- •79057, М. Львів, вул. Генерала Чупринки, 103/54
- •Стислий зміст
- •1.2. Основні ознаки об'єктно-орієнтованого програмування 31
- •2.2. Розроблення реальної навчальної програми 40
- •2.4. Поняття про логічну та циклічну настанови 49
- •17.1. Поняття про узагальнені функції 364
- •17.2. Узагальнені класи 371
- •1.1.1. Причини створення мови програмування с
- •1.2. Основні ознаки об'єктно-орієнтованого програмування
- •1.2.1. Поняття про інкапсуляцію
- •1.2.2. Поняття про поліморфізм
- •1.2.3. Поняття про успадкування
- •2.1.1. Введення коду програми
- •2.1.2. Компілювання програми
- •2.1.3. Виконання програми
- •2.1.4. Порядкóвий аналіз програми
- •2.1.5. Оброблення синтаксичних помилок
- •2.2. Розроблення реальної навчальної програми
- •2.2.1. Присвоєнням значень змінним
- •2.2.2. Введення даних у програму
- •2.2.3. Деякі можливості виведення даних
- •2.2.4. Введення нового типу даних
- •2.3.1. Основні поняття про функції
- •2.3.3. Передавання аргументів функції
- •2.3.4. Повернення функціями аргуметів
- •2.3.5. Спеціальна функція main()
- •2.4. Поняття про логічну та циклічну настанови
- •2.4.1. Логічна настанова if
- •2.4.2. Циклічна настанова for
- •2.5.1. Поняття про блоки програми
- •2.5.2. Використання крапки з комою і розташування настанов
- •2.5.3. Практика застосування відступів
- •2.6.1. Поняття про ключові слова
- •2.6.2. Розроблення ідентифікаторів користувача
- •2.6.3. Використання стандартної бібліотеки
- •3.1. Оголошення змінних
- •3.1.1. Локальні змінні
- •3.1.2. Формальні параметри
- •3.1.3. Глобальні змінні
- •3.2. Модифікатори типів даних
- •3.3. Поняття про літерали
- •3.3.1. Шістнадцяткові та вісімкові літерали
- •3.3.2. Рядкові літерали
- •3.3.3. Символьні керівні послідовності
- •3.4. Ініціалізація змінних
- •3.5.1. Поняття про вбудовані оператори
- •3.5.2. Арифметичні оператори
- •3.5.3. Оператори інкремента і декремента
- •3.5.5. Оператори відношення та логічні оператори
- •3.6. Запис арифметичних виразів
- •3.6.1. Перетворення типів у виразах
- •3.6.2. Перетворення, що відбуваються під час використання типу bool
- •3.6.3. Операція приведення типів даних
- •3.6.4. Використання пропусків і круглих дужок
- •4.1. Використання настанови вибору if
- •4.1.1. Умовний вираз
- •4.1.2. Вкладені if-настанови
- •4.1.3. Конструкція if-else-if
- •4.2. Використання настанови багатовибірного розгалуження switch
- •4.2.1. Особливості роботи настанови
- •4.2.2. Організація вкладених настанов багатовибірного розгалуження
- •4.3. Використання настанови організації циклу for
- •4.3.1. Варіанти використання настанови організації циклу for
- •4.3.2. Відсутність елементів у визначенні циклу
- •4.3.3. Нескінченний цикл
- •4.3.4. Цикли часової затримки
- •4.4. Використання інших ітераційних настанов
- •4.4.1. Ітераційна настанова while
- •4.4.2. Ітераційна настанова do-while
- •4.4.3. Використання настанови переходу continue
- •4.4.4. Використання настанови break для виходу з циклу
- •4.4.5. Організація вкладених циклів
- •4.5. Використання настанови безумовного переходу goto
- •4.6. Приклад використання настанов керування
- •5.1. Одновимірні|одномірні| масиви
- •5.1.1. На межах масивів "прикордонної застави" немає
- •5.1.2. Сортування масиву
- •5.2. Побудова символьних рядків
- •5.2.1. Оголошення рядкового літерала
- •5.2.2. Зчитування рядків з клавіатури
- •5.3. Застосування бібліотечних функцій для оброблення рядків
- •5.3.1. Використання функції strcpy()
- •5.3.2. Використання функції strcpy()
- •5.3.3. Використання функції strcmp()
- •5.3.4. Використання функції strlen()
- •5.3.5. Використання ознаки завершення рядка
- •5.4.1. Двовимірні масиви
- •5.4.2. Багатовимірні|багатомірні| масиви
- •5.5. Ініціалізація масивів
- •5.5.1. Ініціалізація "розмірних" масивів
- •5.5.2. "Безрозмірна" ініціалізація масивів
- •5.6. Масиви рядків
- •5.6.1. Побудова масивів рядків
- •5.6.2. Приклад використання масивів рядків
- •6.1. Основні поняття про покажчики
- •6.2. Використання|із| покажчиків з операторами присвоєння
- •6.2.1. Оператори роботи з покажчиками
- •6.2.2. Важливість застосування базового типу покажчика
- •6.2.3. Присвоєння значень за допомогою покажчиків
- •6.3. Використання покажчиків у виразах
- •6.3.1. Арифметичні операції над покажчиками
- •6.3.2. Порівняння покажчиків
- •6.4. Покажчики і масиви
- •6.4.1. Основні відмінності між індексуванням елементів масивів і арифметичними операціями над покажчиками
- •6.4.2. Індексування покажчика
- •6.4.3. Взаємозамінність покажчиків і масивів
- •6.4.4. Масиви покажчиків
- •6.4.5. Покажчики і рядкові літерали
- •6.4.5. Приклад порівняння покажчиків
- •6.5. Ініціалізація покажчиків
- •6.5.1. Домовленість про нульові покажчики
