Педагогічна культура сім’ї за пріоритетними напрямами виховання

Мудрість шкільної і батьківської педагогіки полягає в тому, щоб спільними зусиллями наполегливо і послідовно вчити дітей вищій людській радості – радості безкорисливого творення добра для людей.

Методи сімейного виховання – це комплекс дій цілеспрямованого морального впливу батьків на свідомість і поведінку дітей. Вони бувають прямого, паралельного і опосередкованого впливу.

Специфіка методів виховання дітей в сім’ї залежить від індивідуальності впливу на дитину, обґрунтованій на її конкретних вчинках і притаманній її особистості; від педагогічної культури батьків, відповідальності батьків перед суспільством за виховання дітей.

Велике значення має узгодженість батьків щодо методів виховання дітей у сім’ї. При сімейній злагоді батьки застосовують у вихованні своїх дітей методи емоційної підтримки (довіри, любові), дійові методи (особистий приклад батьків, інших старших членів родини привчання до спільної роботи в домі, програмування бажаної поведінки, доручення, обов’язки, спільні ігри). Їхня роль у накопиченні дітьми досвіду позитивної поведінки, слухняності – величезна.

Вербальні методи або методи переконання словом (пояснення, роз’яснення, бесіда, настанови, застороги, плани на майбутнє, аналіз життєвих ситуацій) ефективні при попередженні або при подоланні шкідливих звичок у дітей, комплексів неповноцінності тощо.

Неприпустимим у вихованні дітей є використання методів жорстокого фізичного та морального покарання, грубощів, принижень людської гідності вихованців.

Альтернативою у вирішенні проблемних ситуацій сімейного виховання завжди буде батьківська любов, увага до проблем дитини, її внутрішнього світу, батьківська допомога у самовизначенні та самореалізації. Найбільш розповсюдженими помилками в практиці родинного виховання, що породжують проблемні ситуації є: необмежена і неконтрольована любов до дитини, заміна батьківського авторитету авторитарністю виховання; заміна високих цілей, ідеалів легко досяжною метою; прагнення звільнити дитину від життєвих труднощів; заміна духовної близькості матеріальним піклуванням; залишання дітей сам-на-сам з їхніми проблемами тощо.

Щоб уникнути помилок у вихованні дітей варто мати почуття міри, виражені у поєднанні вимогливості з повагою до особистості підлітка, довірі і розумній суворості у поєднанні з необхідним контролем за процесом виховання дітей у сім’ї.

Проектування виховних цілей і визначення педагогічних засобів їх досягнення повною мірою залежить від особистісного підходу у виховній діяльності членів родини. Вихідні принципи особистістно орієнтованого виховання це цілеспрямоване створення емоційно збагачених виховних ситуацій засобами чуттєво-емоційних методів: мистецтва (музика, пісні, танці, поезія, кіно, театр, живопис, вишивка, різьблення та ін.), природи, родинних традицій; особистісно-розвиваючого спілкування; використання психологічного механізму співпереживання від прочитаної книги, переглянутого кінофільму; систематичний аналіз власних і сторонніх вчинків для забезпечення самореалізації кожного члена сім’ї.

Виховний потенціал сім’ї, його сутність залежить від складу сім’ї, умов її проживання, ціннісних орієнтацій, сімейних традицій, моральної відповідальності та глибини почуттів і емоційної близькості її членів.

Щоб досягти високого виховного потенціалу сім’ї, необхідно унеможливити вплив негативних соціально-економічних процесів на можливості реалізації виховної функції сучасної сім’ї, забезпечити матеріальні умови повноцінного функціонування сім’ї, здорового стану всіх її членів. З метою організації повноцінного сімейного відпочинку слід запобігати звуженню сімейного спілкування із-за пріоритетного впливу на дітей телебачення та комп’ютера.

Щоб уникнути загострення між поколінних стосунків, рекомендуємо не вдаватись до переоцінки досвіду життя і виховання дітей старших поколінь молодими. Роль сімейних традицій у моральному вихованні дітей – запорука повноцінного життя і духовної єдності усіх членів сім’ї. Одне з головних батьківських завдань сьогодення – уберегти дітей від підвищення рівня агресії і зростання культу сили в суспільстві, поширенні наркотизації, токсикоманії, статевих збочень та інших шкідливих звичок і асоціальних форм поведінки.

Ефективними шляхами підвищення виховного потенціалу на зміцнення сучасної сім’ї зарекомендували себе: підготовка молоді до сімейного життя з раннього віку, акцентуючи на виконання рольових функцій чоловіка і дружини, батька і матері; формування ціннісного ставлення до свого життя і життя кожної особистості, підвищення пріоритету здорового способу життя і загального культурного рівня, виховання честі і достоїнства, здійснення доброчинних справ.