Коефіцієнт імпортної залежності (імпортна квота) деяких країн, %*

Країна	1970 р.	1980 р.	1990 р.	2000	2008
Австралія	13,6	14,8	14,4	21,29	21,61
Австрія	22,0	31,7	30,9	44,66	53,62
Бельгія	44,5	60,9	62,5	81,71	92,45
Великобританія	17,6	21,5	22,9	29,47	31,83
Греція	19,7	26,5	24,2	38,36	32,43
Данія	27,9	29,1	24,9	40,51	52,56
Ізраїль	38,7	44,9	32,2	37,38	41,55
Ірландія	41,7	57,9	45,9	84,59	-
Ісландія	31,6	30,8	26,8	40,85	47,21
Іспанія	12,6	16,2	17,8	32,16	32,43
Італія	13,9	22,2	16,6	26,12	29,41
Канада	16,7	23,6	21,5	39,83
Нідерланди	46,9	52,2	44,5	63,53	68,66
Німеччина	19,2	24,3	23,1	33,02	40,97
Нова Зеландія	33,1	29,3	23,5	33,84	35,48
Норвегія	13,6	14,8	14,4	29,42	28,98
Польща	-	33,4	15,3	33,54	43,43
Португалія	24,8	37,1	37,6	40,64	42,39
Російська Федерація	-	-	13,6	24,03	22,01
США	4,2	9,5	9,4	15,11	17,89
Україна	-	-	10,2	57,41	47,92
Фінляндія	24,2	30,4	20,0	33,93	40,7
Франція	13,4	20,3	19,6	27,66	28,93
Швеція	30,7	35,7	30,8	40,31	45,95
ПАР	21,0	26,8	23,6	24,91	38,47
Японія	22,0	25,3	17,2	9,53	23,2

*Розраховано автором на основі бази даних UNCTAD

Таблиця 2.24

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ ХАРАКТЕРУ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОГО ОБМІНУ ТА РІВНЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

Рівень зовнішньоторговельної інтенсивності	Характер зовнішньоторговельного обміну (функції зовнішньої торгівлі)
Низький	Мінімальний рівень імпорту, необхідний для функціонування економіки; експорт може покрити тільки критичний імпорт від стану світового ринку та цін на ньому
Середній	Імпорт задовільно покриває не тільки основні потреби, а й дозволяє закуповувати вироби з достатньо високим технічним рівнем, однак без налагоджування широкого міжнародного виробничого співробітництва; обмін простих товарів на складніші відбувається здебільшого на нееквівалентній основі
Високий	Розвинута виробнича кооперація, висока частка комплектуючих, вузлів тощо в обміні; зовнішня торгівля впливає на економіку, формуючи її структуру та підвищуючи ефективність

Інтенсивність внутрішньогалузевого обміну в міжнародній торгівлі відображає паралельний експорт та імпорт виробів тієї самої галузі даної країни (або групи країн) за певний період (частіше за рік). До внутрішньогалузевого обміну належать такі його види:

• обмін диференційованими виробами, в т. ч.:

а) виробами, що задовольняють однакові або схожі потреби, але потребують різних факторів виробництва (наприклад вовняні тканини);

б) виробами, що потребують однакових факторів виробництва, але задовольняють різні потреби (наприклад, бензин і парафін);

в) виробами, що диференціюються за якістю, стилем, дизайном тощо (наприклад, різні марки автомобілів);

• обмін деталями, вузлами, напівфабрикатами, які, беручи участь у створенні того самого кінцевого продукту, належать до однієї галузі;

• обмін функціонально однорідними виробами, який здійснюється за специфічних умов:

а) реекспорт, тобто імпорт товару з метою його подальшого експорту (з безмитних зон, після відповідної доробки тощо);

б) прикордонна торгівля (наприклад, товари, що мають високі витрати на перевезення відносно ціни самого виробу);

в) експорт та імпорт субститутів (товарів-замінників) у різні сезони року (особливо це стосується сільгосппродуктів).

Показники внутрішньогалузевої торгівлі розраховуються за методикою Грубела-Ллойда. Рівень внутрішньогалузевої торгівлі визначається як різниця загального обігу даної галузі та обсягу міжгалузевої торгівлі цієї галузі:

,

де H_i — рівень внутрішньогалузевої торгівлі;

E_i, I_i — відповідно експорт та імпорт галузі i;

(E_i + I_i) — вартість зовнішньоторговельного обігу галузі і;

|E_i – I_i| — абсолютна вартість різниці між експортом та імпортом виробів даної галузі, що дорівнює обсягу міжгалузевої торгівлі галузі і.

Інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами визначається за формулою:

або

,

де U_i — інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами;

H_i — рівень внутрішньогалузевої торгівлі;

E_i, I_i — відповідно експорт та імпорт галузі.

Значення показника перебувають у межах:

Середній рівень інтенсивності внутрішньогалузевого обміну серед галузей даної країни або групи країн розраховується за формулою:

.

 Показники економічної ефективності експорту та імпорту. Розрахунок економічної ефективності провадиться шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. Економічні результати і витрати ресурсів мають кількісний вимір, а тому й економічна ефективність може вимірюватися кількісно.

Кожному рівню оцінки відповідає свій вид економічних інтересів і свій критерій ефективності. Так, на макроекономічному (народногосподарському) рівні під економічною ефективністю зовнішньої торгівлі розуміється ступінь економії національної праці, що досягається країною шляхом її участі в міжнародному розподілі праці та зовнішньоторговельному обміні. Критерієм економічної ефективності при цьому є економія національної праці як додаткове джерело зростання валового внутрішнього продукту та інших економічних і соціальних макропоказників. На рівні підприємств та інших господарських суб’єктів під економічною ефективністю зовнішньоторговельних операцій розуміється ступінь збільшення доходу від цих операцій. Критерієм економічної ефективності тут є прибуток як основна міра ефективності.

 Макроекономічні показники ефективності зовнішньої торгівлі.

 Макроекономічний показник ефективності зовнішньоторговельного обігу

,

де Е_то — ефективність зовнішньоторговельного обігу;

В_і — економія витрат у результаті імпорту;

В_Е — національні витрати на експорт.

Для національної економіки в цілому важливо, щоб національні витрати на експорт (В_Е) були меншими за розмір економії витрат у результаті імпорту (В_і). Тільки в даному разі країна економить національну працю, беручи участь у міжнародному товарообміні.

Макроекономічний показник ефективності експорту:

,

де E_E — ефективність національного експорту;

V_E — валютна виручка від експорту товарів і послуг;

B_E — національні витрати на експорт.

Макроекономічний показник ефективності імпорту:

,

де E_i — ефективність національного імпорту;

B_i — економія витрат у результаті імпорту;

V_i — валютні витрати на імпорт.

Сферою застосування цих макроекономічних показників є тільки аналітичні макроекономічні розрахунки з метою розробки та обґрунтування можливих варіантів торговельно-політичних заходів, спрямованих на реалізацію державних інтересів у розвитку зовнішньоторговельної діяльності країни.

Показники ефективності зовнішньоторговельної операції. Їх доцільно розрахувати перед укладанням зовнішньоторговельних угод, при плануванні зовнішньоторговельної діяльності, а також з метою оцінки ефективності експортно-імпортних операцій за попередній період. Слід зазначити, що гіперболізація значення цих показників під час прийняття рішень у міжнародній торгівлі може спричинити конфлікт між реальними діями та маркетинговими цілями. Проникнення на нові зарубіжні ринки не завжди супроводжується високими показниками економічної ефективності, а орієнтація тільки на них може спонукати до передчасного виходу з ринку або припинення експортування поки що нерентабельної продукції.

 Ефект експорту:

Е_е = Н_е – В_е,

де Е_е — ефект експорту;

H_e — гривневі надходження від експорту, які розраховуються шляхом перерахування валютної виручки в гривнях за курсом Національного банку України на день надходження валютної виручки, грн.;

B_e — повні витрати підприємства на експорт, грн.

Ефективність експорту фірми:

,

де Е_е.ф — ефективність експорту фірми.

Показники ефективності повинні бути більше за 1 (Е_е.ф > 1), тоді реалізація товарів на зовнішньому ринку буде вигіднішою порівняно з реалізацією всередині країни.

.Рентабельність експорту:

,

де С_е — собівартість виробництва експортного товару.

 Економічний ефект імпорту:

Е_і = Ц_р – В_і,

де Е_і — економічний ефект імпорту;

Ц_р — ціна реалізації імпортних товарів на внутрішньому ринку, грн.;

В_і — витрати на імпорт товарів (контрактна вартість, митні платежі, податки тощо).

Економічна ефективність імпорту:

,

де Е_ф.і — економічна ефективність імпорту.

 Показники динаміки розвитку міжнародної торгівлі — це будь-який з розглянутих вище показників, зміни якого (темпи зростання, темпи приросту) досліджуються за певний період (20, 10, 5 років, рік по місяцях тощо). Приклади показників розвитку міжнародної торгівлі наведені в табл. 2.25.

 Показники зіставлення — це будь-який з розглянутих вище показників, порівнянний з аналогічним показником іншої країни (регіону або світу в цілому).

Таблиця 2.25