2.3 Функціонально-вартісний аналіз

При проведенні пошуків резервів широко застосовують функціонально-вартісний аналіз. Функціонально-вартісний аналіз є ефективним способом виявлення резервів скорочення витрат, який ґрунтується на пошуку невисоковитратних способів виконання головних функцій (шляхом організаційних, технічних, технологічних і інших змін виробництва) при одночасному виключенні зайвих функцій. Кінцевою метою функціонально-вартісного аналізу є пошук найбільш економічних з точки зору споживача і виробника варіантів того або іншого практичного рішення [10].

Етапи функціонально-вартісного аналізу є наступними:

а) підготовчий етап. Одним із завдань, яке повинне вирішуватися на цьому етапі, є популяризація методу, внаслідок чого створюються сприятливі умови для виконання певних аналітичних досліджень. Протягом часу його виконання вибирається об'єкт майбутнього дослідження, створюється тимчасова дослідницька група з фахівців різного напряму діяльності для повнішого осягнення всіх інженерно-економічних і технологічних особливостей об'єкту. За відсутності у цих фахівців знань з функціонально-вартісного аналізу їх направляють на курси по вивченню методики. На цьому етапі розробляється детальний календарний план дослідження. Крім того, на підготовчому етапі оформляються всі нормативні документи, які пов'язані з проведенням функціонально-вартісного аналізу (наказ керівника про проведення аналізу певного об'єкту, залучення певних працівників до виконання цієї роботи, матеріальній зацікавленості працівників за результатами аналізу і так далі);

б) інформаційний етап. Головне завдання, яке вирішується на цьому етапі - збирання, вивчення і узагальнення множини даних про досліджуваний об'єкт. Вони повинні відображати умови виробництва, реалізації і вжитку виробу, новітні досягнення в галузях науки і техніки, що пов'язані з цим об'єктом, включати всю економічну інформацію, що має відношення до аналізованого об'єкту. Етап іноді називають фундаментом функціонально-вартісного аналізу, тому що від повноти і достовірності зібраної інформації багато в чому залежить успіх здійснення подальших етапів функціонально-вартісного аналізу;

в) аналітичний етап. На даному етапі, перш за все, проводяться деталізація об'єкту, вивчаються функції, їх класифікація, визначення вартості кожної з них. Практично це означає створення функціонально-вартісної моделі об'єкту. В результаті проведених досліджень мають бути виявлені зони найбільшої концентрації витрат (у тому числі і непотрібних), тобто, найбільш перспективні зони з точки зору формування завдань функціонально-вартісного аналізу. На підставі цього формулюються завдання по удосконаленню об'єкту з метою скорочення витрат на його виробництво, вибираються напрями подальшого дослідження;

г) творчий етап. На цьому етапі здійснюється розробка варіантів спрощення і здешевлення конструкції виробу або технології. Тут вирішуються завдання о поєднанню функцій, можливості ліквідації непотрібних функцій, дешевлення елементів конструкції, встановлюються різні варіанти виконання основних функцій, виробляється обговорення і відбір найбільш реальних варіантів з точки зору їх реалізації. У розробці пропозицій приймає участь весь творчий колектив. Внесені пропозиції реєструються в спеціальному журналі, доступному для всіх бажаючих.

Після скорочення або припинення надання пропозицій починається їх обговорення і обґрунтування всіма учасниками творчого колективу. У якості експертів можуть залучатись також інші фахівці. Обговорення ведеться зазвичай у формі круглого столу.

Головне завдання оцінки фінансового стану підприємства - своєчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності, знайти управлінські рішення для поліпшення фінансового стану підприємства та уникнути його банкрутства[8].

Творчий етап є вирішальним, оскільки саме в ході його починається зародження нового, вдосконаленого об'єкту, обкреслюються його контури;

д) дослідницький етап. Експериментальна перевірка висунутих пропозицій - головне завдання дослідницького етапу. Для її вирішення зазвичай проводяться всі необхідні технічні, технологічні і економічні розрахунки, перевіряється відповідність нового варіанту продукції умовам його використання споживачами. Інший раз розрахунків недостатньо. Тоді створюються досліджувані зразки об'єкту і проводиться їх випробування як з точки зору пристосованості до існуючого виробничого устаткування, так і з точки зору умов доставки до споживача і експлуатації;

