IX. Підсумок уроку. Релаксація.

X. Вихід з класу під звучання пісні (за вибором учителя). Інтонація

Музика — це мистецтво, яке найближче до сліз і спогадів.

Оскар Уайльд

УРОК 9

Тема. Інтонація як основа музики. Спільність розмовної і музичної мов (по­силення і послаблення звучання, чергування сильних і слабких часток, смислові наголоси, паузи). Музичні скоромовки. Інтонація скоромовки. Слова А. Варто, музика С. Прокоф’єва «Базіка» — слухання. Слова Во­лодимира Кленца, музика Василя Поповича «Співучий колобок» — ро­зучування (с. 36-39).

Мета. Встановити спільність та відмінність розмовної та музичної мов; засоба­ми музичного мистецтва показати, як музика відображає внутрішній світ людини, її переживання, емоційний стан; розвивати уміння відчувати емоційний зміст музики, співацькі навички, уяву, фантазію; виховувати врівноважену, повну гармонійного змісту дитину.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

I. Організаційна частина.

Знову день почався, діти,

Ви зібрались на урок.

Тож пора нам поспішати,

Кличе в подорож дзвінок.

Сьогодні в нас урок звичайний,

Та вчить багато нас чому.

Хай буде він для нас повчальний,

За це подякуєм йому.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

Урок музики у нас Запросив усіх у клас.

Привітаймось дружно всі:

До, ре, мі, фа, соль, ля, сі!

II. Розспівування.

Сорока-ворона

на припічку сиділа,

діткам кашку варила,

ополоником мішала,

діток годувала.

IV. Повідомлення геми уроку.

1. Робота з підручником, с. 36.

2. Пізнавальна бесіда (з використанням підручника, с. 36—37).

а) Літературна мова.

б) Скоромовка.

3. Музична гра Василя Верховинця «Гляньте всі» (див. урок № 7).

V. Слухання музики.

Слова А. Барто, музика С. Прокоф’єва «Базіка».

1. Загальні відомості про композитора .

Сергій Сергійович Прокоф’св народився 23 (11) квітня 1891 року в селі Сон- цівка (нині село Червоне Красноармійського району Донецької області) у ро­дині вченого-агронома Сергія Олексійовича Прокоф’єва (1846—1910). Вихо­вання сина взяла на себе матір, яка була хорошою піаністкою. Вона походила з кріпаків Шереметьєвих, де з раннього дитинства вчили, причому на найвищо­му рівні, театральних мистецтв та музики. Хлопчик почав займатися музикою з

5 років і вже тоді виявляв інтерес до творчості. Мати записувала складені ним п’єси: рондо, вальси, пісеньки. У віці 9-10 років хпогічик-композитор написав

2 опери: «Велетень» і «На пустельних островах».

У 1902—1903 рр. брав приватні уроки теорії та композиції у Р. М. Глієра.

3 1904-го навчався в Петербурзькій консерваторії.

З 1908 р. дає перші концерти з виконанням власних творів. У травні 1918-го виїжджає на закордонні гастролі, які затяглися на вісімнадцять років. Маестро відвідав Америку, Європу, Японію та Кубу. 1936 року повернувся на Батьківщину разом з дружиною-іспанкою Ліною Кодіна. Оселилися в Москві. Надалі він виїжджав за кордон (до Європи і США) лише двічі: у сезоні 1936/37 і 1938/39 років.

З 1933 р. був почесним професором МДК імені П. І. Чайковського.

З 1941 р. Сергій Прокоф’єв жив уже окремо від сім’ї, через кілька років радянський уряд оголосив його шлюб недійсним. Без оформлення розлучення 15 січня 1948 р. композитор офіційно одружився вдруге, узявши за жінку Миру І Мендельсон. А першу дружину заарештували і заслали спочатку в Абезь ( Комі ^! АРСР), потім у мордовські табори, звідки повернулася в 1956 р. Пізніше вона зуміла виїхати з СРСР, померла у 91-літньому віці в Англії 1989 року. Композитор був відмінним шахістом. Дуже любив цю логічну гру.

З 1948 року Прокоф’єв піддався критиці за нібито симпатії до західної музики. З 1949 р. маестро майже не виїжджає з дачі, але навіть за найсуворі- шого медичного режиму пише оперу «Повість про справжню людину», балет «Кам’яна квітка», Дев’яту фортепіанну сонату, ораторію «На сторожі миру» і багато іншого. Останнім твором, який довелося композитору почути в кон­цертному залі, стала Сьома симфонія (1952).

С. С. Прокоф’єв помер у Москві від гіпертонічного кризу 5 березня 1953 р. Похований на Новодівочому кладовищі. На пам’ять про композитора на бу­динку, де він жив, встановили меморіальну дошку (скульптор М. Л. Петрова). Мав багато нагород, зокрема орден Трудового Червоного Прапора. Удостоєний Ленінської премії (1957 — посмертно) — за Сьому симфонію.

2. Слухання та обговорення твору.

VI. Фізкультхвилинка.

Бігла мишка по ліску,

(біжимо по колу, як мишка) скаче жабка у ставку,

(скачемо, як жабка) зайчик наздогнав лисичку, печуть разом паляничку.

(знаходимо собі пару, плескаємо в долоньки)

А ведмедик іде пішки,

(ходимо на зовнішній стороні стопи, як ведмедик) клишоногі в нього ніжки.

(ходимо на зовнішній стороні стопи, як ведмедик)

VII. Вивчення пісні.

Слова Володимира Кленца, музика Василя Поповича «Співучий коло­бок» — розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.

2. Робота над піснею.

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Аналіз почутого.

2. Цікаві розповіді.

3. Робота в зошиті.

IX. Підсумок уроку. Релаксація.

Музика виражає те, що не може бути сказано і те, про що неможливо мовчати.

Віктор Гюго

УРОК 10

Тема. Жартівливі та сумні інтонації. Запитальні, стверджувальні, окличні ін­тонації в мові та музиці. Ритмічні інтонації. Пісні рідного краю. Віктор Косенко «Дощик», «Гумореска», «Колискова» — слухання. Повторення вивчених пісень (с. 40—42).

Мета. З’ясувати, які почуття може передавати музика; розвивати співацькі на­вички, почуття ритму, вміння аналізувати прослухану музику і розпові­дати про неї; підтримувати бажання учнів брати активну участь у народ­них іграх; виховувати любов до народних традицій, бажання їх зберігати та відтворювати.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично,-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.