2.6.2. Розроблення ідентифікаторів користувача

У мові програмування C++ ідентифікатором є ім'я, яке надається функції, змінній або іншому елементу, визначеному користувачем. Ідентифікатори можуть складатися з одного або декількох символів (значущими мають бути перші 1024 символи). Імена змінних повинні починатися з букви або символу підкреслення. Подальшим символом може бути буква, цифра і символ підкреслення. Символ підкреслення можна використовувати для поліпшення читабельності імені змінної, наприклад first_name. У мові програмування C++ прописні і рядкові букви сприймаються як різні символи, тобто myvar і MyVar – це різні імена. Ось декілька прикладів допустимих ідентифікаторів:

first x Addrl MaxLoad

name23 top my_var sample13

У мові програмування C++ не можна використовувати як ідентифікатори ключові слова. Не можна також використовувати як ідентифікатори імена стандартних функцій (наприклад, abs). Необхідно пам'ятати, що ідентифікатор не повинен починатися з цифри. Так, 12х – неприпустимий ідентифікатор. Зазвичай, програміст має можливість самостійно називати змінні та інші програмні елементи на свій розсуд, але переважно ідентифікатор повинен відображати призначення або смислову характеристику елемента, якому він належить.

2.6.3. Використання стандартної бібліотеки

У прикладах програм, представлених у цьому розділі, використовувалася функція abs(). По суті функція abs() не є частиною мови програмування C++, але її "знає" кожен С++-компілятор. Ця функція, як і багато інших, входить до складу стандартної бібліотеки. У прикладах цього навчального посібника ми детально розглянемо використання багатьох бібліотечних функцій мови програмування C++.

Стандартна бібліотека мови програмування C++ містить багато вбудованих функцій, які програмісти можуть використовувати у своїх програмах.

У мові програмування C++ визначено достатньо великий набір функцій, які містяться в стандартній бібліотеці. Ці функції призначені для виконання різних задач, що часто трапляються у процесі програмування, в т.ч. операції введення-виведення даних, математичні обчислення і оброблення рядків. Під час використання програмістом бібліотечної функції компілятор автоматично зв'язує об'єктний код цієї функції з об'єктним кодом програми.

Оскільки стандартна бібліотека мови програмування C++ достатньо велика, то в ній можна знайти багато корисних функцій, якими дійсно часто користуються програмісти. Бібліотечні функції можна застосовувати подібно до будівельних блоків, з яких зводиться будівля. Щоб не "винаходити велосипед", ознайомтеся з документацією на бібліотеку використовуваного Вами компілятора. Якщо Ви самі напишете функцію, яка "переходитиме" з Вами від програми у програму, її також можна помістити в бібліотеку.

Крім бібліотеки функцій, кожен С++-компілятор також містить бібліотеку класів, яка є об'єктно-орієнтованою бібліотекою. Нарешті, у мові програмування C++ визначено стандартну бібліотеку шаблонів (Standard Template Library – бібліотека STL). Вона надає процедури "багатократного використання", які можна налаштовувати відповідно до конкретних вимог. Але, перш ніж застосовувати бібліотеку класів або бібліотеку STL, нам необхідно познайомитися з класами, об'єктами і зрозуміти, у чому полягає суть шаблона.

Розділ 3. Основні типи даних| у мові програмування C++

Як зазначалося у розд. 2, всі змінні у мові програмування C++ мають бути оголошені до їх використання. Це необхідно для компілятора, якому потрібно мати інформацію про типи даних, що містяться в змінних. Тільки у цьому випадку компілятор зможе належним чином скомпілювати настанови, у яких використовуються змінні. У мові програмування C++ визначено сім основних типів даних: символьний, символьний двобайтовий, цілочисельний, з плинною крапкою, з плинною крапкою подвійної точності, логічний (або булевий) і такий, що "не має значення". Для оголошення змінних цих типів використовують ключові слова char wchar_t, int, float, double, bool і void відповідно. Типи і розміри значень в бітах і діапазони представлення для кожного з цих семи типів наведено в табл. 3.1. Необхідно пам'ятати, що розміри і діапазони, які використовуються Вашим компілятором, можуть відрізнятися від наведених у цьому навчальному посібнику. Найбільша відмінність існує між 16- і 32-розрядними середовищами: для представлення цілочисельного значення в 16-розрядному середовищі використовується, як правило, 16 біт, а в 32-разрядному" – 32.

Змінні типу char використовуються для зберігання 8-розрядних ASCII-символів (наприклад букв Л, Б або В) або будь-яких інших 8-розрядних значень. Щоб задати символ, необхідно помістити його в одинарні лапки. Тип wchar_t призначений для зберігання символів, що входять до складу великих символьних наборів. Ймовірно, Вам відомо, що в деяких природних мовах (наприклад китайській) визначено дуже велику кількість символів, для яких 8-розрядного представлення (забезпечуване типом char) зовсім недостатньо. Для вирішення проблем такого роду у мові програмування C++ і був доданий тип wchar_t, який Вам стане у пригоді, якщо Ви плануєте виходити з своїми програмами на міжнародний ринок.

Змінні типу int дають змогу зберігати цілочисельні значення (що не містять дробових компонентів). Змінні цього типу часто використовують для керування циклами і в умовних настановах. До змінних типу float і double звертаються або для оброблення чисел з дробовою частиною, або у разі потреби виконання операцій над дуже великими чи дуже малими числами. Типи float і double відрізняються значенням найбільшого (і найменшого) числа, які можна зберігати за допомогою змінних цих типів. Як це показано в табл. 3.1, тип double у мові програмування C++ дає змогу зберігати число, що приблизно вдесятеро перевищує значення типу float.

Табл. 3.1. Основні типи даних у мові програмування С++, типові розміри значень і діапазони представлення

Тип	Розмір в бітах	Діапазон
char	8	-127  +127 або 0  +255
wchar_t	16	0  +45535
int (16-розрядне середовище)	16	-32768  +32767
int (32-розрядне середовище)	32	-2147483648  +2147483647
float	32	3.4Е-38  3.4Е+38
double	64	1,7Е-308  1,7Е+308
bool	-	true або false
void	-	Без значення

Тип bool призначений для зберігання булевих (тобто ІСТИНА/ФАЛЬШ) значень. У мові програмування C++ визначені дві булеві константи: true і false, що є єдиними значеннями, які можуть мати змінні типу bool.

Як вже розглядалося вище, тип void використовують для оголошення функції, яка не повертає значення. Інші можливості використання типу void розглядаються нижче у цьому навчальному посібнику.