Тема 3. Загальна характеристика юридичної наукової діяльності

Питання:

1. Поняття юридичної науки та її структура. Функції юридичної науки

Поняття "наука" включає суму наукових знань про дійсність, що утворюють у сукупності наукову картину світу, а також діяльність з набуття цих знань, метою якої є опис, пояснення і прогнозування процесів і явищ дійсності, тобто в широкому змісті — її теоретичний відбиток. Термін "наука" вживають для позначення однієї з форм суспільної свідомості, системи знань про дійсність, сфери людської діяльності, метою, призначенням і функцією якої є напрацювання і систематизація знань про дійсність, окремих галузей науки. Коли науку розглядають як сукупність знань про дійсність, її склад містить: гіпотези та теорії, закони та тенденції, принципи та постулати, методи, категорії та поняття, наукові факти, наукові проблеми та завдання тощо. Якщо науку розглядають як специфічну людську діяльність, то до її складу включають:

• суб'єктів діяльності — дослідники, вчені, наукові установи, творчі колективи та ін.;

• цілі діяльності — пізнання світу, його відображення, створення наукової картини світу;

• функції діяльності — описання, пояснення, прогнозування;

• засоби діяльності — експериментальне й лабораторне устаткування, системи інформації;

• методи діяльності — методи, прийоми, операції науково-дослідної діяльності, понятійний апарат, теорії, концепції, теоретичні конструкції, а також інші форми використовуваних наукових знань;

• форми діяльності — теоретизування, експериментування, дослідження, конструювання тощо;

• об'єкти діяльності — дійсність, або навколишній світ, його окремі фрагменти, сфери, області;

• результати діяльності — сукупність наукових знань.

Різноманітність сторін науки вивчається наукознавством, а також низкою її спеціалізованих галузей, зокрема історією науки, логікою науки, соціологією науки, психологією наукової творчості і т. ін.

Структуру чи систему юриспруденції утворюють різноманітні юридичні науки:

- історико-теоретичні науки (теорія права і держави, історія держави і права, історія вчення про державу і право, філософія права і соціологія права та ін.);

- науки управлінського циклу (конституційне право, теорія управління, адміністративне право та ін.);

- цивілістичні науки (цивільне право, цивільний процес, арбітражний процес, сімейне право та ін.);

- криміналістичні науки (кримінальне право, кримінальний процес, виправно-трудове право та ін.);

- прикладні науки (судова медицина, судова психологія, судова бухгалтерія та ін.).

До загальнонаукових функцій юриспруденції належать:

• пізнавальна — теоретичне відображення держави та права на рівні їх загальних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування; формування загальних уявлень про окремі державні та правові інститути; констатація сучасного стану розвитку та функціонування державності, правової дійсності;

• інтерпретаційна — пояснення сутності державно-правових явищ, висвітлення їх причинного зв'язку, структурної організації, соціального призначення тощо;

• прогностична — визначення перспектив подальшого розвитку державної та правової систем шляхом висунення гіпотез та прогнозів, аналізу їх різних варіантів та альтернатив;

• евристична — близька до пізнавальної функції, але на відміну від неї означає не теоретичне опанування дійсності та поширення, систематизацію наявних юридичних знань, а виявлення нових, раніше невідомих, властивостей держави та права;

• комунікативна — забезпечує взаємозв'язок та взаємодію юридичних наук, дотримання оптимальних темпів приросту та вдосконалення юридичних знань, використання юридичними науками наукових досягнень неюридичної сфери, запобігання дублюванню наукових досліджень та утворенню прогалин в юридичних знаннях;

• прикладна — сприяє вирішенню практичних завдань соціально-правових перетворень; реалізується через розробку проектів нормативно-правових актів, концепцій реформування державних та правових інститутів, аналіз та узагальнення юридичної практики;

• ідеологічна — відображає роль юридичних наук у формуванні суспільної ідеології, зокрема через розробку правових ідей, принципів, теорій;

• виховна — здійснення правової освіти, правового виховання різних верств населення, формування у членів суспільства певних правових орієнтацій, установок правомірної поведінки, навичок правового спілкування на засадах гуманізму, взаємної поваги тощо.

Спеціально-юридичні функції відбивають особливості призначення юридичних наук, зумовлені їх спрямованістю на дослідження держави та права як особливих соціальних явищ, що мають власну природу та тенденції розвитку, зокрема:

• правоорієнтуюча функція відображає роль юриспруденції у визначенні правових орієнтирів, правових цінностей, правових ідей та принципів, шляхів удосконалення законодавства, правового регулювання, у створенні надійних правозахисних механізмів тощо;

• інструментальна (практикозабезпечуюча) функція визначає значення юридичної науки як інструмента суспільства та держави щодо наукового забезпечення державно-правової практики; наприклад, за державними замовленнями вченими досліджуються певні проблеми практичного характеру, опрацьовуються відповідні рекомендації, створюються нові технології здійснення державно-правової практики, розробляються нові методи та засоби її здійснення тощо;

• критично-експертна функція означає, що юриспруденцією не тільки пізнаються загальні закономірності та тенденції державного-правового розвитку чи визначаються правові орієнтири, прогнози, а й критично осмислюється стан законодавства, організації та діяльності органів держави, їх відповідність загальноприйнятим правовим та демократичним принципам, проводиться наукова експертиза проектів нормативно-правових актів та державної і правової практики.