- •6.5.2. Покажчики і 16-розрядні середовища
- •6.5.3. Багаторівнева непряма адресація
- •6.6. Виникнення проблем під час використання покажчиків
- •6.6.1. Неініціалізовані покажчики
- •6.6.2. Некоректне порівняння покажчиків
- •6.6.3. Не встановлення покажчиків
- •7.1. Правила дії областей видимості функцій
- •7.1.1. Локальні змінні
- •7.1.2. Оголошення змінних в ітераційних настановах і настановах вибору
- •7.1.3. Формальні параметри
- •7.1.4. Глобальні змінні
- •7.2. Передача покажчиків і масивів як аргументів функціям
- •7.2.1. Виклик функцій з покажчиками
- •7.2.2. Виклик функцій з масивами
- •7.2.3. Передача функціям рядків
- •7.3. Аргументи функції main(): argc і argv
- •7.3.1. Передача програмі числових аргументів командного рядка
- •7.3.2. Перетворення числових рядків у числа
- •7.4. Використання у функціях настанови return
- •7.4.1. Завершення роботи функції
- •7.4.2. Повернення значень
- •7.4.3. Функції, які не повертають значень (void-функції)
- •7.4.4. Функції, які повертають покажчики
- •7.4.5. Прототипи функцій
- •7.4.7. Організація рекурсивних функцій
- •8.1. Способи передачі аргументів функціям
- •8.1.2. Використання покажчика для забезпечення виклику за посиланням
- •8.2. Посилальні параметри
- •8.2.1. Механізм дії посилальних параметрів
- •8.2.2. Варіанти оголошень посилальних параметрів
- •8.2.3. Повернення посилань
- •8.2.4. Створення обмеженого (безпечного) масиву
- •8.2.5. Поняття про незалежні посилання
- •8.2.6. Врахування обмежень під час використання посилань
- •8.2.7. Перевантаження функцій
- •8.2.8. Поняття про ключове слово overload
- •8.3. Передача аргументів функції за замовчуванням
- •8.3.1. Можливі випадки передачі аргументів функції за замовчуванням
- •8.3.2. Порівняння можливості передачі аргументів функції за замовчуванням з її перевантаженням
- •8.3.3. Особливості використання аргументів, що передаються функції за замовчуванням
- •8.4. Перевантаження функцій і неоднозначності, що при цьому виникають
- •9.1. Специфікатори типів даних
- •9.1.1. Застосування специфікатора типу даних const
- •9.1.2. Застосування специфікатора типу даних volatile
- •9.2. Специфікатори класів пам'яті
- •9.2.1. Застосування специфікатора класу пам'яті auto
- •9.2.2. Застосування специфікатора класу пам'яті extern
- •9.2.3. Статичні змінні
- •9.2.4. Регістрові змінні
- •9.2.5. Походження модифікатора register
- •9.3. Порозрядні оператори
- •9.3.1. Порозрядні оператори і, або, що виключає або і не
- •9.3.2. Оператори зсуву
- •9.4.1. Перерахунки – списки іменованих цілочисельних констант
- •9.4.2. Створення нових імен для наявних типів даних
- •9.4.3. Оператор "знак запитання"
- •9.4.4. Складені оператори присвоєння
- •9.4.5. Оператор "кома"
- •9.4.6. Декілька присвоєнь "в одному"
- •9.4.7. Використання ключового слова sizeof
- •9.5.1. Оператори динамічного розподілу пам'яті
- •9.5.2. Ініціалізація динамічно виділеної пам'яті
- •9.5.3. Динамічне виділення пам'яті для масивів
- •9.5.4. Функції виділення та звільнення пам'яті у мові програмування с
- •10.1. Робота зі структурами
- •10.1.1. Основні положення
- •10.1.2. Доступ до членів структури
- •10.1.3. Масиви структур
- •10.1.4. Приклад застосування структури
- •10.1.5. Присвоєння структур
- •10.1.6. Передача структури функції як аргументу
- •10.1.7. Повернення функцією структури як значення
- •10.2. Використання покажчиків на структури і оператора "стрілка"
- •10.2.1. Особливості використання покажчиків на структури
- •10.2.2. Приклад використання покажчиків на структури
- •10.3. Посилання на структури
- •10.3.1. Використання структур під час передачі функції параметрів за посиланням
- •10.3.2. Використання як членів структур масивів і структур
- •10.4. Бітові поля структур
- •10.5. Особливості використання об'єднань
- •10.5.1. Оголошення об'єднання
- •10.5.2. Анонімні об'єднання
- •10.5.3. Використання оператора sizeof для гарантії переносності коду програми
- •11.1. Потреба об'єктно-орієнтованого програмування
- •11.1.1. Процедурні мови програмування
- •11.1.2. Поділ програми на функції
- •11.1.3. Недоліки структурного програмування
- •11.1.4. Неконтрольований доступ до даних
- •11.1.5. Відображення картини реального світу
- •11.2. Поняття про об'єктно-орієнтований підхід
- •11.2.1. Виробнича аналогія
- •11.3. Основні компоненти об'єктно-орієнтованої мови програмування
- •11.3.1. Поділ програми на об'єкти
- •11.3.2. Визначення класу
- •11.3.3. Поняття про успадкування в класах
- •11.3.4. Повторне використання коду
- •11.3.5. Поняття про типи даних користувача
- •11.3.6. Поняття про поліморфізм і перевантаження операторів
- •11.5. Вивчення основ створення об'єктно-орієнтованих програм
