- •79057, М. Львів, вул. Генерала Чупринки, 103/54
- •Стислий зміст
- •1.2. Основні ознаки об'єктно-орієнтованого програмування 31
- •2.2. Розроблення реальної навчальної програми 40
- •2.4. Поняття про логічну та циклічну настанови 49
- •17.1. Поняття про узагальнені функції 364
- •17.2. Узагальнені класи 371
- •1.1.1. Причини створення мови програмування с
- •1.2. Основні ознаки об'єктно-орієнтованого програмування
- •1.2.1. Поняття про інкапсуляцію
- •1.2.2. Поняття про поліморфізм
- •1.2.3. Поняття про успадкування
- •2.1.1. Введення коду програми
- •2.1.2. Компілювання програми
- •2.1.3. Виконання програми
- •2.1.4. Порядкóвий аналіз програми
- •2.1.5. Оброблення синтаксичних помилок
- •2.2. Розроблення реальної навчальної програми
- •2.2.1. Присвоєнням значень змінним
- •2.2.2. Введення даних у програму
- •2.2.3. Деякі можливості виведення даних
- •2.2.4. Введення нового типу даних
- •2.3.1. Основні поняття про функції
- •2.3.3. Передавання аргументів функції
- •2.3.4. Повернення функціями аргуметів
- •2.3.5. Спеціальна функція main()
- •2.4. Поняття про логічну та циклічну настанови
- •2.4.1. Логічна настанова if
- •2.4.2. Циклічна настанова for
- •2.5.1. Поняття про блоки програми
- •2.5.2. Використання крапки з комою і розташування настанов
- •2.5.3. Практика застосування відступів
- •2.6.1. Поняття про ключові слова
- •2.6.2. Розроблення ідентифікаторів користувача
- •2.6.3. Використання стандартної бібліотеки
- •3.1. Оголошення змінних
- •3.1.1. Локальні змінні
- •3.1.2. Формальні параметри
- •3.1.3. Глобальні змінні
- •3.2. Модифікатори типів даних
- •3.3. Поняття про літерали
- •3.3.1. Шістнадцяткові та вісімкові літерали
- •3.3.2. Рядкові літерали
- •3.3.3. Символьні керівні послідовності
- •3.4. Ініціалізація змінних
- •3.5.1. Поняття про вбудовані оператори
- •3.5.2. Арифметичні оператори
- •3.5.3. Оператори інкремента і декремента
- •3.5.5. Оператори відношення та логічні оператори
- •3.6. Запис арифметичних виразів
- •3.6.1. Перетворення типів у виразах
- •3.6.2. Перетворення, що відбуваються під час використання типу bool
- •3.6.3. Операція приведення типів даних
- •3.6.4. Використання пропусків і круглих дужок
- •4.1. Використання настанови вибору if
- •4.1.1. Умовний вираз
- •4.1.2. Вкладені if-настанови
- •4.1.3. Конструкція if-else-if
- •4.2. Використання настанови багатовибірного розгалуження switch
- •4.2.1. Особливості роботи настанови
- •4.2.2. Організація вкладених настанов багатовибірного розгалуження
- •4.3. Використання настанови організації циклу for
- •4.3.1. Варіанти використання настанови організації циклу for
- •4.3.2. Відсутність елементів у визначенні циклу
- •4.3.3. Нескінченний цикл
- •4.3.4. Цикли часової затримки
- •4.4. Використання інших ітераційних настанов
- •4.4.1. Ітераційна настанова while
- •4.4.2. Ітераційна настанова do-while
- •4.4.3. Використання настанови переходу continue
- •4.4.4. Використання настанови break для виходу з циклу
- •4.4.5. Організація вкладених циклів
- •4.5. Використання настанови безумовного переходу goto
- •4.6. Приклад використання настанов керування
- •5.1. Одновимірні|одномірні| масиви
- •5.1.1. На межах масивів "прикордонної застави" немає
- •5.1.2. Сортування масиву
- •5.2. Побудова символьних рядків
- •5.2.1. Оголошення рядкового літерала
- •5.2.2. Зчитування рядків з клавіатури
- •5.3. Застосування бібліотечних функцій для оброблення рядків
- •5.3.1. Використання функції strcpy()
- •5.3.2. Використання функції strcpy()
