VI. Фізкультхвилинка.

Бігла мишка по ліску,

(біжимо по колу, як мишка) скаче жабка у ставку,

(скачемо, як жабка) зайчик наздогнав лисичку, печуть разом паляничку.

(знаходимо собі пару, плескаємо в долоньки)

А ведмедик іде пішки,

(ходимо на зовнішній стороні стопи, як ведмедик) клишоногі в нього ніжки.

(ходимо на зовнішній стороні стопи, як ведмедик)

VII. Вивчення пісні.

Едвард Гріґ «Ранок» із сюїти «Пер Гюнт» — розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.

2. Робота над піснею.

а) Робота з підручником, с.32.

б) Музична абетка, с.ЗЗ.

в) Музична грамота. Ознайомлення з нотою «до».

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Робота з підручником, с. 34.

2. Загальні відомості про композитора.

Едвард Гагеруп Ґріґ — норвезький композитор періоду романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент, осново­положник норвезької професійної композиторської школи.

Народився 15 червня 1843 р. в Бергені (Норвегія). Батько майбутнього композитора, Александр Ґріґ, пра­цював на поважній державній посаді. Мати, Гезіна Га- ґеруп, була піаністкою і вчителькою музики. Саме вона дала синові першу музичну освіту. Згодом, у 1858—1862 роках, Гріг навчався у Лейпцизькій консерваторії (з 15 років). Тут він здобував освіту як піаніст і композитор у Карла Рейнеке.

У 1863 р. Гріґ їде у Копенгаген (Данія). Тут він знайомиться із норвезь­ким композитором, автором національного гімну Рікардом Нурдроком і бере участь у створенні музичної спілки «Евтерпа». Гріґ виступає як диригент, піа­ніст і композитор. Концерти спілки, де брав участь маестро, відвідували пред­ставники тогочасної інтелігенції, зокрема Ганс Крістіан Андерсен, який дав високу оцінку талантові Гріґа.

1866 року він написав похоронний марш на вшанування пам’яті компози­тора Рікарда Нурдрока, який тоді покинув цей світ.

1867 року маестро повернувся на батьківщину, де певний час диригував симфонічними концертами в Крістіанії (нині Осло). Тут він також продовжує компонувати музику, виступає як піаніст, веде педагогічну діяльність. 1867-го засновує Норвезьку музичну академію і Музичну спілку (згодом — Філармо­нічне товариство). У цей час він пише, зокрема, фортепіанний концерт (1868), перший зошит «Ліричних п’єс» для фортепіано (1867).

Суттєву підтримку композитору надавав Ференц Ліст. 1870 року Гріг пев­ний час перебуває в Римі, де зустрічається з Лістом та знайомиться із тамтеш­німи музичними діячами й концертними програмами. На батьківщину повер­тається того ж року.

З 1874-го отримував пожиттєву державну стипендію, що дозволило йому глибше зосередитися на творчості. У 1874—1875 рр. пише знамениту музику до драми «Пер Ґюнт» Генріка Ібсена, яка згодом була перероблена як дві ор­кестрові сюїти: Балада для фортепіано та для струнного квартету. Певний час Ґріг живе у рідному Бергені, де, зокрема, займається організацією музичного життя і близько двох років (1880-82) є диригентом філармонії.

Протягом наступних років Гріг гастролював у Франції, Англії, Німеччині, Польщі та Угорщині і втішався великою повагою як за кордоном, так і в рідній країні. 1888 року він зустрівся у Лейпцигу з П. 1. Чайковським, який високо оцінив його музику.

Е. Гріг став почесним доктором Кембриджського і Оксфордського універ­ситетів; був обраний членом Інституту Франції й Берлінської академії. 1898-го композитор організував у Бергені перший Норвезький музичний фестиваль, що мав великий успіх. 1903 року він записав свої фортепіанні п’єси на 78-гра- мофонні платівки; ці історичні записи через столітгя з’явилися на МР та СО і, незважаючи на не дуже якісний звук, дають уявлення про високу артистичну майстерність музиканта.

