29. Взаємозв'язок форм і методів державного управління

Взаємозв'язок а також взаємодію методів і форм ми чітко можемо дослідити. Указ Президента України від 21 липня 1994 р. “Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю”. Даний документ містить цілу низку адміністративно-правових норм, які визначають найраціональніші методи державного управління для використання в цій специфічній галузі. Насамперед він містить норму, яка приписуе правоохоронним органам, вважати боротьбу зі злочинами проти особи, злочинністю в економічній сфері, зокрема в кредитно-фінансовій та банківській системах, у зовнішньоекономічній діяльності та торгівлі, на транспорті, головними напрямами в діяльності.

У зв'язку з цим силовим структурам разом з іншими органами державної виконавчої влади приписуеться “систематично здійснювати скоординовані заходи, спрямовані на рішуче посилення боротьби з бандитизмом, корупцією, іншими тяжкими злочинами.”

Їм пропонується звернути особливу увагу на “знешкодження озброєних злочиних угрупувань, які мають міжрегіональний та міжнародний характер, використовують вибухові речовини та пристрої, тероризують населення.”

За наявності достовірної інформації про місця зборищ кримінальних елементів МВС, СБУ, Національна гвардія одержали право “терміново проводити спеціальні операції з затримання і перевірки підозрюваних осіб та вживати до них заходи відповідно до законодавства України”. З профілактичною метою правоохоронним органам дозволено “систематично здійснювати цільові обстеження гуртожитків, готелів, вокзалів, портів, ринків, інших місцезнаходжень осіб, що приїздять з іноземних держав, з метою виявлення тих, що перебувають на території України з порушенням установленого порядку, та вирішення питань щодо їх подальшого перебування в Україні”. Узагальнення та наукове осмислення усього масиву відомих практиці методів державного управління у неразривному зв'язку з формами управління дозволяють визначити, що вони встановлюють правила поведінки у сфері державного управління, тобто встановлюють обов'язкові для учасників управлінських відносин нормативи, видають индивідуальні приписи на адресу конкретних учасників управлінських відносин, вирішують в односторонньому порядку питання, які виникають з ініціативи керованих об'єктів, здійснюють нагляд і контроль за поведінкою учасників управлінських відносин, застосовують стимулюючі засоби впливу на керовані об'єкти, застосовують офіційні заходи примусового характеру з метою забеспечення належного порядку у сфері державного управління.

30. Правові і неправові форми державного управління владних та державних органів

За значенням наслідків, які виникають у результаті ви­користання форм виділяють:

а) правові форми державного управління;

б) неправові форми державного управління.

До правових належать форми, використання яких спричиняє виникнення юридичного ефекту. Зокрема, ви­дання юридичних актів, застосування примусових заходів тощо. Такі форми виступають як юридичні факти і можуть формувати адміністративно-правові відносини. До неправових належать форми, які безпосередньо юридичного значення не мають і не спричиняють виникнення адміністративно-правових відносин. Такі форми або переду­ють правовим (проведення ревізії за результатами якої ви­дається юридичний акт), або настають за ними (нарада з приводу реалізації юридичного акта).

За ступенем правової регламентації процесу викорис­тання виділяють такі форми державного управління:

1. Встановлення норм права2. Застосування норм права 3. Укладання адміністративних договорів.4. Здійснення реєстраційних та інших юридичне значу­щих дій.5. Провадження організаційних дій.6. Виконання матеріально-технічних операцій.

31. переконання заохочення примус у діяльності органів управління

Переконання формує правосвідомість, внутрішню психічну готовність об'єкта управління до виконання керівної вказівки і пов'язане із використанням різних організаційних, роз'яснювальних та виховних заходів.

З переконанням тісно пов'язане застосування заохочення, як своєрідна форма позитивної оцінки результатів виконання управлінських завдань. Так, "Дисциплінарний статут" передбачає можливість заохочення працівників прокуратури за сумлінне виконання службових обов'язків: подякою, грошовою премією, подарунком, цінним подарунком, достроковим присвоєнням класного чину або підвищенням у класному чині, нагородженням нагрудним знаком "Почесний працівник прокуратури України", присвоєнням почесного звання "Заслужений юрист України". За особливі заслуги державні службовці можуть бути представлені до нагородження орденами і медалями.

Адміністративний примус - це різновид державного примусу, окремий інститут адміністративного права, який по суті є втручанням у сферу правових інтересів особи, яка допустила неправомірні дії. Він полягає у застосуванні суб'єктами виконавчої влади передбачених адміністративно-правими нормами примусових заходів до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Примус застосовується до осіб, не здатних будувати свою поведінку у відповідності з волею суб'єкта управління. Адміністративний примус включає в себе:

1) адміністративне попередження, яке відіграє, як правило, профілактичну роль:

o перевірка документів;

o заборона випуску на маршрут водіїв, які знаходяться у стані сп'яніння;

o заборона випуску на маршрут транспортних засобів, що не відповідають технічним вимогам безпеки;

o огляд ручної поклажі;

o встановлення карантину;

o закриття певних ділянок кордону та інше.

2) адміністративне припинення правопорушення - це сукупність заходів спрямованих на припинення правопорушень, що вже розпочалися, відновлення юридичних відносин, що ними порушені, попередження шкідливих наслідків, забезпечення умов, Передбачених законом, для притягнення винних осіб до юридичної відповідальності:

- вимога Працівника правоохоронного органу припинити протиправну поведінку;

- перевірка і вилучення фальшивих документів і речей, обмежених чи заборонених у цивільному обігу;

- застосування примусового лікування алкоголіків, наркоманів та інших осіб;

- застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї відповідно до вимог ст. 12-15 Закону України "Про міліцію";

- адміністративне затримання, тобто короткочасне обмеження особистої свободи правопорушника