- •5.3.3. Використання функції strcmp()
- •5.3.4. Використання функції strlen()
- •5.3.5. Використання ознаки завершення рядка
- •5.4.1. Двовимірні масиви
- •5.4.2. Багатовимірні|багатомірні| масиви
- •5.5. Ініціалізація масивів
- •5.5.1. Ініціалізація "розмірних" масивів
- •5.5.2. "Безрозмірна" ініціалізація масивів
- •5.6. Масиви рядків
- •5.6.1. Побудова масивів рядків
- •5.6.2. Приклад використання масивів рядків
- •6.1. Основні поняття про покажчики
- •6.2. Використання|із| покажчиків з операторами присвоєння
- •6.2.1. Оператори роботи з покажчиками
- •6.2.2. Важливість застосування базового типу покажчика
- •6.2.3. Присвоєння значень за допомогою покажчиків
- •6.3. Використання покажчиків у виразах
- •6.3.1. Арифметичні операції над покажчиками
- •6.3.2. Порівняння покажчиків
- •6.4. Покажчики і масиви
- •6.4.1. Основні відмінності між індексуванням елементів масивів і арифметичними операціями над покажчиками
- •6.4.2. Індексування покажчика
- •6.4.3. Взаємозамінність покажчиків і масивів
- •6.4.4. Масиви покажчиків
- •6.4.5. Покажчики і рядкові літерали
- •6.4.5. Приклад порівняння покажчиків
- •6.5. Ініціалізація покажчиків
- •6.5.1. Домовленість про нульові покажчики
- •6.5.2. Покажчики і 16-розрядні середовища
- •6.5.3. Багаторівнева непряма адресація
- •6.6. Виникнення проблем під час використання покажчиків
- •6.6.1. Неініціалізовані покажчики
- •6.6.2. Некоректне порівняння покажчиків
- •6.6.3. Не встановлення покажчиків
- •7.1. Правила дії областей видимості функцій
- •7.1.1. Локальні змінні
- •7.1.2. Оголошення змінних в ітераційних настановах і настановах вибору
- •7.1.3. Формальні параметри
- •7.1.4. Глобальні змінні
- •7.2. Передача покажчиків і масивів як аргументів функціям
- •7.2.1. Виклик функцій з покажчиками
- •7.2.2. Виклик функцій з масивами
- •7.2.3. Передача функціям рядків
- •7.3. Аргументи функції main(): argc і argv
- •7.3.1. Передача програмі числових аргументів командного рядка
- •7.3.2. Перетворення числових рядків у числа
- •7.4. Використання у функціях настанови return
- •7.4.1. Завершення роботи функції
- •7.4.2. Повернення значень
- •7.4.3. Функції, які не повертають значень (void-функції)
- •7.4.4. Функції, які повертають покажчики
- •7.4.5. Прототипи функцій
- •7.4.7. Організація рекурсивних функцій
- •8.1. Способи передачі аргументів функціям
- •8.1.2. Використання покажчика для забезпечення виклику за посиланням
- •8.2. Посилальні параметри
- •8.2.1. Механізм дії посилальних параметрів
- •8.2.2. Варіанти оголошень посилальних параметрів
- •8.2.3. Повернення посилань
- •8.2.4. Створення обмеженого (безпечного) масиву
- •8.2.5. Поняття про незалежні посилання
- •8.2.6. Врахування обмежень під час використання посилань
- •8.2.7. Перевантаження функцій
- •8.2.8. Поняття про ключове слово overload
- •8.3. Передача аргументів функції за замовчуванням
- •8.3.1. Можливі випадки передачі аргументів функції за замовчуванням
- •8.3.2. Порівняння можливості передачі аргументів функції за замовчуванням з її перевантаженням
- •8.3.3. Особливості використання аргументів, що передаються функції за замовчуванням
- •8.4. Перевантаження функцій і неоднозначності, що при цьому виникають
- •9.1. Специфікатори типів даних
- •9.1.1. Застосування специфікатора типу даних const
- •9.1.2. Застосування специфікатора типу даних volatile
- •9.2. Специфікатори класів пам'яті
- •9.2.1. Застосування специфікатора класу пам'яті auto
- •9.2.2. Застосування специфікатора класу пам'яті extern
- •9.2.3. Статичні змінні