- •11.6. Поняття про універсальну мову моделювання
- •12.1. Базові поняття класу
- •12.2. Конструктори і деструктори
- •12.2.1. Параметризовані конструктори
- •12.2.2. Альтернативний варіант ініціалізації членів-даних об'єкта
- •12.3. Доступ до членів класу
- •12.4. Класи і структури – споріднені типи
- •12.5. Об'єднання і класи – споріднені типи
- •12.6. Вбудовувані функції
- •12.7. Створення масивів об'єктів
- •12.8. Покажчики на об'єкти
- •13.1. Поняття про функції-"друзі" класу
- •13.2. Перевантаження конструкторів
- •13.3. Динамічна ініціалізація конструктора
- •13.4. Присвоєння об'єктів
- •13.5. Передача об'єктів функціям
- •13.5.1. Конструктори, деструктори і передача об'єктів
- •13.5.2. Потенційні проблеми під час передачі параметрів
- •13.6. Повернення об'єктів функціями
- •13.7. Створення і використання конструктора копії
- •13.7.1. Використання конструктора копії для ініціалізації одного об'єкта іншим
- •13.7.2. Використання конструктора копії для передачі об'єкта функції
- •13.7.3. Використання конструктора копії під час повернення функцією об'єкта
- •13.7.4. Конструктори копії – а чи не можна знайти щось простіше?
- •13.8. Ключове слово this
- •14.1. Перевантаження операторів з використанням функцій-членів класу
- •14.1.3. Особливості реалізації механізму перевантаження операторів
- •14.1.4. Значення порядку слідування операндів
- •14.2. Перевантаження операторів з використанням функцій-не членів класу
- •14.2.1. Використання функцій-"друзів" класу для перевантаження бінарних операторів
- •14.2.2. Використання функцій-"друзів" класу для перевантаження унарних операторів
- •14.2.3. Перевантаження операторів відношення та логічних операторів
- •14.3. Особливості реалізації оператора присвоєння
- •14.4. Перевантаження оператора індексації масивів ([])
- •14.5. Перевантаження оператора "()"
- •14.6. Перевантаження інших операторів
- •14.6.1. Приклад перевантаження операторів класу рядків
- •15.1. Поняття про успадкування
- •15.2. Керування доступом до членів базового класу
- •15.3. Використання захищених членів класу
- •15.3.1. Використання специфікатора доступу protected для надання членам класу статусу захищеності
- •15.3.2. Використання специфікатора protected для успадкування базового класу
- •15.3.3. Узагальнення інформації про використання специфікаторів public, protected і private
- •15.4. Успадкування декількох базових класів
- •15.5. Використання конструкторів і деструкторів під час реалізації механізму успадкування
- •15.5.1. Прядок виконання конструкторів і деструкторів
- •15.5.2. Передача параметрів конструкторам базового класу
- •15.6. Повернення успадкованим членам початкової специфікації доступу
- •15.7. Віртуальні базові класи
- •16.1. Покажчики на похідні типи – підтримка динамічного поліморфізму
- •16.2. Віртуальні функції
- •16.2.1. Поняття про віртуальні функції
- •16.2.2. Успадкування віртуальних функцій
- •16.2.3. Потреба у застосуванні віртуальних функцій
- •16.2.4. Приклад застосування віртуальних функцій
- •16.2.5. Суто віртуальні функції та абстрактні класи
- •16.2.6. Порівняння раннього зв'язування з пізнім
- •16.2.7. Поняття про поліморфізм і пуризм
- •17.1. Поняття про узагальнені функції
- •17.1.1. Шаблонна функція з одним узагальненим типом
- •17.1.2. Шаблонна функція з двома узагальненими типами
- •17.1.3. Безпосередньо задане перевантаження узагальненої функції
- •17.1.4. Перевантаження шаблону функції
- •17.1.5. Використання стандартних параметрів у шаблонних функціях
- •17.1.6. Обмеження, які застосовуються під час використання узагальнених функцій
- •17.1.7. Приклад створення узагальненої функції abs()
- •17.2. Узагальнені класи
- •17.2.1. Створення класу з одним узагальненим типом даних
- •17.2.2. Створення класу з двома узагальненими типами даних
- •17.2.3. Створення узагальненого класу для організації безпечного масиву
- •17.2.4. Використання в узагальнених класах аргументів, що не є типами
- •17.2.5. Використання в шаблонних класах аргументів за замовчуванням
- •17.2.6. Безпосередньо задані спеціалізації класів
- •18.1. Основи оброблення виняткових ситуацій
- •18.1.1. Системні засоби оброблення винятків
- •18.1.2. Використання функцій exit() і abort() для завершення роботи програми
- •18.1.3. Перехоплення винятків класового типу
- •18.1.4. Використання декількох catch-настанов
- •18.2. Варіанти оброблення винятків
- •18.2.1. Перехоплення всіх винятків
- •18.2.2. Обмеження, що накладаються на тип винятків, які генеруються функціями
- •18.2.3. Повторне генерування винятку
- •18.3. Оброблення винятків, згенерованих оператором new
- •18.4. Перевантаження операторів new і delete
- •19.2.3. Класи потоків
