Висновки

Процес роздержавлення ніяким чином не розглядається як поразка держави, як її демонтаж або як можливість перекладання відповідальності за вирішення задач загальнонаціонального характеру на приватний капітал. Мова йде про оцінку припустимих із погляду ефективності масштабів прямого втручання держави в економіку, перегляді функцій і сфер, що раніше знаходилися в компетенції держави, про більш чіткий поділ прав, обов'язків і відповідальності між державним і приватним секторами економіки і, нарешті, про посилення ринкових форм державного регулювання регіонів, галузей і економіки в цілому.

Процеси приватизації самі по собі не є факторами підвищення ефективності виробництва та посилення збалансованості структури виробництва, тому що в умовах переходу від монополізації виробництва приватизовані підприємства мають можливість покращувати своє фінансове становище за рахунок зростання цін та переходу на виробництво зі скороченим асортиментом продукції. У зв’язку з цим з боку держави мають бути сформовані пріоритети і стимули розвитку приватизованих підприємств.

Отже, не може бути універсальної моделі приватизації, яка згодилася б для різних економічних систем і, тим більше, не може існувати однакових моделей приватизації для різних країн, тому що в кожній з них є свої особливості економічного розвитку, макроекономічної політики держави, національних традицій та багатьох інших факторів. Хоча до цього необхідно додати, що незаперечність розробки власної приватизаційної моделі для кожної економічної системи не виключає подібності у застосуванні методів і способів її проведення.

Відносини власності були, є і залишаться основним економічним питанням в Україні, яке треба вирішити на шляху до ринкової економіки. Вся політична боротьба із Україні точиться за право власності на засоби виробництва і кінцевий продукт, за ініціативу в суспільно-політичному та економічному житті. І основним об’єктом боротьби ставало право на власність.

Підсумовуючи різні точки зору щодо факторів і моделей економічного зростання, доходимо висновку, що в Україні потрібна власна системна соціальне орієнтована приватизаційна модель як складова частина системної. реформи економіки.

Список використаної літератури

1. Вожка Є. Приватизація в Угорщині: результати і відкриті питання // Економічні реформи сьогодні. - 12999. - №26. - с. 27-34.

2. Гальчинский А. Собственность, какая она есть // Зеркало недели. -2000. - №38. - с. 3.

3. Заплатинский В. Особенности приватизации на Украине // Проблемы теории и практики управления. - 2002. - №4. - с. 60-65.

4. Коляда Т. Про ефективність використання коштів від приватизації державного майна // Економіка України. - 2002. - № 7. - с. 42-47.

5. Назарова Л. Приватизация: опыт зарубежных стран // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - №6. - с. 8-13.

6. Панченко Є. З історії приватизації в Україні // Економіка України. - 2002. - № 2. - с. 88-89.

7. Українська приватизація: плюси і мінуси / під ред. Пасхавера О.Й. - К.: “Альтерпрес”, 2001. - 208 с.

8. Черноіванов В., Ларцев В. Порівняльний аналіз різних форм роздержавлення власності в Україні: інвестиційних аспект // Економіка України. - 2002. - № 7. - с. 37-42.

9. Ширмер Я., Дубровский В., Шигаева Т. Приватизация в Украине. Некоторые оценки ее эффективности. - К.: ГИМР, 2000.

10. Офіційний сайт Фонду державного майна України.

11. Основи економічної теорії: Підручник. У 2 книгах. Книга 1.: Суспільне виробництво. Ринкова економіка / Євтушевський А.С. та ін.; під ред. Ю.В. Ніколенка.— К.: Либідь, 1998 р.

12. http://mokin.com.ua/public_work/publicism/b9/bs/5656.html#.VEVHuiKsVWI