- •9.2.4. Регістрові змінні
- •9.2.5. Походження модифікатора register
- •9.3. Порозрядні оператори
- •9.3.1. Порозрядні оператори і, або, що виключає або і не
- •9.3.2. Оператори зсуву
- •9.4.1. Перерахунки – списки іменованих цілочисельних констант
- •9.4.2. Створення нових імен для наявних типів даних
- •9.4.3. Оператор "знак запитання"
- •9.4.4. Складені оператори присвоєння
- •9.4.5. Оператор "кома"
- •9.4.6. Декілька присвоєнь "в одному"
- •9.4.7. Використання ключового слова sizeof
- •9.5.1. Оператори динамічного розподілу пам'яті
- •9.5.2. Ініціалізація динамічно виділеної пам'яті
- •9.5.3. Динамічне виділення пам'яті для масивів
- •9.5.4. Функції виділення та звільнення пам'яті у мові програмування с
- •10.1. Робота зі структурами
- •10.1.1. Основні положення
- •10.1.2. Доступ до членів структури
- •10.1.3. Масиви структур
- •10.1.4. Приклад застосування структури
- •10.1.5. Присвоєння структур
- •10.1.6. Передача структури функції як аргументу
- •10.1.7. Повернення функцією структури як значення
- •10.2. Використання покажчиків на структури і оператора "стрілка"
- •10.2.1. Особливості використання покажчиків на структури
- •10.2.2. Приклад використання покажчиків на структури
- •10.3. Посилання на структури
- •10.3.1. Використання структур під час передачі функції параметрів за посиланням
- •10.3.2. Використання як членів структур масивів і структур
- •10.4. Бітові поля структур
- •10.5. Особливості використання об'єднань
- •10.5.1. Оголошення об'єднання
- •10.5.2. Анонімні об'єднання
- •10.5.3. Використання оператора sizeof для гарантії переносності коду програми
- •11.1. Потреба об'єктно-орієнтованого програмування
- •11.1.1. Процедурні мови програмування
- •11.1.2. Поділ програми на функції
- •11.1.3. Недоліки структурного програмування
- •11.1.4. Неконтрольований доступ до даних
- •11.1.5. Відображення картини реального світу
- •11.2. Поняття про об'єктно-орієнтований підхід
- •11.2.1. Виробнича аналогія
- •11.3. Основні компоненти об'єктно-орієнтованої мови програмування
- •11.3.1. Поділ програми на об'єкти
- •11.3.2. Визначення класу
- •11.3.3. Поняття про успадкування в класах
- •11.3.4. Повторне використання коду
- •11.3.5. Поняття про типи даних користувача
- •11.3.6. Поняття про поліморфізм і перевантаження операторів
- •11.5. Вивчення основ створення об'єктно-орієнтованих програм
- •11.6. Поняття про універсальну мову моделювання
- •12.1. Базові поняття класу
- •12.2. Конструктори і деструктори
- •12.2.1. Параметризовані конструктори
- •12.2.2. Альтернативний варіант ініціалізації членів-даних об'єкта
- •12.3. Доступ до членів класу
- •12.4. Класи і структури – споріднені типи
- •12.5. Об'єднання і класи – споріднені типи
- •12.6. Вбудовувані функції
- •12.7. Створення масивів об'єктів
- •12.8. Покажчики на об'єкти
- •13.1. Поняття про функції-"друзі" класу
- •13.2. Перевантаження конструкторів
- •13.3. Динамічна ініціалізація конструктора
- •13.4. Присвоєння об'єктів
- •13.5. Передача об'єктів функціям
- •13.5.1. Конструктори, деструктори і передача об'єктів
- •13.5.2. Потенційні проблеми під час передачі параметрів
- •13.6. Повернення об'єктів функціями
- •13.7. Створення і використання конструктора копії
- •13.7.1. Використання конструктора копії для ініціалізації одного об'єкта іншим
- •13.7.2. Використання конструктора копії для передачі об'єкта функції
- •13.7.3. Використання конструктора копії під час повернення функцією об'єкта
- •13.7.4. Конструктори копії – а чи не можна знайти щось простіше?