- •19.3. Перевантаження операторів введення-виведення даних
- •19.3.1. Створення перевантажених операторів виведення даних
- •19.3.2. Використання функцій-"друзів" класу для перевантаження операторів виведення даних
- •19.3.3. Створення перевантажених операторів введення даних
- •19.4. Форматоване введення-виведення даних
- •19.4.1. Форматування даних з використанням функцій-членів класу ios
- •19.4.2. Встановлення ширини поля, точності та символів заповнення
- •19.4.3. Використання маніпуляторів введення-виведення даних
- •19.4.4. Створення власних маніпуляторних функцій
- •19.5. Файлове введення-виведення даних
- •19.5.1. Відкриття та закриття файлу
- •19.5.2. Зчитування і запис текстових файлів
- •19.5.3. Неформатоване введення-виведення даних у двійковому режимі
- •19.5.4. Зчитування і запис у файл блоків даних
- •19.5.6. Приклад порівняння файлів
- •19.5.7. Використання інших функцій для двійкового введення-виведення
- •19.5.8. Перевірка статусу введення-виведення
- •19.6. Використання файлів довільного доступу
- •19.6.1. Функції довільного доступу
- •19.6.2. Приклади використання довільного доступу до вмісту файлу
- •19.7. Використання перевантажених операторів введення-виведення даних під час роботи з файлами
- •20.1. Динамічна ідентифікація типів (rtti)
- •20.1.1. Отримання типу об'єкта у процесі виконання програми
- •20.1.2. Приклад rtti-застосування
- •20.1.3. Застосування оператора typeid до шаблонних класів
- •20.2. Оператори приведення типів
- •20.2.1. Оператор приведення поліморфних типів dynamic_cast
- •20.2.2. Оператор перевизначення модифікаторів const_cast
- •20.2.3. Оператор неполіморфного приведення типів static_cast
- •20.2.4. Оператор перетворення типу reinterpret_cast
- •20.2.5. Порівняння звичайної операції приведення типів з новими чотирма cast-операторами
- •21.1. Простори імен
- •21.1.1. Поняття про простори імен
- •21.1.2. Застосування настанови using
- •21.1.3. Неіменовані простори імен
- •21.1.4. Застосування простіру імен std
- •21.2. Застосування покажчиків на функції
- •21.2.1. Передача покажчиком на функцію її адреси іншій функції
- •21.2.2. Пошук адреси перевантаженої функції
- •21.3. Поняття про статичні члени-даних класу
- •21.5. Застосування до функцій-членів класу модифікаторів const і mutable
- •21.6. Використання explicit-конструкторів
- •21.7. Синтаксис ініціалізації членів-даних класу
- •21.8. Використання ключового слова asm
- •21.9. Специфікатор компонування функцій
- •21.11. Створення функцій перетворення
- •22.1. Огляд стандартної бібліотеки шаблонів
- •22.2. Поняття про контейнерні класи
- •22.3. Робота з векторами
- •22.3.1. Доступ до вектора за допомогою ітератора
- •22.3.2. Вставлення та видалення елементів з вектора
- •22.3.3. Збереження у векторі об'єктів класу
- •22.3.4. Доцільність використання ітераторів
- •22.4. Робота зі списками
- •22.4.1. Використання базових операцій для роботи зі списком
- •22.4.2. Сортування списку
- •22.4.3. Об'єднання одного списку з іншим
- •22.4.4. Зберігання у списку об'єктів класу
- •22.5. Поняття про відображення
- •22.5.1. Робота з відображеннями
- •22.5.2. Зберігання у відображенні об'єктів класу
- •22.6. Алгоритми оброблення контейнерних даних
- •22.6.1. Підрахунок кількості елементів
- •22.6.2. Видалення і заміна елементів
- •22.6.3. Реверсування послідовності
- •22.6.4. Перетворення послідовності
- •22.6.5. Дослідження алгоритмів
- •22.7. Використання класу string
- •22.7.1. Огляд функцій-членів класу string
- •22.7.2. Зберігання рядків у інших контейнерах
- •23.1.1. Директива #define
- •23.1.2. Директива #error
- •23.1.3. Директива #include
- •23.2. Директиви умовного компілювання
- •23.2.1. Директиви #if, #else, #elif і #endif
- •23.2.2. Директиви #ifdef і #ifndef
- •23.2.3. Директива #undef
- •23.2.4. Використання оператора defined
- •23.2.5. Про значення препроцесора
- •23.2.6. Директива #line
- •23.2.7. Директива #pragma
- •23.3. Оператори препроцесора "#" і "##"
- •23.4. Зарезервовані макроімена
- •23.5. Деякі поради студентам
- •24.1. Удосконалення процесу розроблення програмного забезпечення
- •24.1.1. Безпосередній процес розроблення пз
- •24.1.2. Каскадний процес розроблення пз
- •24.1.3. Використання ооп
- •24.1.4. Сучасні підходи до розроблення пз
- •24.2. Моделювання варіантів використання
- •24.2.1. Поняття про діючі суб'єкти
- •24.2.2. Поняття про варіанти використання
- •24.2.3. Поняття про сценарії
- •24.2.4. Застосування діаграм варіантів використання
- •24.2.5. Описи варіантів використання
- •24.2.6. Перехід від варіантів використання до класів
- •24.3. Предметна область програмування
- •24.3.1. Рукописні форми
- •24.3.2. Прийняття допущень і спрощень
- •24.4. Програма landlord: етап удосконалення
