Диплом (Матеріали для документальної вистави)

=======================================================================

(муз. «Світ дрімз»)

Фрагмент перший: без надії сподіваюсь

Діма: Які роботи на сьогоднішній день найперспективніші? На кого йдете вчитись?

Любомир (Чєл): На депутата

Діма: А де депутати вчаться?

Морозиться

Діма: Шо, не хочеш давати інтерв’ю?

Любомир (Чєл): … еее… хіба Паша буде давати інтеР`Ю, бо я не…мо…дуже (нечіткий набір звуків, що ілюструє приховану не впевненість)

Діма: Що?

Любомир (Чєл): я… я шось не дуже…(набір незрозумілих звуків)…тіпа Паша дасть…

Андрій (Паша): Шо…а шо я маю давати…

Діма: Розкажи куди збираєшся вступати

Андрій (Паша): В Політехнічний

Діма: Чому саме туди?

Андрій (Паша): Мм..Не знаю..

Діма: А на яку спеціальність?

Андрій (Паша): Інженерна механіка.

Діма: Чому саме на цю спеціальність?

Андрій (Паша): Ммм..не знаю навіть

Діма: Тобто це твій вибір чи хтось порадив?

Андрій (Паша): Ну сам трошки хотів, батьки тоже порадили

Діма: А чи бачиш ти перспективу працевлаштування?

Андрій (Паша): Не дуже…не знаю

Діма: Що для тебе є диплом?

Андрій (Паша): Не знаю…навіть не знаю, що то є диплом..

Діма: А чи вважаєш ти, що без диплома можна прожити повноцінне життя?

Андрій (Паша): Можна

Діма: Тоді чому ти ідеш вчитись?

Андрій (Паша): Треба

Діма: Для чого треба?

Андрій (Паша): Шоб дома не сидіти.. і все

Діма: А чому ж тоді відразу не піти на якусь роботу?

Андрій (Паша): Не знаю

Діма: А шо ти від життя хочеш?

Андрій (Паша): Добре здати фізику, якої я не знаю

Юра (А48): А я хочу, щоб… от коли я буду старий, то хочу сидіти в трьохповерховій віллі на берегу океану і нічо не робити, ото буде самореалізація.. і я живу зашибісь.. ото самореалізація

Діма: То це твоя мрія?

Юра (А48): Можна сказати шо так…і ше шоб машина якась була файна, стояла коло мене

Діма: В вітальні стояла біля тебе?

Юра (А48): Та, шоб в мене була така хата, щоб машина влізлась…ото я себе реалізував, мені більше нічо не треба і вмирати можна

Валерія (А12 сестра): Зразу не буває всього. Шоби дійти крізь терни до зірок.. треба йти, помаленьку.. поступєньках.. і дійдеш до тої мети, якої ти собі поставив…

Марічка (А32): я тобі скажу так шо взагалі якшо чесно мені здається шо так як я захоплюють всім і потроху або по черзі всім з головою то мені здається прийде якийсь такий момент в житті шо мені прийде таке от: я знаю я хочу те! розумієш але насправді в принципі не знаю, може я би хотіла бути лікарем класним, який рятує людей, або ж знімати кіно, це круто ти тіпа через своє бачення висвітлюєш якусь проблему. Може би я хтіла бути там біохіміком, це круто ти можеш винайти вакцину і може вона врятує багато людей. Можеш піти на міжнародні відносини і стати послом миру і їздити в Африку людям помагати. Взагалі, я дуже альтруїстка, ну дуже це всі знайомі і друзі говорять.

А19 (Сашко): Я в технікум. на залізничника. То просто мій вуйко має блати там. А чом би й нє? Зарплата нормальна…

Марко (А9): в нас є гурт «Степанові сини», то ми, ми граєм на різних забавах, на концертах, весіллях. Музика для мене все моє життя, займаюся нею з семи років, зараз буду вступати в консерваторію, щоб підвищити свій рівень, бо у нас в групі всі професіонали і ми ну граємо не то шо пусте слово «халтура»…тобто ми і на концертах виступаємо..

Діма: а ви шось своє створюєте чи …?

Марко (А9): Нє ми тіки таке… індивідуально ми кожен можем створювати, але просто…еее…зараз якось до того не дойшло

Діма: Це у вас цей проект більше як заробіток грошей чи як?

Марко (А9): Ну ..е..даруєм людям просто ну свою теплоту, свої еее то шо… даруєм людям забаву, забавляєм їх…в мене місія така: на кожному якомусь кооперативі..еее донести до слухачів то шо, то шо в мене в душі.. через певний інструмент, через якусь пісню

Юра (А36): Думаю перспективніше – МВС… Три роки вчишся, три роки далі ідеш практика, три роки вчишся три роки практики – маєш сім років стажу…Забезпечують тебе роботою…Державна робота… Я як стану прокурором, то буду боротись з хабарництвом… Я за справедливість. В мене завжди було таке шось

Андрій (А37): Я карочє здаю ЗНО, бо закінчую школу. 11 клас. Вступаю на географічний факультет. Бо це моє покликання. Просто от відчуваю, що географія це моє, тому поступаю. Потім можна буде йти куди завгодно ааа туризм, готельний бізнес, різні державні установи…щитай можна працювати де…земельний кадастр. Зараз досить-досить. Тим паче, знаючи нашу корупцію – це дуже круто.