- •13.8. Ключове слово this
- •14.1. Перевантаження операторів з використанням функцій-членів класу
- •14.1.3. Особливості реалізації механізму перевантаження операторів
- •14.1.4. Значення порядку слідування операндів
- •14.2. Перевантаження операторів з використанням функцій-не членів класу
- •14.2.1. Використання функцій-"друзів" класу для перевантаження бінарних операторів
- •14.2.2. Використання функцій-"друзів" класу для перевантаження унарних операторів
- •14.2.3. Перевантаження операторів відношення та логічних операторів
- •14.3. Особливості реалізації оператора присвоєння
- •14.4. Перевантаження оператора індексації масивів ([])
- •14.5. Перевантаження оператора "()"
- •14.6. Перевантаження інших операторів
- •14.6.1. Приклад перевантаження операторів класу рядків
- •15.1. Поняття про успадкування
- •15.2. Керування доступом до членів базового класу
- •15.3. Використання захищених членів класу
- •15.3.1. Використання специфікатора доступу protected для надання членам класу статусу захищеності
- •15.3.2. Використання специфікатора protected для успадкування базового класу
- •15.3.3. Узагальнення інформації про використання специфікаторів public, protected і private
- •15.4. Успадкування декількох базових класів
- •15.5. Використання конструкторів і деструкторів під час реалізації механізму успадкування
- •15.5.1. Прядок виконання конструкторів і деструкторів
- •15.5.2. Передача параметрів конструкторам базового класу
- •15.6. Повернення успадкованим членам початкової специфікації доступу
- •15.7. Віртуальні базові класи
- •16.1. Покажчики на похідні типи – підтримка динамічного поліморфізму
- •16.2. Віртуальні функції
- •16.2.1. Поняття про віртуальні функції
- •16.2.2. Успадкування віртуальних функцій
- •16.2.3. Потреба у застосуванні віртуальних функцій
- •16.2.4. Приклад застосування віртуальних функцій
- •16.2.5. Суто віртуальні функції та абстрактні класи
- •16.2.6. Порівняння раннього зв'язування з пізнім
- •16.2.7. Поняття про поліморфізм і пуризм
- •17.1. Поняття про узагальнені функції
- •17.1.1. Шаблонна функція з одним узагальненим типом
- •17.1.2. Шаблонна функція з двома узагальненими типами
- •17.1.3. Безпосередньо задане перевантаження узагальненої функції
- •17.1.4. Перевантаження шаблону функції
- •17.1.5. Використання стандартних параметрів у шаблонних функціях
- •17.1.6. Обмеження, які застосовуються під час використання узагальнених функцій
- •17.1.7. Приклад створення узагальненої функції abs()
- •17.2. Узагальнені класи
- •17.2.1. Створення класу з одним узагальненим типом даних
- •17.2.2. Створення класу з двома узагальненими типами даних
- •17.2.3. Створення узагальненого класу для організації безпечного масиву
- •17.2.4. Використання в узагальнених класах аргументів, що не є типами
- •17.2.5. Використання в шаблонних класах аргументів за замовчуванням
- •17.2.6. Безпосередньо задані спеціалізації класів
- •18.1. Основи оброблення виняткових ситуацій
- •18.1.1. Системні засоби оброблення винятків
- •18.1.2. Використання функцій exit() і abort() для завершення роботи програми
- •18.1.3. Перехоплення винятків класового типу
- •18.1.4. Використання декількох catch-настанов
- •18.2. Варіанти оброблення винятків
- •18.2.1. Перехоплення всіх винятків
- •18.2.2. Обмеження, що накладаються на тип винятків, які генеруються функціями
- •18.2.3. Повторне генерування винятку
- •18.3. Оброблення винятків, згенерованих оператором new
- •18.4. Перевантаження операторів new і delete
- •19.2.3. Класи потоків
- •19.3. Перевантаження операторів введення-виведення даних
- •19.3.1. Створення перевантажених операторів виведення даних
- •19.3.2. Використання функцій-"друзів" класу для перевантаження операторів виведення даних
- •19.3.3. Створення перевантажених операторів введення даних
- •19.4. Форматоване введення-виведення даних
- •19.4.1. Форматування даних з використанням функцій-членів класу ios
- •19.4.2. Встановлення ширини поля, точності та символів заповнення
- •19.4.3. Використання маніпуляторів введення-виведення даних
- •19.4.4. Створення власних маніпуляторних функцій
- •19.5. Файлове введення-виведення даних
- •19.5.1. Відкриття та закриття файлу
- •19.5.2. Зчитування і запис текстових файлів
- •19.5.3. Неформатоване введення-виведення даних у двійковому режимі
- •19.5.4. Зчитування і запис у файл блоків даних
- •19.5.6. Приклад порівняння файлів
- •19.5.7. Використання інших функцій для двійкового введення-виведення
- •19.5.8. Перевірка статусу введення-виведення
- •19.6. Використання файлів довільного доступу
- •19.6.1. Функції довільного доступу
- •19.6.2. Приклади використання довільного доступу до вмісту файлу
- •19.7. Використання перевантажених операторів введення-виведення даних під час роботи з файлами
- •20.1. Динамічна ідентифікація типів (rtti)
- •20.1.1. Отримання типу об'єкта у процесі виконання програми
