Основні заходи цивільного захисту

З метою ефективної реалізації завдано цивільного захисту, зменшення матеріальних витрат та недопущення шкоди об’єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, добровільні рятувальні формування здійснюють оповіщення та інформування, спостереження і лабораторний контроль, укриття у захисних спорудах, евакуацію, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.

Оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту включають:

• оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення надзвичайних ситуацій;

• завчасне створення та організаційно-технічне поєднання постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення із спеціальними системами спостереження і контролю в зонах можливого ураження;

• централізоване використання мереж зв’язку, радіомовлення, телебачення та інше технічних засобів інформації.

Для забезпечення укриття населення у захисних спорудах створюється фонд захисних споруд шляхом комплексного освоєння підземного простору населених пунктів; дообладнання з урахуванням вимог захисту підвальних та інших заглиблених приміщень, як у режимі повсякденного функціонування так і в період загрози виникнення надзвичайних ситуацій.

В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населених пунктах, де розташовані об’єкти підвищеної небезпеки, а також в особливий період основним способом захисту населення є його евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання. Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, у районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф, якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров’ю людей.

У разі виникнення надзвичайних ситуацій проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація населення в особливий період проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України у разі:

• небезпеки радіоактивного забруднення навколо автономних електростанцій;

• загрози катастрофічного затоплення місцевості – менше ніж чотиригодинним добіганням проривної хвилі;

• виникнення загрози життю та здоров’ю населення, яке проживає в зоні виникнення надзвичайних ситуацій військового характеру.

Часткова евакуація населення в разі виникнення надзвичайної ситуації на відповідній території проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, якщо інше не встановлено законом.

Під час проведення часткової або загальної евакуації не зайняте у виробництві та сфері обслуговування населення, студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей евакуюються в першу чергу.

З метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням та ризиком виникнення надзвичайних ситуацій здійснюються заходи інженерного захисту територій, такі як: контроль за раціональним розміщенням потенційно-небезпечних об’єктів з урахуванням можливих наслідків надзвичайних ситуацій для безпеки населення і довкілля у разі виникнення таких ситуацій; будівництво споруд, будинків, інженерних мереж та спортивних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності; створення комплексних схем захисту населених пунктів та об’єктів від небезпечних природних процесів шляхом організації будівництва протизсувних, проти повеневих, проти селевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення.

До комплексу заходів медичного захисту населення, що полягає в запобіганні або зменшенні ступеня ураження, своєчасному наданні допомоги постраждалим та їх лікуванні, забезпеченні епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій включається така робота:

• планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності та господарювання;

• розгортання в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості додаткових лікувальних закладів;

• своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідемічних заходів;

• контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання;

• завчасне створення і підготовка сил екстреної медичної допомоги;

• накопичення медичних засобів захисту, медичного та іншого спеціального майна і техніки;

• здійснення контролю за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;

• навчання населення способам надання першої медичної допомоги та дотримання правил відповідної санітарії;

• санітарна охорона територій та об’єктів у зоні надзвичайної ситуації.

Психологічний захист – це запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги. Цей захист забезпечується плануванням діяльності та використанням існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення; своєчасним застосуванням психопрофілактичних методів; виявленням чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги; використанням сучасних технологій негативного впливу на населення.

Біологічний захист включає виявлення осередку біологічного зараження; прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження; використання колективних та індивідуальних засобів захисту; введення режиму карантину та обсервації; знезараження осередку біологічного зараження; здійснення заходів екстреної та специфічної профілактики; дотримання протиепідемічного режиму.

Екологічний захист включає здійснення природоохоронних засобів, спрямованих на:

• захист родовищ (газових, нафтових, вугільних, торфових) від пожеж, затоплень, обвалів;

• ліквідацію лісових пожеж та буреломів, сніголамів, вітровалів техногенного впливу на лісові насадження, а також їх наслідків.

Радіаційний і хімічний захист включає виявлення та проведення оцінки вогнищ радіаційного і хімічного забруднення, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення та запровадження типових режимів радіаційного захисту, забезпечення населення засобами радіаційного та хімічного захисту, організацію та проведення спеціальної та санітарної обробки.

