Сни до ранку розглядають.

Позіхайлик. Ти чому мене не зачекала? Я мало не впав, так біг тобі на до помогу!

Ніч зимова синя-синя.

На деревах — синій іній,

Мороз такий, аж тріщить,

А в хатині хлопчик спить.

Маляті сниться літо,

Сонечком зігріте,

Ягоди в лісі,

Ластівки у стрісі.

Сниться, що він босий Рве в садочку абрикоси.

А за вікном — зима Всю землю обійма.

Заснула хуртовина,

Й спокійно спить дитина.

У кутку шкребеться мишка,

А місяць, як сріблястий кіт,

Вмостився біля ліжка.

Дрімота. А тепер, я думаю, можна заспівати і колискову.

(У виконанні героїв звучить колискова «Ой коточок, коточок»).

Сон. Любі мої помічники. Час нам повертатися до брата-місяця і зірочок, вони вже нас зачекалися.

(Герої виходять зі сцени. З’являються учні).

Учениця. Як мовиться у народних казках, сон — це наймиліше, що є в лю­дини. Щойно ми народилися на світ, мама нам співала колискові. Під них ми засинали, і нам снилися чудові сни. У снах ми можемо літати до зірок, ставати космонавтами і здійснювати всі свої мрії. Під час сну наш організм відпочиває, росте, і тому, добре виспавшись, ми зранку встаємо бадьорими і можемо енер­гійно провести свій день. Отже, сон — це здоров’я кожної людини.

Учень 1. Розумна дівчинка відгадала загадку «Що на світі наймиліше?» — сон. І я в цьому переконався. От послухайте.

Живуть у світі Дрімота і Сон. І кожного вечора вони навідуються до кож­ної родини. Дрімота ніжно вкладає нас у ліжко, пестить і шепоче: «Відпочи­вайте, рученьки, ніженьки, оченята. Бо до вас на крилах поспішає мій дядько Сон. І от до нас прилітає Сон.

Зі Сном я дружу від дня народження. Він, як добра матуся, оберігає мене. Інколи розвеселяє, веде мене в мандри, страшить, бешкетує. А бабуся каже, що я росту, коли уві сні падаю. Я щасливий, що маю таких вірних друзів — Сна і Дрімоту.

Учень 2. Все життя Сон і Дрімота також є моїми вірними друзями. Сни бувають добрі і злі. От розкажу вам своє цікаве сновидіння...

Сон заніс мене у дивовижне царство, де звірі і дерева вміли говорити. У тому царстві жили маленькі гноми. Вони радісно зустріли мене і запропо­нували стати їхнім царем. І тієї миті вийшов найстарший гном та подав мені корону.

Всі гноми і звірі жили дружно. Вони поважали мене і прислухалися до моїх порад. Я зрозумів, що в дружбі і злагоді добре жити.

Учениця 1.

Вночі під ранок у гнізді,

У комишах при мамі Проснулось каченя собі І глянуло в тумані На срібне мамине перо,

На срібне небо повне.

Перевернулось на крило І знов заснуло, сонне.

І снився каченяті сон,

Солодкий сон при мамі:

Цвіте верба, цвіте пасльон При березі в тумані,

Цвіте при хмарі хмареня,

І зірка недалечко...

І чуло сонне каченя:

Цвіте його крилечко.

Цвіте на небо, на політ,

На голубі тумани.

На синій цвіт, на синій світ В гніздечку біля мами.

Учень 2.

Спить в болоті жабка,

Сон тримає в лапках.

В стрісі спить горобчик, Сон поклав на стовпчик. Спить сіренький віслючок, Сон повісив на гачок.

У барлозі спить ведмідь,

На поличці сон лежить. Спить у нірці мишка,

Сон сидить під ліжком.

В хаті спить лисичка,

Сон сховався в пічку.

Спить зубата щука,

Стисла сон за руку.

Під кущем спить зайчик, Сон схопив за пальчик. Дуже добрий дядько Сон — Позіхає все кругом.

Сон думками шарудить, Стереже того, хто спить.

Учениця 3.

Люлі-люлі, спатоньки —

Нічка йде до нас.

Люлі-люлі, спатоньки Час, дитино, час.

Зачиняє сонечко Золоте вікно.

На городі соняшник Вже заснув давно.

Учень 4. Знаєте що, шановні мої друзі, я зараз засну від таких мелодійних, чарівних та лагідних слів. Яка багата наша спадщина! Ми, напевно, найбагатші нащадки, бо маємо чим пишатися.

Учениця 4. Зараз ми запрошуємо вас усіх послухати чарівну колискову, а потім — у царство дядечка Сна.

(У виконанні учнів звучить пісня «Ходить зайчик по капусті»).

Ніч. Ми славно потрудилися, нібито приколисали всіх. Зараз будемо вла­штовувати змагання на кращу колискову пісню.

Сон. Я приємно вражений. Ми мусимо співати колискові пісні до самого ранку, щоб усі солодко спали.

Місяць. Я думаю, що. від декламування віршів ніхто з нас не відмовиться.

Дрімота. То, може, я почну, якщо ви, звісно, не проти.

Тихо-тихо-тихесенько!

Спить дитятко малесеньке.

Очка кліпати втомились,

Вієнятами прикрились.

Губенята позіхнули,

Разом з носиком заснули.

Руче нята- ш коде нята Натрудилися багато,

Полягали на подушку Попід щічку біля вушка.

Ноженята спочивають —

Не тупцюють, не стрибають.

Спинка ковдрою накрилась:

— Ох, втомилась я, втомилась!

За віконцем ніч гуляє,.

Сни солодкі навіває.

Зірка 1.

У зірчастій сорочині

Ходить вечір по долині

І малює сни казкові,

І співає колискові.

Зірка 2.

Настелю в колиску м’яти,

Принесу тобі до хати

Сни найкращі на землі,

Спи, Оленко, ой лю-лі.

Ой долина зелененька,

А Оленка ще маленька.

Лю-лі, лю-лі.

Спи Оленко,

Бо розвидниться Скоренько.

Зірка 3. (Співає пісню «Е-е, люлю-люлю»).

Зірка 4.

Киця, киця, кошеня,

Спить маленьке Мурченя.

Спить сіренька киценька,

Сниться киці річенька,

А на річці — гатка,

Біля гатки — хатка,

В хатці блима свічка,

Стогне тихо пічка.

Мишка пиріжки пече,

Мак у ступочці товче.

За віконцем пада сніг,

Гості прийдуть на пиріг.

Мишка й кицю запросила,

Хатку гарно прикрасила.

Зірка 4. (Співає пісню «Колисанка»).

Позіхайлик. Я думаю, що якщо я вам розповім гумореску, то ми тропш перепочинемо від наших клопотів.