5. Самостійна робота студентів

5.1. Самостійне вивчення теоретичного матеріалу

№ п/п	Назва розділів та питань	Обсяг навчального часу в академічних годинах
		МЕН
1	2	3
Семестр 9 (осінній)
1.	Тема № ІМ-1. Еволюція розвитку теорій інноваційної діяльності. Становлення теорії інноватіки та її сучасні концепції.	2
2.	Тема № ІМ-2. Проектно-конструкторська, науково-технічна, виробнича інноваційна діяльність	4
3.	Тема № ІМ-3. Засоби державного впливу на ефективність інноваційних процесів. Методи державної підтримки інноваційної діяльності.	6
4.	Тема № ІМ-4. Інноваційні венчурні фонди. Роль венчурного бізнесу в розвитку інноваційної діяльності	6
5.	Тема № ІМ-5. Класифікація витрат на інновації за типами інноваційної діяльності, джерелами її фінансування. Облік витрат за стадіями інноваційного циклу	4
6.	Тема № ІМ-6. Управління маркетинговими службами і контроль за забезпеченням конкурентоспроможності проекту	4
7.	Тема № ІМ-7. Методи аналізу невизначеності та ризику	6
1	2	3
8.	Тема № ІМ-8. Методи оцінки інноваційних проектів. Аналіз інноваційних проектів в умовах невизначеності	6
Всього за курсом		38

5.2. Поточна самостійна робота по підготовці до лекційних, практичних, семінарських і контрольних занять (обсяг підготовки 18 годин)

Далі надається найменування тем, їх зміст, література та методичні вказівки по їх вивченню, питання для самоперевірки.

Розділ 1. Теоретичні основи інноваційного менеджменту

Тема № ІМ-1. Вступ. Сутність, розвиток та основні принципи інноваційного менеджменту

Зміст

1.1. Зміст основних понять інноваційного менеджменту.

1.2. Інноваційний менеджмент як сукупність принципів, методів і форм управління інноваційними процесами та інноваційною діяльністю.

1.3. Еволюція розвитку теорій інноваційної діяльності.

Література:

основна 1, 3, 4;

допоміжна 7, 12, 14, 15, 17.

Методичні вказівки

При вивченні теми студенту потрібно засвоїти зміст поняття «інновація», важливість інноваційної діяльності для розвитку усіх сфер діяльності.

Innovation (англ.) – утворено з двох слів – латинського «новація» (новизна, нововведення) і англійського префікса «ін», що означає «в», «введення». Тому у перекладі з англійського «інновація» означає: введення нового, відновлення.

Результатом інноваційних процесів є нововведення, а їхнє впровадження в господарську практику визначається як нововведення, тобто з моменту прийняття до поширення новація здобуває нову якість і стає інновацією.

Таким чином, інновація – це нововведення, пов’язане з науково-технічним прогресом (НТП) і, що полягає у відновленні основних фондів і технологій, в удосконалюванні управління й економіки підприємства.

В даний час стосовно технологічних інновацій діють поняття, встановлені Керівництвом Осло і що знайшли віддзеркалення в Міжнародних стандартах в статистиці науки, техніки і інновацій.

Міжнародні стандарти в статистиці науки, техніки і інновацій – рекомендації міжнародних організацій в області статистики науки і інновацій, що забезпечують їх системний опис в умовах ринкової економіки. Відповідно до цих стандартів інновація – кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, упровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг.

Таким чином, інновація є наслідком інноваційної діяльності.

Аналіз різних визначень приводить до висновку, що специфічний зміст інновації складають зміни, а головною функцією інноваційної діяльності є функція зміни.

Австрійський учений И. Шумпетер виділяв п'ять типових змін:

1. Використання нової техніки, нових технологічних процесів або нового ринкового забезпечення виробництва (купівля - продаж).

2. Впровадження продукції з новими властивостями.

3. Використання нової сировини.

4. Зміни в організації виробництва і його матеріально-технічного забезпечення.

5. Поява нових ринків збуту.

Новизна інновацій оцінюється по технологічних параметрах, а також з ринкових позицій. З урахуванням цього будується класифікація інновацій.

Залежно від технологічних параметрів інновації підрозділяються на продуктові і процесові.

За типом новизни для ринку інновації діляться на: нові для галузі в світі; нові для галузі в країні; нові для даного підприємства (групи підприємств).

Якщо розглядати підприємство (фірму) як систему, можна виділити:

1. Інновації на вході в підприємство (зміни у виборі і використанні сировини, матеріалів, машин і устаткування, інформації і ін.);

2. Інновації на виході з підприємства (вироби, послуги, технології, інформація і ін.);

3. Інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

Залежно від глибини змін, що вносяться, виділяють інновації:

• радикальні (базові);

• поліпшуючі;

• модифікаційні (приватні).

Перераховані види інновацій відрізняються один від одного по ступеню обхвату стадій життєвого циклу.

Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу (ІП): простий внутрішньоорганізаційний (натуральний), простій міжорганізаційний (товарний) і розширений. Простий ІП припускає створення і використання нововведення усередині однієї і тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не приймає безпосередньо товарної форми. У міру перетворення інноваційного процесу на товарний виділяються дві його органічні фази: а) створення і розповсюдження; б) дифузія нововведення. Дифузія інновації – процес, за допомогою якого нововведення передається по комунікаційних каналах між членами соціальної системи в часі. Нововведеннями можуть бути ідеї, предмети, технології і т. п., що є новими для відповідного господарюючого суб'єкта. Іншими словами дифузія – це розповсюдження вже одного разу освоєної і використаної інновації в нових умовах або місцях застосування.

Суб'єкти інноваційного процесу діляться на наступні групи: новатори; ранні реципієнти; рання більшість і що відстають.

У загальному виді ІП можна представити в розгорненому вигляді так:

ФД - ПД - Р - Пр - Б - ОС - ПВ - М – Зб,

де ФД – фундаментальне (теоретичне) дослідження;

ПД – прикладні дослідження;

Р – розробка;

Пр – проектування;

Б – будівництво;

ОС – освоєння;

ПВ – промислове виробництво;

М – маркетинг;

Зб – збут.

Таким чином, інноваційний менеджер має справу з різними стадіями інноваційного процесу і з урахуванням цього будує свою управлінську діяльність.

Інноваційний менеджмент – сукупність принципів, методів і форм управління інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, зайнятими цією діяльністю організаційними структурами і їх персоналом.

Для нього, як і для будь-якої іншої області менеджменту, характерні:

• постановка мети і вибір стратегії

• чотири цикли:

1. Планування: складання плану реалізації стратегії.

2. Визначення умов і організація: визначення потреби в ресурсах для реалізації різних фаз інноваційного циклу, постановка завдань перед співробітниками, організація роботи.

3. Виконання: здійснення досліджень і розробок, реалізація плану.

4. Керівництво: контроль і аналіз, коректування дій, накопичення досвіду. Оцінка ефективності інноваційних проектів; інноваційних управлінських рішень; застосування нововведень.

Об'єктами управління в інноваційному менеджменті є процес впровадження інновацій, діяльність органів управління і фінансування наукових досліджень і розробок.

Інноваційна діяльність – поняття ширше. Вона включає науково-технічну діяльність, організаційну, фінансову і комерційну і є найважливішою складовою просування нововведень споживачам. Наукові дослідження і розробки, будучи джерелом нових ідей, здійснюються на різних етапах інноваційного процесу.