Радіаційний і хімічний захист досягається:

• завчасним накопиченням і підтриманням в постійній готовності засобів радіаційного та хімічного захисту, обсяги і місця зберігання яких визначаються диференційовано відповідно до зон можливого ураження;

• своєчасним впровадженням засобів, способів і методів виявлення та оцінки масштабів і наслідків аварій, руйнувань на радіаційно та хімічно небезпечних об’єктах;

• створення уніфікованих засобів захисту, приладів радіаційного та хімічного захисту;

• наданням населенню можливості придбання в особисте користування засобів радіаційного та хімічного захисту;

• розробленням типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об’єктів в умовах радіоактивного забруднення місцевості;

• завчасним обладнанням радіаційно та хімічно небезпечних об’єктів засобами для проведення спеціальної обробки одягу, майна і транспортних засобів, а також санітарною обробкою населення, постраждалого внаслідок надзвичайної ситуації;

• розробленням загальних критеріїв, методик та методів спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.

Режими функціонування єдиної системи цивільного захисту

Єдина система цивільного захисту може функціонувати у режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності та в режимах надзвичайної ситуації, надзвичайного або воєнного стану.

Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту у межах конкретної території встановлюється залежно від існуючої або прогнозованої обстановки, масштабу надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, міської ради.

Режим повсякденного функціонування встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідроекологічної та гідрометеорологічної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій.

У режимі повсякденного функціонування органи управління, сили і засоби ЄДС ЦЗ:

• забезпечують спостереження і контроль за обстановкою на потенційно-небезпечних об’єктах і прилеглих до них територіях, а також чергування оперативного персоналу;

• розробляють і виконують науково-технічні програми щодо запобігання надзвичайним ситуаціями зменшення можливих витрат;

• здійснюють заходи щодо забезпечення безпеки і захисту населення під час надзвичайної ситуації;

• забезпечують підготовку органів до дій у надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуаціях, організовують навчання населення з поводження із засобами захисту в таких ситуаціях;

• створюють і поновлюють матеріальні резерви для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

• проводять постійне прогнозування обстановки щодо її погіршення, яке може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

Режим підвищеної готовності встановлюється в разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеорологічної обстановки, за наявності загрози виникнення надзвичайної ситуації. У заданому режимі органи управління ЕДС ЦЗ надають оперативну допомогу органам і структурам причетним до забезпечення цивільного захисту; формують комісії для виявлення причин погіршення обстановки, готують пропозиції щодо її норматизації; посилюють спостереження і контроль за ситуацією, здійснюють прогнозування можливості виникнення НС та їх масштабів; розробляють масштаби із захисту населення і територій; приводять у стан підвищеної готовності наявні сили і засоби, уточнюють плани їх дій.

Режим надзвичайної ситуації встановлюється в разі виникнення та під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Органи управління в цей час визначають межі територій, на якій виникла НС; організовують захист населення і територій; організовують роботи з локалізації або ліквідації наслідків; залучають необхідні сили і засоби; здійснюють безперервний контроль за розвитком подій; оперативно доповідають вищим органам управління про розвиток ситуації.

Режим надзвичайного стану єдиної системи цивільного захисту встановлюється відповідно до вимог закону України “Про правовий режим надзвичайного стану” (1550-14).

Режим функціонування ЄДС ЦО в умовах воєнного стану, порядок підпорядкування її військовому командуванню визначаються відповідно до закону України “Про правовий режим воєнного стану” (1647-14).

Фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється з державного бюджету України, місцевих бюджетів, інших джерел, передбачених законом.

Матеріальні резерви для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій створюються заздалегідь з метою їх екстреного використання, зазначені резерви створюються центральними та місцевими органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування.

У березні 2004 року Постановою Кабінету Міністрів України за № 368 був затверджений “Порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями”, метою якого є створення ефективного механізму оцінки небезпечної події, що сталася або може статися у прогнозований термін, для організації взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій при вирішенні питань, пов’язаних з НС, та ведення державної статистики.