- •24.4.1. Встановлення діючих суб'єктів
- •24.4.2. З'ясування варіантів використання
- •24.4.3. Опис варіантів використання
- •24.4.4. Передбачення додаткових сценаріїв
- •24.4.5. Використання діаграм дій uml
- •24.5. Перехід від варіантів використання до класів
- •24.5.1. Аналіз переліку іменників з опису варіантів використання
- •24.5.2. Уточнення переліку іменників
- •24.5.3. Визначення атрибутів
- •24.5.4. Перехід від дієслів до повідомлень
- •24.5.5. Побудова діаграм класів
- •24.5.6. Побудова діаграм послідовностей
- •24.6. Кроки написання коду програми
- •24.6.1. Написання заголовного файлу
- •24.6.2. Створення початкових *.Срр файлів
- •24.6.3. Вимушені спрощення коду програми
- •24.6.4. Взаємодія користувача з програмою
- •24.6.5. Труднощі написання коду програми
- •24.7. Резюме
14.1. Перевантаження операторів з використанням функцій-членів класу
14.1.2. Використання функцій-членів класу для перевантаження бінарних операторів додавання "+" і присвоєння "="
Почнемо з простого прикладу. У наведеному нижче коді програми створюється клас kooClass, який підтримує дії з координатами об'єкта в тривимірному просторі. Для класу kooClass перевантажуються оператори додавання "+" і присвоєння "=". Отже, розглянемо уважно код цієї програми.
Код програми 14.1. Демонстрація механізму перевантаження бінарних операторів за допомогою функцій-членів класу
#include <vcl>
#include <iostream> // Для потокового введення-виведення
#include <conio> // Для консольного режиму роботи
using namespace std; // Використання стандартного простору імен
class kooClass { // Оголошення класового типу
int x, y, z; // Тривимірні координати
public:
kooClass() {x = y = z = 0;}
kooClass(int izm, int jzm, int kzm) {x = izm; y = jzm; z = kzm;}
kooClass operator+(kooClass op2); // Операнд op1 передається неявно.
kooClass operator=(kooClass op2); // Операнд op1 передається неявно.
void showRez(char *s);
};
// Перевантаження бінарного оператора додавання "+".
kooClass kooClass::operator+(kooClass op2)
{
kooClass tmp; // Створення тимчасового об'єкта
tmp.x = x + op2.x; // Операції додавання цілочисельних значень
tmp.y = y + op2.y; // зберігають початковий вміст операндів
tmp.z = z + op2.z;
return tmp; // Повертає модифікований тимчасовий об'єкт
}
// Перевантаження оператора присвоєння "=".
kooClass kooClass::operator=(kooClass op2)
{
x = op2.x; // Операції присвоєння цілочисельних значень
y = op2.y; // зберігають початковий вміст операндів
z = op2.z;
// Повернення модифіков. об'єкта операнда, адресованого покажчиком
return *this;
}
// Відображення тривимірних координат x, y, z.
void kooClass::showRez(char *s)
{
cout << "Координати об'єкта <" << s << ">:\n";
cout << "\tx= " << x << ", y= " << y << ", z= " << z << "\n";
}
int main()
{
kooClass A_ob(1, 2, 3), B_ob(10, 10, 10), C_ob;
A_ob.showRez("A");
B_ob.showRez("B");
C_ob = A_ob + B_ob; // Додавання об'єктів A_ob і B_ob
C_ob.showRez("C=A+B");
C_ob = A_ob + B_ob + C_ob; // Додавання об'єктів A_ob, B_ob і C_ob
C_ob.showRez("C=A+B+C");
C_ob = B_ob = A_ob; // Множинне присвоєння об'єктів
C_ob.showRez("C=B");
B_ob.showRez("B=A");
getch(); return 0;
}
У процесі виконання ця програма відображає на екрані такі результати:
Координати об'єкта <A>:
x= 1, y= 2, z= 3
Координати об'єкта <B>:
x= 10, y= 10, z= 10
Координати об'єкта <C=A+B>:
x= 11, y= 12, z= 13
Координати об'єкта <C=A+B+C>:
x= 22, y= 24, z= 26
Координати об'єкта <C=B>:
x= 1, y= 2, z= 3
Координати об'єкта <B=A>:
x= 1, y= 2, z= 3
Аналізуючи код цієї програми, можна побачити, що обидві операторні функції мають тільки по одному параметру, хоча вони перевантажують бінарні операції. Цю, на перший погляд, "кричущу" суперечність можна легко пояснити. Йдеться про те, що під час перевантаження бінарного оператора з використанням функції-члена класу їй передається безпосередньо тільки один аргумент. Другий же опосередковано передається через покажчик this. Таким чином, у рядку
tmp.х = х + op2.х;
під членом-даних х маємо на увазі член this->x, тобто член х зв'язується з об'єктом, який викликає дану операторну функцію. В усіх випадках опосередковано передається об'єкт, який вказується зліва від символу операції, тобто той, який став причиною виклику операторної функції. Об'єкт, який розташовується з правого боку від символу операції, передається цій функції як аргумент. У загальному випадку під час застосування функції-члена класу для перевантаження унарного оператора параметри не використовуються взагалі, а для перевантаження бінарного операнда береться до уваги тільки один параметр1. У будь-якому випадку об'єкт, який викликає операторну функцію, опосередковано передається через покажчик this.