- •20.1.2. Приклад rtti-застосування
- •20.1.3. Застосування оператора typeid до шаблонних класів
- •20.2. Оператори приведення типів
- •20.2.1. Оператор приведення поліморфних типів dynamic_cast
- •20.2.2. Оператор перевизначення модифікаторів const_cast
- •20.2.3. Оператор неполіморфного приведення типів static_cast
- •20.2.4. Оператор перетворення типу reinterpret_cast
- •20.2.5. Порівняння звичайної операції приведення типів з новими чотирма cast-операторами
- •21.1. Простори імен
- •21.1.1. Поняття про простори імен
- •21.1.2. Застосування настанови using
- •21.1.3. Неіменовані простори імен
- •21.1.4. Застосування простіру імен std
- •21.2. Застосування покажчиків на функції
- •21.2.1. Передача покажчиком на функцію її адреси іншій функції
- •21.2.2. Пошук адреси перевантаженої функції
- •21.3. Поняття про статичні члени-даних класу
- •21.5. Застосування до функцій-членів класу модифікаторів const і mutable
- •21.6. Використання explicit-конструкторів
- •21.7. Синтаксис ініціалізації членів-даних класу
- •21.8. Використання ключового слова asm
- •21.9. Специфікатор компонування функцій
- •21.11. Створення функцій перетворення
- •22.1. Огляд стандартної бібліотеки шаблонів
- •22.2. Поняття про контейнерні класи
- •22.3. Робота з векторами
- •22.3.1. Доступ до вектора за допомогою ітератора
- •22.3.2. Вставлення та видалення елементів з вектора
- •22.3.3. Збереження у векторі об'єктів класу
- •22.3.4. Доцільність використання ітераторів
- •22.4. Робота зі списками
- •22.4.1. Використання базових операцій для роботи зі списком
- •22.4.2. Сортування списку
- •22.4.3. Об'єднання одного списку з іншим
- •22.4.4. Зберігання у списку об'єктів класу
- •22.5. Поняття про відображення
- •22.5.1. Робота з відображеннями
- •22.5.2. Зберігання у відображенні об'єктів класу
- •22.6. Алгоритми оброблення контейнерних даних
- •22.6.1. Підрахунок кількості елементів
- •22.6.2. Видалення і заміна елементів
- •22.6.3. Реверсування послідовності
- •22.6.4. Перетворення послідовності
- •22.6.5. Дослідження алгоритмів
- •22.7. Використання класу string
- •22.7.1. Огляд функцій-членів класу string
- •22.7.2. Зберігання рядків у інших контейнерах
- •23.1.1. Директива #define
- •23.1.2. Директива #error
- •23.1.3. Директива #include
- •23.2. Директиви умовного компілювання
- •23.2.1. Директиви #if, #else, #elif і #endif
- •23.2.2. Директиви #ifdef і #ifndef
- •23.2.3. Директива #undef
- •23.2.4. Використання оператора defined
- •23.2.5. Про значення препроцесора
- •23.2.6. Директива #line
- •23.2.7. Директива #pragma
- •23.3. Оператори препроцесора "#" і "##"
- •23.4. Зарезервовані макроімена
- •23.5. Деякі поради студентам
- •24.1. Удосконалення процесу розроблення програмного забезпечення
- •24.1.1. Безпосередній процес розроблення пз
- •24.1.2. Каскадний процес розроблення пз
- •24.1.3. Використання ооп
- •24.1.4. Сучасні підходи до розроблення пз
- •24.2. Моделювання варіантів використання
- •24.2.1. Поняття про діючі суб'єкти
- •24.2.2. Поняття про варіанти використання
- •24.2.3. Поняття про сценарії
- •24.2.4. Застосування діаграм варіантів використання
- •24.2.5. Описи варіантів використання
- •24.2.6. Перехід від варіантів використання до класів
- •24.3. Предметна область програмування
- •24.3.1. Рукописні форми
- •24.3.2. Прийняття допущень і спрощень
- •24.4. Програма landlord: етап удосконалення
- •24.4.1. Встановлення діючих суб'єктів
- •24.4.2. З'ясування варіантів використання
- •24.4.3. Опис варіантів використання
- •24.4.4. Передбачення додаткових сценаріїв
- •24.4.5. Використання діаграм дій uml
- •24.5. Перехід від варіантів використання до класів
- •24.5.1. Аналіз переліку іменників з опису варіантів використання
- •24.5.2. Уточнення переліку іменників
- •24.5.3. Визначення атрибутів
- •24.5.4. Перехід від дієслів до повідомлень
- •24.5.5. Побудова діаграм класів
- •24.5.6. Побудова діаграм послідовностей
- •24.6. Кроки написання коду програми
- •24.6.1. Написання заголовного файлу
- •24.6.2. Створення початкових *.Срр файлів
- •24.6.3. Вимушені спрощення коду програми
- •24.6.4. Взаємодія користувача з програмою
- •24.6.5. Труднощі написання коду програми
- •24.7. Резюме
10.1.2. Доступ до членів структури
До окремих членів структури доступ здійснюється за допомогою оператора "крапка". Наприклад, у процесі виконання такого коду програми значення 10.39 буде присвоєно полю vart_tov структурної змінної inv_vidom, яка була оголошена вище:
inv_vidom.vart_tov = 10.39;
Щоб звернутися до члена структури, потрібно перед його іменем поставити ім'я структурної змінної та оператор "крапка". Так здійснюється доступ до всіх членів структури. Загальний формат доступу до члена структури записується так:
ім'я_структурної_змінної.ім'я_члена_структури
Оператор "крапка" (.) дає змогу отримати доступ до будь-якого члена відповідної структури.