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до причин походження подій, що мають зумовити виникнення надзвичайних ситуацій, та віднесення їх до класів та підкласів здійснюється відповідно до чинної класифікації надзвичайних ситуацій.

Попередня оцінка небезпечної події (явища) і віднесення її до надзвичайної ситуації здійснюється персоналом оперативно-чергових (диспетчерських) служб постійних органів управління об’єктового (місцевого) рівня функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, виходячи з первинної інформації та керуючись відповідними інструкціями щодо своєї діяльності та цим Положенням.

Визначення небезпечної події як надзвичайної ситуації здійснюється із застосуванням критеріїв у вигляді порогових значень класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій. Досягнення або перевищення цих значень є підставою для прийняття рішення про віднесення події чи явища до надзвичайної ситуації та організації у разі необхідності відповідних заходів щодо реагування на НС та ліквідації її наслідків.

Згідно з чинним законодавством України визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – державний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

У процесі визначення рівня НС послідовно розглядаються три групи критеріїв:

• територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків НС;

• кількість людей, які постраждали, або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок НС;

• розмір заподіяних (очікуваних) збитків.

Відповідно до цих груп критеріїв до державного рівня визнається надзвичайна ситуація:

1. яка поширилась або може поширитися на територію інших держав;

2. яка поширилась на територію двох чи більше регіонів України (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менше одного відсотка від обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (НС державного рівня за територіальним поширенням);

3. яка призвела до загибелі понад 10 осіб або внаслідок якої постраждало понад 300 осіб, чи були порушені нормальні умови життєдіяльності понад 50 тис. осіб (більш як на 3 доби);

4. внаслідок якої загинуло понад 5 осіб або постраждало понад 100 осіб, чи були порушені нормальні умови життєдіяльності понад 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки, спричинені надзвичайною ситуацією, перевищили 25 тис. мінімальних розмірів (на час виникнення НС) заробітної плати;

5. збитки від якої перевищили 150 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

6. яка в інших випадках, передбачених актами законодавства, за своїми ознаками визнається як НС державного рівня.

Регіонального рівня визнається НС:

1. яка поширилась на територію двох або більше районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих районів, але не менше одного відсотка від обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (НС регіонального рівня за територіальним поширенням);

2. яка призвела до загибелі від 3 до 5 осіб або внаслідок якої постраждало від 50 до 100 осіб, чи були порушені нормальні умови життєдіяльності від 1 тис. до 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

3. збитки від якої перевищили 15 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.

Місцевого рівня визнається НС:

1. яка вийшла за межі території потенційно небезпечного об’єкта, загрожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженерним спорудам, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта;

2. внаслідок якої загинуло 1-2 особи або постраждало від 20 до 50 осіб, чи були порушені нормальні умови життєдіяльності від 100 до 1000 осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 0,5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

3. збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.

Об’єктового рівня визнається НС, яка не підпадає під названі вище визначення.

У разі, коли внаслідок НС для відповідних порогових значень рівнів людських втрат або кількості осіб, які постраждали чи зазнали порушення нормальних умов життєдіяльності, обсяг збитків не досягає визначеного у цьому Порядку, рівень НС визнається на ступінь менше (для дорожньо-транспортних пригод – на два ступеня менше).

Віднесення НС, яка виникла на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, до державного та регіонального рівнів за територіальним поширенням або за сумарними показниками її наслідків не є підставою для віднесення НС до державного або регіонального рівня окремо для кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць.

Остаточне рішення щодо рівня НС з подальшим відображенням її у даних статистики, у тому числі у разі відсутності достатніх відомостей щодо розвитку НС, приймає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, за погодженням, у разі потреби, з заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, а також з урахуванням експертного висновку регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій щодо рівня надзвичайної ситуації.

Остаточне рішення (експертний висновок - у разі його надання) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до компетенції якого належить вирішення питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, про віднесення небезпечної події до НС, її класифікацію та визначення рівня, вважається підставою для здійснення інших заходів щодо реагування на НС.