Необхідно пам'ятати! Якщо для перевантаження бінарного оператора використовується функція-член класу, то об'єкт, який знаходиться зліва від оператора, викликає операторну функцію і передається їй опосередковано через покажчик this. Об'єкт, який розташовується праворуч від оператора, передається операторній функції як параметр.
Щоб зрозуміти реалізацію механізму перевантаження операторів, розглянемо уважно попередню програму, починаючи з перевантаженого оператора додавання "+". Під час оброблення двох об'єктів типу kooClass оператором додавання "+" виконуються операції додавання значень відповідних координат так, як це показано у функції operator+(). Але зауважте, що ця операторна функція не модифікує значення жодного операнда. Як результат виконання операції ця функція повертає об'єкт типу kooClass, який містить результати попарного додавання координат двох об'єктів. Щоб зрозуміти, чому операція "+" не змінює вміст жодного з об'єктів-учасників, розглянемо стандартну арифметичну операцію додавання, що застосовується, наприклад, до чисел 10 і 12. Отож, результат виконання операції 10+12 дорівнює 22, але під час його отримання ні число 10, ні 12 не були змінені. Хоча не існує правила, яке б не давало змоги перевантаженому оператору змінювати значення одного з його операндів, все ж таки краще, щоб він не суперечив загальноприйнятим нормам і залишався у згоді зі своїм оригінальним призначенням.
Звернемо Вашу увагу на те, що операторна функція operator+() повертає об'єкт типу kooClass, хоча вона могла б повертати значення будь-якого іншого допустимого типу, що визначається мовою програмування C++. Однак, той факт, що вона повертає об'єкт типу kooClass, дає змогу використовувати оператор додавання "+" у таких складних виразах, як A_ob + B_ob + C_ob – множинне додавання. Частина цього виразу (A_ob + B_ob) отримує результат типу kooClass, який потім додається до об'єкта C_ob. І якби ця частина виразу генерувала значення іншого типу (а не типу kooClass), то таке множинне додавання просто не відбулося б.
На відміну від оператора додавання "+", оператор присвоєння "=" призводить до модифікування одного з своїх аргументів1. Оскільки операторна функція operator=() викликається об'єктом, який розташований зліва від символу присвоєння (=), то саме цей об'єкт і модифікується внаслідок виконання операції присвоєння. Після виконання цієї операції значення, що повертається перевантаженим оператором, містить об'єкт, який було вказано зліва від символу присвоєння2. Наприклад, щоб можна було виконувати настанови, подібні до такої (множинне присвоєння)
A_ob = B_ob = C_ob = D_ob;,
необхідно, щоб операторна функція operator=() повертала об'єкт, який адресується покажчиком this, і щоб цей об'єкт розташовувався зліва від оператора присвоєння "=". Це дасть змогу виконати будь-який ланцюжок присвоєнь. Операція присвоєння – це одне з найважливіших застосувань покажчика this.
14.1.2. Використання функцій-членів класу для перевантаження унарних операторів інкремента "++" та декремента "--"
Можна перевантажувати унарні оператори інкремента "++" та декремента "--", або унарні "-" і "+". Як ми вже зазначали вище, під час перевантаження унарного оператора за допомогою функції-члена класу операторній функції жоден об'єкт не передається безпосередньо. Операція ж виконується над об'єктом, який здійснює виклик цієї функції через опосередковано переданий покажчик this. Наприклад, розглянемо дещо змінену версію попереднього прикладу програми. У наведеному нижче варіанті програми для об'єктів типу kooClass визначається бінарна операція віднімання та унарна операція інкремента .
Код програми 14.2. Демонстрація механізму перевантаження префіксної форми унарного оператора інкремента "++"
#include <vcl>
#include <iostream> // Для потокового введення-виведення
#include <conio> // Для консольного режиму роботи
using namespace std; // Використання стандартного простору імен
class kooClass { // Оголошення класового типу
int x, y, z; // Тривимірні координати
public:
kooClass() {x = y = z = 0;}
kooClass(int izm, int jzm, int kzm) {x = izm; y = jzm; z = kzm;}
kooClass operator-(kooClass op2); // Операнд op1 передається неявно.
kooClass operator=(kooClass op2); // Операнд op1 передається неявно.
kooClass operator++(); // Префіксна форма оператора інкремента "++"
void showRez(char *s);
};
// Перевантаження бінарного оператора віднімання "-".
