- •Тема 2. Календарне планування будівництва
- •2.1. Призначення та види календарних планів
- •2.2. Цілі і завдання календарного планування будівництва
- •2.3. Склад календарних планів в пос і пвр
- •2.4. Календарне планування будівництва комплексу будівель і споруд
- •2.5. Поняття про пускових комплексах і чергах будівництва
- •2.6. Вихідні дані проектування календарних планів
- •2.7. Нормування тривалості будівництва
- •2.8. Розробка календарних планів будівництва комплексу
- •2.9. Календарне планування підготовки до будівництва
- •2.9. Послідовність розробки календарних планів зведення комплексу будівель і споруд
- •2.10. Розробка відомостей об’ємів робіт, потреби в конструкціях, матеріалах і виробах, машинах і механізмах, робочих.
- •2.11. Особливості календарного планування будівництва житлових комплексів
- •2.12. Календарне планування будівництва окремих будівель
- •2.13. Вихідні дані, форма календарних графіків,
- •2.14. Аналіз об'ємно-планувальних і конструктивних рішень будівлі, споруди
- •2.15. Визначення переліку робіт календарного графіка будівництва
- •2.16. Визначення обсягів робіт
- •2.17. Вибір методів виконання робіт
- •2.18. Визначення трудомісткості і машиноємкості робіт
- •2.19. Встановлення змінності робіт
- •2.20. Визначення чисельності робітників і тривалості робіт
- •2.21. Визначення послідовності робіт і розробка графіка їх виконання
- •2.22. Коригування календарних планів
- •2.23. Розрахунок та планування потреби в робітників і матеріальних ресурсах
- •2.24. Особливості календарного планування будівництва житлових будинків
- •2.25. Календарне планування зведення підземної частини будівлі
- •2.26. Календарне планування зведення надземної частини будівлі
- •2.27. Календарне планування оздоблювальних робіт
- •2.28. Розробка графіків доставки та монтажу конструкцій з транспортних засобів (монтаж «з коліс»)
- •2.29. Особливості календарного планування будівництва промислових будівель
- •2.30. Розробка графіків потреби в трудових і матеріальних ресурсах
- •2.31. Техніко-економічні показники календарних планів
2.18. Визначення трудомісткості і машиноємкості робіт
Визначивши обсяги робіт і, вибравши методи їх виконання, визначають обсяг необхідних витрат праці і необхідну кількість машинозмін для їх виконання. Для цього, використовуючи відповідні ДБН і ЄНіР, визначають норми часу на виконання одиниці об'єму роботи в людино-годинах і машиногодинах. Ці норми, у разі необхідності, можуть бути відкориговані з урахуванням плану підвищення досягнутої продуктивності праці на окремих роботах.
В загальному випадку трудоємність роботи і
а машиноємність роботи і
де–
і
норма часу відповідно в чол.-год і
машино-год на виконання одиниці об’єма
роботи і;
відповідно трудоємність і машиноємкості роботи 𝑖 в змінах;
8 - переклад трудомісткості і машиноємкості робіт у зміни.
На практиці для підрахунку трудомісткості робіт у процесі календарного планування часто використовують укрупнені виробничі норми або калькуляції витрат праці, які попередньо розробляються.
При визначенні сумарної трудомісткості робіт на об'єкті, загальну враховану трудомісткість, як правило, збільшують на 5 - 10%. Цим враховуються дрібні невраховані роботи і відповідно збільшують чисельність робітників необхідних професій.
2.19. Встановлення змінності робіт
Будівельно-монтажні роботи можуть виконуватися в одну, в дві або три зміни.
До трьохзмінних відносяться процеси, безперервність виконання яких викликається технологічними вимогами, наприклад, бетонування силосних корпусів монолітних елеваторів в ковзаючій опалубці.
У дві зміни зазвичай ведуть роботи, на яких зайняті основні провідні машини (в третю зміну здійснюється, як правило, їх обслуговування і ремонт).
Земляні роботи та монтаж збірних конструкцій, як правило, виконуються у дві зміни.
Цегляна кладка найчастіше ведеться в одну або в дві зміни, але при необхідності можлива робота в три зміни при достатньому освітленні.
Оздоблювальні, сантехнічні, електромонтажні роботи
в більшості випадків виконуються в одну зміну.
Роботи, які виконуються вручну, призначаються у другу зміну тільки в тих рідкісних випадках, коли фронт робіт різко обмежений і бригада (ланка) змушена розділитися для позмінної роботи (наприклад, при кладці цегляних труб).
Слід враховувати, що багатозмінна робота пов'язана з додатковими витратами на освітлення робочих місць, збільшення численного технічного персоналу і т.п.
2.20. Визначення чисельності робітників і тривалості робіт
Чисельність робітників у зміну для виконання даної роботи визначається відповідно до її трудомісткістю і заданої або прийнятої тривалості. При призначенні кількості робочих виходять з наявного складу робітників, а також з того, що перехід робітників з однієї захватки на іншу не повинен викликати змін в чисельному складі бригади.
Тривалість виконання робіт залежить від її трудоємності, використовуваних методів виконання робіт, продуктивності використовуваних будівельних машин і чисельності робітників, які одночасно можуть працювати на захватці.
Тривалість процесів, які виконуються механізованим способом (наприклад, розробка ґрунту), повинна визначатися по продуктивності цих машин. У цьому випадку, на початку визначають тривалості механізованих робіт, визначаючих ритм інших робіт графіка, потім розраховують відповідно тривалості робіт, що виконуються вручну.
Тривалість виконання механізованих робіт tмex(дні) визначають за формулою
Де
-
машиноємність
роботи в машинозмінах;
- кількість
машин що використовуються;
-
кількість
змін роботи в сутки.
Необхідна кількість машин залежить від обсягу та характеру будівельно-монтажних робіт та строків їх виконання.
Кількість робітників, які забезпечать безперервну роботу машини, визначиться за формулою:
Тривалість робіт, що виконуються вручну (дні),
розраховують шляхом ділення трудомісткості робіт в чол-днях на прийняту кількість робочих R, які можуть бути зайняті на розглядаємому фронті робіт:
