- •79057, М. Львів, вул. Генерала Чупринки, 103/54
- •Стислий зміст
- •1.2. Основні ознаки об'єктно-орієнтованого програмування 31
- •2.2. Розроблення реальної навчальної програми 40
- •2.4. Поняття про логічну та циклічну настанови 49
- •17.1. Поняття про узагальнені функції 364
- •17.2. Узагальнені класи 371
- •1.1.1. Причини створення мови програмування с
- •1.2. Основні ознаки об'єктно-орієнтованого програмування
- •1.2.1. Поняття про інкапсуляцію
- •1.2.2. Поняття про поліморфізм
- •1.2.3. Поняття про успадкування
- •2.1.1. Введення коду програми
- •2.1.2. Компілювання програми
- •2.1.3. Виконання програми
- •2.1.4. Порядкóвий аналіз програми
- •2.1.5. Оброблення синтаксичних помилок
- •2.2. Розроблення реальної навчальної програми
- •2.2.1. Присвоєнням значень змінним
- •2.2.2. Введення даних у програму
- •2.2.3. Деякі можливості виведення даних
- •2.2.4. Введення нового типу даних
- •2.3.1. Основні поняття про функції
- •2.3.3. Передавання аргументів функції
- •2.3.4. Повернення функціями аргуметів
- •2.3.5. Спеціальна функція main()
- •2.4. Поняття про логічну та циклічну настанови
- •2.4.1. Логічна настанова if
- •2.4.2. Циклічна настанова for
- •2.5.1. Поняття про блоки програми
- •2.5.2. Використання крапки з комою і розташування настанов
- •2.5.3. Практика застосування відступів
- •2.6.1. Поняття про ключові слова
- •2.6.2. Розроблення ідентифікаторів користувача
- •2.6.3. Використання стандартної бібліотеки
- •3.1. Оголошення змінних
- •3.1.1. Локальні змінні
- •3.1.2. Формальні параметри
- •3.1.3. Глобальні змінні
- •3.2. Модифікатори типів даних
- •3.3. Поняття про літерали
- •3.3.1. Шістнадцяткові та вісімкові літерали
- •3.3.2. Рядкові літерали
- •3.3.3. Символьні керівні послідовності
- •3.4. Ініціалізація змінних
- •3.5.1. Поняття про вбудовані оператори
- •3.5.2. Арифметичні оператори
- •3.5.3. Оператори інкремента і декремента
- •3.5.5. Оператори відношення та логічні оператори
- •3.6. Запис арифметичних виразів
- •3.6.1. Перетворення типів у виразах
- •3.6.2. Перетворення, що відбуваються під час використання типу bool
- •3.6.3. Операція приведення типів даних
- •3.6.4. Використання пропусків і круглих дужок
- •4.1. Використання настанови вибору if
- •4.1.1. Умовний вираз
- •4.1.2. Вкладені if-настанови
- •4.1.3. Конструкція if-else-if
- •4.2. Використання настанови багатовибірного розгалуження switch
- •4.2.1. Особливості роботи настанови
- •4.2.2. Організація вкладених настанов багатовибірного розгалуження
- •4.3. Використання настанови організації циклу for
- •4.3.1. Варіанти використання настанови організації циклу for
- •4.3.2. Відсутність елементів у визначенні циклу
- •4.3.3. Нескінченний цикл
- •4.3.4. Цикли часової затримки
- •4.4. Використання інших ітераційних настанов
- •4.4.1. Ітераційна настанова while
- •4.4.2. Ітераційна настанова do-while
- •4.4.3. Використання настанови переходу continue
- •4.4.4. Використання настанови break для виходу з циклу
- •4.4.5. Організація вкладених циклів
- •4.5. Використання настанови безумовного переходу goto
- •4.6. Приклад використання настанов керування
- •5.1. Одновимірні|одномірні| масиви
- •5.1.1. На межах масивів "прикордонної застави" немає
- •5.1.2. Сортування масиву
- •5.2. Побудова символьних рядків
- •5.2.1. Оголошення рядкового літерала
- •5.2.2. Зчитування рядків з клавіатури
- •5.3. Застосування бібліотечних функцій для оброблення рядків
- •5.3.1. Використання функції strcpy()
- •5.3.2. Використання функції strcpy()
- •5.3.3. Використання функції strcmp()
- •5.3.4. Використання функції strlen()
- •5.3.5. Використання ознаки завершення рядка
- •5.4.1. Двовимірні масиви
- •5.4.2. Багатовимірні|багатомірні| масиви
- •5.5. Ініціалізація масивів
- •5.5.1. Ініціалізація "розмірних" масивів
- •5.5.2. "Безрозмірна" ініціалізація масивів
- •5.6. Масиви рядків
- •5.6.1. Побудова масивів рядків
- •5.6.2. Приклад використання масивів рядків
- •6.1. Основні поняття про покажчики
- •6.2. Використання|із| покажчиків з операторами присвоєння
- •6.2.1. Оператори роботи з покажчиками
- •6.2.2. Важливість застосування базового типу покажчика
- •6.2.3. Присвоєння значень за допомогою покажчиків
- •6.3. Використання покажчиків у виразах
- •6.3.1. Арифметичні операції над покажчиками
- •6.3.2. Порівняння покажчиків
- •6.4. Покажчики і масиви
- •6.4.1. Основні відмінності між індексуванням елементів масивів і арифметичними операціями над покажчиками
- •6.4.2. Індексування покажчика
- •6.4.3. Взаємозамінність покажчиків і масивів
- •6.4.4. Масиви покажчиків
- •6.4.5. Покажчики і рядкові літерали
- •6.4.5. Приклад порівняння покажчиків
- •6.5. Ініціалізація покажчиків
- •6.5.1. Домовленість про нульові покажчики
- •6.5.2. Покажчики і 16-розрядні середовища
- •6.5.3. Багаторівнева непряма адресація
- •6.6. Виникнення проблем під час використання покажчиків
- •6.6.1. Неініціалізовані покажчики
- •6.6.2. Некоректне порівняння покажчиків
- •6.6.3. Не встановлення покажчиків
- •7.1. Правила дії областей видимості функцій
- •7.1.1. Локальні змінні
- •7.1.2. Оголошення змінних в ітераційних настановах і настановах вибору
- •7.1.3. Формальні параметри
- •7.1.4. Глобальні змінні
- •7.2. Передача покажчиків і масивів як аргументів функціям
- •7.2.1. Виклик функцій з покажчиками
- •7.2.2. Виклик функцій з масивами
- •7.2.3. Передача функціям рядків
- •7.3. Аргументи функції main(): argc і argv
- •7.3.1. Передача програмі числових аргументів командного рядка
- •7.3.2. Перетворення числових рядків у числа
- •7.4. Використання у функціях настанови return
- •7.4.1. Завершення роботи функції
- •7.4.2. Повернення значень
- •7.4.3. Функції, які не повертають значень (void-функції)
- •7.4.4. Функції, які повертають покажчики
- •7.4.5. Прототипи функцій
- •7.4.7. Організація рекурсивних функцій
- •8.1. Способи передачі аргументів функціям
- •8.1.2. Використання покажчика для забезпечення виклику за посиланням
- •8.2. Посилальні параметри
- •8.2.1. Механізм дії посилальних параметрів
- •8.2.2. Варіанти оголошень посилальних параметрів
- •8.2.3. Повернення посилань
- •8.2.4. Створення обмеженого (безпечного) масиву
- •8.2.5. Поняття про незалежні посилання
- •8.2.6. Врахування обмежень під час використання посилань
- •8.2.7. Перевантаження функцій
- •8.2.8. Поняття про ключове слово overload
- •8.3. Передача аргументів функції за замовчуванням
- •8.3.1. Можливі випадки передачі аргументів функції за замовчуванням
- •8.3.2. Порівняння можливості передачі аргументів функції за замовчуванням з її перевантаженням
- •8.3.3. Особливості використання аргументів, що передаються функції за замовчуванням
- •8.4. Перевантаження функцій і неоднозначності, що при цьому виникають
- •9.1. Специфікатори типів даних
- •9.1.1. Застосування специфікатора типу даних const
- •9.1.2. Застосування специфікатора типу даних volatile
- •9.2. Специфікатори класів пам'яті
- •9.2.1. Застосування специфікатора класу пам'яті auto
- •9.2.2. Застосування специфікатора класу пам'яті extern
- •9.2.3. Статичні змінні
- •9.2.4. Регістрові змінні
- •9.2.5. Походження модифікатора register
- •9.3. Порозрядні оператори
- •9.3.1. Порозрядні оператори і, або, що виключає або і не
- •9.3.2. Оператори зсуву
- •9.4.1. Перерахунки – списки іменованих цілочисельних констант
- •9.4.2. Створення нових імен для наявних типів даних
- •9.4.3. Оператор "знак запитання"
- •9.4.4. Складені оператори присвоєння
- •9.4.5. Оператор "кома"
- •9.4.6. Декілька присвоєнь "в одному"
- •9.4.7. Використання ключового слова sizeof
- •9.5.1. Оператори динамічного розподілу пам'яті
- •9.5.2. Ініціалізація динамічно виділеної пам'яті
- •9.5.3. Динамічне виділення пам'яті для масивів
- •9.5.4. Функції виділення та звільнення пам'яті у мові програмування с
- •10.1. Робота зі структурами
- •10.1.1. Основні положення
- •10.1.2. Доступ до членів структури
- •10.1.3. Масиви структур
- •10.1.4. Приклад застосування структури
- •10.1.5. Присвоєння структур
- •10.1.6. Передача структури функції як аргументу
- •10.1.7. Повернення функцією структури як значення
- •10.2. Використання покажчиків на структури і оператора "стрілка"
- •10.2.1. Особливості використання покажчиків на структури
- •10.2.2. Приклад використання покажчиків на структури
- •10.3. Посилання на структури
- •10.3.1. Використання структур під час передачі функції параметрів за посиланням
- •10.3.2. Використання як членів структур масивів і структур
- •10.4. Бітові поля структур
- •10.5. Особливості використання об'єднань
- •10.5.1. Оголошення об'єднання
- •10.5.2. Анонімні об'єднання
- •10.5.3. Використання оператора sizeof для гарантії переносності коду програми
- •11.1. Потреба об'єктно-орієнтованого програмування
- •11.1.1. Процедурні мови програмування
- •11.1.2. Поділ програми на функції
- •11.1.3. Недоліки структурного програмування
- •11.1.4. Неконтрольований доступ до даних
- •11.1.5. Відображення картини реального світу
- •11.2. Поняття про об'єктно-орієнтований підхід
- •11.2.1. Виробнича аналогія
- •11.3. Основні компоненти об'єктно-орієнтованої мови програмування
- •11.3.1. Поділ програми на об'єкти
- •11.3.2. Визначення класу
- •11.3.3. Поняття про успадкування в класах
- •11.3.4. Повторне використання коду
- •11.3.5. Поняття про типи даних користувача
- •11.3.6. Поняття про поліморфізм і перевантаження операторів
- •11.5. Вивчення основ створення об'єктно-орієнтованих програм
- •11.6. Поняття про універсальну мову моделювання
- •12.1. Базові поняття класу
- •12.2. Конструктори і деструктори
- •12.2.1. Параметризовані конструктори
- •12.2.2. Альтернативний варіант ініціалізації членів-даних об'єкта
- •12.3. Доступ до членів класу
- •12.4. Класи і структури – споріднені типи
- •12.5. Об'єднання і класи – споріднені типи
- •12.6. Вбудовувані функції
- •12.7. Створення масивів об'єктів
- •12.8. Покажчики на об'єкти
- •13.1. Поняття про функції-"друзі" класу
- •13.2. Перевантаження конструкторів
- •13.3. Динамічна ініціалізація конструктора
- •13.4. Присвоєння об'єктів
- •13.5. Передача об'єктів функціям
- •13.5.1. Конструктори, деструктори і передача об'єктів
- •13.5.2. Потенційні проблеми під час передачі параметрів
- •13.6. Повернення об'єктів функціями
- •13.7. Створення і використання конструктора копії
- •13.7.1. Використання конструктора копії для ініціалізації одного об'єкта іншим
- •13.7.2. Використання конструктора копії для передачі об'єкта функції
- •13.7.3. Використання конструктора копії під час повернення функцією об'єкта
- •13.7.4. Конструктори копії – а чи не можна знайти щось простіше?
- •13.8. Ключове слово this
- •14.1. Перевантаження операторів з використанням функцій-членів класу
- •14.1.3. Особливості реалізації механізму перевантаження операторів
- •14.1.4. Значення порядку слідування операндів
- •14.2. Перевантаження операторів з використанням функцій-не членів класу
- •14.2.1. Використання функцій-"друзів" класу для перевантаження бінарних операторів
- •14.2.2. Використання функцій-"друзів" класу для перевантаження унарних операторів
- •14.2.3. Перевантаження операторів відношення та логічних операторів
- •14.3. Особливості реалізації оператора присвоєння
- •14.4. Перевантаження оператора індексації масивів ([])
- •14.5. Перевантаження оператора "()"
- •14.6. Перевантаження інших операторів
- •14.6.1. Приклад перевантаження операторів класу рядків
- •15.1. Поняття про успадкування
- •15.2. Керування доступом до членів базового класу
- •15.3. Використання захищених членів класу
- •15.3.1. Використання специфікатора доступу protected для надання членам класу статусу захищеності
- •15.3.2. Використання специфікатора protected для успадкування базового класу
- •15.3.3. Узагальнення інформації про використання специфікаторів public, protected і private
- •15.4. Успадкування декількох базових класів
- •15.5. Використання конструкторів і деструкторів під час реалізації механізму успадкування
- •15.5.1. Прядок виконання конструкторів і деструкторів
- •15.5.2. Передача параметрів конструкторам базового класу
- •15.6. Повернення успадкованим членам початкової специфікації доступу
- •15.7. Віртуальні базові класи
- •16.1. Покажчики на похідні типи – підтримка динамічного поліморфізму
- •16.2. Віртуальні функції
- •16.2.1. Поняття про віртуальні функції
- •16.2.2. Успадкування віртуальних функцій
- •16.2.3. Потреба у застосуванні віртуальних функцій
- •16.2.4. Приклад застосування віртуальних функцій
- •16.2.5. Суто віртуальні функції та абстрактні класи
- •16.2.6. Порівняння раннього зв'язування з пізнім
- •16.2.7. Поняття про поліморфізм і пуризм
- •17.1. Поняття про узагальнені функції
- •17.1.1. Шаблонна функція з одним узагальненим типом
- •17.1.2. Шаблонна функція з двома узагальненими типами
- •17.1.3. Безпосередньо задане перевантаження узагальненої функції
- •17.1.4. Перевантаження шаблону функції
- •17.1.5. Використання стандартних параметрів у шаблонних функціях
- •17.1.6. Обмеження, які застосовуються під час використання узагальнених функцій
- •17.1.7. Приклад створення узагальненої функції abs()
- •17.2. Узагальнені класи
- •17.2.1. Створення класу з одним узагальненим типом даних
- •17.2.2. Створення класу з двома узагальненими типами даних
- •17.2.3. Створення узагальненого класу для організації безпечного масиву
- •17.2.4. Використання в узагальнених класах аргументів, що не є типами
- •17.2.5. Використання в шаблонних класах аргументів за замовчуванням
- •17.2.6. Безпосередньо задані спеціалізації класів
- •18.1. Основи оброблення виняткових ситуацій
- •18.1.1. Системні засоби оброблення винятків
- •18.1.2. Використання функцій exit() і abort() для завершення роботи програми
- •18.1.3. Перехоплення винятків класового типу
- •18.1.4. Використання декількох catch-настанов
- •18.2. Варіанти оброблення винятків
- •18.2.1. Перехоплення всіх винятків
- •18.2.2. Обмеження, що накладаються на тип винятків, які генеруються функціями
- •18.2.3. Повторне генерування винятку
- •18.3. Оброблення винятків, згенерованих оператором new
- •18.4. Перевантаження операторів new і delete
- •19.2.3. Класи потоків
- •19.3. Перевантаження операторів введення-виведення даних
- •19.3.1. Створення перевантажених операторів виведення даних
