Експорт, імпорт і зовнішньоторговельний обіг україни та деяких країн світу в 2009 та 2010 р.Р.,млрд дол.*

	2009			2010
Країна	Експорт	Імпорт	Зовнішньоторговельний обіг	Експорт	Імпорт	Зовнішньоторговельний обіг
Україна	39,702	45,43	85,132	51,4	60,74	112,14
Китай	1202	1006	2208	1578	13994	15572
Німеччина	1121	931	2052	1271	1068	2339
США	1057	1604	2661	1277	1968	3245
Японія	581	551	1132	7700	6926	14626
Нідерланди	499	446	945	492	440	932
Франція	475	551	1026	519	599	1118
Італія	405	410	815	447	486	933
Бельгія	370	351	721	411	390	801
Південна Корея	364	323	687	466	425	891
Сполучене Королівство	351	480	831	410	561	971

*Розраховано за даними «Statistical Year book» та «Monthly Bulletin of Statistics» за відповідні роки.

Таблиця 2.7

ДИНАМІКА СВІТОВОГО ТОВАРООБІГУ У ПОТОЧНИХ ЦІНАХ, млрд. дол.

Показники	1960р.	1970р.	1980р.	1990р.	2000р.	2008	2009	2010
Світовий товарообіг	267,498	646,49	4111,896	7078,7	13111,72	30296,87	25009	29899
Експорт (ФОБ)	130,098	316,99	2034,996	3483,3	6448,82	13956,87	12419	14879
Імпорт (СІФ)	137,4	329,5	2076,9	3595,4	6662,9	16340	12590	15020
Сальдо	-7,302	-12,51	-41,904	-112,1	-214,08	-2383,13	-171	-141

*Розраховано за даними «Statistical Year book» та «Monthly Bulletin of Statistics» за відповідні роки.

Генеральна (загальна) торгівля — прийняте у міжнародній статистиці позначення зовнішньоторговельного обігу з урахуванням вартості транзитних товарів. Показує загальне зовнішньоторговельне «навантаження» на країну, включаючи обсяги ввезення, вивезення та транзиту товарів:

ГТ = Е + І + Т,

де ГТ — генеральна (загальна) торгівля;

Е — вартість експорту;

І — вартість імпорту;

Т — вартість транзитних товарів, перевезених через територію країни.

У міжнародній торгівлі транзит умовно поділяють на два види: прямий та опосередкований. Прямий транзит — це провезення товарів однієї країни до іншої через територію третьої без складування. Товари прямого транзиту в підсумки зовнішньої торгівлі не включаються, але обліковуються:

• за видами транспортних засобів;

• за кількістю перевезеного вантажу;

• за країнами відправлення та призначення.

Опосередкований транзит — це провезення товарів однієї країни до іншої через територію третьої з розміщенням їх на мит­них складах. Він обліковується як реекспорт та включається до загального імпорту та експорту.

Транзит вантажів як пересування товарів під митним контролем між країнами, в т. ч. через територію іноземних держав, здійснюється на основі багато- і двосторонніх угод між заінтересованими країнами. Такі угоди регулюють порядок та умови транзиту, маршрути руху, гарантії щодо вантажів, транспортних засобів і супроводжуючих осіб. Транзитний рух звільнюється від мита, податків і зборів, за винятком зборів, які стягуються за конкретні послуги, що надаються при транзиті. Загальною є вимога, щоб транзитні товари залишалися в незмінному стані під час транспортування, крім змін внаслідок природного зносу або збитків за нормальних умов збереження та транспортування, а також не використовувались у будь-яких інших цілях, крім транзиту.

Сучасне міжнародне право не містить безумовної норми щодо вільного транзиту. Кожна держава дає дозвіл на транзит через свою суверенну територію, керуючись національними законами, постановами та нормами. Будь-яка держава має право відмовити в транзиті через територію, не обґрунтовуючи це рішення жодними причинами. Однак для внутрішньоконтинентальних країн існує право вільного транзиту через територію сусідньої країни, що має вільний вихід до моря (океану). Така норма існувала раніше у вигляді торговельного звичаю, а згодом була зафіксована в декількох міжнародних документах: Хартії економічних прав і обов’язків держав (ООН, 1974 р.), Конвенції щодо транзитної торгівлі внутрішньоконтинентальних країн (1964 р.) та Конвенції ООН з морського права (1982 р.).

Незважаючи на адекватне розуміння терміна «генеральна (загальна) торгівля», в окремих країнах її облік неоднаковий через відмінності в митно-тарифних системах, різні умови складування товарів і встановлені законодавством тлумачення вітчизняного та іноземного товарів.

