Закономірності і принципи навчання

Якщо розглядати процес навчання через призму: закономірності – принципи – дії (прийоми), то слід зазначити, що вчитель (викладач), опираючись на них, робить навчання свідомим, доступним, ефективним і керованим процесом.

Закономірності навчання (подібно до закономірностей виховання) мають об’єктивний і суб’єктивний характер, серед них виділять такі:

• Виховуючий і розвивальний характер навчання.

• Процес навчання визначається потребами суспільства.

• Процес навчання залежить від особистості вчителя і реальних навчальних можливостей учнів.

• Процес навчання залежить від реальних умов, де він проходить, від форми організації навчання тощо.

З основних закономірностей навчання випливають їх принципи, тобто, основні (фундаментальні) положення якої-небудь науки. Принципи навчання – це сукупність навчальних (дидактичних) вимог до процесу навчання, дотримання яких забезпечує його ефективне проведення. Принцип навчання лежить в основі вивчення усіх дисциплін, це не догми, до них слід підходити творчо, бо вони головним чином регламентують зміст, форми організації, процес і метод навчання. Науковці виділяють більше десяти принципів.

Виділимо основні принципи навчання:

• Світоглядної спрямованості навчання (виховуючий характер навчання) «Знання без виховання – це меч у руках божевільного» (Д.Менделєєв).

• Науковості (наукові факти, теорії, закони, досягнення…).

• Доступності (подача матеріалу: від простого до складного, можливості учнів).

• Наочності («Краще раз побачити…», залучення органів відчуття).

• Системності і послідовності (послідовності змісту, безперервність, від нижчого до вищого, виділення, системність).

• Свідомості і активності (залучення учнів, інтерес до навчання…).

• Ґрунтовності (міцності) знань (глибоке усвідомлення, закріплення в пам’яті).

• Індивідуалізації (з одним учнем, врахування вікових особливостей).

• Емоційності (почуття, переживання, емоції – учнів і вчителя).

• Єдності навчання з життям; полікультурність, природовідповідність, стимулювання до навчання, поєднання теорії і практики…

Крім принципів навчання, виділяють ще і правила навчання, як окремі вимоги (кліше) до викладання, наприклад, «Навчай систематично!», «Мобілізуй увагу учнів!», «Не допускай нудьги на уроках!»

Особливість дидактичних принципів полягає у тому, що вони в сучасних умовах навчання трансформуються у методичні принципи (і навпаки), і мають ознаки наукових постулатів.

Класифікація методів навчання

Методи навчання (metod – шлях, спосіб) – це шляхи цілеспрямованої діяльності учителя й учнів, що допомагають розв’язувати навчально-виховні завдання. Іншими словами, це система способів та прийомів, спрямована на вирішення завдань навчання, виховання та розвитку в процесі здобуття освіти. Зазначимо, що прийом є частинкою методу (окрема деталь, операція).

Підходів до методів навчання в педагогіці досить багато, хоч універсального не придумали, бо за основу поділу беруть різні ознаки. Розглянемо дві класифікації. Так звана, шкільна, за А.М.Алексюком:

• Словесні методи навчання (пояснення, розповідь, бесіда, лекція, робота з підручником, спеціальним текстом та ін.).

• Наочні (наглядні) – ілюстрації, демонстраційні матеріали, які супроводжують, здебільшого, словесні методи.

• Практичні (виконання вправ, лабораторних та практичних завдань, самостійні завдання, навчально-виробнича практика та ін.).

Класифікація методів навчання за Ю.К. Бабанським:

Науковець поділяє методи навчання на три групи.

І – група. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності. До неї входять словесні, наочні, практичні методи (як за А.М.Алексюком).

ІІ – група. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності. Містять пізнавальні і дидактичні ігри, навчальні дискусії, аналіз проблемних ситуацій, заохочення і покарання.

ІІІ – група. Методи контролю і самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності. До них належить – усний, письмовий, лабораторно-практичний, машинний контроль, самоконтроль.

Дану класифікацію доречно співставити з аналогічною схемою здобуття знань, яка передбачає: 1) навчання організовують і здійснюють - 2) його мотивують і стимулюють - 3) контролюють і фіксують.

Варто пам’ятати, що учитель (викладач) вільний у виборі методів навчання, а їх ефективність підсилюється використанням у навчальному процесі засобів навчання з їх специфічними дидактичними функціями, не забуваючи, однак, що слово вчителя є головним інструментом у НВП.

До засобів навчання відносяться: підручники, посібники, словники, карти, таблиці, моделі, муляжі, картини, графіки (засоби зорової наочності); аудіокасети, компакт-диски, діафільми, діапроектори, кінофрагменти, комп’ютери та ін. (т. зв. наочно-слухові засоби). Тільки слід пам’ятати, що перенасичення ТЗН може зашкодити ефективності навчання, їх треба використовувати розумно.