Помер Е. Гріг у рідному місті Бергені 4 вересня 1907 р., де й похований неподалік свого будинку — «Тролльхгавзена».

Ім’я Генріка Ібсена (1828—1906) — творця літера­турної п’єси «Пер Гюнт» — було знайоме норвезькому композитору Едварду Гріґу з дитинства. Саме в міс­ті Бергені (Норвегія), рідному місті Ґріга, пройшов ранній період творчості великого драматурга. Пер­ша постановка драматичної поеми Ібсена відбулася 24 лютого 1876 р. Популярність драми зростала в усіх країнах світу. Важливу роль в цьому загальному визна­нні відіграла музика Е. Гріга, що стала одним із його найкращих творів.

Дія поеми охоплює першу половину XIX ст. і від­бувається, зокрема, в Норвегії. Головний герой — Пер Гюнт, син колись бага­того і всіма шанованого Йона Гюнта, що згодом спився і втратив усі свої гро­ші. Пер хоче відновити все знищене його батьком, але губиться в своїх мріях і прагненнях. Його втягують у бійку, і він викрадає наречену, Інгрід з Хегстеда, в день її весілля. Його оголошують поза законом, тому змушений втікати зі свого села. Перебуваючи у вигнанні, Пер зустрів і закохався в Сольвейг. Вона приходить жити до нього в лісову хатину, але він покидає її і продовжує свої мандри. Пер провів далеко від батьківщини багато років, спробував безліч про­фесій і виконував безліч ролей: він здійснював «темні» операції в мароккан­ських портах, мандрував пустелею, намагався спокусити Анітру, дочку вождя бедуїнів, а закінчив свої подорожі в божевільні Каїра, де його назвали імпера­тором. Коли нарешті, постарівши, вирушає додому, його корабель тоне. Через усі свої поневіряння головний герой драми починає замислюватися — коли в житті він був самим собою? Зневірившись, Пер приходить до Сольвейг, яка чекала його в хатині з того часу, як покинув її. Вона говорить, що він завжди був для неї самим собою в її вірі, надії і любові.

У спектаклі п’ять актів. У першому змальовано картини норвезького се­лянського побуту. В другому — фантастика казкового королівства тролей. У третьому — лірична драма. У четвертому передано мальовничі сцени араб­ського Сходу. Завершальний акт — трагічна «сцена звинувачення Пера» й урочистий хорал селян, які прославляють красу природи, й ніжна колискова Сольвейг, з якою йде з життя головний герой.

З музики до драми «Пер Гюнт» Гріг склав дві оркестрові сюїти.

Перша сюїта складається з чотирьох номерів: «Ранок», «Смерть Озе», «Та­нець Анітри», «У печері гірського короля».

Е. Ґріґ «Ранок» із сюїти «Пер Гюнт»

3. Аналіз почутого.

«Ранок» — картина пробудження природи. Прозора, світла мелодія (флей­ти, потім гобої) нагадує гру пастушого ріжка. Сміливе поєднання тональнос­тей, регістрів, різних оркестрових інструментів, звучання теми з різною силою гучності — все це передає розмаїття природи, гру світла і барв.

• Тож якого характеру ця п’єса?

• Які почуття у вас викликав цей твір?

4. Повторне прослуховування музичного твору.

— Послухайте музику ще раз. Закрийте очі. Що ви уявляєте: чи це ранок, чи день, а може, вечір? Зверніть увагу, як за допомогою різних музичних ін­струментів автор передав красу природи.

— Який настрій передає музика?

— Як ви думаєте, чому ця мелодія розповідає саме про ранок?

— Уявіть, що сонечко заспівало. Чим буде відрізнятися ранкова пісня со­нечка від вечірньої?

— Чи відповідає настрій картини настрою музики?

5. Цікаві розповіді.

6. Робота в зошиті.