Щоб вивести значення поля vart_tov структурної змінної inv_vidom на екран, необхідно записати таку настанову:
cout << inv_vidom.vart_tov;
Аналогічним способом можна використовувати символьний масив inv_vidom.nazv_tov у виклику функції gets():
gets(inv_vidom.nazv_tov);
У цьому записі функції gets() буде передано символьний покажчик на початок області пам'яті, відведеної члену nazv_tov структури inv_vidom.
Якщо виникає потреба отримати доступ до окремих елементів масиву структур під назвою, наприклад, inv_vidom.nazv_tov, необхідно використати індексацію масиву. Наприклад, за допомогою цього коду програми можна посимвольно вивести на екран вміст поля масиву структур inv_vidom.nazv_tov:
int t;
for(t=0; inv_vidom.nazv_tov[t]; t++) cout << inv_vidom.nazv_tov[t];
cout << "\n";
10.1.3. Масиви структур
Структури можуть бути елементами масивів, тобто, масиви структур використовуються достатньо часто. Щоб визначити масив структур, необхідно спочатку оголосити структуру, а потім визначити масив елементів цього структурного типу. Наприклад, щоб визначити 100-елементний масив структур типу invStruct (який було оголошено вище), достатньо записати таку настанову:
invStruct tovMas[100];
Щоб отримати доступ до конкретної структури в масиві структур, необхідно індексувати ім'я структури. Наприклад, щоб відобразити на екрані вміст члена nayavna_kilk третьої структури, достатньо використати таку настанову:
cout << tovMas[2].nayavna_kilk;
Необхідно пам'ятати! Подібно до всіх елементів масиву, у масиві елементів структур їх індексування починається з нуля.
10.1.4. Приклад застосування структури
Щоб продемонструвати застосування структур, розробимо просту програму керування складом, у якій для зберігання інформації про товари (інвентарну відомість) використовується масив структур типу invStruct. Різні функції, які визначені у цій програмі, взаємодіють із структурою та її членами по-різному.
Запис інвентарної відомості можна зберігати в структурі типу invStruct, організовані у масиві під назвою tovMas:
const int rozmir = 100;
struct invStruct { // Оголошення типу структури
char nazv_tov[40]; // Назва товару
double vart_tov; // Вартість товару
double rozdr_cina; // Роздрібна ціна
int nayavna_kilk; // Наявна кількість
int kilk_dniv; // Кількість днів до поновлення запасів
} tovMas[rozmir]; // Визначення масиву структур
Розмір масиву вибрано довільно. При бажанні його можна легко змінити. Звернемо Вашу увагу на те, що розмірність масиву задано з використанням const-змінної. А оскільки розмір масиву в усій програмі використовується декілька разів, то застосування const-змінної для цього є виправданим. Щоб змінити розмір масиву, достатньо змінити значення константної змінної rozmir, а потім перекомпілювати програму. Використання const-змінної для визначення "магічного числа", яке часто уживається у програмі, – звичайна практика в професійному С++-коді програми.
Розроблена програма повинна забезпечити виконання таких дій:
введення інформації про товари, що зберігатимуться на складі;
відображення інвентарної відомості;
модифікування полів заданого запису.
Передусім напишемо функцію main(), яка повинна мати приблизно такий вигляд:
int main()
{
char vybir;
init_list(); // Ініціалізація масиву структур.
for( ; ; ) {
// Отримання команди меню, вибраної користувачем.
vybir = menu_select();
switch(vybir) {
// Введення запису в інвентарну відомість.
case 'e': enter();
break;
// Відображення на екрані записів інвентарної відомості.
case 'd': display();
break;
// Модифікування полів наявного запису відомості.
case 'u': update();
break;
case 'q': return 0;
}
}
}
Функція main() починається з виклику функції init_list(), яка ініціалізує масив структур. Потім організовується цикл, який відображає меню і обробляє команду, вибрану користувачем. Наведемо код функції init_list():
void init_list() // Ініціалізація масиву структур.
{
int t;
// Ім'я нульової довжини означає порожній запис.
for(t=0; t<rozmir; t++) *tovMas[t].nazv_tov = '\0';
}
Функція init_list() готує масив структур для подальшого використання, поміщаючи в перший байт поля nazv_tov нульовий символ. Передбачається, якщо поле nazv_tov порожнє, то на даний момент структура, у якій воно міститься, просто не використовується.
