Методична робота у школі

Вона є визначального, стрижневою у навчально-виховній діяльності педколективу, оскільки результати роботи більшою мірою залежать від якісної, професійної, теоретичної і практичної підготовки вчителя, його педагогічної майстерності. Отже, методична робота – це організована діяльність педагогічного колективу школи, яка спрямована на підвищення якісного рівня професійної майстерності вчителя.

У сучасній школі методична робота проводиться у колективній (масовій) та індивідуальній формах. До масових форм роботи належать: проведення відкритих уроків, взаємовідвівдування уроків, предметні методичні об’єднання, методичні ради, єдиний методичний день, методичні семінари – практикуми, школа передового (інноваційного) досвіду, школи молодого вчителя, проблемні групи, науково-педагогічні семінари, конференції, читання, творчі звіти вчителів та інші. Серед них багато сучасних «столів», «ярмарків», «аукціонів» тощо.

В індивідуальному плані – це самоосвіта вчителя, доповіді, реферати, участь у семінарах, підвищення кваліфікації, стажування, звіти та ін., які підвищують якість викладання предмета та виховання учнів, допомагають знайти кращі та оптимальні шляхи професійної діяльності, тобто, підвищити свою професійну педагогічну майстерність.

Тріада педагогічної діяльності

Виховання, освіта і навчання – три найважливіші напрями педагогічної діяльності, які органічно пов’язані між собою і доповнюють один одного. Їх взаємозв’язок – одна із основних педагогічних закономірностей. Адже освіта як процес і як результат інтелектуальної та практичної підготовки людини до життя передбачає навчання в певних його формах в тому числі й самоосвіту. Вона тісно пов’язана з вихованням особистості. Правильно організований процес цілеспрямованого виховання дає можливість для свідомого і глибокого опанування науковими знаннями, розуміння системи наукових знань у її зв’язках і взаємозалежностях. А у процесі навчання формується світогляд людини, її внутрішній світ, ставлення до навколишнього світу , до людей, до праці, до життя загалом.

Під час навчання неодмінно здійснюється виховна функція (до того ж основна), а у виховній роботі, у яких би формах її не здійснювали, обов’язкові певні елементи навчання: використання і застосування знань, пояснення, засвоєння, демонстрація, наслідування, практичне виконання тощо. Виховання – це найбільш загальне і всеосяжне поняття, це є свого роду мистецтво, до вершин якого треба прагнути. Як процес, як діяльність виховання спрямоване на вироблення певних норм поведінки. Освіта ж сприяє формуванню світогляду, набуттю певної суми знань - це складова виховання. А навчання – це процес здобуття освіти, у якому взаємодіють учитель та учень (викладач та студент). За висловом Ю.К. Бабанського, «Процес навчання – це цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, у ході якої розв’язуються завдання освіти, виховання і загального розвитку». Отже, незважаючи на те, що виховання, освіта і навчання тісно взаємопов’язані, ці складові мають свою специфіку, свої особливості, вони розглядаються окремо (За Н.П. Волковою.