Діма: Він тебе посадить (показує на майбутнього прокурора)

Андрій (А37): Нє, я не за корупцію. Просто говорю, що на цьому можна виїхати…

Катя (А43): А я можливо на журналіста. Подобаєтся професія. я вигравала конкурси. Писала: «Моя майбутня професія» - ким я хочу бути.

Діма: І шо ти там понаписувала?

Катя (А43): Ой... написала про те, що би завжди люди добивалися своєї мети, щоб ніколи не зходили зі своєї стежинки. Ніколи не звертали, не піддавалися чужому, якби чужій... ну якщо хтось тобі щось радить – щоб ти не слухав аааа слухав своє серце, шоб... Я дуже хочу бути журналістом і подорожувати і писати про те щоби... можливо люди деякі не можуть побачити світ, не мають можливості то. Хочу як би донести їм розказати. Шо.... отаке. Хочу подорожувати дуже сильно

Діма: А в яку країну хочеш поїхати?

Катя (А43): Париж (дурний сміх) – місто кохання ги

Андрій (А25): а мені просто треба бумашку

Бодя: А мені диплом не тре. Я хочу поїхати в америку і стати сумашедшо популярною людиною, серйозно!

Віта (Дівчина А64): А я за нього хочу заміж вийти і стати сумашедшо популярною дружиною))

Бодя: Ти будеш сумашедша чудоха)))

Віта (Дівчина А64): Та, за нього заміж вихожу)) наші батьки одобрили вже всьо

Бодя: Та, вона мене любить з 5 класу))

Діма: Тобто ти не будеш працювати по спеціальності?

Бодя: Не буду.

Діма: Для чого тоді вступати?

Бодя: Ну полюбому тре поступати…

Віта (Дівчина А64): Просто тре відстрілятись шоби батьки не замахували і всьо.

Діма: Ааа я думав через то, шо дурну заміж не беруть

Віта (Дівчина А64): Та я взагалі можу на міжнародні відносини поступати

Бодя: шо там ловить? В мене всі знайомі з міжнару їздять.. під час пар.. по центрі.. ніхуя не роблять.

Діма: А які очікування від університету?

Бодя: я вже сказав))

Сашко (А5): Ну в першу чергу університет – це місце де можна здобути вищу освіту, але освіту ну яка дійсно відповідає тій вищій, бо не дарма її вищою називають… і університет зрештою, так я ще не був скажем так в університеті… але ееее…судячи з фільмів.. просто…ну хочу сказати, що це місце нуу де мають дійсно навчати і навчати по професії…тобто хороше навчання має бути.

Оля (А42): Я думаю буде багато вражень.. приємних вражень, думаю вчителі будуть досить гарні, які будуть дійсно давати достойні знання студентам.

Перець (А21): сподіваюсь, що це буде веселіше ніж в школі

Віра (А13): Нууу, в школі це є ще дитинство, університет вже є самостійно. Якшо чесно в мене ще дитинство в голові…але… я готуюсь… Я то буду самостійна, але дитинство в мене ще не пройде (сміх)

Андрій (А26): думаю буде нормально вчитися, не важко..так не знаю шо там буде. Ну думаю, що все буде добре (сміється).

Сашко: (А27) спочатку буде дуже важко.

Андрій (А26): та я знаю

Сашко: (А27) Ну а пізніше якось буде.

Юра (А36): Навчання має проходити весело якось, життєрадісно, в компанії з друзями, знайомими, так, щоб було що згадати пізніше.

Андрій (А37): П’янки-дранки.

Сашко (А37 (2): ну і не без того. Хех…

Оля (А42): Університет – це найкращі роки — студентські.. Просто це такий вік, напевно, що якраз.. ну.. самий розгар..

Любомир (А45): Общага, свобода від батьків

Андрій (А37): Не знаю. Просто вже хочеться змінити обстановку і вже школа вичерпалась для мене і я для неї. Короче треба міняти шось. Має бути круто,однозначно

Оля: Університет…це престижно звучить. Тобто саме слово, що ти поступив в університет – престиж. ше якшо на державне, то вобщє бомба.

Ліс: це щось таке… шо туда аж хочеться іти, як тако почуєш…

Василько (А51): Це можливість получити кращу освіту, вищу, без неї зараз нікуди не візьмуть, так щоб мати гарну роботу, працю

Діма: закінчив ти університет і далі які твої кроки?

Василько (А51): Далі ну не знаю. Свою квартиру, потім на роботу.

Діма: Може навпаки?

Василько (А51): Але де тоді жити коли робота є, а квартири немає.

Діма: Але ж треба на квартиру ще заробити.

Василько (А51): Ну так. Так. Спочатку нехай буде робота, а потім купити собі квартиру, потім сім’ю влаштувати.

Діма: А далі?

Василько (А51): А далі не знаю.

Діма: Тобто…

Василько (А51): А далі йти кар’єрний ріст, примножувати сім’ю.

Діма: Далі.

Василько (А51): Не знаю. Спокійна старість напевно.

Діма: А далі?

Василько (А51): А далі, а далі трагічне закінчення.

Діма: Цікаві відповіді.

Василько (А51): Ніколи не задумувався про таке.

=======================================================================

(муз. Ляпис Трубецкой «ЖелезнЬІй»)