Функція menu_select() відображає команди меню і приймає варіант, вибраний користувачем:
int menu_select() // Отримання команди меню, вибраної користувачем.
{
char ch;
cout << "\n";
do {
cout << "(E)nter\n"; // Ввести новий запис.
cout << "(D)isplay\n"; // Відобразити всю відомість.
cout << "(U)pdate\n"; // Змінити поля запису.
cout << "(Q)uit\n\n"; // Вийти з програми.
cout << "Виберіть команду: ";
cin >> ch;
} while(!strchr("eduq", tolower(ch)));
return tolower(ch);
}
Користувач вибирає із запропонованого меню команду, вводячи потрібну букву. Наприклад, щоб відобразити всю інвентарну відомість, потрібно натиснути букву "D".
Функція menu_select() викликає бібліотечну функцію мови C++ strchr(), яка має такий прототип:
char *strchr(const char *str, int ch);
Ця функція проглядає рядок, який адресується покажчиком str, на предмет входження в неї символу, який зберігається в молодшому байті змінної ch. Якщо такий символ виявиться, то функція поверне покажчик на нього. І у цьому випадку значення, що повертається функцією, за визначенням буде ІСТИННИМ. Однак, якщо такого збігу символів не відбудеться, то функція поверне нульовий покажчик, який за визначенням є значення ФАЛЬШ. Так перевірка тут організована для того, щоб виявити, чи є значення, що вводяться користувачем, допустимими командами меню.
Функції enter() передує виклик функції input(), яка "підказує" користувачу порядок|лад| введення даних і приймає їх. Розглянемо програмні коди обох функцій:
void enter() // Введення запису в інвентарну відомість.
{
int i;
// Знаходимо першу вільну структуру.
for(i=0; i<rozmir; i++)
if(!*tovMas[i].nazv_tov) break;
// Якщо масив повний, то значення "i" буде дорівнювати rozmir.
if(i==rozmir) {
cout << "Перелік повний.\n";
return;
}
input(i); // Введення інформації.
}
void input(int i) // Введення інформації.
{
cout << "Назва товару : "; cin >> tovMas[i].nazv_tov;
cout << "Вартість товару : "; cin >> tovMas[i].vart_tov;
cout << "Роздрібна ціна : "; cin >> tovMas[i].rozdr_cina;
cout << "Наявна кількість: "; cin >> tovMas[i].nayavna_kilk;
cout << "Кількість днів до поновлення запасів: ";
cin >> tovMas[i].kilk_dniv;
}
Функція enter() спочатку знаходить порожню структуру. Для цього перевіряється поле nazv_tov кожного (по черзі) елемента масиву tovMas, починаючи з першого. Якщо поле nazv_tov виявляється порожнім, то передбачається, що структура, до якої воно належить, ще нічим не зайнята. Якщо ж не знайдено жодної вільної структури при перевірці всього масиву структур, то значення параметра циклу i, що керує ним, дорівнюватиме його розміру. Це свідчить про те, що масив повний, і в нього вже не можна нічого додати. Якщо ж у масиві знайдеться вільний елемент, то буде викликано функцію input() для отримання інформації про товар, що вводиться користувачем. Якщо Вас цікавить, чому код введення даних про новий товар не є частиною функції enter(), то відповідь є такою: функція input() використовується також і функцією update(), про яку мова ще попереду.
Оскільки інформація про товари на складі може змінюватися, програма ведення інвентарної відомості повинна давати змогу вносити зміни в її окремі записи. Це реалізується шляхом виклику функції update():
void update() // Модифікування полів наявного запису відомості.
{
int i;
char nazva[80];
cout << "Введіть назву товару: "; cin >> nazva;
for(i=0; i<rozmir; i++)
if(!strcmp(nazva, tovMas[i].nazv_tov)) break;
if(i==rozmir) {
cout << "Товар не знайдено.\n";
return 0;
}
cout << "Введіть нову назву товару.\n";
input(i); // Введення інформації.
}
Ця функція пропонує користувачу ввести назву товару, інформацію про який йому потрібно змінити. Потім вона проглядає весь перелік наявних записів і, якщо вказаний користувачем товар у ньому є, то викликається функція input(), яка забезпечує прийняття від користувача нової інформації.
Нам залишилося розглянути функцію display(). Вона виводить на екран інвентарну відомість в повному обсязі. Код функції display() має такий вигляд:
void display() // Відображення на екрані записів інвентарної відомості.
