн). Системи цієї групи відрізняються насамперед нормованим значенням коефіцієнта виконання норм: Кн=1 (система Аткінсона), Кн=0.67 (система Емерсона). Очевидно, що нормоване значення коефіцієнта має бути близьким до середньостатистичного для відповідних робіт і повинно кореспондуватися із співвідношенням між погодинною, відрядною тарифною ставками, а саме: Кн> Т_с / Р. При недотриманні наведеної залежності в певному діапазоні фактичних значень коефіцієнта система буде «штрафувати» підвищення продуктивності праці. За даних систем важливим є і вибір періодичності обчислення фактичного коефіцієнта виконання норм - Кф (щоденно, щотижнево, щомісячно і його зіставлення з нормованим для визначення варіанта розрахунку зарплати (Зп чи Зв) за відповідний період. Зокрема, для нинішніх умов неритмічного виробництва слід надати перевагу щотижневим підсумкам: якщо робітник з незалежних від нього обставин в один день не може інтенсивно працювати (Кф<Кн), то він може це зробити в інші дні, загалом за тиждень перевищити нормоване значення коефіцієнта норм виробітку і отримати більшу плату за відрядними розцінками.

2. Системи почасової оплати праці з відрядним приробітком при перевиконанні встановленої норми виробітку:

З_п = Т_с*Ф_таб + Т_с(Ф_норм - Ф_таб), якщо Ф_таб > Ф_норм, (6.9)

Ці системи рекомендується застосовувати при значних відхиленнях (як у більшу, так і в меншу сторону) обсягів фактично виконаних робіт від норм виробітку в зв`язку з різноманітними організаційно-технічними умовами.

3. Система середнього геометричного значення погодинної і відрядної оплати (система Барта), при якій зарплата визначається за формулою:

, (6.10)

Застосування цієї системи є особливо важливим при великих коливаннях фактичних затрат часу на певні роботи з незалежних від робітника причин, наприклад, у зв`язку із змінами якості чи асортименту продукції; при можливості значного перевиконання норм за рахунок зниження якості роботи; при наявності необґрунтованих норм праці.