е) рекомендаційний етап. На цьому етапі має бути здійснено остаточний вибір варіантів змін досліджуваного об'єкту, який би не знижував його споживчих якостей. При цьому оформляється вся необхідна документація по вибраному варіанту вдосконаленого об'єкту. Узгоджуються всі зміни, що вносяться до нього, із споживачами і постачальниками. Для того, щоб організувати виробництво нового виду продукції або хоча б нової моделі того ж самого вигляду продукції, слід погоджувати багато різних питань з органами Держстандарту, пожежними, санітарними, Наукові праці КНТУ. Економічні науки, 2010, вип. 17 екологічними і іншими службами. Тут же розробляються плани-графіки впровадження результатів аналізу у виробництво. Необхідна документація виробничого характеру передається технологічним, економічним і іншим зацікавленим службам;

є) етап впровадження - останній етап по всьому циклу функціонально-вартісного аналізу. Після його закінчення мають бути вирішені всі питання, пов'язані з організацією виробництва нового варіанту аналізованого виробу. Для фахівців, зайнятих безпосередньо у виробництві, мають бути проведені консультації, а за необхідності - курси підвищення їх кваліфікації. Впродовж всього терміну освоєння нового варіанту повинен здійснюватися контроль з боку фахівців тимчасового творчого колективу. На цьому ж етапі підводяться результати проведеної роботи, визначається економічний ефект від її проведення, оформляється звіт про результати аналізу, вирішуються питання матеріальної зацікавленості учасників розробки і впровадження результатів функціонально-вартісного аналізу. Залежно від особливостей конкретного об'єкту, технології його виробництва і інших причин методика виконання функціонально-вартісного аналізу може істотно відрізнятися. Але у будь-якому випадку загальні принципи методології повинні зберігатися і виконуватися.

Під резервами збільшення прибутку розуміють кількісно вимірювані можливості його збільшення шляхом задіяння низки чинників, а саме: збільшення обсягу реалізації продукції, зниження собівартості товарної продукції, поліпшення якості продукції і на цій підставі підвищення цін, оптимізації структури продукції, пошуку найвигідніших ринків збуту, реалізації в більш оптимальні строки, недопущення позареалізаційних збитків.

Також одним із важливих напрямів зміцнення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів : проведення реструктуризації активів підприємства; сукупність заходів, пов'язаних зі зміною структури та складу активів балансу; перетворення в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства.

Висновки

Отже, система заходів для підтримки економічної стійкості підприємства повинна передбачати:

• постійний моніторинг зовнішнього і внутрішнього стану підприємства;

• розробку заходів із зниження зовнішньої вразливості підприємства;

• розробку підготовчих планів при виникненні проблемних ситуацій, здійсненні попередніх заходів для їхнього забезпечення;

• впровадження планів практичних заходів при виникненні кризової ситуації, прийняття ризикових і нестандартних рішень у випадку відхилення розвитку ситуації;

• координацію дій всіх учасників і контроль за виконанням заходів та їхніми результатами.

Для забезпечення задовільного фінансового стану на кожному підприємстві у загальній системі фінансового менеджменту необхідно розробити та забезпечити реалізацію системи аналізу і оцінки фінансового стану, адаптованої до особливостей функціонування даного підприємства на ринку, завдань його фінансової стратегії та політики тощо.

Практична частина

Задача 1

Вычислить годовой экономический эффект от производства продукции повышенного качества, и установить целесообразность такого мероприятия.

Данные наведены в таблице:

Прибыль от реализации единицы продукции (плановый период), грн	2655
Прибыль от реализации единицы продукции в базовом изделии, грн	1100
Удельные дополнительные капитальные вложения, связанные с повышением качества продукции	3000
годовой объем продукции, изделий	2100

Годовой экономический эффект от производства продукции повышенного качества расчитывается по формуле:

Э_Г = (∆П′ ─ Е_н ∆К′) N,

где ∆П′ - прирост прибыли от реализации единицы продукции повышенного качества;

∆К′ - удельные дополнительные капиталовложения, связанные с производством продукции повышенного качества;

Е_н – коэффициент прибыльности капиталовложений;

N – годовой объем производства продукции повышенного качества.

Коэффициент экономической эффективности дополнительных капиталовложений с целью улучшения качества продукции:

Е = ∆П/К_д,

где К_д - дополнительные капиталовложения, направленные на реализацию мер по повышению качества продукции;

∆П – прирост прибыли от реализации годового объема продукции повышенного качества.

Е=1100/3000=0,37

Эг = (2655 – 0,37* 3000) * 2100 = 3244500.

Годовой экономический эффект от производства продукции повышенного качества принесет доход в размере 7686450 и являеться целесообразным для внедрения.