{
int t;
for(t=0; t<rozmir; t++) {
if(*tovMas[t].nazv_tov) {
cout << "Назва товару:" << tovMas[t].nazv_tov << "\n";
cout << "Варт. товару:" << tovMas[t].vart_tov << " грн.\n";
cout << "У роздріб :" << tovMas[t].rozdr_cina << " грн.\n";
cout << "У наявності:" << tovMas[t].nayavna_kilk << " шт.\n";
cout << "Залишилося :" << tovMas[t].kilk_dniv << " днів.\n";
}
}
}
Нижче наведено завершений код програми ведення інвентарної відомості. Вам необхідно ввести цю програму в свій комп'ютер і досліджувати її роботу. Внесіть деякі зміни і постежте, як вони відобразяться на її виконанні. Спробуйте також розширити програму, додавши функції пошуку в списку заданого товару, видалення вже непотрібного запису або повного очищення інвентарної відомості.
Код програми 10.1. Демонстрація програми ведення інвентарної відомості, у якій використовується масив структур
#include <vcl>
#include <iostream> // Для потокового введення-виведення
#include <conio> // Для консольного режиму роботи
using namespace std; // Використання стандартного простору імен
const int rozmir = 100;
struct invStruct { // Оголошення типу структури
char nazv_tov[40]; // Назва товару
double vart_tov; // Вартість товару
double rozdr_cina; // Роздрібна ціна
int nayavna_kilk; // Наявна кількість
int kilk_dniv; // Кількість днів до поновлення запасів
} tovMas[rozmir]; // Визначення масиву структур
// Оголошення процедур і функцій
void enter(), init_list(), display();
void update(), input(int i);
int menu_select();
int main() // Початок основної програми
{
char vybir;
init_list(); // Ініціалізація масиву структур.
for( ; ; ) {
// Отримання команди меню, вибраної користувачем.
vybir = menu_select();
switch(vybir) {
// Введення запису в інвентарну відомість.
case 'e': enter();
break;
// Відображення на екрані записів інвентарної відомості.
case 'd': display();
break;
// Модифікування полів наявного запису відомості.
case 'u': update();
break;
case 'q': return 0;
}
}
} // Кінець основної програми
// Визначення процедур і функцій
void init_list() // Ініціалізація масиву структур.
{
int t;
// Ім'я нульової довжини означає порожній запис.
for(t=0; t<rozmir; t++) *tovMas[t].nazv_tov = '\0';
}
int menu_select() // Отримання команди меню, вибраної користувачем.
{
char ch;
cout << "\n";
do {
cout << "(E)nter\n"; // Ввести новий запис.
cout << "(D)isplay\n"; // Відобразити всю відомість.
cout << "(U)pdate\n"; // Змінити поля запису.
cout << "(Q)uit\n\n"; // Вийти з програми.
cout << "Виберіть команду: ";
cin >> ch;
} while(!strchr("eduq", tolower(ch)));
return tolower(ch);
}
void enter() // Введення запису в інвентарну відомість.
{
int i;
// Знаходимо першу вільну структуру.
for(i=0; i<rozmir; i++)
if(!*tovMas[i].nazv_tov) break;
// Якщо масив повний, то значення "i" буде дорівнювати rozmir.
if(i==rozmir) {
cout << "Перелік повний.\n";
return;
}
input(i); // Введення інформації.
}
void input(int i) // Введення інформації.
{
cout << "Назва товару : "; cin >> tovMas[i].nazv_tov;
cout << "Вартість товару : "; cin >> tovMas[i].vart_tov;
cout << "Роздрібна ціна : "; cin >> tovMas[i].rozdr_cina;
cout << "Наявна кількість : "; cin >> tovMas[i].nayavna_kilk;
cout << "Кількість днів до поновлення запасів: ";
cin >> tovMas[i].kilk_dniv;
}
void update() // Модифікування полів наявного запису відомості.
{
int i;
char nazva[80];
cout << "Введіть назву товару: "; cin >> nazva;
for(i=0; i<rozmir; i++)
if(!strcmp(nazva, tovMas[i].nazv_tov)) break;
if(i==rozmir) {
cout << "Товар не знайдено.\n";
return;
}
cout << "Введіть нову назву товару.\n";
input(i); // Введення інформації.
}
void display() // Відображення на екрані записів інвентарної відомості.
{
int t;
for(t=0; t<rozmir; t++) {
if(*tovMas[t].nazv_tov) {
cout << "Назва товару:" << tovMas[t].nazv_tov << "\n";
cout << "Варт. товару:" << tovMas[t].vart_tov << " грн.\n";
cout << "У роздріб :" << tovMas[t].rozdr_cina << " грн.\n";
cout << "У наявності:" << tovMas[t].nayavna_kilk << " шт.\n";
cout << "Залишилося :" << tovMas[t].kilk_dniv << " днів.\n";
}
}
}
