1,Закотився день за обрій,
опустився вечір добрий,
і чаклунка ніч розкрила
в небі зоряні вітрила.
Все затихло —
ліс і річка,
слон і пташка невеличка,
все затихло — і навколо
все заснуло, навіть школа.
Дзвоник спить-затих до ранку,
сміх пішов з шкільного ганку,
біля дошок сплять указки,
а в книжках — чарівні казки.
Сплять шкільні стільці і парти,
на стіні барвисті карти,
і наснилося журналам —
в них лише найвищі бали.
Школа снить, вона втомилась,
бо весь день старанно вчилась.
І цвіркун співа поволі
колискову рідній школі
Закотився день за обрій,
опустився вечір добрий,
вітерець хмаркам шепоче
казку зоряної ночі.
Учень 1
Сонечко лягло вже спатки.
Вітерець дмухнув на хатку.
В ліжку спить мала дитина,
Сонце, місяць й вся родина.
Учениця 2
Першим моїм вчителем була
Пісня материнська, колискова.
В ній надія райдужна цвіла,
В ній бриніла українська мова.
Пісня ця воскресла, ожила
Гронами терпкими на калині.
Я її у серці зберегла
І тепер дарую Україні.
Хай злітає з серця солов’їв,
Хай бринить в святих долонях світу.
Буде жити невмирущий спів,
І Вкраїна з ним теж буде жити.
(У виконанні учнів звучить пісня «Ходить кіт по горі»).