Задача 2

Определить годовой экономический эффект от внедрения нового продукта, который по сравнению с предыдущим требует больших затрат на изготовление, но есть более продуктивным, имеет больший срок службы, требует меньших затрат потребителя. Выходные данные приведены в таблице

Таблица – Входные данные

Показатели	Данные
	базовий	новый
Годовой объем производства станков	2000	2000
Себестоимость продукта, грн.	8500	12200
Удельные капитальные вложения, грн.	6900	8900
Производительность продукта, тыс. деталей	50	70
коэффициент реновации	0,2	0,14
Годовые эксплуатационные расходы потребителя, грн.	16850	12400
Сопутствующие расходы потребителя, грн.	7400	6500
Нормативный коэффициент доходности инвестиций	0,15	0,15

Общий годовой экономический эффект при производстве и использовании новых конструкций средств труда долгого использования:

Э_о = (З_{1 * +}

где З₁, З₂ – приведенные затраты в расчете на единицу соответственно базовой и новой конструкции;

П₁, П₂ – годовой объем продукции, изготовленной при использовании соответственно базовой и новой конструкции;

Т₁, Т₂ – коэффициенты реновации (рассчитываются как величины, обратные сроку службы);

В₁, В₂ – годовые эксплуатационные затраты у потребителя при использовании соответственно базовой и новой конструкции;

К₁, К₂ – сопутствующие капиталовложения потребителя при использовании базовой и новой конструкции в расчете на весь объем продукции, которая изготовляется с помощью нового варианта;

N₂ – годовой объем производства средств труда новой конструкции.

Приведенные затраты за і –м вариантом:

З_і = С_і + Е_нК′_і,

где С_і – себестоимость единицы продукции і –го варианта;

К′_і – удельные капиталовложения і –го варианта;

Е_н – нормативный коэффициент прибыльности капиталовложений.

Зб = 8500+0,15*6900 = 9535

Зн = 12200+0,15*8900 = 13535

Э_о = (9535 * ( * + –

– 13850 )* 80

Э_о = 1022904

Рассчет годового экономического эффекта показал прибыльность и целесообразность внедрения данного нового продукта.

Задача 3

Определите коэффициент текущей ликвидности, коэффициент срочной ликвидности, коэффициент абсолютной ликвидности. Данные наведены в таблице:

Показатели	Данные
денежные средства, т. грн	85
краткосрочные финансовые вложения т.грн	38
дебиторская задолженность т.рн	139
основные средства т.грн	285
нематериальные активы т.грн	41
производственные запасы т.грн	167
кредиторская задолженность т.грн	111
краткосрочные кредит банка т.грн	90
долгосрочные кредиты т.грн	177

Ктл = (ДС + КФВ + ДЗ + ПЗ) / (КЗ + КК) = (85+38+139+167) / (111+90) = 2,12.

Ксл = (ДС + КФВ + ДЗ) / (КЗ + КК) = (85+42+139) / (111+90) = 1,29.

Кал = (ДС + КФВ) / (КЗ + КК) = (85+38) / (111+90) = 0,59.

Задача 4

Определить величину годовой экономии от проведенных мероприятий в будущем периоде с увеличением выпуска продукции на 10%.

Показатели	Данные
Выпуска продукции за год, тонн	1570
Стоимость выпуска продукции за год, грн	170000
себестоимость изделия снизилась, %	4
транспортные расходы в расчете на единицу продукции к замене поставщика, грн	3
транспортные расходы в расчете на единицу продукции после замены поставщика, грн	3,2

Е_с = ((С₁ + Т_р1) - (С₂ + Т_р2)) х В₂

Где С₁,С₂ - себестоимость единицы продукции до и после специализации, грн.;

Т_р1,Т_р2 - транспортные затраты на доставку единицы продукции до и после специализации, грн.;

В₂ - годовой объем производства продукции после специализации, шт.

С1=170000/1570=108,2

С2:

1. 108,2 *0,04=4,3

2. С2=108,2-4,3=103,9

В2=157081,1=1727

Е_с =(( 108,2+ 3) – (103,9+3,2) * (1570 * 1,1)) = (111,2-100,7)*1727=18133,5 Годовая экономия от проведеннях мероприятий составляет 18133,5 грн.

Висновки

В даній роботі було розглянуто поняття конкуретноспроможності . З урахуванням всього, що було перераховано вище , можна сформулювати таке визначення: конкуретноспроможність підприємства - це комплексна характеристика, що показує його можливість в будь-який момент часу виявляти і забезпечувати свої конкуретні переваги і прибутковість , а також адаптуватися до постійно змінюваних умов довкілля ринку.

