Виправляєм гілочки

Ледь зіп’ялись з корінців, (руки поставили перед собою) Дістаємо промінців, (руки підняти вгору)

Ми стискаєм їх вогонь В зелені своїх долонь, (стискають кулачки)

Хилять свіжі вітерці

Вліво-вправо стовбурці. (нахили тулуба)

Ще й верхівки кожен ряд

Нахиля вперед-назад, (вправи для шиї)

VII. Закріплення вивчених пісень.

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Аналіз почутого.

2. Цікаві розповіді.

3. Робота в зошиті.

IX. Підсумок уроку. Релаксація.

X. Вихід з класу під звучання пісні (за вибором учителя).

Музика — як місячне світло в похмуру ніч життя.

Жан-Поль Ріхтер

УРОК 16

Виховний захід Театралізоване дійство «Сон»

Сон: Найзаповітніша мрія, найпалкіше бажання всіх батьків-матерів — щоб дітки зростали дужі й красиві. А ще — розумні, щедрі на добро, на любов, на пошанівок до старших, до святинь свого роду й народу.

Ріст і силу дитяті дають материнське молоко, батьківський хліб. А що ж спричинює зростання душі? Слово!

Дрімота. Маля-немовлятко не знає мови, не розумієте слів. Але мате­ринська любов і народна мудрість створили диво дивнеє — колискову пісню, забавлянку. Лагідномовна співанка-колисанка, переснована думою-турботою про щастя й долю дитяти, безпомильно знаходить чарівну стежину до ма­лесенького серденятка й оселяється в ньому назавжди... А вчені-психологи дослідили і знайшли незаперечні докази того, що колискова пісня чудодійно впливає на серця й почуття, на душевне здоров’я не лише малят, а й усіх і кожного, хто з піснею її люляє-колисає.

Позіхайлик. Тож давайте згадаймо українські народні колискові та забав- лянки. І хай їх заспівають малятам мами й бабусі. А як буде чудово-пречудо­во, коли заспівають і всі-всі хлопчики й дівчатка своїм маленьким братикам та сестричкам або ж улюбленим лялькам! Гарно заспівати допоможуть ноти. Але можна співати і так, за мелодією, яку серце підкаже. Головне — щоб з любов’ю, з вірою у добро, у щастя й світлу долю тих, хто вступає в життя.

(У виконанні героїв звучить колискова «Ой на кота — воркота»).

Ой на кота — воркота

Сл. і муз. народні

Ніч.

Ходить сон по світу,

Ходить навмання І за ручку водить Сонне Соненя.

В пітьмі мандрувати Зовсім їм не зле,

Тільки хоче спати Соненя мале.

Ходить Сон по світу,

Ходить навмання,

За плечима носить Сонне Соненя.

Хто їх впустить в хату —

Буде міцно спати.

Михайлик. Ой, як хочеться спати! Ніч прийшла, сни принесла, Сон іде, Соненя веде. А може, не треба спати, краще пограюсь!

Тетянка (до Михайлика). Ось де ти! А я тебе шукаю. Твоє ліжко плаче без тебе, а ти бавишся.

Михайлик. Я не піду спати! Нащо дітям спати?

Тетянка, Як це ти не підепі?! А чи відомо тобі, що коли дитина вчасно лягає спати, вона росте і міцнішає.

(3 ’являється Дрімота).

Дрімота. Ти запитуєш, нащо дітям спати ? Я тобі відповім.

—Нащо дітям треба спати?

—Щоб скоріше виростати.

Вдень рости часу немає:

Діти граються, гуляють,

Бігають, казки читають,

Вірші вчать, пісні співають,

Щось з конструкторів будують,

Гарно фарбами малюють.

їм нема коли зростати —

Дуже справ у них багато.

Дітлахи вночі ростуть Після того, як заснуть.

Сни приходять уночі,

Сили діткам даючи.

Та ростуть лиш ті малята,

Що лягають вчасно спати.

А хто скаче до півночі І до ліжка йти не хоче,

Той, хоча і засинає,

Виростати не встигає.

Треба вчасно всій малечі Спать лягати кожен вечір!

Михайлик. Можливо, тітонько, ви і маєте рацію. Я подумаю над вашою пропозицією.

Тетянка. От неслухняне хлопчисько!

Дрімота. Зачекай. Зараз, хлопчику, я розповім тобі віршика.

Темна ніч прийшла, дитинко,

Вже до нас.

Все на світі спочиває —

Пізній час.

У віконце місяць світить І зірки.

А тобі потрібно спатки,

Щоб рости.

Вчасно засинати —

Сильним виростеш, як тато!