Спеціальна торгівля — експорт та імпорт, зумовлені існуванням двох систем обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі:

• спеціальної системи (The special Trade System) обліку для деяких видів товарів;

• загальної системи (The general Trade System), що застосовується до всіх товарів.

При "спеціальній" (special) системі обліку зовнішньої торгівлі межею статистичної території держави є її митний кордон.

Рис. 2.2 Структура «Генеральної» та «Спеціальної торгівлі»

Спеціальний експорт включає:

• національний експорт;

• вивезення товарів після переробки під митним контролем;

• націоналізовані товари.

Загальний експорт складається зі спеціального експорту та реекспорту.

Спеціальний імпорт включає:

• товари, ввезені для внутрішнього споживання або переробки;

• товари, ввезені для переробки під митним контролем;

• товари, ввезені для переробки на приписних митних складах.

Загальний імпорт складається зі спеціального імпорту та вартості товарів, що знаходяться на приписних складах.

На сьогодні в світі приблизно 2/3 від загальної кількості країн використовують загальну систему обліку міжнародної торгівлі. Наявність двох систем статистики міжнародної торгівлі є однією з причин виникнення розбіжностей у загальносвітовій статистиці.

1.6. Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі — оцінка експорту або імпорту товарів у незмінних цінах одного періоду (як правило, року) для отримання інформації щодо руху товарної маси без впливу коливання цін.

Індекс фізичного обсягу розраховується за формулою:

,

де I _ф.о. — індекс фізичного обсягу;

Р₀ — ціна товару в базисному періоді;

q₁ — кількість товару в періоді, що вивчається;

q₀ — кількість товару в базисному періоді.

Індекси фізичного обсягу експорту та імпорту розвинутих країн і країн, що розвиваються, подані в табл.2.8.

Таблиця 2.8

ДИНАМІКА ІНДЕКСІВ ФІЗИЧНОГО ОБСЯГУ ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ РОЗВИНУТИХ КРАЇН І КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ, 2000 р. = 100

Країни				2001р.	2005 р.	2008 р.	2010
		Експорт		99,43	131,1	155,3	152,71
		Розвинуті		99.49	120.22	138.40	146,34
		Канада		93,37	99,89	99,01	87,29
		Франція		101,9	112	126,4	114,58
		Японія		92,13	129,15	161,62	154,53
		США		94,03	108,55	135,2	132,7
		ЄС (25)		103,12	125,77	142,9	137,18
		Що розвиваються		99,04	157,1	196,1	202,06
		Африка		99,23	120,2	125,1	125,64
		Америка		102,4	125,44	133,4	132,42
		Азія		98,25	170,1	225,1	233,72
		СНД		103,9	136,6	161,9	155,54
	Країни		2001р.		2005 р.	2008 р.	2010 р.
		Імпорт	99,98		134,11	157,1	156,05
		Розвинуті	99,85		124,97	138,30	146,46
		Канада	96,91		119,08	124,62	118,99
		Франція	101,8		122,5	142	126,48
		Японія	101,22		117,6	122,59	118,61
		США	97,07		125,1	128,3	123,26
		ЄС (25)	101,4		125,9	143,5	135,5
		Що розвиваються	99,36		153,6	194,1	214,03
		Африка	105,1		155,2	209,5	204,94
		Америка	100,4		118,8	159,9	166,72
		Азія	98,49		163,9	203,1	229,48
		СНД	117,5		212,6	393,7	312,43

*Розраховано за даними «Statistical Year book» та «Monthly Bulletin of Statistics» за відповідні роки.

Як бачимо, з таблиці в період з 2005 по 2010 роки можна спостерігати значне зростання індексу фізичного обсягу експорту та імпорту в країнах, що розвиваються. Особливо слід відмітити зростання обсягів міжнародної торгівлі в країнах СНД, де з 2000 по 2008 роки відбулося збільшення зовнішньоторговельних операцій більше ніж в тричі.

2. Результуючі показники, до яких належать сальдо торговельного балансу, сальдо балансу послуг, сальдо балансу поточних операцій, індекси стану платіжного балансу, індекс «умови торгівлі», індекс концентрації експорту, коефіцієнт імпортної залежності країни, у сукупності характеризують стан зовнішньої торгівлі за критерієм збалансованості експорту та імпорту, ефективності та місця країни в світовій торгівлі.