- •19.3.2. Використання функцій-"друзів" класу для перевантаження операторів виведення даних
- •19.3.3. Створення перевантажених операторів введення даних
- •19.4. Форматоване введення-виведення даних
- •19.4.1. Форматування даних з використанням функцій-членів класу ios
- •19.4.2. Встановлення ширини поля, точності та символів заповнення
- •19.4.3. Використання маніпуляторів введення-виведення даних
- •19.4.4. Створення власних маніпуляторних функцій
- •19.5. Файлове введення-виведення даних
- •19.5.1. Відкриття та закриття файлу
- •19.5.2. Зчитування і запис текстових файлів
- •19.5.3. Неформатоване введення-виведення даних у двійковому режимі
- •19.5.4. Зчитування і запис у файл блоків даних
- •19.5.6. Приклад порівняння файлів
- •19.5.7. Використання інших функцій для двійкового введення-виведення
- •19.5.8. Перевірка статусу введення-виведення
- •19.6. Використання файлів довільного доступу
- •19.6.1. Функції довільного доступу
- •19.6.2. Приклади використання довільного доступу до вмісту файлу
- •19.7. Використання перевантажених операторів введення-виведення даних під час роботи з файлами
- •20.1. Динамічна ідентифікація типів (rtti)
- •20.1.1. Отримання типу об'єкта у процесі виконання програми
- •20.1.2. Приклад rtti-застосування
- •20.1.3. Застосування оператора typeid до шаблонних класів
- •20.2. Оператори приведення типів
- •20.2.1. Оператор приведення поліморфних типів dynamic_cast
- •20.2.2. Оператор перевизначення модифікаторів const_cast
- •20.2.3. Оператор неполіморфного приведення типів static_cast
- •20.2.4. Оператор перетворення типу reinterpret_cast
- •20.2.5. Порівняння звичайної операції приведення типів з новими чотирма cast-операторами
- •21.1. Простори імен
- •21.1.1. Поняття про простори імен
- •21.1.2. Застосування настанови using
- •21.1.3. Неіменовані простори імен
- •21.1.4. Застосування простіру імен std
- •21.2. Застосування покажчиків на функції
- •21.2.1. Передача покажчиком на функцію її адреси іншій функції
- •21.2.2. Пошук адреси перевантаженої функції
- •21.3. Поняття про статичні члени-даних класу
- •21.5. Застосування до функцій-членів класу модифікаторів const і mutable
- •21.6. Використання explicit-конструкторів
- •21.7. Синтаксис ініціалізації членів-даних класу
- •21.8. Використання ключового слова asm
- •21.9. Специфікатор компонування функцій
- •21.11. Створення функцій перетворення
- •22.1. Огляд стандартної бібліотеки шаблонів
- •22.2. Поняття про контейнерні класи
- •22.3. Робота з векторами
- •22.3.1. Доступ до вектора за допомогою ітератора
- •22.3.2. Вставлення та видалення елементів з вектора
- •22.3.3. Збереження у векторі об'єктів класу
- •22.3.4. Доцільність використання ітераторів
- •22.4. Робота зі списками
- •22.4.1. Використання базових операцій для роботи зі списком
- •22.4.2. Сортування списку
- •22.4.3. Об'єднання одного списку з іншим
- •22.4.4. Зберігання у списку об'єктів класу
- •22.5. Поняття про відображення
- •22.5.1. Робота з відображеннями
- •22.5.2. Зберігання у відображенні об'єктів класу
- •22.6. Алгоритми оброблення контейнерних даних
- •22.6.1. Підрахунок кількості елементів
- •22.6.2. Видалення і заміна елементів
- •22.6.3. Реверсування послідовності
- •22.6.4. Перетворення послідовності
- •22.6.5. Дослідження алгоритмів
- •22.7. Використання класу string
- •22.7.1. Огляд функцій-членів класу string
- •22.7.2. Зберігання рядків у інших контейнерах
- •23.1.1. Директива #define
- •23.1.2. Директива #error
- •23.1.3. Директива #include
- •23.2. Директиви умовного компілювання
- •23.2.1. Директиви #if, #else, #elif і #endif
- •23.2.2. Директиви #ifdef і #ifndef
- •23.2.3. Директива #undef
- •23.2.4. Використання оператора defined
