67. Правила митної оцінки. Митні збори. Антидемпінг. Угода про процедури ліцензування імпорту.

Митна оцінка товарів здійснюється відповідно до ст.7 ГАТТ.

Основними методами визначення ціни товарів є

- ціна товару відповідно до угоди,

- митна вартість ідентичного товару;

- митна вартість подібного товару;

-визначення митної вартості на основі вартості одиниці товару, за якою цей товар продається на внутрішньому ринку країни-імпортнера

- визначення митної вартості за розрахунковою вартістю – на базі видатків виробництва, а також видатків щодо реалізації на внутрішньому ринку

- будь-який інший розумний метод, який існує у країні-імпортера.

При цьому у рамках ГАТТ-СОТ заборонені наступні методи:

- вартість експорту у іншу країну;

- мінімальна митна вартість;

- довільна вартість.

Митні збори - збори, що стягують митні органи у встановленому порядку при переміщенні товарів через митний кордон даної країни. Митні збори також стягуються за зберігання товарів на складах митниці, знаходження товарів під митним контролем, за митне оформлення, за видачу ліцензій і в інших випадках установлених законодавством. Із вступом України до СОТ (Світової організації торгівлі) з 16 травня 2008 року митні збори не стягуються.

Антидемпінг . Боротьба з демпінгом передбачає антидемпінгового мита (зборів) – є додатковим митом до вже існуючого. Антидемпінгові заходи здійснюються після проведення антидемпінгового розслідування. Заяву щодо проведення антидемпінгових розслідувань подають виробники, частка яких 50% відсотків товару.

Факт демпінгу встановлюється у наступних випадках:

- мінімальна різниця у 2% між ціною демпінгового товару та ціною нормального товару;

- обсяг демпінгового товару має перевищувати 3% від усього імпорту.

Угода про процедури ліцензування імпорту. Угода була укладена у 1988 р. після Токійського раунду переговорів ГАТТ з метою запобігти перетворенню ліцензування імпорту на бар'єр для міжнародної торгівлі. Даною угодою регламентовано правила запровадження національних процедур з видачі імпортних ліцензій.

Ліцензії поділяються на автоматичні (видаються відповідними державами безвідмовно) та неавтоматичні: можуть бути індивідуальні (видаються на здійснення однієї зовнішньоекономічної операції, на певний товар); генеральні (ввіз товарів протягом певного періоду часу без обмежень по кількості опереацій).

Згідно з угодою ліцензійні процедури повинні відповідати таким вимогам:

• не бути обтяжливішими, ніж це необхідно для досягнення мети їх запровадження;

• бути прозорими і передбачуваними;

• захищати інтереси імпортерів та іноземних постачальників від зловживань і непотрібних зволікань.

68. Гатс

Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС) Встановлює:

Одним з найвагоміших досягнень Уругвайського Раунду багатосторонніх торговельних переговорів було прийняття Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС), яка стала одним з трьох основних компонентів світової торговельної системи поряд з Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1994 р. та Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. ГАТС сформувалась як досить комплексна угода: крім головних правил, що стосуються всіх видів послуг, вона містить декілька додатків щодо специфічних послуг та секторів, а також схеми специфічних зобов’язань для кожного члена. Важливо зазначити, що ГАТС є рамковою угодою, тобто вона забезпечує так звані стартові умови і правила, які в подальшому будуть уточнюватися, вдосконалюватися і корегуватися сторонами.

Методологічно ГАТС можна поділити на три головні складові:

• Загальні положення, які містять концепції, принципи та правила які застосовуються до всіх заходів, що впливають на торгівлю послугами;

• Додатки, що стосуються регулювання специфічних сфер послуг та специфічних об’єктів;

• Специфічні зобов’язання кожного з членів (містяться у розкладах) щодо доступу на ринок та національного режиму.

Усі величезне різноманіття видів послуг можна, однак, звести до п'яти їх основних видів:

1) фінансові послуги, включаючи банківські депозитні, кредитні, розрахункові операції, страхування і т.д. (саме на фінансові послуги припадає до 40% доходів від усіх міжнародних послуг),

2) різноманітні транспортні послуги - у силу нагальною практичної необхідності забезпечення технічної безпеки та міжнародного торгового обороту одними з перших стали предметом міжнародно-правового врегулювання (на транспорт падає до 25% доходів від всіх послуг),

3) міжнародний зв'язок - поштовий, електрична, телекомунікаційна (цей сектор послуг розвивається особливо швидко);

4) туризм та рекреаційний бізнес (майже настільки ж дохідні як і транспорт), і, нарешті,

5) трудові послуги, включаючи мігруючу робочу силу, в тому числі інтелектуальна праця, що втілюватиметься у виняткових права на промислову власність (патенти, ноу-хау і т.д.) і в авторських правах.

Важлива мета ГАТС - лібералізація державних і частково недержавних заходів, які регулюють і обмежують імпорт послуг, включаючи пов'язані з послугами обмежувальні заходи, окрім торгівельних, також у валютній та міграційної сферах.