Михайлик. Свого татка я люблю і дуже хочу бути схожим на нього.

(Заходить Соненя).

Михайлик. Ой, хто це?!

Соненя. Не бійся мене, Михасику. Я прийшов тобі допомогти.

(Михась позіхає).

О-о-о! Та ти ще й позіхаєш! Та ти справжнісінький Михайлик-Позіхайлик!

(Кличе Позіхайлика)

А ну ж бо, Позіхайлику, допоможімо нашому малому другові заснути!

Позіхайлик. Це просто, він у нас хороший хлопчик.

А у нашого Михайлика Губенята- позіхайлики,

Оченята-плаксунята,

Що вночі не хочуть спати.

Бідкається киця:

— Ну куди таке годиться?

Хлопчик спати не лягає,

Кошенятам заважає.

Губенята позіхають-позіхають-позіхають,

Оченята засинають-засинають-засинають...

Чи була та киця?

Чи вона вже сниться?

Соненя. Ще трішки — і наш хлопчик засне. Може, ми йому колискову за­співаємо?

Позіхайлик. Ану ж спробуймо!

(У виконанні Соненяти і Позіхайлика звучить колискова «Ой ти, коте, не гуди»).

Тетянка. Зі мною минулої ночі трапилася дивна пригода:

Хтось постукав уночі.

Швидко я знайшла ключі,

Відчинила — і до хати Зайченя зайшло вухате.

Стало в кутику сумне,

Каже: «Заночуй мене!

Бо надворі завірюха І мороз хапа за вуха!»

Батьків я взяла кожух,

Вкрила зайця з ніх до вух І гадала, що гульвісу Вранці відведу до лісу.

...Встали рано та дарма —

Зайченяти вже нема.

Чи запізно я збудилась,

Чи зайча мені приснилось.

Позіхайлик. Так, Тетянко. Це був чудовий сон. Дивись-но, твій братик уже заснув, і тобі теж пора в ліжечко, ти у нас хороша дівчинка.

Соненя.

Через літо,

Осінь, зиму До весни

Вечорами пеленають зиму сни.

Світ згасає — очі дневі заслонив,

Колискової співають теплі сни...

Сплять малята, сплять звірята, спить трава,

Глянь! Заплющила очиська вже сова.

Лиш по небі місяць ходить — вартовий,

Виглядає зоряниця день новий.

(У виконанні героїв звучить пісня «Ой, котусю, котусю»).

Дрімота.

Спи, дитятко, засинай.

Люлі-люленьки, бай-бай.

Звірі в лісі вже заснули,

В морі сплять кити й акули,

У гніздечках сплять птахи,

Спи, малесенький, і ти.

Міцно-міцно засинай —

Люлі-люленьки, бай-бай.

Сон.

Спати час. Заснула Мишка У своїм гарненькім ліжку.

Спить у річці хижий Сом,

Бо ковтнув солодкий сон.

Спить на сідалі Індик,

Спати сидячи він звик.

Спить і Муха на стіні,

Бачить цукор уві сні.

Не заснуть лиш Цвіркуни —

Цвіркотять вночі вони, їм потрібно наказати,

Щоб лягали вчасно спати,

Цвіркотіння припиняли,

Дітям спать не заважали.

Ніч.

Вечір. Сонечко втомилося І додому покотилося.

Заховалося в хмарини,

Як в пухкі, м’які перини,

Умостилось, позіхнуло Та, всміхаючись, заснуло,

Щоб до ранку спочивати...

На добраніч вам, малята!

Дрімота. Ми, друзі, зробили велику справу: допомогли дітям заснути.

Ніч. Я опустила на землю своє темне покривало. Тепер твоя черга, дядьку Сон. Ти всемогутній володар ночі. Зараз ти керуєш людськими думками і най- потаємнішими снами. Тож вперед!

Сон. Зараз ми зробимо ще багато добрих справ: вкладемо у ліжка діток-не- посид, подаруємо їм сни найгарніші, добрі, мудрі, повчальні і найкольоровіші. (У виконанні героїв звучить колискова «Ой ти, коте волохатий»).

Ніч. Заглянь-но у вікно, дядьку Сон! Тут живе Івасик, гарний хлопчик, але чомусь сон його не навідує.

Сон. Треба допомогти дитині.

Ніч.

Диво-ніч зайшла до хати,

Наказала діткам спати.

Очі всім позатуляла,

А під вії сни розклала.

Сни казкові, кольорові,

Іграшкові, цукеркові,

Сни лялькові — для дівчат,

Машинкові — для хлоп’ят.

Хай малята спочивають,