
- •Замість передмови
- •І. Загальні засади педагогіки
- •Розвиток і формування особистості
- •Іі. Основи управління навчально-виховними закладами
- •Методична робота у школі
- •Тріада педагогічної діяльності
- •Складові педагогічної майстерності вчителя
- •Ііі. Теорія виховання (Основи національного виховання) Ідеал, мета і завдання сучасного виховання
- •Сутність процесу виховання
- •Закономірності і принципи виховання
- •Методи виховання
- •Форми організації виховної роботи
- •Основні напрями змісту виховання
- •Деякі проблеми теорії і практики виховання
- •IV. Дидактика (теорія навчання і освіти)
- •Закономірності і принципи навчання
- •Класифікація методів навчання
- •Урок як основна форма класно-урочної системи навчання
- •Контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів
- •Зміст освіти: стандарти зош та внз
- •V. Допоміжні матеріали Методи і логіка науково-педагогічних досліджень
- •Законодавство України про навчально-виховний процес
- •Видатні педагоги-класики (зарубіжні та вітчизняні)
- •Перелік основних питань з «Педагогіки» (рівень бакалавра)
- •Список основної літератури до курсу «Педагогіка»
В.С. Филипчук
Педагогіка
/опорний конспект лекцій/
Чернівці
«Рута»
2009
Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет
імені Ю. Федьковича
Педагогіка
Опорний конспект лекцій
(Навчально-методичний посібник)
Чернівці
«Рута»
2009
УДК: 37 (07)
ББК: 74.00я7
О - 617
Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича
Педагогіка: опорний конспект лекцій. Навчально-методичний посібник. Укл. доц. Филипчук В.С.- Чернівці: Рута, 2009.- 40 с.
Рецензенти: Алєксєєнко Т. А., Тимчук Л.І. –
Кандидати педагогічних наук, доценти кафедри загальної та соціальної педагогіки Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича
© В.С. Филипчук, 2009
© «Рута», 2009
Замість передмови
Візьмемо до уваги, що у професійній підготовці майбутніх спеціалістів, які безпосередньо чи опосередковано будуть причетні до навчання і виховання, особливе значення відводять вивченню «Педагогіки» - однієї з головних дисциплін психолого –педагогічного циклу.
У нинішніх умовах стрімкого розвитку сучасних кумунікативних технологій оволодіння загальними основами знань з педагогіки доцільне і можливе з допомогою опорних понять (категорій, визначень, тлумачень, схем…) нормативного курсу, що дає змогу забезпечити студентів знаннями: основних закономірностей, форм, методів, принципів та засобів виховання і навчання підопічних; розвитку їх фізіологічних, психологічних та вікових особливостей; загальних підвалин та організації національного виховання, специфіки роботи з різними категоріями вихованців у статусі керівника, вчителя, вихователя, наставника тощо. Зрозумівши сутність, узгодженість і взаємозалежність основних педагогічних понять, майбутній спеціаліст повинен уміти: застосовувати традиційні та новітні методи і форми організації навчально-виховного процесу; налагоджувати та корегувати міжособистісні стосунки між суб’єктами та об’єктами взаємодіяльності; об’єднувати зусилля вчителів, вихователів, керівників, представників громадських організацій для спільної узгодженої взаємодії на всіх напрямках роботи; визначати конкретні навчально-виховні завдання, застосовувати найбільш ефективні методи і форми керівництва навчально-пізнавальною діяльність учнів, вихованців тощо.
З огляду на форму, умови та можливості отримання вищої освіти, пропонований нами дещо видозмінений за змістом компактний посібник з педагогіки покликаний допомогти студентам швидко й точно відтворити раніше вивчений (почутий чи прочитаний) матеріал, і на його основі підготувати розгорнуту відповідь та конкретне питання під час модульного чи семестрового контролю.
Розрахований посібник (план - конспект), передусім, на студентів заочної, дистанційної, екстернатної форми навчання ВНЗ.
І. Загальні засади педагогіки
Педагогіка – наука про виховання, навчання і освіту, розвиток особистості та управління навчально-виховними закладами.
Таке визначення відображає структуру загального курсу «Педагогіка». Тобто, предмет складається з чотирьох розділів (частин):
Загальні засади педагогіки;
Теорія виховання (основи національного виховання);
Теорія навчання і освіти (дидактика);
Школознавство (управління навчально-виховними закладами).
Термін «Педагогіка» грецького походження: «paidos» - дитя, «ago» - веду, виховую. Зазвичай, педагогами називають людей, які займаються навчанням, вихованням і наставництвом дітей (та осіб старшого віку).