69. ТРІПС

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності — міжнародна угода, що адмініструється Світовою організацією торгівлі та встановлює мінімальні стандарти для визнання та захисту основних об'єктів інтелектуальної власності. Цю угоду було прийнято під час Уругвайського раунду Генеральної угоди по тарифам та торгівлі (ГАТТ) у 1994 році.

Угода ТРІПС відкриває можливість для використання високоефективних механізмів вирішення спірних питань, що є в СОТ, стосовно інтелектуальної власності. Ці механізми передбачають можливість застосування заходів впливу шляхом репресалій. Якщо б, наприклад, в одній країні скоєно порушення прав автора з іншої країни, то остання, провівши спірне питання через процедури СОТ для розв'язання конфліктів, може підвищити мито на ввезення певного товару з країни-порушника на свою територію.

Угода ТРІПС, насамперед, передбачає виконання країнами, які в ньому збираються брати участь, всіх найважливіших положень Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів , за винятком положень про немайнових правах. Крім цього, Угода ТРІПС включає в себе ряд нових положень про міжнародну охорону авторського права . Відсутність в Угоді положень про немайнових правах виправдано, оскільки воно в цілому спрямовано на врегулювання виключно торговельних аспектів інтелектуальної власності. У Угоду ТРІПС увійшов ряд основних пунктів, які доповнюють положення Бернської конвенції. Відповідно до них охорона авторських прав поширюється на комп'ютерні програми , подовжується термін дії охорони і обмежується здійснення міжнародної торгівлі комп'ютерними програмами та іншими об'єктами інтелектуальної власністю з країнами, що не мають можливості здійснювати охорону авторських прав. Угода формулює вимога прийняття країнами-учасницями різних адміністративних форм охорони авторських прав.

Угода регламентує механізми захисту прав інтелектуальної власності, які мають застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення бар'єрів для законної торгівлі та забезпечити гарантії проти зловживання ними; самі процедури захисту мають бути справедливими та рівними для всіх, не повинні бути безпідставно ускладнені, а вартість їх не повинна бути високою або супроводжуватися значними матеріальними затратами, містити безпідставні часові обмеження або невиправдані затримки.

Встановлює (за окремими винятками) національний режим та режим найбільшого сприяння стосовно охорони прав інтелектуальної власності іноземних осіб.

Встановлює стандарти щодо наявності, сфери дії та використання прав інтелектуальної власності в різних сферах, включаючи авторське право та суміжні права, товарні знаки, географічні позначення, промислові зразки, патенти, топографії інтегральних мікросхем, захист конфіденційної інформації, контроль за практикою антиконкурентних дій у договірних ліцензіях.

70. ТРІМС

ТРІМС було ініційоване основними розвиненими країнами, які зацікавлені у тому, щоб їх капіталовкладення за кордоном не підпадали під такого роду обмеження. У другій половині 80-х рр. ХХ ст. США проводили лінію на впровадження у міжнародне життя універсальної угоди про режим прямих іноземних інвестицій. Малося на увазі розповсюдження на прямі інвестиції національного режиму та режиму найбільшого сприяння. Спроба США включити цю тему до предмету переговорів на Уругвайському раунді із-за протидії країн, що розвиваються, завершилася лише розглядом питання про торгівельні аспекти інвестиційних заходів. В результаті було розроблено названу вище угоду ТРИМС, яка увійшла до пакету документів СОТ.

Угода вносить елементи більшої передбаченості та дисципліни до практики застосування пов'язаних з торгівлею інвестиційних заходів, і через це сприяє створенню сприятливого клімату для іноземних інвесторів в країнах – членів СОТ. На жаль, в Угоді немає ні чіткого визначення поняття «Пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи», ні об'єктивних критеріїв для вирішення питання про сумісність тій або іншій такої міри з вимогами Угоди. Очевидно, вирішення цих питань залишено на розсуд країни-члена. Це відкриває можливість для різної інтерпретації навіть тих заборонених заходів, які приведені у переліку Угоди.

Встановлює, як правило, національний режим внутрішнього оподаткування та регулювання; скасовує кількісні обмеження у цій сфері.Містить ілюстративний перелік заборонених інвестиційних заходів, включаючи так звані вимоги місцевого компонента виробництва, балансування імпорту та експорту ідприємства з іноземними інвестиціями, регулювання напрямів та обсягів експорту та імпорту такими підприємствами.

Встановлює диференційовані терміни скасування всіх заборонених інвестиційних заходів з моменту набуття Угодою чинності у відповідних країнах: протягом двох років для розвинутих країн, п'яти років — для країн, що розвиваються, семи років — для найменш розвинутих країн, з можливістю подовження цього терміну для останніх.

Встановлює зобов'язання з дотримання прозорості в застосуванні інвестиційних заходів, надання відповідної інформації. Містить положення про можливість доповнення Угоди положеннями з інвестицій-ної та конкурентної політики