Фрагмент третій: сонячні кларнети

Ліс (В3): Нас вчать в уніврситетах і взагалі в коледжах, в цих всіх закладах як йти по якійсь карєрній частині. Але це тільки частина. Все одно в людині напевно в середині щось є, що їй щось бракує. Нас не вчать як будувати взаємини з людьми. Нас не вчать в університеті як бути щасливим.

Віта (С18): я як була меншою, я думала шо кожна людина обов’язково мусить бути щасливою, обов’язково. Я думала: «Хм…зараз в мене халепа, нічого, потім я буду дуже щаслива. А, в мене багато халеп, значить потім я буду ще більш щаслива». Все має бути зрівноважено, там типу карма, і такі різні речі. Потім одного разу я зрозуміла, шо мені ніхто не обіцяв, шо я буду щасливою… Типу, ну я сужу по своїй сім’ї, навіть. В мене мама з батьком розлучені. В нього інша сім’я, яку він теж кинув, і нас він кинув. Тому моїй мамі ніхто ж не обіцяв, шо вона буде щасливою, і я не вважаю шо моя мама щаслива. Ну, ніхто не обіцяє нікому, шо ти будеш щасливий…не знаю.

Віра (С14): Щастя …то якась така штука до якої всі прагнуть, якийсь такий блакитний птах, який всі хочуть спіймати, а він чим більше за ним женешся тим більше він втікає, коли ти зупиняєшся він може сісти тобі на плече.

Анрій (С23):(сергій) думаю, що я щасливий бо в мене є дві руки дві ноги я здоровий в мене є батьки які мене люблять в мене нормальна сім’я. Є друзі які завжди підтримають…. Я вважаю в тому все щастя…

Марічка (С19): Пам’ятаю, як в дитячих анкетах було так запитання: «Що таке щастя?»… тоді я не пам’ятаю, що я написала.. Ну для мене щастя це коли.. ти отримуєш те, чого ти хочеш… це так, мабуть, в загальному, а там чого я хочу, мені там мабуть хочеться…еее…не знаю ..в цирк (сміх), коли ми досягаємо того..ми радіємо, а потім нам стає нудно і не цікаво.

Марко (С32): Я вважаю що...головне... головне не тухнути, не сидіти на місці, робити те шо ти хочеш і як я недавно переконався... дуже важливо переконати себе, шо ти можеш робити все шо захочиш. І я вважаю шо зараз перед кожною людиною, будь-якою людиною, особливо нашого віку, відкрита будь-яка дорога. І по-моєму, коли ми це усвідомимо, усвідомимо шо ми можемо робити все шо ми захочемо, тоді ми знайдемо то. І тоді ми будемо щасливими...

=======================================================================

(муз. Дарагая я купіл тібє хюйню)

Фрагмент четвертий: лупайте цю скалу

Перець (С19): Я говорила про Шекспіра. Існує три періоди творчості Шекспіра. Мені видається, що про це можна говорити і говорити… Але за планом семінарського заняття це шосте питання, якшо поділити кількість питань, яка є, то виходить шо на всі ті три періоди творчості Шекспіра попадає якихось 15 хвилин. І шо можна сказати про Шекспіра за цей час, ну хіба шо де він народився, де він помер і перелічити періоди творчості. І це буде вважатися шо ми пройшли курс, ми ознайомлені з творчістю Шекспіра.

Ліс (С19): Назвати роки, перерахувати твори і .. до побачення

Катя (С19): насправді я дуже багато читала, я могла там ніч не спати читала-читала, за день, за добу там буквально 500 сторінок я колись прочитувала, я носилася з книжкою, я обідала з книжкою, потім вечеряла з книжкою і снідала з книжкою, я навіть молилася з тою книжкою, а зараз я абсолютно нічого не читаю, єдине, на шо мене вистачає це знайти інформацію на якийсь предмет, а потім взяти якогось яскравого маркера шось виділяти і робити вигляд шо я шось читаю чи вчу…

Віра (С19): це просто йде якийсь галоп, ти вчиш-вчиш-вчиш-вчиш-вчиш, так як з латинською мовою я вчила-вчила-вчила-вчила, зараз я сиджу, я пам’ятаю, що я це десь бачила, я це десь вчила, але я не можу чітко пояснити що це таке і як воно перекладається і де я його бачила.

Сашко (В27): завчити, здати і забути. Це правило трьох «З», і не більше.

Василько (С36): Бувало багато таких предметів, які взагалі…ну але ми мусили їх пройти, бо вони в програмі є. ну ти ж не скажеш що ти не буш вчити.

Бодя (В27): Де логіка в тих людей, які створюють ту систему? Я не знаю. Просто даремна трата часу.

Дмитро (В29): забивають голову так само як в школі, що тебе не стільки не вчать, як намагаються виховати, шо ти маєш от робити так як сказали. Вчитель сказав - ти робиш.

Юра (С35): Ми ходимо на пари, ми мусимо ходити на ці пари і слухати оцю всю брєдятіну. Ну в більшій мірі так, ми там нічого не отримуємо. Особисто я відчуваю, що втрачаю час, за який я можу заробити гроші, і отримати на тій же роботі досвід. Навіть грущиком… а я той час втрачаю, шоб сидіти в закритому приміщенні… От так, шоб не дихати. шоб не заважати комусь і слухати… або буває, що викладач там гнобить чи ше шось, і це всіх стосується. І всі ходять, от так відходиш в сторонку і ой-йо-йой… І всі стоять між собою і ніхто нічого не робить… не подобається, то бий на сполох. Треба шось робити з цим. Є ось одна наприклад така ідея. Було би добре якби всі перестали ходити на пари, не так шо я не прийшов і кілька моїх друзів, а шоб багато людей замість того, щоб йти на пари зібралися під універом і почали займатися якимись практичними реальними речима, а не якоюсь там ментальною мастурбацією, яка по суті нікому не потрібна. Конкретних ідей я не придумував, тобто це форма ідеї самої, як би це могло бути. треба розділити, бо напрямів купа, і занять насправді ще більше виходить, то це би прорахувати кому шо. Групи б створити якісь, ну різні такі штуки.

=======================================================================

(муз. «На районє» народний)