kooClass kooClass::operator-(kooClass op2)
{
kooClass tmp; // Створення тимчасового об'єкта
tmp.x = x - op2.x; // Операції додавання цілочисельних значень
tmp.y = y - op2.y; // зберігають початковий вміст операндів.
tmp.z = z - op2.z;
return tmp; // Повертає модифікований тимчасовий об'єкт
}
// Перевантаження оператора присвоєння "=".
kooClass kooClass::operator=(kooClass op2)
{
x = op2.x; // Операції присвоєння цілочисельних значень
y = op2.y; // зберігають початковий вміст операндів.
z = op2.z;
// Повернення модифіков. об'єкта операнда, адресованого покажчиком
return *this;
}
// Перевантаження префіксної форми унарного оператора інкремента "++".
kooClass kooClass::operator++()
{
x++; // Інкремент координат х, y і z
y++;
z++;
// Повернення модифіков. об'єкта операнда, адресованого покажчиком
return *this;
}
// Відображення тривимірних координат x, y, z.
void kooClass::showRez(char *s)
{
cout << "Координати об'єкта <" << s << ">:\n";
cout << "\tx= " << x << ", y= " << y << ", z= " << z << "\n";
}
int main()
{
kooClass A_ob(1, 2, 3), B_ob(10, 10, 10), C_ob;
A_ob.showRez("A");
B_ob.showRez("B");
C_ob = A_ob - B_ob; // Віднімання об'єктів A_ob і B_ob
C_ob.showRez("C=A-B");
C_ob = A_ob - B_ob - C_ob; // Віднімання об'єктів A_ob, B_ob і C_ob
C_ob.showRez("C=A-B-C");
C_ob = B_ob = A_ob; // Множинне присвоєння об'єктів
C_ob.showRez("C=B");
B_ob.showRez("B=A");
++C_ob; // Префіксний інкремент об'єкта C_ob
C_ob.showRez("++C");
getch(); return 0;
}
У процесі виконання ця програма відображає на екрані такі результати:
Координати об'єкта <A>:
x= 1, y= 2, z= 3
Координати об'єкта <B>:
x= 10, y= 10, z= 10
Координати об'єкта <C=A-B>:
x= -9, y= -8, z= -7
Координати об'єкта <C=A-B-C>:
x= 0, y= 0, z= 0
Координати об'єкта <C=B>:
x= 1, y= 2, z= 3
Координати об'єкта <B=A>:
x= 1, y= 2, z= 3
Як видно з останнього рядка результатів виконання програми, операторна функція operator++() інкрементує кожну координату об'єкта і повертає модифіковане значення об'єкта, яке цілком узгоджується з традиційною дією оператора інкремента "++".
Як уже зазначалося вище, оператори інкремента "++" та декремента "--" мають префіксну і постфіксну форми. Наприклад, оператор інкремента можна використовувати у префіксній формі
++C_ob;
і у постфіксній формі
C_ob++;.
Оператори інкремента і декремента мають як префіксну, так і постфіксну форми.
Як зазначено в коментарях до попередньої програми, операторна функція operator++() визначає префіксну форму оператора інкремента "++" для класу kooClass. Але це не заважає перевантажувати і його постфіксну форму. Оголошення прототипу постфіксної форми унарного оператора інкремента "++" для класу kooClass має такий вигляд:
kooClass kooClass::operator++(int notused);
Параметр notused не використовується самою функцією. Він слугує індикатором для компілятора, що дає змогу відрізнити префіксну форму оператора інкремента від постфіксної1. Нижче наведено один з можливих способів реалізації постфіксної форми унарного оператора інкремента "++" для класу kooClass:
// Перевантаження постфіксної форми унарного оператора інкремента "++".
kooClass kooClass::operator++(int notused)
{
kooClass tmp = *this; // Збереження початкового значення об'єкта
x++; // Інкремент координат х, y і z
y++;
z++;
return tmp; // Повернення початкового значення об'єкта
}
Звернемо Вашу увагу на те, що ця операторна функція зберігає початкове значення операнда шляхом виконання такої настанови:
kooClass tmp = *this;
Збережене значення операнда (у об'єкті tmp) повертається за допомогою настанови return. Потрібно мати на увазі, що традиційний постфіксний оператор інкремента спочатку набуває значення операнда, а потім його інкрементує. Отже, перш ніж інкрементувати поточне значення операнда, його потрібно зберегти, а потім повернути (не забувайте, що постфіксний оператор інкремента не повинен повертати модифіковане значення свого операнда). У наведеній нижче програмі реалізовано обидві форми унарного оператора інкремента "++".
Код програми 14.3. Демонстрація механізму перевантаження унарного оператора інкремента "++" з використанням його префіксної та постфіксної форм
#include <vcl>
#include <iostream> // Для потокового введення-виведення
#include <conio> // Для консольного режиму роботи
using namespace std; // Використання стандартного простору імен
class kooClass { // Оголошення класового типу
int x, y, z; // Тривимірні координати
public:
kooClass() { x = y = z = 0;}
kooClass(int izm, int jzm, int kzm) {x = izm; y = jzm; z = kzm;}
kooClass operator*(kooClass op2); // Операнд op1 передається неявно.
kooClass operator=(kooClass op2); // Операнд op1 передається неявно.
