4.Досвід приватизації в країнах світу

Серед західних країн перший досвід масової приватизації одержала Великобританія. Основна особливість англійської моделі полягає в поєднанні двох важливих різнорідних цілей приватизації:

• вирішення проблем підвищення ефективності і фінансового оздоровлення підприємств, що входили в держсектор, дерегулювання умов їхньої діяльності;

• Реалізація акцій максимальній кількості індивідуальних і корпоративних власників.

Основна форма проведення приватизації - продаж акцій. Використовувалася практика резервування певної частини акцій для робітників підприємств і пенсіонерів (до 10% акцій), викуп підприємств менеджерами й робітниками. Дрібні вкладники й робітники підприємств мали пільги як по сумі, так і по строках платежів. Поряд із продажем на перших етапах приватизації практикувалася й безоплатна передача держмайна (згодом відкинута як неефективна).

У процесі приватизації були вироблені основні підходи до її проведення: поступовість, тривалість проведення перед приватизаційних і приватизаційних процедур; платність. Ці підходи мають універсальний характер і були використані в подальшому багатьма країнами.

Французька модель відрізнялася насамперед істотно швидшими темпами приватизації, а також тим, що ставка як на покупців держмайна робилась на так званих "стабільних акціонерів", тобто на великі фірми. Приблизно 20% майна було реалізовано іноземним інвесторам, 10% - персоналу приватизованих підприємств. Основна форма - продаж акцій.

Спільне в англійській і французькій моделях - проведення приватизації в умовах досягнення суспільно-політичного консенсусу в питаннях цілей і форм її здійснення. Для цього був використаний широкий арсенал заходів, спрямованих на встановлення згоди (забезпечення підтримки робітників пільговими ставками для купівлі акцій, національного капіталу - гарантуванням збереження контрольного пакета акцій у країні, менеджерів підприємств - приватизацією підприємств як єдиних цілісних комплексів і т.п.).

Особливості італійської моделі визначалися принциповою установкою на збереження істотної частки великого державного сектора, а також тим, що основну роль в економіці Італії відіграють акціонерні товариства зі змішаним державно-приватним капіталом. Приватизація проходила переважно у формі підвищення частки приватного капіталу в змішаних компаніях або продажу дочірніх компаній, що більше не розцінювались як життєво необхідні для функціонування держави. Повній приватизації (реприватизації) підлягали підприємства, націоналізовані в умовах кризи 70-х років із метою їх державної підтримки, а також ряд держкомпаній у галузях, що втратили своє колишнє значення для економіки країни в результаті структурних змін (металургія).

Приватизаційна модель Угорщини характеризується двома принциповими особливостями: 1) швидкими темпами проведення приватизації (з початку до кінця 90-х років частка ВВП, що припадає на приватні компанії, зросла з 10 до більш як 80%); 2) використанням протягом 90-х років продажу державного майна стратегічним іноземним інвесторам на конкурентних засадах як основного засобу приватизації. Інші засоби (пільговий продаж цілих підприємств або акцій робітникам і менеджерам; реалізація акцій за спеціальними програмами; продаж акцій на фондовому ринку) відігравали допоміжну і незначну роль.

Етапу організованої приватизації (що почався в 1990 р.) передував етап “спонтанної”, “номенклатурної” приватизації. З 1988 р. держпідприємства почали перетворюватись на акціонерні товариства, наділені правами повного господарського ведення і незалежні від галузевих міністерств. Одночасно в 1988-1989 рр. була здійснена мала приватизація і приватизація житлового фонду.

На відміну від Угорщини , Словаччина не мала тривалого досвіду ринкової трансформації економіки в період, що передує зміні соціально-економічної моделі, тому спонтанна приватизація не відіграла тут істотної ролі. Організована приватизація почалася в 1990 р., причому спочатку основним засобом приватизації передбачався продаж держвласності, а безплатний розподіл мав відігравати допоміжну роль. Але через традиційну для країн Центральної Європи проблему - брак вільного національного капіталу - ваучерна форма приватизації висунулась на перший план.

На відміну від Угорщини, у Словаччині досить обережно поставились до участі іноземного капіталу в приватизації (на першому етапі малої приватизації іноземний капітал був виключений із процесу). Мала приватизація була проведена в дуже стислі строки з використанням переважно і аукціонного продажу. Широко (як і в Польщі, Угорщині ) використовувалася реституція - повернення власності старим власникам. Реституція фактично зіграла роль одного з основних засобів приватизації - тільки в результаті її проведення в приватні руки перейшло понад 70 тис. будинків, понад ЗО тис. промислових об'єктів, 50% державних і сільгоспугідь.