Національний авіаційний універстит

Контрольна робота

З дисципліни

«Філософія»

Студента ІЗДН

3-го курсу

Напрям: 6.050101

Солодкого М.А.

Структурованість соціальної системи

План

Вступ……………………………………………………………………………..….3

Розділ 1. Суспільне буття та суспільна свідомість……………………………..6

1. Діяльність та суспільні стосунки людей……………………………….6

2. Об’єктивна та суб’єктивна сторони суспільного буття………………..7

3. Поняття суспільної свідомості, її рівні, форми………………………8

4. Основні функції суспільної свідомості………………………………..9

Розділ 2. Поняття соціальної структури суспільства та її основні елементи…11

2.1. Соціальна спільність, її різновиди………………………………………11

2.2. Соціальна структура суспільства………………………………………13

2.3. Соціально-класовий елемент соціальної структури суспільства……14

2.4. Співвідношення понять «народ», «нація», «етнос»…………………15

2.5. Цілісність як характеристика суспільства……………………………18

Висновки…………………………………………………………………………21

Список використаних джерел………………………………………………….23

Вступ

Суспільство - це складний феномен, соціально-історичний продукт, живий соціальний організм, діяльнісна суспільна організація, в якій живуть і діють люди.

Суспільство існувало не завжди. Завдяки праці, трудовій діяльності, мові, спілкуванню та іншим факторам відбувається соціалізація людиноподібної істоти, формується й утверджується нова, - відмінна від природно-біологічної, - соціальна реальність. Витіснення й обмеження «зоологічного індивідуалізму» супроводжувалося формуванням і набуттям власне людських якостей. Колективізм, згуртованість, взаємодопомога, турбота про рідних, близьких, майбутні покоління та інші соціальні фактори й спонукальні мотиви викликали до життя появу моральних норм (табу), які закріплювалися як шляхом відбору, так і передачею й успадкуванням досвіду. Цьому найбільше сприяли колективна знарядійно-трудова діяльність, навички до якої постійно удосконалювалися, набуваючи свідомих, цілеспрямованих дій - тобто людської праці. Вони, передаючись від покоління до покоління, заклали фундамент для формування культурної спадщини людства.

Виникнення суспільства - двоєдиний процес, у якому соціальні сторони: людина і суспільство взаємообумовлюють і передбачають одна одну. Без людини ніяке суспільство відбутися не могло б, але й власне людина ставала соціальною істотою лише у суспільстві, творячи його. Становлення суспільства - це виникнення й набуття нової, соціальної якості, яка істотно відрізняється не лише від світу неживої, а й живої природи. Продуктами діяльності людини, суспільства є як матеріальні, так і духовні цінності.

Суспільство - динамічно функціонуюча система, життєдіяльність якої не є біологічна, а соціальна. Освоєння і продукування світу (природи, суспільства) в ньому здійснюється соціальними засобами (наявний рівень культури, здатність до праці, мислення й пізнання, оперування знаковими системами, мовою, писемністю тощо). Соціальні фактори - це не лише можливість, а й реальна основа виникнення суспільства, його творення та відтворення.

Суспільство - це єдиний цілісний організм, що складається із людей, які пов'язані між собою різноманітними зв'язками, різною мірою залежності та загальності. Суспільство - не лише інтегрована сукупність людей, а й форми їх спільної діяльності, продукти цієї діяльності, які взаємодіють, взаємовпливають одне на одного. В цьому сенсі суспільство - це самоорганізована система взаємин, поведінки і відношень між людьми, система взаємодіючих спільнот тощо.

Суспільство пов'язане з життєдіяльністю як нинішніх, минулих так майбутніх поколінь. Тому воно - це людство в його історичній динаміці та перспективі, багатоманітне й багатофункціональне утворення зв'язків і відносин між людьми. Життя й діяльність суспільства значно багатше, розмаїтніше й складніше, аніж життєдіяльність окремих індивідів, що його становлять. Суспільство створює такі об'єкти, які не під силу навіть найздібнішій, найдосконалішій людині. Мова й наука, мистецтво і заклади культури, право й політика, їхні інститути, техніка і технології, продукти виробництва за своєю суттю є соціальними. Поза суспільством їх виникнення чи функціонування неможливі. Окрема людина не в змозі їх створити чи забезпечити їм функціонування. Суспільство визначає характер дій, існування й функціонування будь-якого елементу, що входить до нього, визначаючи, в кінцевому рахунку, їх розвиток.