kooClass operator++(); // Префіксна форма оператора інкремента "++"
// Постфіксна форма оператора інкремента "++"
kooClass operator++(int notused);
kooClass operator-(); // Префіксна форма унарного оператора "-"
void showRez(char *s);
};
// Перевантаження бінарного оператора множення "*".
kooClass kooClass::operator*(kooClass op2)
{
kooClass tmp; // Створення тимчасового об'єкта
tmp.x = x * op2.x; // Операції множення цілочисельних значень
tmp.y = y * op2.y; // зберігають початковий вміст операндів
tmp.z = z * op2.z;
return tmp; // Повертає модифікований тимчасовий об'єкт
}
// Перевантаження оператора присвоєння "=".
kooClass kooClass::operator=(kooClass op2)
{
x = op2.x; // Операції присвоєння цілочисельних значень
y = op2.y; // зберігають початковий вміст операндів
z = op2.z;
// Повернення модифіков. об'єкта операнда, адресованого покажчиком
return *this;
}
// Перевантаження префіксної форми унарного оператора інкремента "++".
kooClass kooClass::operator++()
{
x++; // Інкремент координат х, y і z
y++;
z++;
// Повернення модифіков. об'єкта операнда, адресованого покажчиком
return *this;
}
// Перевантаження постфіксної форми унарного оператора інкремента "++".
kooClass kooClass::operator++(int notused)
{
kooClass tmp = *this; // Збереження початкового значення об'єкта
x++; // Інкремент координат х, y і z
y++;
z++;
return tmp; // Повернення початкового значення об'єкта
}
// Перевантаження префіксної форми унарного оператора "-".
kooClass kooClass::operator-()
{
x=-x; // Зміна знаку координат х, y і z
y=-y;
z=-z;
// Повернення модифіков. об'єкта операнда, адресованого покажчиком
return *this;
}
// Відображення тривимірних координат x, y, z.
void kooClass::showRez(char *s)
{
cout << "Координати об'єкта <" << s << ">:\n";
cout << "\tx= " << x << ", y= " << y << ", z= " << z << "\n";
}
int main()
{
kooClass A_ob(1, 2, 3), B_ob(10, 10, 10), C_ob;
A_ob.showRez("A");
B_ob.showRez("B");
C_ob = A_ob * B_ob; // Множення об'єктів A_ob і B_ob
C_ob.showRez("C=A*B");
C_ob = A_ob * B_ob * C_ob; // Множення об'єктів A_ob, B_ob і C_ob
C_ob.showRez("C=A*B*C");
C_ob = B_ob = A_ob; // Множинне присвоєння об'єктів
C_ob.showRez("C=B");
B_ob.showRez("B=A");
++C_ob; // Префіксна форма інкремента
C_ob.showRez("++C");
C_ob++; // Постфіксна форма інкремента
C_ob.showRez("C++");
A_ob = ++C_ob; // Об'єкт A_ob набуває значення об'єкта C_ob
// після його інкрементування.
A_ob.showRez("A=++C"); // Тепер об'єкти A_ob і C_ob
C_ob.showRez("C"); // мають однакові значення.
A_ob = C_ob++; // Об'єкт A_ob набуває значення об'єкта C_ob
// до його інкрементування.
A_ob.showRez("A=C++"); // Тепер об'єкти A_ob і C_ob
C_ob.showRez("C"); // мають різні значення.
-C_ob; // Префіксна форма зміни знаку
C_ob.showRez("-C");
getch(); return 0;
}
У процесі виконання ця програма відображає на екрані такі результати:
Координати об'єкта <A>:
x= 1, y= 2, z= 3
Координати об'єкта <B>:
x= 10, y= 10, z= 10
Координати об'єкта <C=A*B>:
x= 10, y= 20, z= 30
Координати об'єкта <C=A*B*C>:
x= 100, y= 400, z= 900
Координати об'єкта <C=B>:
x= 1, y= 2, z= 3
Координати об'єкта <B=A>:
x= 1, y= 2, z= 3
Координати об'єкта <++С>:
x= 2, y= 3, z= 4
Координати об'єкта <С++>:
x= 3, y= 4, z= 5
Координати об'єкта <A=++С>:
x= 4, y= 5, z= 6
Координати об'єкта <С>:
x= 4, y= 5, z= 6
Координати об'єкта <A=C++>:
x= 4, y= 5, z= 6
Координати об'єкта <С>:
x= 5, y= 6, z= 7
Координати об'єкта <-С>:
x= -5, y= -6, z= -7
Як підтверджують останні чотири рядки результатів виконання програми, під час префіксного інкрементування значення об'єкта C_ob збільшується до виконання операції присвоєння об'єкту A_ob, при постфіксному інкрементуванні – після виконання операції присвоєння.
Необхідно пам'ятати! Якщо символ "++" знаходиться перед операндом, то викликається операторна функція operator++(), а якщо після операнда – то операторна функція operator++(int notused). Аналогічний підхід використовується і для перевантаження префіксної та постфіксної форм оператора декремента для будь-якого класу. Для домашньої вправи спробуйте визначити операторну функцію декремента для класу kooClass.
Варто знати! Ранні версії мови C++ не містили відмінностей між префіксною і постфіксною формами операторів інкремента і декремента. Раніше в обох випадках викликалася префіксна форма операторної функції. Це потрібно мати на увазі тоді, коли доведеться працювати із старими С++-програмами.
