Складові педагогічної майстерності вчителя

Учитель – головна фігура педагогічного процесу. Основу його авторитету складають позитивні якості та професійна компетенція. Педагогічна досконалість (майстерність) складає частину його загальної педагогічної культури. Умовно, удосконалення своєї професійної роботи можна уявити як сходинки зростання: педагогічна робота 1 – педагогічна діяльність 2 – педагогічна творчість 3 – педагогічна майстерність 4 – педагогічний талант 5!?

Якщо погодитись з тим, що педагогічна майстерність – це комплекс (сукупність) якостей особистості вчителя, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності, тоді складові (або компоненти) цієї діяльності (майстерності) складатимуть:

1. Гуманістична спрямованість – це любов до дітей, педагогічний оптимізм; це повага до дітей, терпіння, зацікавленість у своїй праці. Тобто, це «педагогічний бумеранг»…

2. Професійні знання (компетентність) – крім глибокого знання свого фахового предмета, потрібні методична підготовка, знання основ педагогіки та психології.

3. Педагогічні здібності. Маються на увазі основні здатності учителя, якими він повинен володіти. Це – дидактичні (навчальні), організаторські, комунікативні, науково-пізнавальні, перцептивні (сприймальні), креативні (творчі), сугестивні (навіювальні), прогностичні (передбачувальні). Це і толерантність, динамізм, впливовість, проникливість, інтуїція, альтруїзм тощо. Педагогічні здібності потрібно виявляти, розвивати і вдосконалювати шляхом самовпливу, тренувань та ін.

4. Педагогічна техніка. Це певні вміння, мистецтво, натренованість, це відповідний набір засобів, умінь, навичок та особливостей учителя, що проявляється у його поведінці, діяльності.

До педагогічної техніки відносять: зовнішній вигляд (постава, одяг, охайність), міміку (вираз обличчя), пантоміміку (жести, рухи), мовлення (дикція, голос, тембр, виразність, акцентованість…), погляд, гумор, такт та інше.

Загалом, оволодіння педагогічною майстерністю слід розглядати не як вроджену особливість людини чи високе покликання, а як мистецьке оволодіння своєю вчительською спеціальністю, подібно до музиканта, актора, лікаря і т. п.

Останнім часом в педагогіці використовується новий термін: «педагогічна технологія». Він позбавлений суб’єктивізму в тому сенсі, що є системою дій учителя і учнів, які стосуються планування і організації, добору та впорядкування навчального матеріалу для оптимальної реалізації навчального процесу.

Ііі. Теорія виховання (Основи національного виховання) Ідеал, мета і завдання сучасного виховання

Ідеал людини педагогіка розглядає як найвищий зразок досконалої особистості, якій притаманні загальнолюдські, національні та особистісні цінності, отримані в результаті виховання як цілеспрямованого процесу. Виховний ідеал лежить в основі мети виховання, яка змінюється залежно від суспільного устрою держави.

Мета виховання передбачає досягнення сукупності тих властивостей людини, яких прагне суспільство. Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток особистості. Виховання є процесом цілеспрямованим, тобто, воно має певну мету.

«Головна мета національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури» (ДНП «Освіта» («Україна ХХІ століття»).

Кінцевою метою виховання особистості, як передбачено в Державній національній програмі, є підготовка людини до виконання комплексу різноманітних ролей, необхідних для життя в сучасному суспільстві: громадянин своєї держави, трудівник, громадський діяч, сім’янин, товариш тощо.

Провідні завдання виховання розвиненої особистості конкретизуються у визначених (=20) напрямах змісту виховання, головні з яких: трудове, моральне, розумове, фізичне, естетичне, патріотичне, правове, екологічне, економічне, статеве, профорієнтаційне та інші.

В умовах функціонування сучасної загальноосвітньої школи(ЗОШ) для досягнення головної мети виховання – всебічно і гармонійно розвиненої особистості – дуже важливо, щоб процес виховання був організованим та керованим, передбачаючи взаємодію вчителів та учнів (вихователів та вихованців, суб’єктів і об’єктів), неперервним та цілеспрямованим, а головне – цілісним!