Конкуренцію визначають різні фактори , наприклад , появи нових конкурентів , торги постачальників , торги покупців , появи товарів і послуг - замінників і т.д.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства повинна базуватися на комплексному аналізі основних аспектів його діяльності, а тому система оцінки конкурентоспроможності підприємства повинна базуватися на наступних групах показників: показники оцінки конкурентоспроможності продукції, показники оцінки конкурентоспроможності виробництва, показники оцінки конкурентоспроможності збуту та показники оцінки конкурентоспроможності фінансово-інвестиційної діяльності. При цьому, в межах кожної з окреслених груп показники мають поділятися на фактичні та перспективні.

Отже, система заходів для підтримки економічної стійкості підприємства повинна передбачати:

• постійний моніторинг зовнішнього і внутрішнього стану підприємства;

• розробку заходів із зниження зовнішньої вразливості підприємства;

• розробку підготовчих планів при виникненні проблемних ситуацій, здійсненні попередніх заходів для їхнього забезпечення;

• впровадження планів практичних заходів при виникненні кризової ситуації, прийняття ризикових і нестандартних рішень у випадку відхилення розвитку ситуації;

• координацію дій всіх учасників і контроль за виконанням заходів та їхніми результатами.

Список літератури:

1. Костюк Л. А. Теоретичні та методичні засади оцінки конкурентоспроможності / Л. А. Костюк // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету. (Економічні науки). – 2012. – Випуск 2. – С. 22 – 30.

2. Бєлов О. В. Методичні підходи до оцінки рівня конкурентоспроможності торгівельного підприємства / О. В. Бєлов, Л. М. Кириченко // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Економіка. – 2011. – Спецвипуск 33, Ч. 1. – С. 18 – 25.

3. Шкарлет С. М. Методологічні аспекти та методичні принципи оцінки конкурентоспроможності сироробних підприємств / С. М. Шкарлет, Л. С. Ладонько, Т. І. Корж // Науковий вісник ЧДІЕУ. – 2011. – № 3 (11). – С. 153 – 161.

4. Фатхутдинов Р. А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление / Р. А. Фатхуддинов. – М.: ИНФРА-М. – 2000. – 312 с. – (Серия «Высшее образование»).

5. Савельева Н. А. Управление конкурентоспособностью фирмы; учебник / Н. А. Савельева. – Ростов н/Д : Феникс, 2009. – 382 с.

6. Wang L. M. Analyses Of Differentiations Between Perception And Execution For Sources Of An Organization’s Competitiveness, Performance And Case Studies – An Example Of Taiwanese Small And Medium Enterprises / L.-M. Wang, K.-W. Wang // Електронний ресурс. – Режим доступу до статті: http://www.wbiconpro.com/19.-Ming-pdf.pdf

7. Zhao Y. Appraisal of Logistics Enterprise Competitiveness on the Basis of Fuzzy Analysis Algorithm / Y. Zhao, F. Yao, M. She // The Journal of American Science. – 2005. – № 1 (2). – С. 82 – 89.

8. Погребняк Д. В. Методи діагностики конкурентоспроможності підприємства / Д. В. Погребняк // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. Збірник наукових праць. – 2011. – Випуск 32. – С. 45 – 51.

9. Дибленко В. І. Конкурентні переваги і конкурентоспроможність підприємств швейної промисловості / В. І. Дибленко, О. О. Шевченко, О. М. Дишлюк // Вісник КНУТД. – 2011. – № 6. – С. 276 – 278.

10. Самуляк В. Ю. Формування системи цілей розвитку машинобудівного підприємства // В. Ю. Самуляк // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. Політехніка". - № 635 : Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – Л., 2008. – С. 114 – 124.

11. Лебідь Т. В. Стратегічний аналіз маркетингового потенціалу підприємства / Т. В. Лебідь, Л. А. Мороз // Вісник НУ "ЛП" – Л. : Вид. нац. ун-ту "Львів. Політехніка". – 2009. – № 649 : Логістика. – С. 214 – 220.

12. Фещур Р. В. Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємств / Р. В. Фещур, Т. В. Лебідь, В. Ю. Самуляк // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки : Розділ ІІІ. Економіка та управління підприємствами. – 2010. – № 4. – С. 27 – 32.

13. Рзаєв Г. І. Обґрунтування та побудова системи критеріїв оцінки конкурентоспроможності машинобудівних підприємств / Г. І. Рзаєв // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. – № 1. – С. 38 – 41.

34