- •23.2.5. Про значення препроцесора
- •23.2.6. Директива #line
- •23.2.7. Директива #pragma
- •23.3. Оператори препроцесора "#" і "##"
- •23.4. Зарезервовані макроімена
- •23.5. Деякі поради студентам
- •24.1. Удосконалення процесу розроблення програмного забезпечення
- •24.1.1. Безпосередній процес розроблення пз
- •24.1.2. Каскадний процес розроблення пз
- •24.1.3. Використання ооп
- •24.1.4. Сучасні підходи до розроблення пз
- •24.2. Моделювання варіантів використання
- •24.2.1. Поняття про діючі суб'єкти
- •24.2.2. Поняття про варіанти використання
- •24.2.3. Поняття про сценарії
- •24.2.4. Застосування діаграм варіантів використання
- •24.2.5. Описи варіантів використання
- •24.2.6. Перехід від варіантів використання до класів
- •24.3. Предметна область програмування
- •24.3.1. Рукописні форми
- •24.3.2. Прийняття допущень і спрощень
- •24.4. Програма landlord: етап удосконалення
- •24.4.1. Встановлення діючих суб'єктів
- •24.4.2. З'ясування варіантів використання
- •24.4.3. Опис варіантів використання
- •24.4.4. Передбачення додаткових сценаріїв
- •24.4.5. Використання діаграм дій uml
- •24.5. Перехід від варіантів використання до класів
- •24.5.1. Аналіз переліку іменників з опису варіантів використання
- •24.5.2. Уточнення переліку іменників
- •24.5.3. Визначення атрибутів
- •24.5.4. Перехід від дієслів до повідомлень
- •24.5.5. Побудова діаграм класів
- •24.5.6. Побудова діаграм послідовностей
- •24.6. Кроки написання коду програми
- •24.6.1. Написання заголовного файлу
- •24.6.2. Створення початкових *.Срр файлів
- •24.6.3. Вимушені спрощення коду програми
- •24.6.4. Взаємодія користувача з програмою
- •24.6.5. Труднощі написання коду програми
- •24.7. Резюме
9.4.1. Перерахунки – списки іменованих цілочисельних констант
У мові програмування C++ можна визначити список іменованих цілочисельних констант. Такий список називається перерахунком (enumeration). Ці константи можна потім використовувати скрізь, де допускаються цілочисельні значення (наприклад, в цілочисельних виразах). Перерахунки визначаються за допомогою ключового слова enum, а формат їх визначення має такий вигляд:
enum type_name { список_перерахунку } список_змінних;
Під елементом список_перерахунку розуміють список розділених між собою комами імен, які представляють значення перерахунку. Елемент список_змінних є необов'язковим, оскільки змінні можна оголосити пізніше, використовуючи ім'я типу перерахунку. У наведеному нижче прикладі визначається перерахунок apple і дві змінні типу apple з іменами red і yellow:
enum apple {Jonathan Golden_Del, Red_Del, Winesap,
Cortland, McIntosh} red, yellow;
Визначивши перерахунок, можна оголосити інші змінні цього типу, використовуючи ім'я перерахунку. Наприклад, за допомогою такої настанови оголошується одна змінна fruit перерахунку apple:
apple fruit;
Цю настанову можна записати і так:
enum apple fruit;
Ключове слово enum оголошує перерахунок.
Проте використання ключового слова enum тут є зайвим. У мові програмування С (яка також підтримує перерахунки) обов'язковою була друга форма, тому в деяких програмах Ви можете натрапити на подібний запис.
З урахуванням попередніх оголошень наведені нижче типи настанов абсолютно допускаються:
fruit = Winesap;
if(fruit==Red_Del) cout << "Red Delicious\n";
Важливо розуміти, що кожен символ перерахунку означає ціле число, причому кожне наступне число (представлене ідентифікатором) є на одиницю більшим від попереднього. За замовчуванням значення першого символу перерахунку дорівнює нулю, отже, значення другого – одиниці і т.д. Тому у процесі виконання цієї настанови
cout << Jonathan << " " << Cortland;
на екран буде виведено числа 0 4.
