2.3. Критерії виправлення

Зрозуміло: коли вихованець різко змінив погляди, переконання, поведінку, можна гарантувати, що він піде шляхом виправлення. Важливо при цьому, щоб у вихованця з'явилась активна цілеспрямованість, для якої характерні соціально здорові прагнення, стійка суспільно значуща перспектива.

Про рівень вихованості людини варто судити не за тим, що вона говорить, а за її поведінкою. Щодо процесу перевиховання це означає: тільки поведінка вихованця може бути справжнім всебічним критерієм його виправлення.

Зразкова поведінка визначається наявністю в учня такої моральної риси, як дисциплінованість у процесі навчання. Однак просто недопущення вихованцем тих чи інших негативних вчинків ще не може бути показником справжнього виправлення.

Істотними критеріями виправлення є зміни в ставленні до різних видів діяльності та оточення. Так, ураховується, наскільки змінилося ставлення учня до навчання. Адже загальновідомо, що основна маса важких учнів негативно ставиться до цього виду діяльності. Із зміною інтелектуального розвитку учня змінюються помилкові погляди, інтереси і духовні запити.

Перевиховання важкого учня спрямоване на підготовку його до трудового життя, формування у нього відповідних моральних якостей. Сумлінне ставлення до праці проявляється в усвідомленні суспільного значення праці, прагненні підвищити її продуктивність, дотриманні трудової дисципліни, вмінні колективно працювати, бути готовим допомогти товаришеві. Важливим показником щодо цього є бережливе ставлення до обладнання, інструменту, результатів праці інших людей.

Для людини характерна соціальна активність, яка визначає її громадське обличчя. Ступінь активності значною мірою залежить від світогляду особистості, від її морально-вольових якостей. Активність неможлива без ініціативи, самостійності, творчого підходу до справи. Виконання, громадських функцій ставить до такого підлітка ряд вимог: принциповість, відповідальність, справедливість, особиста відповідальність. Тому сам факт участі такого учня у громадській роботі — один з критеріїв його виправлення.

Перевиховання учня здійснюється у колективі, де він навчається і працює. Про ступінь виправлення можна судити й за ставленням до колективу, товаришів, людей взагалі. Інтерес до життя й діяльності колективу, вміння рахуватися з його думкою, виконувати вимоги, узгоджувати свої інтереси з інтересами колективу, не протиставляти себе колективу, встановлювати контакти з членами колективу, виявляти до них увагу і водночас принциповість та вимогливість в оцінці, негативне ставлення до кругової поруки, фальшивої дружби — все це свідчить про те, що вихованець зможе правильно знайти собі місце в колективі, серед людей.

Про виправлення важкого учня говорить і те, наскільки змінилися його інтереси, потреби, захоплення. Якщо він у вільний час почав читати книжки, бере участь у роботі гуртків художньої самодіяльності, спортивних секціях, предметних гуртках, то можна сподіватися: він зуміє розумно організувати вільний час, підвищуватиме загальний рівень розвитку.

Розглянуті критерії виправлення важковиховуваних учнів можна вважати основними. Залежно від особливостей кожного вихованця визначається система конкретних індивідуальних критеріїв.

Пропоновані нами критерії ступеня виправлення характеризують вихованість учня взагалі, а не на конкретному етапі перевиховання. Тому в кожному випадку треба користуватися цими загальними критеріями.

Виходячи із загальних критеріїв виправлення й наведених зразків їхньої оцінки, на кожного учня на будь-якому етапі його перевиховання можна скласти конкретну характеристику рівня його вихованості, з якої буде видно, на що треба звернути особливу увагу, які риси треба розвинути, які — закріпити.

Висновок про якісні зміни вихованця слід робити на основі його поведінки, спостережень за ним протягом тривалого часу. При цьому враховують, якими мотивами керується учень у своїй поведінці, як змінилися ці мотиви у ході виховної роботи з ним.

Таким чином, конкретними ознаками позитивних змін в особистості неповнолітнього з відхиленнями в поведінці є наступне: довіра і повага до вихователя; відкритість і дружелюбність; «мажорність» настрою, оптимізм; стійка добра дисципліна, мінімум її порушень; сумлінне і систематичне навчання; зміцнення соціально цінних моральних ідеалів; позитивні інтереси в колективі класу, школи; активна участь у суспільно корисній праці; сумлінне виконання громадських доручень; правильна поведінка в стосунках з дорослими.