Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Нова МетоКонспект_лек_курсу_з_педагог Филипчук.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
237.06 Кб
Скачать

В.С. Филипчук

Педагогіка

/опорний конспект лекцій/

Чернівці

«Рута»

2009

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет

імені Ю. Федьковича

Педагогіка

Опорний конспект лекцій

(Навчально-методичний посібник)

Чернівці

«Рута»

2009

УДК: 37 (07)

ББК: 74.00я7

О - 617

Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича

Педагогіка: опорний конспект лекцій. Навчально-методичний посібник. Укл. доц. Филипчук В.С.- Чернівці: Рута, 2009.- 40 с.

Рецензенти: Алєксєєнко Т. А., Тимчук Л.І. –

Кандидати педагогічних наук, доценти кафедри загальної та соціальної педагогіки Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича

© В.С. Филипчук, 2009

© «Рута», 2009

Замість передмови

Візьмемо до уваги, що у професійній підготовці майбутніх спеціалістів, які безпосередньо чи опосередковано будуть причетні до навчання і виховання, особливе значення відводять вивченню «Педагогіки» - однієї з головних дисциплін психолого –педагогічного циклу.

У нинішніх умовах стрімкого розвитку сучасних кумунікативних технологій оволодіння загальними основами знань з педагогіки доцільне і можливе з допомогою опорних понять (категорій, визначень, тлумачень, схем…) нормативного курсу, що дає змогу забезпечити студентів знаннями: основних закономірностей, форм, методів, принципів та засобів виховання і навчання підопічних; розвитку їх фізіологічних, психологічних та вікових особливостей; загальних підвалин та організації національного виховання, специфіки роботи з різними категоріями вихованців у статусі керівника, вчителя, вихователя, наставника тощо. Зрозумівши сутність, узгодженість і взаємозалежність основних педагогічних понять, майбутній спеціаліст повинен уміти: застосовувати традиційні та новітні методи і форми організації навчально-виховного процесу; налагоджувати та корегувати міжособистісні стосунки між суб’єктами та об’єктами взаємодіяльності; об’єднувати зусилля вчителів, вихователів, керівників, представників громадських організацій для спільної узгодженої взаємодії на всіх напрямках роботи; визначати конкретні навчально-виховні завдання, застосовувати найбільш ефективні методи і форми керівництва навчально-пізнавальною діяльність учнів, вихованців тощо.

З огляду на форму, умови та можливості отримання вищої освіти, пропонований нами дещо видозмінений за змістом компактний посібник з педагогіки покликаний допомогти студентам швидко й точно відтворити раніше вивчений (почутий чи прочитаний) матеріал, і на його основі підготувати розгорнуту відповідь та конкретне питання під час модульного чи семестрового контролю.

Розрахований посібник (план - конспект), передусім, на студентів заочної, дистанційної, екстернатної форми навчання ВНЗ.

І. Загальні засади педагогіки

Педагогіка – наука про виховання, навчання і освіту, розвиток особистості та управління навчально-виховними закладами.

Таке визначення відображає структуру загального курсу «Педагогіка». Тобто, предмет складається з чотирьох розділів (частин):

  • Загальні засади педагогіки;

  • Теорія виховання (основи національного виховання);

  • Теорія навчання і освіти (дидактика);

  • Школознавство (управління навчально-виховними закладами).

Термін «Педагогіка» грецького походження: «paidos» - дитя, «ago» - веду, виховую. Зазвичай, педагогами називають людей, які займаються навчанням, вихованням і наставництвом дітей (та осіб старшого віку).

Як самостійна наука відокремилась від філософських знань приблизно в середині XVII ст., завдяки вченому Яну-Амосу Коменському (1592-1670).

У процесі взаємодії і взаємозбагачення педагогіка пройшла три основні стадії розвитку: народна педагогіка – духовна педагогіка – світська педагогіка.

