- •1. Сучасний стан існуючих технологій виробництва та використання органо-мінеральних сумішей
- •2. Характеристика сировини для біоконверсної переробки органічної маси
- •3. Вплив органо-мінеральних сумішей на ріст і розвиток рослин
- •4. Біоконверсна технологія виробництва біологічно активних органо-мінеральних добрив
- •4.1. Біоконверсний комплекс
- •Техніко-економічна характеристика Біоконверсного комплексу бк-1
- •4.2. Технологічний процес виробництва біологічно-активних органо-мінеральних добрив.
- •4.2.1. Мікробіологічна ферментація органічної маси.
- •4.2.2. Вплив складу сировини на мікробіологічний процес.
- •4.2.3. Опис технологічного процесу
- •4.2.4. Склад обладнання і його технічна характеристика.
- •4.3. Технологічний режим процесу виробництва біологічно-активних органо-мінеральних добрив
- •4.3.1. Перемішування, подрібнення, гомогенізація вихідної органічної маси.
- •4.3.2. Тонке подрібнення біомаси.
- •4.3.3. Мікробіологічна ферментація.
- •4.3.4. Термостатування в реакторі.
- •4.3.5. Температурний режим процесу.
- •4.3.6. Режим завантаження реактора.
- •4.3.7. Перемішування в реакторі.
- •4.3.8. Відбір газу.
- •4.4. Виготовлення біологічно активних органо-мінеральних добрив
- •4.4.1. Подрібнення і класифікація органо-мінеральних компонентів.
- •4.4.2. Змішування органо-мінеральних компонентів.
- •4.4.3. Високотемпературна сушка суміші
- •4.4.4. Гранулювання органо-мінеральної суміші.
- •4.4.5. Підсушування і охолодження гранул.
- •4.4.6. Фасування гранул.
- •4.5. Вимоги до якості виконання технологічного процесу.
- •4.6. Контроль технологічного процесу
- •4.7. Загальні відомості з техніки безпеки при експлуатації біоконверсного комплексу
- •4.8. Обґрунтування і розрахунок базових технологічних процесів виробництва біологічно-активних органо-мінеральних добрив
- •4.8.1. Масова доля компонентів для приготування 1 тони ба омд визначається за формулою:
- •4.8.3. Вологість суміші визначається за такою залежністю:
- •4.8.5. Кількість технологічної води необхідної для приготування рідкого субстрату в мікробіологічний реактор визначається по такій залежності
- •4.8.6. Кількість біогазу який одержимо в результаті мікробіологічної ферментації визначимо по такій залежності:
- •4.8.7. Кількість біогазу який потрібний для сушки ба омд визначаємо із залежності:
- •4.9. Результати експериментальних досліджень твердо фазного ферментера
- •4.9.1. Конструктивно-технологічна схема ферментера
- •4.9.2. Експерементальні дослідження роботи твердофазного ферментера
- •Результати експериментальних
- •4.10.1. Конструктивно-технологічна схема поршневого насоса.
- •2. Експеремнетальні дослідження роботи поршневого насоса.
- •5. Вплив біологічно-активних органо-мінеральних добрив на урожайність сільськогосподарських культур
- •6. Вплив біологічно-активних органо-мінеральних добрив на продуктивність і якість цукрових буряків при локальному їх внесенні.
- •6.1. Умови проведення досліджень
- •6.2. Результати досліджень
- •6.3. Дослідження локального внесення біологічно активних добрив на врожайність цукрових буряків
- •6.3.1. Обгрунтування технологічного процесу локального внесення бад
- •7. Техніко-економічне обґрунтування виготовлення та використання біологічно активних органо-мінеральних добрив
- •7.1. Біоенергетична оцінка біоконверсних комплексів
- •7.1.1. Обґрунтування критеріїв оцінки біогазових установок
- •7.1.2. Визначення коефіцієнта біоенергетичної ефективності біогазових установок.
- •7.1.3. Результати випробовувань бгу.
- •Вихідні дані розрахунку собівартості ба омд.
- •Розрахунок собівартості ба омд
- •Розрахунок економічної ефективності ба омд при вирощуванні цукрових буряків
- •Біоконверсний комплекс бк-1
- •1. Опис роботи біокомплекса
- •1.1. Опис і робота ферментера
- •1.2. Опис і робота установки для виробництва омд
- •1.2.3. Прес-гранулятор
- •2. Використання за призначенням
- •3. Технічне обслуговування
- •4. Поточний ремонт
- •5. Консервація.
- •6. Зберігання
- •7. Транспортування.
- •8. Утилізація.
- •9. Інструкція з монтажу, пуску і регулюванню біокомплекса.
- •Добриво Біологічно-активне органо-мінеральне гранульоване "Біогран"
- •1. Нормативні посилання.
- •2. Технічні вимоги
- •3. Вимоги безпеки і охорони навколишнього середовища.
- •4. Правила приймання.
- •5. Методи аналізу.
- •6. Транспортування і зберігання.
- •7. Гарантії виробника.
- •8. Порівняльна техніко-економічна характеристика органо-мінеральних добрив
- •9. Технічні умови на органо-мінеральні добрива
- •Біологічно активні добрива Технологія виробництва Монографія
4.8.6. Кількість біогазу який одержимо в результаті мікробіологічної ферментації визначимо по такій залежності:
VCH4 = МР.П. a·b·c·q,
де VCH4 – кількість біогазу, який виділяється з біореактора, м3/добу;
МР.П – маса рідкого посліду, кг.
а – кількість сухої речовини в долях.
b – кількість органічних речовин в долях.
c – коефіцієнт розпаду органічної речовини.
q – кількість біогазу який виділяється з 1 кг органічної речовини пташиного посліду, м3.