Міжнародні відносини (економічні, гуманітарні, політичні, культурні тощо) знаходять своє відображення у балансах міжнародних розрахунків. Баланси міжнародних розрахунків — це співвідношення грошових вимог і зобов’язань, надходжень і платежів однієї країни стосовно інших країн. У систему балансів міжнародних розрахунків входять:

• розрахунковий баланс;

• баланс міжнародної заборгованості;

• платіжний баланс.

Розрахунковий баланс — це співвідношення вимог і зобов’я­зань даної країни щодо інших країн на певну дату, незалежно від термінів надходження платежів. Вимоги та зобов’язання виникають внаслідок участі в міжнародній торгівлі (експорту та імпорту товарів і послуг), міжнародної міграції капіталу (надання та отримання позичок і кредитів), міжнародної міграції робочої сили. Розрахунковий баланс за певний період характеризує лише динаміку вимог і зобов’язань однієї країни стосовно інших, але не може використовуватись для оцінки результативності, збалансованості міжнародних економічних, в т. ч. торговельних відносин. Цю функцію виконує платіжний баланс.

Баланс міжнародної заборгованості за методологією та призначенням наближений до розрахункового балансу, але відрізняється від нього складом статей і має певні особливості в окремих країнах. Так, у США застосовується баланс міжнародних інвестицій, що складається із зарубіжних активів та зобов’язань перед іноземними вкладниками.

У системі балансів міжнародних розрахунків основне місце посідає платіжний баланс, дані якого кількісно та якісно характеризують масштаби, структуру та характер зовнішньоекономічних зв’язків країни.

Платіжний баланс — це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, і надходжень, отриманих нею з-за кордону, за певний період (рік, квартал, місяць). Крім того, платіжний баланс фіксується на певну дату (день) для відстеження стану та співвідношення платежів і надходжень.

За методологією Міжнародного Валютного Фонду, платіжний баланс — це систематичний перелік усіх економічних операцій, що були здійснені за певний проміжок часу між резидентами даної країни та нерезидентами (резидентами всіх інших країн світу).

Схема платіжного балансу була створена в 1947 р. та опублікована як документ ООН, що став базою для створення Міжнародним Валютним Фондом форм і принципів складання платіжного балансу. На сьогодні МВФ пропонує таку класифікацію статей платіжного балансу:

А. Поточні операції

Товари

Послуги

Доходи від інвестицій

Інші послуги та доходи

Приватні односторонні перекази

Державні односторонні перекази

Разом А: баланс поточних операцій

В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал

Прямі інвестиції

Портфельні інвестиції

Інший довгостроковий капітал

Разом: А + В

С. Інший короткостроковий капітал

D. Помилки та пропуски

Разом: А + В + С + D

Е. Балансуючі статті

Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл та використання спеціальних прав запозичень (СПЗ)

Рух золотовалютного резерву

Надзвичайні джерела покриття сальдо

Зобов’язання, що утворюють валютні резерви іноземних офіційних органів

Разом: А + В + С + D + Е

F. Підсумкова зміна резервів

Золото

СПЗ

Резервна позиція в МВФ

Іноземна валюта

Інші вимоги

Кредити МВФ

Результуючі показники розвитку міжнародної торгівлі країни розраховуються за даними розділу А (поточні операції).

2.1. Сальдо (від італ. saldo — розрахунок, залишок) — різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу.

2.1.1. Сальдо торговельного балансу:

С_т = Е_т – І_т ,

де С_т — сальдо торговельного балансу;

Е_т — вартість товарного експорту;

І_т — вартість товарного імпорту.

Якщо експорт (надходження) перевищує імпорт (платежі), то сальдо додатне, а торговельний баланс активний. Якщо ж експорт (надходження) менший за імпорт (платежі), то сальдо від’ємне, а торговельний баланс пасивний. Рівність експорту та імпорту утворює нульове сальдо балансу, а сам баланс у таких випадках називається чистим, або нетто-балансом.

Аналогічно розраховуються й інші показники.

2.1.2. Сальдо балансу послуг:

С_п = Е_п – І_п ,

де С_п — сальдо балансу послуг;

Е_п — вартість експорту послуг;

І_п — вартість імпорту послуг.

2.1.3. Сальдо балансу поточних операцій:

С_по = Е_по – І_по ,

де С_по — сальдо балансу поточних операцій;

Е_по — надходження за статтями балансу поточних операцій;

І_по — платежі за статтями балансу поточних операцій.

Сальдо, розраховані за даними статей балансу поточних операцій, показують результат зовнішньоторговельних операцій (перевищення експорту або імпорту) та абсолютний розмір різниці між експортом та імпортом (табл. 2.9).

Таблиця 2.9