Хоча перерахункові константи автоматично перетворяться в цілочисельні, зворотне перетворення автоматично не виконується. Наприклад, така настанова є некоректною
fruit = 1; // помилка
Ця настанова спричинить під час компілювання помилку, оскільки автоматичного перетворення цілочисельних значень в значення типу apple не існує. Відкоректувати попередню настанову можна за допомогою операції приведення типів:
fruit = (apple) 1; // Тепер все гаразд, але стиль не досконалий.
Тепер змінна fruit міститиме значення Golden_Del, оскільки ця apple-константа зв'язується із значенням 1. Як зазначено в коментарі, хоча ця настанова стала коректною, її стиль написання надто недосконалий, тобто його можна вибачити тільки за виняткових обставин.
Використовуючи ініціалізацію, можна вказати значення однієї або декількох перерахункових констант. Це робиться так: після відповідного елемента перерахунку ставиться знак рівності і потрібне ціле число. Під час використання ініціалізації наступному (після того, що ініціалізувало) елементу перерахунку присвоюється значення, що на одиницю перевищує попереднє значення ініціалізації. Наприклад, у процесі виконання такої настанови константі Winesap присвоюється значення 10:
enum apple {Jonathan Golden_Del, Red_Del, Winesap=10, Cortland, McIntosh};
Тепер всі символи перерахунку apple мають такі значення:
Jonathan |
0 |
Golden_Del |
1 |
Red_Del |
2 |
Winesap |
10 |
Cortland |
11 |
McIntosh |
12 |
Часто відносно перерахунків помилково вважають, що символи перерахунку можна вводити і виводити як рядки. Наприклад, такий фрагмент коду програми виконаний не буде:
// Слово "McIntosh" на екран таким чином не потрапить.
fruit = McIntosh;
cout << fruit;
Не забувайте, що символ McIntosh – це просто ім'я для певного цілочисельного значення, а не рядок. Отже, у процесі виконання попереднього коду програми на екрані відобразиться числове значення константи McIntosh, а не рядок "McIntosh". Звичайно, можна створити код введення та виведення символів перерахунку у вигляді рядків, але він виходить дещо громіздким. Ось, наприклад, як можна відобразити на екрані назви сортів яблук, пов'язаних із змінною fruit:
switch(fruit) {
case Jonathan : cout << "Jonathan";
break;
case Golden_Del: cout << "Golden Delicious";
break;
case Red_Del : cout << "Red Delicious";
break;
case Winesap : cout << "Winesap";
break;
case Cortland : cout << "Cortland";
break;
case McIntosh: cout << "McIntosh";
break;
}
Іноді для перекладу значення перерахунку у відповідний рядок можна оголосити масив рядків і використовувати значення перерахунку як індекс. Наприклад, наведений нижче код програми виводить назви трьох сортів яблук:
Код програми 9.11. Демонстрація перекладу значення перерахунку у відповідний рядок
#include <vcl>
#include <iostream> // Для потокового введення-виведення
#include <conio> // Для консольного режиму роботи
using namespace std; // Використання стандартного простору імен
enum apple {Jonathan, Golden_Del, Red_Del, Winesap,
Cortland, McIntosh};
// Масив рядків, пов'язаних з перерахунком apple.
char name[][20] = {
"Jonathan",
"Golden Delicious",
"Red Delicious",
"Winesap",
"Cortland",
"McIntosh"
};
int main()
{
apple fruit;
fruit = Jonathan;
cout << name[fruit] << "\n";
fruit = Winesap;
cout << name[fruit] << "\n";
fruit = McIntosh;
cout << name[fruit] << "\n";
getch(); return 0;
}
Результати виконання цієї програми є такими:
Jonathan
Winesap
McIntosh
Використаний у цій програмі метод перетворення значення перерахунку в рядок можна застосувати до перерахунку будь-якого типу, якщо він не містить ініціалізацій. Для належного індексування елементів масиву рядків перерахункові константи повинні починатися з нуля, бути строго впорядкованими за збільшенням, і кожна наступна константа повинна бути більшою за попередню точно на одиницю.
Через те, що значення перерахунку необхідно вручну перетворювати в зручні для сприйняття людиною рядки, то вони, в основному, використовуються там, де таке перетворення не потрібне. Для прикладу розгляньте перерахунок, що використовують для визначення таблиці символів компілятора.