Суспільство - це динамічна соціальна система, особливий організм, зміни, трансформації якого та розвиток в цілому зачіпають підвалини соціального, тобто, основне в його життєдіяльності й функціонуванні. В своєму розвитку суспільство послідовно проходить різні стадії якісних перетворень, набуваючи все досконаліших форм. Воно є явищем цивілізаційного процесу, а відтак - конкретно-історичною сукупністю взаємодіючих суб'єктів та умов їх життєдіяльності.

У суспільстві, з одного боку, має місце взаємодія, а з іншого - жорстка і чітка внутрішня розчленованість його елементів. Єдність суспільства як соціально цілого забезпечує взаємодію і взаємозв'язок між сферами, а, в свою чергу, єдність сфер суспільства значно поглиблює і зміцнює взаємозв'язаність і цілісність соціуму. Так, наприклад, інститут виробництва економічної сфери забезпечує потреби соціальної сфери у їжі, одязі, взутті, житлі тощо, а інститут торгівлі - враховує і задовольняє запит споживачів соціальної сфери.

Суспільство - це така система різноманітних відносин, які об'єднують і протиставляють людей. І все ж у ньому створюються необхідні умови для функціонування і розвитку людини. Тому саме суспільство є необхідним фактором життєдіяльності людей. Це соціальний союз індивідів, об'єднаних з метою досягнення результатів, які недоступні кожному зокрема.

Розділ 1. Суспільне буття та суспільна свідомість

1. Діяльність та суспільні стосунки людей

Людська діяльність спрямована на створення нових умов існування людини та суспільства, перетворення навколишнього природного та соціального середовища (включаючи її саму) відповідно з своїми потребами. Людська діяльність відтворює матеріальні умови суспільного життя, перетворює зовнішню природу у другу природу - неорганічне тіло суспільної людини. Друга природа - особливо техніка, мова - не що інше, як культура, що виступає засобом спілкування, соціального наслідування, передавання від покоління до покоління усвідомленого, узагальненого досвіду - атрибуту соціальної системи.

В матеріальному виробництві люди за допомогою діяльності перейшли від полювання та рибальства до виробничого господарства - землеробства та тваринництва, потім від ремесла і мануфактури - до великого машинного виробництва і від машинного виробництва - до сучасної науково-технічної революції. В історії суспільства діяльність привела до корінних змін в економічній, соціальній і політичній сферах. У духовній культурі творча діяльність ламала старі програми науки, картини світу, ідеали і норми наукового пізнання; у мистецтві замість старих створювалися нові види і стилі мистецтва; в педагогічній діяльності створюються все нові системи виховання, що забезпечують потреби суспільства.

Діяльність - багатопланова система. Основними видами діяльності, що забезпечують існування суспільства як системи, виступають матеріально-практична і духовно-практична діяльність. В історичному процесі матеріальна і духовна діяльність завжди доповнюють одна одну, як засіб духовно-практичного освоєння світу. Форми духовно-практичного освоєння світу є художня, моральна, релігійна діяльність. Існують і інші класифікації діяльності. В залежності від її об'єктів, виділяють економічну, політичну, педагогічну, охороноздоровчу та інші види діяльності. В залежності від суб'єктів діяльності називають національний рух, класову боротьбу, молодіжний рух тощо.

Глибшому аналізу суті суспільства, структури і законів розвитку сприяє поняття суспільних відносин. Багатоманітність відносин досліджували Платон і Арістотель, середньовічна патристика і мислителі XVII-XVIII стст., класична німецька філософія і марксизм, сучасні філософи. В філософії розкривається суть діяльності людей, показується, що суспільні відносини - складна і багатопланова система. Спираючись на історико-філософський досвід, сучасна соціальна філософія вважає джерелом суспільних відносин людську життєдіяльність. Праця, втілена в її продуктах, з'єднує людей у єдине ціле, перетворює життєдіяльність у життєдіяльність суспільних істот. Суспільні відносини - поняття для визначення необхідної суспільної форми людської діяльності, перетворюють практичну діяльність людей у суспільно-історичну практику. Практика об'єднує діяльність і суспільні відносини в єдине ціле, конкретно-історичний процес.

Формуються відповідні предметні суспільні відносини: матеріальні, духовні, ціннісні, морально-правові, естетичні, релігійні. За ознакою суб'єкта діяльності суспільні відносини поділяються на сімейні (родинно-побутові), родові, класові, національні, міждержавні.