VCH4 = 3700·0,14·0,7·0,4·0,6 = 87,0 м3/добу
VCH4 =87,0 м3/доб.
4.8.7. Кількість біогазу який потрібний для сушки ба омд визначаємо із залежності:
де VCH4 – кількість біогазу, м3/доб.;
Мb – маса вологи, кг; Мb=3280 кг.
Мb=656·5=3280 кг
q – кількість енергії необхідної для випаровування 1 кг вологи, МДж
q = 2,7 МДж/кг
с – теплотворна властивість біогазу, Мдж/м3;
с = 22 Мдж/м3;
м3/доб
Для забезпечення процесу сушки та з урахуванням виробленого біогазу VCH4=87 м3/доб. в біореакторі, потреби додаткового природного газу становить.
VД(СН4)=402-87=315 м3/доб
VД(СН4)= 315 м3/доб
4.9. Результати експериментальних досліджень твердо фазного ферментера
4.9.1. Конструктивно-технологічна схема ферментера
В останні роки зріс інтерес фахівців до анаеробного зброжування твердих органічних відходів – ферментативного процесу, в якому кінцеві продукти складаються в основному з двооксиду вуглецю і метану.
Для інтенсивної твердофазної ферментації біомаси науковцями і практиками УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого розроблено і виготовлено ферментер, що містить корпус, накривку, газгольдер, пристрій для завантаження, патрубок завантаження, пристрій для розвантаження, калорифер, відрізняється тим, що додатково обладнаний розподілювачем, який встановлено в центрі корпусу, барботером, компресором, що зв'язаний із барботером, іннокулятором, зв'язаним із барботером, розпилювачем, встановленим над розподілювачем, насосом іннокулятору, який зв'язано з іннокулятором і з розпилювачем. Калорифер розташовано в центрі корпусу співвісно із патрубком завантаження таким чином, що патрубок завантаження проходить крізь калорифер.
Ферментер складається (рис. 1)
Рис. 1. Функціональна схема ферментера для твердофазної ферментації
з корпусу 1, закритого кришкою 2, який має газгольдер 3. Всередині корпусу 1 розташовано патрубок завантаження 5 та калорифер 7 таким чином, що патрубок завантаження 5 проходить крізь калорифер 7. Також всередині корпусу 1 розташовано барботер 8 та пристрій для розвантаження 13. Нижня частина барботера 8 сполучена із іннокулятором 10, що призначений для збору рідкої фракції. Барботер 8 приєднано до компресору 9, а іннокулятор 10 приєднано до насосу іннокулятора 11 та розпилювача 12, який встановлено всередині корпусу 1. Патрубок завантаження 5 сполучено із пристроєм для завантаження 6 та із розподілювачем 4, який знаходиться всередині корпусу 1. Над розподілювачем 4 встановлено розпилювач 12. Компресор 9 приєднано до вільної порожнини корпусу 1, ємності для збору біогазу 14 та повітрозаборнику 15.
Під час переробки рідких органічних відходів ферментер працює наступним чином. Сировина, що підлягає переробці (органічні відходи) пристроєм для завантаження 6 нагнітається до патрубку завантаження 5, з якого вона надходить до внутрішньої порожнини корпусу 1 через розподілювач 4, рівномірно розміщуючись по об'єму внутрішньої порожнини корпусу 1. За допомогою калориферу 7 сировина всередині корпусу 1 нагрівається до заданої температури, оптимальної для проведення біохімічних процесів, та підтримується при ній. В результаті ферментаційних процесів (рідкофазна ферментація) із маси сировини в корпусі 1 починає виділятись біогаз, який накопичується в газгольдері 3 та який викачується компресором 9 у місткість для збору біогазу 14. За необхідності, для підтримання визначеного середовища всередині корпусу 1, компресором 9 в барботер 8 може нагнітатись біогаз. Як відомо, під час тривалої ферментації рідка фракція органічних відходів збирається на дні місткості - корпусу 1. Задля підтримання належної вологості сировини використовують іннокулятор 10. Рідка фракція надходить із сировини крізь отвори барботера 8 в іннокулятор 10, звідки вона насосом іннокулятору 11 перекачується до розпилювача 12, що зрошує зверху сировину в корпусі 1. Після закінчення циклу процесу ферментації зброджена маса вивантажується пристроєм для розвантаження 13, наприклад – шнековим. Після цього цикл може бути повторений.
При переробці твердих органічних відходів відмінність у роботі ферментера полягає у наступному. Задля інтенсифікації біохімічних реакцій твердофазної ферментації компресором 9 у робочий об'єм корпусу 1 через барботер 8 нагнітається повітря, яке відбирається через повітрозаборник 15 та розпилюється крізь отвори барботеру 8. За необхідності, для підтримання визначеного середовища всередині корпусу 1, компресором 9 в барботер 8 може нагнітатись біогаз. Температура сировини в зоні ферментації досягає 60-70°С. Компресор 9 може використовуватись і для нагнітання повітря у верхню частину корпусу 1. Після закінчення циклу процесу ферментації зброджена маса вивантажується пристроєм для розвантаження 13. Після цього цикл може бути повторений.
Використання розподілювача, що встановлено в центрі внутрішньої порожнини корпусу призводить до поліпшення однорідності розташування сировини всередині корпусу, що покращує процес її ферментації.
Розташування патрубка завантаження таке, що він проходить крізь калорифер, цим самим дозволяє більш повно використовувати теплову енергію калорифера та прискорювати процес нагріву органічної сировини.