Народна педагогіка – це сукупність педагогічних знань народу, що випливають з його багатовікового досвіду, його поглядах на мету, завдання, методи та засоби виховання і навчання. Українська народна педагогіка розглядається як складова українознавства (ширше - народознавства), а педагогіка народознавства як напрям сучасної педагогіки, спрямованої на теоретичне і практичне засвоєння народних традицій, звичаїв, культурно-мистецьких та інших надбань народу.

Духовна педагогіка – окрема галузь знань і досвіду, що забезпечує виховання і навчання осіб засобами релігії. На зламі ХХ-ХХІ ст. повернення до основ релігії стає дедалі відчутнішим: на основі свободи вибору віруючій особистості гарантується істинна свобода.

Світська педагогіка – виникла й існує на основі певного досвіду, положень, ідей, закладених у філософських трактатах давнього світу (Китай, Індія, Греція) як нормативно-прикладних, розвинулась в епоху відродження. Важливу роль відіграли освітньо-виховні погляди Я.-А. Коменського, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Ф.-А. Дістервега; серед вітчизняних – Г. Сковорода, К. Ушинський, В. Сухомлинський та інші.

Джерелами (витоками) педагогіки вважають: педагогічну спадщину минулого, в т. ч. народну педагогіку, передовий педагогічний (практичний) досвід, педагогічні дослідження тощо.

Предметом педагогіки як науки є те, що вона вивчає, тобто - це виховна і навчальна діяльність у відповідних закладах освіти як особлива суспільна функція; дослідження закономірностей педагогічних процесів і явищ; розгляд та обґрунтування змісту, принципів, форм та методів навчання і виховання, вироблення нових підходів сутності формування і розвитку людської особистості; розробка нових технологій і удосконалення методики виховання та навчання, педагогічної техніки тощо.

Серед головних завдань педагогіки назвемо такі – прогнозування розвитку освіти на перспективу, оновлення змісту освіти у різних типах навчальних закладів; розробка нових систем, форм, засобів і методів навчання і виховання в сучасній національній школі; пошуки шляхів підвищення якості навчання і результативності виховання дітей відповідно до природних задатків, здібностей та інтересів; створення новітніх програм, підручників, посібників, інформаційних технологій; узагальнення та запровадження передового педагогічного досвіду та інше.

Основні категорії педагогіки – це ті поняття (формулювання, визначення), які розкривають (становлять) сутність, наукові теоретичні та прикладні узагальнення, що ними оперує сучасна педагогіка. До них відносять: виховання, навчання, освіту, розвиток особистості (як головні), а також навчально-виховний процес (НВП) = цілісний педагогічний процес (ЦПП), зміст освіти, класно-урочна система (КУС), принципи, методи, засоби навчання та виховання, ЗОШ – загальноосвітня школа; ВНЗ (ВЗО) – вищі навчальні заклади (вищі заклади освіти), МОНУ – Міністерство освіти і науки України; самоосвіта, самонавчання, перевиховання та інше. Розуміння й усвідомлення цих понять складають основу розуміння педагогіки як навчальної дисципліни.

За час свого розвитку як самостійна наука, педагогіка значно збагатилась такими розгалуженнями – дошкільна педагогіка, педагогіка профтехосвіти, педагогіка вищої школи, соціальна педагогіка, спортивна, військова, спеціальна (корекційна), порівняльна, методики викладання окремих предметів, історія педагогіки… Основою, базою для усіх педагогічних наук є педагогіка (загальна).

Широке розгалуження педагогіки регламентує її зв’язки з іншими (суміжними) науками, зокрема: психологією, соціологією, філософією, історією, етикою, анатомією, математикою та ін.

Сучасна українська педагогіка, як і вся система освіти в Україні, вбирає в себе кращі зразки зарубіжної (європейської) системи, яка відображає розмаїття і свободу педагогічної думки. Зарубіжна педагогіка, в основному, представлена трьома напрямами: філософським (неопозитивізм, неотомізм, екзистенціалізм), психолого-педагогічним (психоаналіз, експериментальна педагогіка), соціальним (педагогіка «ноосфери», нового мислення).