Інститут інноваційних технологій і змісту освіти

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Форми і методи педагогічної активізації батьків

(методичний посібник)

Київ 2013

Форми і методи педагогічної активізації батьків. За редакцією Царик Л. П. – К., 2012. 64 с.

Рецензенти: Кравченко Т. В. – доктор пед. наук, старший

науковий співробітник, завідувач лабораторії

сімейного виховання Інституту проблем виховання

НАПН України;

Лук’яненко В. Г. – вчитель-методист початкових класів

спеціалізованої школи № 115 м. Києва,

Заслужений вчитель України.

Автор: Царик Людмила Петрівна, методист вищої категорії

відділу організації виховної роботи ІІТЗО

МОН України

Методичні рекомендації щодо сучасних форм і методів педагогічної активізації батьків підготовлені у відділі організації виховної роботи, відділення позашкільної освіти та виховної роботи ІІТЗО МОН України і призначені для організації педагогічної просвіти батьків в загальноосвітніх навчальних закладах України.

Вступ Родині – високу педагогічну культуру виховання дітей

Центральне місце в українській державній політиці посідає сім’я як потужне джерело соціального, економічного, культурного, морального та духовного становлення суспільства і конкретної особистості. Найважливішою функцією сім’ї є акумуляція та захист гуманних родинних цінностей, формування громадянської та патріотичної свідомості людини, її духовне прагнення реалізувати свої можливості у певній галузі діяльності на благо всієї держави, народу України.

Сім’я завжди перебуває в центрі складних соціально – економічних процесів мікро і макро соціуму. Міцна економічно, морально і фізично сім’я з достатнім коефіцієнтом відтворення є запорукою благополуччя в державі.

Сучасний стан сім’ї характеризується значним зниженням показників матеріального рівня життя та здоров’я батьків і дітей, демографічною кризою, втратою ідеалів, моральних цінностей.

Деформація соціально-економічної функції сучасної сім’ї негативно впливає на процес виховання в ній дітей, внаслідок чого сучасна сім’я не використовує повною мірою свій виховний потенціал. Сімейне виховання – це керована система взаємин батьків і дітей, яка має виховний характер. Найважливішою частиною виховання дітей у родині є зміст. Зміст виховання відображає спеціально утворену систему благотворних впливів батьків на дітей з метою виховання в них бажаних якостей, які є основою підготовки до життя, засвоєння позитивного досвіду попередніх поколінь та вироблення нових підходів до подальшого розвитку суспільства і суспільних відносин на грунті загальнолюдських цінностей.

Зміст, форми і методи виховання дітей у сім’ї розробляються науковцями на основі етнопедагогіки та нових досягнень педагогічної науки і рекомендуються батькам для підвищення їхньої педагогічної культури.

Педагогічна задача – чітко сформульована проблема, що потребує вирішення на основі здобутих педагогічних знань. Аналіз джерел педагогізації батьків виділив два взаємозв’язаних організаційних елементи системи підвищення педагогічної просвіти батьків: створення різноманітних форм підвищення педагогічної культури молодих батьків – перша організаційна ланка в системі педагогічної просвіти сім’ї, в якій є діти; створення вищої ланки системи педагогічної освіти сім’ї, розрахованої на постійний контингент слухачів, цілісне і послідовне вивчення ними системи знань з педагогіки і суміжних наук, оволодіння конкретними уміннями і навичками, що мають значення для успішного виховання дітей у сім’ї: батьківські університети, лекторії, семінари, тренінги, групи взаємодопомоги, клуби за інтересами тощо.

В процесі навчання варто частіше, спиратись на позитивний досвід батьків, поєднати лекційні форми занять із елементами бесіди, проводити педагогічний аналіз окремих випадків і ситуацій виховання дитини в сім’ї, її поведінки в громадських місцях та ін.

На думку науковців: «Досить перекладати власну педагогічну ношу на сім’ю. Треба змінити кут зору на проблему: перенести акценти з виховання учнів у сім’ї на здійснення соціально педагогічного патронату над нею, а також на підготовку молоді до взяття шлюбу, пам’ятаючи, що педагогічні зусилля у цьому напрямі є інвестицією у формування нового покоління батьків – психологічно й педагогічно грамотного, здатного підтримувати компетентний діалог зі школою».

Запропоновані методичні рекомендації формування основ педагогічних знань сучасної сім’ї, відображають основні досягнення педагогічної науки в підготовці батьків до виховання дітей.

Методичні рекомендації не містять в собі готових відповідей виховання дитини в сім’ї. Вони лише охоплюють найважливіші елементи педагогічних знань, необхідних батькам для їх батьківської місії в сім’ї. Рекомендації призначені для використання в закладах освіти за місцем проживання батьків, для надання допомоги фахівцям в організації педагогічної просвіти батьків.

Дані методичні рекомендації можуть бути використані для розробки навчальних планів різних форм підвищення педагогічної просвіти батьків – університетів, шкіл молодих батьків; проведення лекторіїв, семінарів, диспутів, тренінгів, родинних свят та інше.

Підсумовуючи, зазначимо, що сучасній школі треба рішуче повернутись обличчям до виховання. Треба підсилити виховну функцію навчально – виховного процесу. Виховання через навчання – це той резерв, яким ми сьогодні маємо користуватися. Потрібно наукову теорію поєднати з практикою.