Як самостійна наука відокремилась від філософських знань приблизно в середині XVII ст., завдяки вченому Яну-Амосу Коменському (1592-1670).
У процесі взаємодії і взаємозбагачення педагогіка пройшла три основні стадії розвитку: народна педагогіка – духовна педагогіка – світська педагогіка.
Народна педагогіка – це сукупність педагогічних знань народу, що випливають з його багатовікового досвіду, його поглядах на мету, завдання, методи та засоби виховання і навчання. Українська народна педагогіка розглядається як складова українознавства (ширше - народознавства), а педагогіка народознавства як напрям сучасної педагогіки, спрямованої на теоретичне і практичне засвоєння народних традицій, звичаїв, культурно-мистецьких та інших надбань народу.
Духовна педагогіка – окрема галузь знань і досвіду, що забезпечує виховання і навчання осіб засобами релігії. На зламі ХХ-ХХІ ст. повернення до основ релігії стає дедалі відчутнішим: на основі свободи вибору віруючій особистості гарантується істинна свобода.
Світська педагогіка – виникла й існує на основі певного досвіду, положень, ідей, закладених у філософських трактатах давнього світу (Китай, Індія, Греція) як нормативно-прикладних, розвинулась в епоху відродження. Важливу роль відіграли освітньо-виховні погляди Я.-А. Коменського, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Ф.-А. Дістервега; серед вітчизняних – Г. Сковорода, К. Ушинський, В. Сухомлинський та інші.
Джерелами (витоками) педагогіки вважають: педагогічну спадщину минулого, в т. ч. народну педагогіку, передовий педагогічний (практичний) досвід, педагогічні дослідження тощо.
Предметом педагогіки як науки є те, що вона вивчає, тобто - це виховна і навчальна діяльність у відповідних закладах освіти як особлива суспільна функція; дослідження закономірностей педагогічних процесів і явищ; розгляд та обґрунтування змісту, принципів, форм та методів навчання і виховання, вироблення нових підходів сутності формування і розвитку людської особистості; розробка нових технологій і удосконалення методики виховання та навчання, педагогічної техніки тощо.
Серед головних завдань педагогіки назвемо такі – прогнозування розвитку освіти на перспективу, оновлення змісту освіти у різних типах навчальних закладів; розробка нових систем, форм, засобів і методів навчання і виховання в сучасній національній школі; пошуки шляхів підвищення якості навчання і результативності виховання дітей відповідно до природних задатків, здібностей та інтересів; створення новітніх програм, підручників, посібників, інформаційних технологій; узагальнення та запровадження передового педагогічного досвіду та інше.
Основні категорії педагогіки – це ті поняття (формулювання, визначення), які розкривають (становлять) сутність, наукові теоретичні та прикладні узагальнення, що ними оперує сучасна педагогіка. До них відносять: виховання, навчання, освіту, розвиток особистості (як головні), а також навчально-виховний процес (НВП) = цілісний педагогічний процес (ЦПП), зміст освіти, класно-урочна система (КУС), принципи, методи, засоби навчання та виховання, ЗОШ – загальноосвітня школа; ВНЗ (ВЗО) – вищі навчальні заклади (вищі заклади освіти), МОНУ – Міністерство освіти і науки України; самоосвіта, самонавчання, перевиховання та інше. Розуміння й усвідомлення цих понять складають основу розуміння педагогіки як навчальної дисципліни.
За час свого розвитку як самостійна наука, педагогіка значно збагатилась такими розгалуженнями – дошкільна педагогіка, педагогіка профтехосвіти, педагогіка вищої школи, соціальна педагогіка, спортивна, військова, спеціальна (корекційна), порівняльна, методики викладання окремих предметів, історія педагогіки… Основою, базою для усіх педагогічних наук є педагогіка (загальна).
Широке розгалуження педагогіки регламентує її зв’язки з іншими (суміжними) науками, зокрема: психологією, соціологією, філософією, історією, етикою, анатомією, математикою та ін.
Сучасна українська педагогіка, як і вся система освіти в Україні, вбирає в себе кращі зразки зарубіжної (європейської) системи, яка відображає розмаїття і свободу педагогічної думки. Зарубіжна педагогіка, в основному, представлена трьома напрямами: філософським (неопозитивізм, неотомізм, екзистенціалізм), психолого-педагогічним (психоаналіз, експериментальна педагогіка), соціальним (педагогіка «ноосфери», нового мислення).